Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Не йдіть! Залишайтеся!

Володимир Зеленський – Службі зовнішньої розвідки: Залишайтеся мужніми та непохитними у своїй відданості у служінні народу України

9 червня 2020 року - 12:57

Володимир Зеленський – Службі зовнішньої розвідки: Залишайтеся мужніми та непохитними у своїй відданості у служінні народу України

Пріоритетами у діяльності Служби зовнішньої розвідки мають стати ефективне виявлення потенційних загроз і викликів, допомога в поверненні тимчасово окупованих територій України, захист національних економічних інтересів, сприяння оборонно-промисловому комплексу, протидія ворожим інформаційним операціям та захист українців за кордоном, наголошує Президент Володимир Зеленський.

«Розвідка має ефективно виявляти всі потенційні загрози та виклики українським інтересам і протидіяти їм. Здобування попереджувальної інформації щодо планів і намірів ворогів нашої державності, незалежності, нашого суверенітету – це ключова функція розвідки», – сказав Президент під час представлення новопризначеного голови Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка.

Також служба має ефективно супроводжувати політичний діалог щодо повернення окупованих територій.

«Чекаю від служби розвідувальну інформацію для вироблення оптимальної переговорної позиції України як у Мінську, так і під час засідання в Нормандському форматі. Ви маєте докласти всіх зусиль для збереження міжнародної підтримки України», – додав Глава держави.

Крім того, Володимир Зеленський акцентував увагу нового голови СЗР на питанні захисту національних економічних інтересів України й наголосив, що гальмування невигідних нашій країні проектів має бути точкою зосередження зусиль розвідки.

Служба також має сприяти українському ОПК в розробці й виробництві власних зразків озброєння та військової техніки.

«Науково-технічна інформація, здобута в інтересах українських підприємств, – це технологічний прорив нашої промисловості та нові робочі місця для громадян України», – зауважив Президент.

Не менш важливим є виявлення, запобігання та протидія ворожим інформаційним операціям.

Крім того, СЗР має опікуватися захистом українців за кордоном в умовах глобальних потрясінь, передусім пандемії коронавірусу, а також від посягань терористів і міжнародної злочинності.

«Виконання цих завдань потребує оптимізації організаційної структури, всіх аспектів розвідувальної діяльності та професійної підготовки співробітників української зовнішньої розвідки. Валерію Віталійовичу, доручаю вам професійно реформувати Службу зовнішньої розвідки України, запровадивши сучасні моделі управління розвідувальною діяльністю, персоналом і стратегічними комунікаціями», – зазначив Володимир Зеленський.

Президент закликав працівників СЗР ніколи не втрачати віри у свій народ і нашу державу.

«Залишайтеся мужніми та непохитними у своїй відданості в служінні народу України. Україна ніколи не залишить і не відмовиться від своїх синів та доньок», – наголосив Глава держави.

