Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

ВАРТА

Сніги - Українська повстанська пісня




Українська повстанська пісня 
Слова: Олександр Смик
Музика: Олександр Смик
Виконує: Володимир Вермінський

Не плакав, не боявся, не жалівся,
Не бачили тремтячої руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Немов щеня, виймали ястребки.

А далі – ешелони, дикі вежі,
Колючий дріт етапних таборів,
Ведмежий край, за небокрай – безмежжя,
Де кожен погляд свічкою горів...

Приспів:
Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мене заговорили
Усе життя спокутувать борги.

Скулили пси, і кулі голосили,
Якщо є диво – це одне із див:
Не знаю, де набралась вовча сила,
Не відаю, як тільки я дожив...

Не плакав, не боявся, не жалівся
Від тих часів студеної пори.
Старий я, щоб іти тепер в криївки,
Та знову розпинають прапори...

Приспів.
Не плакав, не боявся, не жалівся,
Не бачили тремтячої руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Немов щеня, виймали ястребки.

Приспів.

Сніги... Сніги...

Ну? І хто де пасочки святив?


20%, 8 голосів

27%, 11 голосів

54%, 22 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

У відповідь на заяви....

Рацєйскій МІД азабочєн калічєством ваєннай тєхнікі в Адессє...

Обурений кіном про Степана Бандеру

Але, подумав і зрозумів, що то дуже повчальне кіно, ніби зняте патріотами з 1+1.


У ньому московські підніжки підло використали справжніх борців з 3,14даРасією та їх дітей.

Але сюжет написаний чи редагований у Кремлі. На це вказують явно, як мінімум три хиби.

Хиба перша. Лише кацапському попу може впасти в голову, що набожня, глибоко віруюча людина, що в житті не вжила жодної склянки спиртного чи іншого лайна могла ногами копати власну дружину. Але, оскільки для РФ це норма, тому додали, що жінка на той час була вагітна. Про це, ніби за кадром невпинно натякається протягом всього фільму. Аби Степан, навіть образив власну дружину, він би ніколи не зміг стати лідером, тим більше української нації, де чоловік і жінка є рівними, подружжям. Українці одружуються, бо вони є рівними.

Це в РФ, одна половинка бере другу, а друга, брати не має права, може лише вийти, коли візьмуть.

Хиба друга. Кілька раз протягом фільму показують момент вбивства Степана Бандери режисоване в Москві. Аби кат вбивав, як в кіно, він би сконав першим. Сташинський труїв Степана струменем страшного, швидко діючого отруйного газу, який був не навчений обирати жертву. Тому, вбивця, наковтався пігулок протиотрути, розпустив соплі, чихав, пердів, з усіх сил вдавав хворого, пускав сльози, ховав обличчя у мокрій від соплів хустині і стрелив струменем газу в бік Бандери, коли пройшов повз нього, аби бути ближче до дверей. І миттєво, кинувся навтьоки, затримавши дихання. Він був кадебістом навченим і робив то не раз на людях і звірах. Він бачив наслідки дії газу і розумів, що одної миті затримки досить, аби лягти поруч із жертвою. Москва ж моментом вбивства декларує, що українець, який їй служить стоїть на вищій сходинці, ніж той, що проти неї повстав.

Хиба третя. У кіно стверджується, що Бандера мав пільги у концтаборі німецькому, що до нього навіть священика і жінку пускали. Дійсно нечувана пільга для радянських концтаборів.

У створеній 3,14даром Леніним Сересерії чоловіка і дружину легко могли розлучити на довгі десятиліття, або й назавжди. У тому дурдомі, не лише священика не пускали до в’язня, не лише тіло померлого, закатованого не віддавали, але забирали право навіть на листування.

Отаке кіно: «Секрети Бандери» https://www.youtube.com/watch?v=ZBhpFofYGPs

Пролог з Мойсея Франка

Іван Франко Мойсей поема

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю
Твоїх борців? Йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться
І сила, й м'якість, дотеп, і потуга,
І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом,—
Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію – мій скромний дар весільний.

