Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

Абромавичус подложил новому гендиректору Укрпочты свинью

Новый руководитель в “Укрпочте” может стоить порядка 16 млн грн. в год (1 млн 330 тыс грн в месяц) – сообщил экс-министр экономического развития Украины Айварас Абромавичус.

«Деньги немалые, по нашим меркам, но по-другому никак», — считает Абромавичус, — «Суть реформы зарплат в госкомпаниях в том, чтобы уйти от популизма низких окладов и начать измерять компенсацию руководителя, исходя из конкретных цифр экономического эффекта. Заработал для компании — получил для себя.»

Принцип Абромавичуса «Мы слишком бедны, чтобы платить маленькие зарплаты», конечно, понятен. Однако, хотелось бы напомнить ему другую поговорку: «Один в поле не воин».  Иными словами, как быть с зарплатами заместителей Смелянского? Руководителей среднего звена? Почтальонов и операторов? Почему компенсация для этих сотрудников не будет измеряться конкретными цифрами экономического эффекта? Почему принцип «Заработал для компании — получил для себя» будет распространяться лишь на выписанного из США генерального директора?

Получается, все сотрудники предприятия будут за копейки вкалывать на зарплату Смелянского в 16 миллионов? Напомним, чистая прибыль «Укрпочты» в 2015 году составила 41 миллион, а нынешний руководитель получает около 200 тысяч в год.

В отличие от Абромавичуса, профессиональный топ-менеджер обязан знать, что важным принципом мотивации персонала является справедливость. Но у экс-министра не очень хорошее образование: он всего лишь бакалавр и не имеет степени магистра. Возможно, поэтому ему не ведомо, что справедливость также является существенным фактором, определяющим лояльность персонала по отношению к руководству.

Теория справедливости получила распространение в социальной психологии и широко используется руководством современных компаний. Знание основ этой теории дает руководителям возможность создавать условия для формирования высокой профессиональной мотивации. Теория справедливости гласит:  пока сотрудники не начнут считать, что они получают справедливое вознаграждение, они будут стремиться уменьшить интенсивность труда. Поэтому руководителю с зарплатой в 16000000 гривен обязательно и сразу придется объяснять почтальонам с зарплатой 1600 гривен, почему существует такая несправедливость в виде колоссальной разницы в оплате руководителя и персонала. То есть, с чего вдруг  сидящий в кабинете руководитель «Укрпочты» будет получать в десять тысяч раз больше почтальона, который и в дождь и в холод таскает на себе тяжелую сумку.

А так как объяснить этого он никогда не сможет, а почтальоны эту разницу все равно не поймут — новому руководителю придется или в разы повышать зарплату персоналу — что невозможно — или готовится к социальному взрыву на предприятии. Разумеется, теперь почтальоны будут свои низкие зарплаты объяснять тем, что все отбирает жадный генеральный директор.

http://skelet-info.org/wp-content/uploads/2016/05/%D0%90%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87%D1%83%D1%81.jpg

Таким образом, Абромавичус вместе с непомерно высокой зарплатой подложил новому руководителю Укрпочты свинью в виде вопиющей несправедливости вознаграждения. И эта свинья обязательно вызовет враждебность (западные менеджеры говорят «нелояльность») и низкую мотивацию персонала. Думается, американский менеджер, в отличие от министра-бакалавра, прекрасно понимает чем это для него закончится.

Источник: SKELET-info

ЧИТАЙТЕ ПО ТЕМЕ: Игорь Смелянский согласен возглавить «Укрпочту» с окладом в семьсот пятьдесят тысяч долларов в год


Міфи для кипіння ватяних мізків))

Тут по лінку міфи про другу світову та пересмикування фактів рашкопропагандою, даю лінком, бо пишу з планшета.

http://ehorussia.com/new/node/7692

Літер трохи багацько, але читається одним подихом.

Не репрезентативне опитування

  • 09.05.16, 18:29
   Перемогу московських окупантів над німецькими в Україні святкують тільки:

8%, 1 голос

31%, 4 голоси

62%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Сніги - Українська повстанська пісня




Українська повстанська пісня 
Слова: Олександр Смик
Музика: Олександр Смик
Виконує: Володимир Вермінський

Не плакав, не боявся, не жалівся,
Не бачили тремтячої руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Немов щеня, виймали ястребки.

А далі – ешелони, дикі вежі,
Колючий дріт етапних таборів,
Ведмежий край, за небокрай – безмежжя,
Де кожен погляд свічкою горів...

Приспів:
Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мене заговорили
Усе життя спокутувать борги.

Скулили пси, і кулі голосили,
Якщо є диво – це одне із див:
Не знаю, де набралась вовча сила,
Не відаю, як тільки я дожив...

Не плакав, не боявся, не жалівся
Від тих часів студеної пори.
Старий я, щоб іти тепер в криївки,
Та знову розпинають прапори...

Приспів.
Не плакав, не боявся, не жалівся,
Не бачили тремтячої руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Немов щеня, виймали ястребки.