До Дня журналіста в Україні роздуми

До Дня журналіста в Україні роздуми



Про покійників або добре, або - нічого. Є таке неписане правило. Буду про все добре, тому що журналіст в мені помер 06.06.06 - вхоплюєте символіку?
Так: саме 2006 року 6 червня я завершив свої тривалі спроби вийти у фахову журналістику. Розуміння різниці фаховості від аматорства дуже гарно визначила моя донька Соломія: якщо повноцінно заробляєш на життя - значить це твій фах, а ні - то ні. Воно і справді я використовував свій декларативний статус журналіста переважно як прикриття для власного вивчення різних моментів політичного і соціального життя як то кажуть у безпосередньому контакті з людьми і подіями. Досить багато побачив, почув, записав і мало що використав. Чому? Я б сказав тепер: через самоцензуру. Обертався я переважно у національно-патріотичному середовищі, яке було дуже, на превеликий жаль, демагогічне і бездіяльне, але публічно критикувати цю неміч виходило підігравати ворогам-комунякам, тому доводилось писати суто куці політичні "інформашки" або про успіхи в сфері культури і мистецтва, чого у Львові вистачало і я навіть набув популярності. Проте перевести у "дзвінку монету" цю популярність мені не виходило і тому тему мистецтва було закинуто. Класика: хто платить гроші - той замовляє музику! Нема грошей - немає музики. Отож бо і воно...
Ще одна річ дико мене бісила у вигляді диктату редакторів, які мали гартування в комуністично-тоталітарній журналістиці, де кожна помилка як у сапера з вибухівкою коштувала як мінімум - посади. Авторські статті такі редактори "творчо" переробляли на свій копил, тому часто окрім свого прізвища я мало що мав спільного зі опублікованим матеріалом. Одного разу я провів експеримент: написав іронічну статтю "Слово на захист повій" і розіслав її ксерокопії у чотири різні видання, які всі її опублікували і спільного там було тільки заголовок і прізвище автора. Мені це, чесно кажучи, дуже не подобалося, або точніше: дико бісило! Як і чисто символічні гонорари на той час "жити будем погано, але не довго" - гасло Леоніда Кучми, що затягнулося аж дотепер. Звичайно, що завжди існував прошарок елітних "конвертованих" журналістів, які отримували тихенько чималі кошти "вічнозелених" у конвертиках за певні послуги медіа-хайпу (hype) як приклад: Олександр Онищенко щедро оплатив оббріхування в ЗМІ прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка і все "тіп-топ" у сук з фаховими посадами журналістів...
Жаліти за тим, що я не вписався до когорти фахівців "другої після першої" не бачу жодних причин. Як і зовсім не бачу в українському медіа-просторі когось такого, щоб я йому заздрив і сказав: оце той, ким би і я хотів бути в журналістиці. Найбільше мені сподобалися програми огляду подій на "5-му каналі" за авторства Віталія Гайдукевича, які після обрання його нардепом від партії "ЄС" припинилася, а взамін нікого і нічого вартісного. Жаль. Його авторська програма "Є сенс" гарна, але то вже інше - це не журналістика, а філософія. 
Таким чином на сьогодні українська журналістика має дивний дикий вигляд з одним-єдиним гегемоном фельдмаршалом-мастодонтом Дмитром Гордоном,  а далі величезна прірва вниз аж до фельдфебеля Шарія і шобли журналюх "иже з ним". Моя думка сповна суб'єктивна, тому прошу спробувати її спростувати і назвати прізвища хороших живих українських журналістів на цей час в нашому медіа-просторі. Дуже хочеться почути голос з тих народних мас, які ЗМІ-їсти обзивають "піпел хаває". Було б дуже цікаво вияснити пріоритети, якщо вони є. Тому що в журналістів побутує одна класична теза: "Якщо щось сталося, але про це ніхто не знає - значить нічого не сталося!". І ось я чим більше зустрічаю явище серед своїх знайомих, коли вони не дивляться і не слухають українські радіо і телеканали зовсім, а в Інтернеті користуються новинами виключно іноземних інформагенцій тощо, тобто для них не існує потреби в українських ЗМІ-ресурсах в будь-якому форматі. Як влучно висловився один чоловік про наші ЗМІ: об'єми лайна в українських масмедіа значно перевищують реальний вміст корисної інформації а буває, що її взагалі там немає. Тому й ігнорують, щоб не ставати з аналітиків - асенізаторами. Для великої кількості українців  відсутня потреба в українських ЗМІ! З того виходить, що української журналістики просто не існує, з чим вас і вітаю в святковий День журналіста в Україні.

Богдан Гордасевич
6 червня 2020 р. (7528)
Львів-Рясне

Очікуємо покращення через погіршення

Очікуємо покращення через погіршення



Особисто я не належу до породи людей з ухилом до садомазохізму, тому навіть будучи абсолютно проти особисто Володі Зеленського на посаді Президента України та його Зекодла вцілому, я все одно не бажав би йти разом з ними на дно, а бажаю їм хоч якогось успіху. То було і є дуже-дуже сумнівно, але тим більше хотілося, щоб диво сталося, але - ні. Все, як в актуальному на сьогодення анекдоті: хворий з перевізних ношей хрипить: - Сестра, а може в реанімацію?.. Медсестра суворим тоном у відповідь: - Ні! Лікар сказав "у морг"- значить у морг. Тобто обвал державного устрою в Україні неминучий.