Д[ня] 20 липня 1905

Іван Франко (27.08.1856 р.н. -28.05.1916 ) – невтомний революціонер, вчений, філософ, поет. Автор тисяч праць літературних, наукових, історичних, етнографічних, філософських написаних і надрукованих українською, польською, німецькою та іншими мовами. Іван Франко писав праці в галузях поезії, прози, теорії та історії літератури, філософії, етнографії, економіки, історії, сходознавства, психології. Коли країною нашою почнуть керувати українці, тоді і життя зміниться на краще, і всі праці цього світового лідера з кількості якісних праць будуть зібрані і видані, як мінімум, українською мовою, хоч для бібліотек.

Найбільше мене особисто вразила його поема «Мойсей», де оповідаючи історію звільнення від рабства жидівського народу, у вступі, він переймається історією власного народу, українського.

Коли вже наши урядовці, чиновники, депутати, вчителі, судді, силовики, лікарі, вчені почнуть прикладати зусилля на єднання, скріплення, розвій духу, здоров’я, сили, власного, українського народу? Коли розбудять правду й волю? Коли плекати почнуть мову, пісню, культуру?

Чи довго ще танок блазня українські президенти вдаватимуть на міні, яку самі ж під власну сраку підкладають вже більше 20 років безцінних, невтомно провокуючи загарбника на агресію, зубожілий народ на повстання!?

Джерела:

1.     Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

2.      Іван Франко «Сон князя Святослава» /історична драма / драма-казка /

3.     Іван Франко, світлини https://www.google.com.ua/search?q=%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD+%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE&espv=2&biw=1280&bih=867&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwik-rHnubDMAhVD2SwKHQqdCaUQiR4IhAE&dpr=1

4.     Іван Франко, Мойсей, пролог https://www.youtube.com/watch?v=ju5wyfUA1ho

5.     Мойсей, Пролог і поема http://dhost.info/newbabilon/moisei.html

 

***


Карикатурка


Хто не зрозумів - це про мацковскій патріархат.

Дороги Пивоварского

Для чиновников выгодно хроническое "латание" украинских дорог

На фото автодорога Н-11 — автомобильная дорога национального значения Кривой Рог — Николаев.

Из-за ужасного состояния ее закрывали не один раз, однако так и не реконструировали. Народные депутаты утверждают, что дороги не реконструируют из-за нежелания Мининфраструктуры. Украинских чиновников устраивает замкнутый круг, в котором дороги не реконструируют, а латают. Кроме того, дороги они ремонтируют некачественно, оправдывая использование дешевых материалов нехваткой средств, и в итоге те же участки ремонтируются минимум каждые полгода, обеспечивая стабильной работой "своих" же подрядчиков. При такой системе никого не интересует утраченная выгода государства, теряющего и дороги, и время. Средства на ремонт выделяются постоянно, но они размываются между "своими" компаниями, а результата мы не видим.

Андрей Пивоварский, пребывая на должности Министра инфраструктуры, больше года рассказывал какие-то бредни о строительстве бетонных дорог, а потом сказал что он уходит в бизнес, потому что ему платят маленькую зарплату.

Правда, в бизнес он не пошел, а пошел советником к своему бывшему подчиненному, который стал министром. А может это и есть его бизнес?

В Китае строят в год порядка 10 тысяч километров новых (!) дорог, где под словом «дорога» подразумевается автострада, а не пародия на неё в лице «узкоколейки» Е373, которая у нас называется пафосным словом «Варшавская трасса». При этом гарантийный срок службы покрытия вводимых китайскими дорожниками участков составляет не менее 25 (!) лет, а строительство четырех полос автострады длиной в один километр в обходится в сумму в 4 раза меньше чем в Украине.

Эта четырехкратная разница образуется из-за коррупции и воровства в Министерстве инфраструктуры и подотчетном ему Автодоре, ведь стоимость материалов везде одинаковая, а зарплаты у украинских рабочих самые маленькие в мире.

В общем, если мы хотим иметь в Украине европейские дороги, то нужно не зарплату увеличивать таким бездарным министерским деятелям как Пивоварский, а увольнять их и нанимать китайских спецов, которые просто не будут красть.

http://kraina.name/articles/bespredel-vlasti/188043-dorogi-pivovarskogo/