Приспів.

Сніги... Сніги...

Ну? І хто де пасочки святив?


20%, 8 голосів

27%, 11 голосів

54%, 22 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

У відповідь на заяви....

Рацєйскій МІД азабочєн калічєством ваєннай тєхнікі в Адессє...

Обурений кіном про Степана Бандеру

Але, подумав і зрозумів, що то дуже повчальне кіно, ніби зняте патріотами з 1+1.


У ньому московські підніжки підло використали справжніх борців з 3,14даРасією та їх дітей.

Але сюжет написаний чи редагований у Кремлі. На це вказують явно, як мінімум три хиби.

Хиба перша. Лише кацапському попу може впасти в голову, що набожня, глибоко віруюча людина, що в житті не вжила жодної склянки спиртного чи іншого лайна могла ногами копати власну дружину. Але, оскільки для РФ це норма, тому додали, що жінка на той час була вагітна. Про це, ніби за кадром невпинно натякається протягом всього фільму. Аби Степан, навіть образив власну дружину, він би ніколи не зміг стати лідером, тим більше української нації, де чоловік і жінка є рівними, подружжям. Українці одружуються, бо вони є рівними.

Це в РФ, одна половинка бере другу, а друга, брати не має права, може лише вийти, коли візьмуть.

Хиба друга. Кілька раз протягом фільму показують момент вбивства Степана Бандери режисоване в Москві. Аби кат вбивав, як в кіно, він би сконав першим. Сташинський труїв Степана струменем страшного, швидко діючого отруйного газу, який був не навчений обирати жертву. Тому, вбивця, наковтався пігулок протиотрути, розпустив соплі, чихав, пердів, з усіх сил вдавав хворого, пускав сльози, ховав обличчя у мокрій від соплів хустині і стрелив струменем газу в бік Бандери, коли пройшов повз нього, аби бути ближче до дверей. І миттєво, кинувся навтьоки, затримавши дихання. Він був кадебістом навченим і робив то не раз на людях і звірах. Він бачив наслідки дії газу і розумів, що одної миті затримки досить, аби лягти поруч із жертвою. Москва ж моментом вбивства декларує, що українець, який їй служить стоїть на вищій сходинці, ніж той, що проти неї повстав.

Хиба третя. У кіно стверджується, що Бандера мав пільги у концтаборі німецькому, що до нього навіть священика і жінку пускали. Дійсно нечувана пільга для радянських концтаборів.

У створеній 3,14даром Леніним Сересерії чоловіка і дружину легко могли розлучити на довгі десятиліття, або й назавжди. У тому дурдомі, не лише священика не пускали до в’язня, не лише тіло померлого, закатованого не віддавали, але забирали право навіть на листування.

Отаке кіно: «Секрети Бандери» https://www.youtube.com/watch?v=ZBhpFofYGPs

Пролог з Мойсея Франка

Іван Франко Мойсей поема

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю
Твоїх борців? Йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться
І сила, й м'якість, дотеп, і потуга,
І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом,—
Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію – мій скромний дар весільний.

Д[ня] 20 липня 1905

Іван Франко (27.08.1856 р.н. -28.05.1916 ) – невтомний революціонер, вчений, філософ, поет. Автор тисяч праць літературних, наукових, історичних, етнографічних, філософських написаних і надрукованих українською, польською, німецькою та іншими мовами. Іван Франко писав праці в галузях поезії, прози, теорії та історії літератури, філософії, етнографії, економіки, історії, сходознавства, психології. Коли країною нашою почнуть керувати українці, тоді і життя зміниться на краще, і всі праці цього світового лідера з кількості якісних праць будуть зібрані і видані, як мінімум, українською мовою, хоч для бібліотек.

Найбільше мене особисто вразила його поема «Мойсей», де оповідаючи історію звільнення від рабства жидівського народу, у вступі, він переймається історією власного народу, українського.

Коли вже наши урядовці, чиновники, депутати, вчителі, судді, силовики, лікарі, вчені почнуть прикладати зусилля на єднання, скріплення, розвій духу, здоров’я, сили, власного, українського народу? Коли розбудять правду й волю? Коли плекати почнуть мову, пісню, культуру?

Чи довго ще танок блазня українські президенти вдаватимуть на міні, яку самі ж під власну сраку підкладають вже більше 20 років безцінних, невтомно провокуючи загарбника на агресію, зубожілий народ на повстання!?

Джерела:

1.     Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

2.      Іван Франко «Сон князя Святослава» /історична драма / драма-казка /

3.     Іван Франко, світлини https://www.google.com.ua/search?q=%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD+%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE&espv=2&biw=1280&bih=867&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwik-rHnubDMAhVD2SwKHQqdCaUQiR4IhAE&dpr=1

4.     Іван Франко, Мойсей, пролог https://www.youtube.com/watch?v=ju5wyfUA1ho

5.     Мойсей, Пролог і поема http://dhost.info/newbabilon/moisei.html

 

***