На цьому можна було б і завершити, бо хто в тому Інтернеті зараз щось читає далі першого абзацу? Водночас в тому є певна гарантія безпеки, тому що пишеш багато і не переживаєш, що хтось прочитає і обдумає, що тут є. Дослідження довели, що коли людина когось не розуміє, то обзиває його дурнем, хоча не розуміє то вона! Класична парадигма-висновок: -От дурень! Що він верзе?! Яке "покращення через погіршення"? Скільки раз вже було, коли "верхи не можуть, а низи - не хочуть" і що з того? Революції, майдани, "головокрутійство від успіхів" і споконвічна перемога убогості над посередністю. То просто якийсь фатум!

Я особисто довічно буду в захваті від подій 24 серпня 1991-го, 2004-2005, 2013-2014 років: утвердження Незалежної Світової Держави Україна, Помаранчевої революції та Революції Гідності - все це було неймовірної краси пориви величезних мас людей в Україні до вершин цивілізації і гуманізму. Але подальші процеси йшли діаметрально протилежні і ми вкотре опиняємося то у Врадіївці після Ющенка, то у Кагарлику після Порошенка, де навіть міністр МВСУ той самий. Щось нам пороблено...
Так, в Україні є демократія, чому засвідчило обрання спершу зека Януковича, а тепер - блазня Зеленського в президенти. Прикро, але така демократія тотожна порівнянню "мавпи з гранатою". Нас визволили і на то нема ради!- як казали мудрі галичани про такі прикрі ситуації. Воно то хочеться кращого, але звідки воно з'явиться за такого перебігу подій і з таким зедебілоїдним електоратом? Одна-єдина Львівщина встояла як інтелектуальний П'ємонт для України, але зедебілізація всіх інших регіонів успішно відбулася! І то є діагноз!

Тут я зобов'язаний дати певну статистику, щоб не казати про повну соціальну інтоксикацію електорату, бо його на виборах 2019 за даними ЦВКа налічувалося у 30 311 373 виборців, а перемогу В. Зеленський отримав у другому турі завдяки підтримці 13 541 528 голосів проти 4 522 450 голосів за П. Порошенка, що справді у процентах є 73.22 проти 24.45, але увага! В першому турі за В.Зеленського проголосувало всього 5 714 034 виборців, що і є його основний електорат, а все інше це були голоси не "за Зеленського", а "проти Порошенка", що далеко не то саме. Навпаки, у другому турі додаткові голоси у П.Порошенка визначають саме його електорат, або точніше, як я вже зазначав: інтелектуальний електорат України. Голосувати за блазня нормальний інтелектуал не міг собі дозволити, а ненормальний дозволити може, але який він тоді інтелектуал, як він - ненормальний. А тепер порівняємо 5 714 034 виборців В. Зеленського проти 4 522 450 голосів за П. Порошенка і побачимо розрив у 1 191 584 голосів, а це 3.93 % від загального числа виборців. Чи є це велика різниця? Звичайно, що ні, але як ми знаємо в США на виборах президента  2016-го року Хілларі Клінтон отримала підтримку населення на понад 1 мільйон більше від Дональда Трампа, але самі вибори - програла. Проте в США переможці не судять переможених на противагу Україні.

Хоча в команді Зекодла багато галасу про 73 % підтримки, але насправді там чудово розуміють існування правдивих 3.93 % поміж Зе і Порохом, якого і хочуть саме тому знищити всіма можливими і неможливими засобами. Травля різними бля-структурами вже вийшла за всі межі розумного і стає міжнародною ганьбою для України. Хоча і позитив у тому певний є, а саме вже абсолютно ясно що за всі роки свого перебування на посаді Президента України Петро Порошенко не вчинив жодного найменшого (найменшого!) правопорушення - він чистий! Повністю. Бо за рік прискіпливого копирсання не знайдено нічого і тому вчепилися дивним чином картин, що є епізодом до обрання Порошенка президентом! Навіть супер-агент ФСБ ю(мо)рист Портнов не зміг нічого накопати на Пороха з усією довбаною феесбешною конторою та іншими спецслужбами Раши-параши. Петро Порошенко - чистий! Як і далі багатий! Цілком законно. Бо коли людина розумна - вона не буде бідна. Вона буде багата, бо розумна і зможе чесно заробити багато! І навпаки: хто в Україні найбідніший? Зеелекторат! Факт! Фак! Фу! Бо ясно чому!

Є гарне народне українське прислів'я: біда вимучить - біда й виучить. Для України цей час навчання щось ну дуже затягнувся, але так є і на то нема ради. Єдиний варіант в котре пройтися шляхом до покращення через погіршення. Вперед!

Богдан Гордасевич
5 травня 2020 р. (7528)
Львів-Рясне

В Україні стало генієм менше: помер Мирослав Скорик



У понеділок, 1 червня, у Києві помер видатний український композитор, львів’янин Мирослав Скорик. Причини смерті 81-річного композитора наразі не розголошують.

У Києві прощання з композитором відбудеться в середу (3 червня) об 11:30 в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового УГКЦ, у Львові - в четвер (4 червня) в Соборі Св. Юра, 11:30. Поховають видатного композитора 5 червня на Личаківському цвинтарі у Львові. За чином прощання і похорону також можна спостерігати онлайн.

Своє співчуття з приводу смерті Мирослава Скорика уже висловив міський голова Львова Андрій Садовий. «Вічна пам‘ять, Маестро! Ваша музика житиме у Львові вічно. Співчуття родині та близьким», - написав міський голова у Facebook.

Голова Львівської ОДА Максим Козицький у некролозі написав, що внесок Мирослава Скорика у післявоєнну музичну історію України неможливо переоцінити: «Це була натхнення епоха творення музики світового рівня з українським неповторним духом свободи і прагнення волі».

Співчуття висловив також президент України Володимир Зеленський. Він назвав Скорика «генієм нашого часу».

Герой України, народний артист і володар почесного звання «Львів’янин року» Мирослав Скорик народився 13 липня 1938 року у Львові, його батьки отримали освіту у Віденському університеті, а бабця була рідною сестрою оперної співачки Соломії Крушельницької.

У 1947 р. всю родину було репресовано та вивезено до Сибіру. Там майбутній композитор навчався гри на фортепіано в учениці Рахманінова, Валентини Канторової.

У 1955 році родині Скорика було дозволено повернутися до Львова. У 1955–1960 роках Мирослав Скорик студіював у Львівській державній консерваторії ім. Миколи Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама Солтиса (композиція). Уже тоді почав творити фортепіанні композиції. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка.

З 1963 року Мирослав Скорик починає працювати викладачем Львівської консерваторії на кафедрі теорії музики і композиції. Цього ж року вступає до Спілки композиторів України.

У цей час особливу частину його творчості складають естрадні пісні «Не топчіть конвалій», «Намалюй мені ніч» та ін. У 1964 р. Скорик написав музику до культового фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», а з музики до фільму «Високий перевал» режисера Володимира Денисенка походить його знаменита «Мелодія».


https://zaxid.net/news/

Причина штурму ДБР музею Гончара картина Шагала "Зелений осел"

Причина штурму ДБР музею Гончара картина Шагала "Зелений осел"




Бровари 29.05.20 як показник майбутнього України

Бровари 29 травня як норма нашого майбутнього зі серіалу Масяня, бо є ось заспокійливий висновок: “Ранкова перестрілка в Броварах — відгомін корупції визначення квот перевізників, залучення банд в боротьбі за маршрути перевезень. Будемо лікувати! 10 затриманих вже, масові затримання тривають. Виконавчі органи Києва та області зобов’язані — прогнило у вас”, - написав Аваков.
Нагадаємо, 29 травня в Броварах під Києвом вранці сталася тривала стрілянина під час сутичок за участі коло 70 озброєних чоловік з бандформувань з різних регіонів України і тут однозначно прогнило все у вас, гаспадин нехороший Аваков типа Арсен



Олександр Турчинов про таємниці та погрози

У лютому 2014 р. Олександр Турчинов рішенням Верховної Ради України набув диктаторських повноважень, обійнявши всі найвищі посади в Державі: голови ВРУ, в.о. Президента України, в.о. прем'єр-міністра України, в.о. Генпрокурора України і все інше: в.о. головнокомандувач ЗСУ і в.о. МВСУ - усе належало Турчинову, що він гідно виконав і врятував фактично Україну від повного розвалу, хаосу, окупації РФ так званої "Новоросії" тощо. Людина не зациклилась на цій владі задля себе, як робили багато хто на його місці, а ось їде спокійно як звичайна нормальна людина. Оце - Людина!

"Я думав, що мене розстріляють": Олександр Турчинов про таємниці та погрози | "Гончаренко рулить"



Паралелі життя для допитливих від Лесі Українки



Листи Лесі Українки До М. П. Драгоманова
9 лютого 1894 р. Київ
Любий дядьку!
Отримала я Вашого листа вчора і хотіла в той же день відповісти, але не було можливості, бо в голові шуміло, як у тому вулику. Я, власне, сими днями скінчила одну свою повість. Кінчала її несамовито (я сливе завжди коли що кінчаю, то несамовито), сиділа над нею до 4-ї, а то й до 5-ї год. ночі, бо вдень нема часу і настрою, – врешті скінчила, прочитала в товаристві, удостоїлась похвали і серйозної критики і потім сказала: «Ныне отпущаеши» йому… І справді, якби таким способом написати зо три оповідання підряд, то можна б ad patres одправитись. Отож я вчора цілий день не то спала, не то чула, а сьогодні, вже «находясь в здравом уме и твердой памяти», сідаю за листи.

Те, що ви просите передати з поводу біографії Вашої в «Ж[итті] і с[лові]», я вже декому передала і передаватиму при всякій нагоді. Воріженьки нехай не дуже-то брешуть, бо єсть тут тепер такі, що вріжуть їм язика врешті. Не думала я, що Фр[анко] вступить у слід свого колишнього проф. Огоновського, я думала, що він більше розбирає, як треба з людьми обходитись, щоб не бути подібним до друга-ведмедя. Не вір, значить, галичанам! До сього переконання смутного я приходжу дедалі то більше. От, наприклад, справа редагування нами «Дзвінка» розійшлася, як заячий жир, а все через галицьке крутійство. Тільки даремне мене в космополітизмі при сій справі укоряли, мій космополітизм зостався при мені, а патріотизм народовців при них, і на тім скінчилось. Може бути, що я вийду і зрадницею хутко, тоді я буду дуже рада, бо, значить, матиму добрий атестат.

Циклопові барани не вважають ні на ультрамонтанство «Правди», ні на що, бо у них критичного тямку дуже мало і у них на все одна відповідь: «Сього вимагає практична політика», почнеш з ними змагатись на сю тему, вони зараз: «Ви не вважаєте на практичні обставини»… Одним словом, такі мені практичні, що аж теорію забули! А що Циклоп міг писати про аграрні інтереси селян і т. п., то се нічого не значить, бо він ніколи не знає сьогодні, що говоритиме завтра. Невважаючи на се, він має певний вплив і тут, і за кордоном (за кордоном, може, більш матеріальний), правда, що коло нього все більш люди дуже молоді або малоосвічені, «немовлята», «темні сили» і «12 спящих дев», але інші поміж них вірять йому, як богові, і жертвують сили і час на його праве діло.

Він нам з’їв одного дуже талановитого поета, ще колись писав дуже порядні ліричні та юмористичні вірші, а тепер рифмує вузько-циклоп’ячі тенденції і по горобцях з гармат стріляє. Ви, може, читали його вірші і переклади в «Пр[авді]». З’їли хлопця, схрупали з душею! Тепер їдять одного зовсім молоденького і, певне, теж з’їдять. У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-укр[аїнськи] (а надто вже коли писати дещицю), щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями і т. п. Така легкість репутації приманює многих. Ще тепер можна у нас почути фразу: «Як се? От Ви казали, що NN дурень і тупиця, а він же так чудово говорить по-нашому!» «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.

От, напр[иклад], «переконання» декого з баранячого стану: одурити москаля, одурити австріяка (німця), одурити поляка, щоб вони нам самі своїми руками жар загребли, а потім їх на тому жару присмажити (так, наче б сі три народи справді на шашлик годились). Мені приходилось самій і читати подібні «політичні profession de foi».

Або, напр[иклад], таке: коли між простими людьми ходять легенди про те, ніби моск[овський] уряд закопує голодних людей живцем в землю, то такі легенди слід не розбивати, а підтримувати і розширювати, щоб дискредитувати ворогів. Кого вони думають тим дискредитувати?! Або знов таке речення: «Якби я був галичанином, то би радикалом, а коли я укр[аїнець], то я буду уміркований ліберал», – ergo pereat «Народ» і компанія!

Здається, до переконаннів належить і се: «Я не п’ю чаю, бо се московська вигадка, я не ходжу зроду в російський театр; не читаю дурної російської літератури; їм не «бліни», а «млинці», а коли б то були «бліни», то я б їх не їв»… і т. п. Простіть, що я, може, обридла Вам і розстроїла нерви такими дурницями, але ж після сього Ви, може, краще зрозумієте, які в сих людей мозки. Наслухавшись таких милих розмов від людей, що звуть себе патріотами та укр[аїно]філами, боїшся, як вогню, коли б хто тебе не назвав сими іменнями і таким способом не загнав у баранячу кошару.

Наш добрий друг назвав раз мене і моїх кількох товаришів «постыдными дезертирами» за те, що ми зреклися назви українофілів, але що ж робить, коли її страшно носити тепер, щоб не уподобитись крученому барану в християнському стаді. «Ви, – казав друг, – повинні боронити честь старої корогви, а не зрікатися її!» Ми ж думаєм, що краще зробити нову корогву, ніж латати стару, і ради того латання рискувати власною честю. Ті люди, що колись тримали сю корогву, заснули і в сні не почули, як корогва випала їм з рук і попала в баранячі копита, люди сплять і тепер і не думають вертати собі своєї корогви, чого ж ради ми будем за неї коп’я переломляти? Ну, я дам спокій сій розмові, а то щось дуже довго виходить, а вже пора кінчать та й спать лягать.

За Вашу ідею, що мусить бути одна правда і для мужика, і для пана, я завжди стояла і буду стояти, а наскільки прислужуся їй ділом, се залежатиме від моїх сил і талану.

Я дуже цікава бачити Ваші нові популярні брошурки. Мій товариш, що ми з ним перекладали Гейне, почав оце недавно перекладати «Прометея» Гете, я гадаю, добре було б, якби він скінчив його скоріш та й не гаятись з друком, та нехай би люди читали поруч з Вашою розправою. Bible та Evangile ми перекладемо напевне до 3-ї кн[ижки] «Ж[итя] і сл[ова]». Мені сі статті подобаються, тільки мені здається, що M. Vernes занадто вже новітню дату ставить для всіх книг біблійних (після пол[ону] вавіл[онського]), занадто легковажить чужі теорії і перехвалює дуже геній жидівський. Мені видиться, що він в кінці обох розправ робить реверанси перед попами і всіма правовірними християнами, але, може, се мені так здається. Нема що і казать, що в Галичині за сі статті предадуть анафемі і видавця, і перекладачів, і коментатора з усім їх нащадком і накоренком. Для мене се буде, може, і цікаво, бо ще ново. А врешті, все одно, – цур їм!

Невже Вам не прислали моєї книжки («На крилах пісень»)? А знаєте, я сама ніяк не отримаю цілого екземпляра, а все якісь неподібні шматки. От комедія! Не знаю, що за знак, що Сікорський Вам не приходить, – я його давно послала.

Ламе Флері видумав перекладати один з баранів, на сміх людський! Одним словом – «ет!» (любиме слово нашого Олега).

Пишіть мені, дорогий дядьку, про Ваше здоров’я, не гаючись. Але ж я й не хочу, щоб Ви ради листів до мене втомлялись, пишіть хоч коротко і коли буде вільний невтомлений час. Цілую Вас всіх.

Ваша Леся

Добрі люди Вам кланяються. Вони завжди питають мене про вас і про ваше здоров’я.

Мое щире вітання і поцілунки дядині, Ліді і всім нашим. Як там мається Зорка?

Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 217 – 221.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 131 – 133.

Подається за рукописною копією (початок листа – ф. 2, № 1548, с. 10a, 10b, 10c, закінчення – ф. 2, № 1218).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 243 – 246. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

скінчила одну свою повість – «Одинака».

подібним до друга-ведмедя – сюжет байки, відомий в багатьох літературах (Жан Лафонтен «L’ours et l’amateur des jardins» («Ведмідь і садівник»), І. Крилов «Пустынник и Медведь» (1808)).

«12 спящих дев» – назва балади російського поета В.А.Жуковського (1783 – 1852), написаної в 1809 р.

Мене в космополітизмі при сій справі укоряли – щоб скомпрометувати Лесю Українку і усунути від редагування журналу «Дзвінок», галицькі народовці, а також О. Кониський і В. Антонович звинувачували її у відсутності патріотизму.

Циклопові барани – літературне і культурницьке оточення О. Кониського.

Ультрамонтанство «Правди» – Леся Українка мала на увазі пропаганду в цьому журналі войовничої уніатської політики.

Він мав певний вплив – Йдеться про О. Кониського, який субсидував друкований орган народовців – журнал «Правда».

Він нам з’їв одного дуже талановитого поета – йдеться про В. Самійленка. Тут – перебільшення, Леся Українка мала на увазі деякі вірші поета, у яких він відступив від властивого його творчості демократизму.

Тепер їдять одного зовсім молоденького – Леся Українка мала на увазі І. М. Стешенка.

Наш добрий друг – Вислів вжито іронічно. Мова йде про В. Антоновича, який неприхильно ставився до Лесі Українки і її товаришів.

Bible та Evangile – про ці переклади творів французького вченого Моріса Верна Леся Українка писала М. П. Драгоманову 17.01.1894 р.

Ламе Флері Жюль-Ремон (1797 – 1878) – французький письменник, автор популярних історичних книжок, значна частина яких була перекладена російською мовою (История всеобщая в рассказах для детей. Спб., 1858 – 1860; История открытия Америки – кілька видань та ін.).


Правда Зе-падлу в очі рідною мовою

НИЧЕГО СВЯТОГО с Сергеем Поярковым



Вова хрено-стук, сопли в белых пальто, как сегодня Порох умыл зе и о смешном
23 195 переглядів•26 трав. 2020 р.



За Львів прикро, але то правда - гімно, а не вузи

Шість українських вишів увійшли до світового рейтингу найкращих університетів
Шість українських вишів увійшли до світового рейтингу найкращих університетів

КИЇВ. 26 травня. УНН. Шість українських університетів увійшли до рейтингу найкращих вищих освітніх закладів світу, за версією QS World University Rankings-2020. Про це повідомляє УНН з посиланням на дані рейтингу QS.

Згідно з наведеними даними, до тисячі найкращих університетів світу увійшли 6 українських вишів.

До шістки українських вищих навчальних закладів входять:

  • Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, який зайняв 491 місце. Поруч з ним в таблиці розташовані Університет Делавер та Чеський технічний університет у Празі.
  • Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, який зайняв 541-550 місце. Біля нього в таблиці розташувались Південний федеральний університет в Росії та Університет Торіна в Італії.
  • НТУ "Харківський політехнічний інститут", який зайняв 651-700 місце. Поруч з ним в рейтингу японський Університет префектури Осака.
  • НТУ "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", зайняв 701-750 місце. На рівні з Меморіальним університетом Ньюфаундленда, що в Канаді, та Університетом Нортумбрія в Ньюкаслі, що у Великій Британії.
  • Сумський державний університет зайняв 701-750 місце.
  • Національний університет "Львівська політехніка" – 751-800 місце. На рівні з Манчестерським столичним університетом, що у Великій Британії, та Технологічним інститутом Нью-Джерсі, що в США.

У п’ятірку кращих університетів світу цього року увійшли чотири університети зі Сполучених Штатів Америки - Массачусетський технологічний інститут на першому місці, на другому і третьому місцях – Стенфорд та Гарвард. На четвертому місці Оксфордський університет, що у Великій Британії, а на п’ятому - Каліфорнійський технологічний інститут, також в США.

Нагадаємо, у 2018 році замість Національного університету “Львівська політехніка” в топ-6 входив Донецький національний університет ім. Стуса.