Є в Україні так звана «п’ята колона», що ностальгіє за «совком» з усіма присущими ознаками і фразами типу: «у України не було-б сього, цього і оттого…». Давайте візьмемо і проаналізуємо такі події: в 1917-му році Українська держава відстоює свою незалежність. Кілька слів про передумови.

   В грудні 1917-го року Симон Петлюра пропонував провести військову операцію проти більшовиків скориставшись залізницею і таким чином вийшовши до тилів «червоних» - на лінію Харків-Курськ. Звісно-ж слабка й недалекоглядна влада Центральної Ради жодним чином не відреагувала, й навіть відіслала Петлюру у відставку. За півтора місяці більшовики скориставшись залізницею вийшли до тилів українських частин й розбили їх. Я зараз проектую варіант, що Петлюра все-ж таки бере ініціативу в свої руки і переходить в наступ.

   Отож: армія УНР не було занадто боєздатною – в цілому УНР мала в своєму складі від 120 до 150 тисяч чоловік, але проблема була в тому, що близько 70 тисяч це національні корпуси – чехословацький, польський, сербський, що зголосилися воювати виключно проти Четвертного союзу. Інша частина військ не була надто боєздатною, окрім військового корпусу генерала Скоропадського , що налічував 12 тисяч чоловік й кількох окремих з’єднань – офіцерські та сердюцькі загони. Всього боєздатні війська УНР мали чисельність близько 20 тис. чоловік.

   

   В грудні 1917-го передові загони військ УНР на потягах наближаються до Харкова. В цей час в Харкові  налічується близько 10 тисяч більшовицьких військ. Однак парадокс в тому, що місцеві загони червоної гвардії самі готові вступити в бій проти більшовиків (прибувши з Росії більшовики починають грабувати місцеве населення), тому прибуття корпусу Скоропадського в Харків стало дуже неприємною несподіванкою для Муравйова. Дисципліновані загони Петлюри і Скоропадського майже без проблем розібралися з недисциплінованою ордою п’яних росіян. Червона гвардія дивиться збоку і не встряє в конфлікт. Війська УНР перемагають. З противників більшовиків формуються нові загони і поповнюються війська. Українська армія за місяць наступу зростає до 30 тис.. Фактично територія Сходу України зайнята без боїв.

     Більшовики вимушені укласти перемир’я з УНР – загострюється боротьба всередині Росії. Війська Петлюри і Скоропадського входять до Курська.

     Центральна Рада намагається прибрати військового міністра і генерала. Однак в ніч з 6-го грудня на 7 січня війська Петлюри й Скоропадського таємно прибувають в Київ. За святами ніхто не помічає скупчення військ на людних вулицях Київа. 7-го січня 1918-го року в Київі починається військовий переворот – в результаті в країні встановлюється диктатура. Військовий міністр Петлюра оголошується головним отаманом «до стабілізації міжнародних взаємовідносин», його заступником й начальником Генштабу стає Скоропадський. Центральна Рада формально залишається при владі. Ніхто не чинить опір петлюрівцям, авторитет міністра незаперечний.

    В кінці січня до Петлюри приїздить делегація Антанти. Петлюра розповідає про те, що українська армія налічує 400.000 чоловік і готова до бою з Четвертним союзом. Реально армія налічує 150.000. Паралельно з відома Петлюри Скоропадський починає таємні перемовини з Віднем і Берліном. УНР тягне час. Тим часом Петлюра формує нові військові загони, українська армія зростає.

   Перемовини з Четвертним союзом тривають, в лютому 1918-го УНР відсилає в Брест делегацію. Делегації вдається затримати перемовини ще на місяць. Тим часом армія УНР зростає і налічує близько 200.000. В військах вводиться жорстка дисципліна. Антанта вимагає, вимолює і погрожує аби УНР перейшла у наступ, оскільки на Заході тупикова ситуація. Петлюра виправдовується тяжкою внутрішньополітичною ситуацією і вимагає визнання УНР Антантою, а також її прав на Крим, Кубань і Дон. Антанта обдумує.

    16 лютого 1918-го року проголошується Кубанська Рада. До Кубані одразу-ж вирушає українська делегація. Тим часом 10-тисячний корпус захоплює Крим, Чорноморський флот підіймає українські прапори. З цього моменту в УНР з’являється флот. За кілька днів до Кубані вирушає 16-ти тисячний корпус – в середині березня Кубань увійшла до складу України, як суб’єкт федерації.

    Німці оголошують ультиматум до 1-го квітня, або вони переходять у наступ. Тим часом Румунія вагається поміж війною і перемир’ям. Радянська Росія заключила мир в Бресті 2-го лютого.

    До 1-го квітня армія УНР нараховує близько 300 тисяч чоловік. «Білі» починають перемовини з Петлюрою, але вони закінчуються нічим – адже принцип «Неділімой Росіі» не влаштовує Петлюру.

    Однак не дивлячись на висунутий ультиматум війська Четвертного союзу не наважаються наступати – розвідка доносить досить різні й протиречиві факти. З одного боку зрозуміло, що після внутрішньої війни армія УНР не може бути багаточисельною, а з іншого розвідка доносить про майже мільйонну українську армію.  Німці починають перемовини з Скоропадським – про можливий військовий переворот

    Агенти Петлюри перехоплюють цю інформацію. 11 квітня Петлюра відсторонює Скоропадського від військ і призначає його головою Київської Військової Академії.

    Австро-угорські війська при підтримці німецьких корпусів переходять у наступ – чисельність наступаючих близько 250-ти тисяч. Війська Четвертного союзу виявилися більш міцним горішком, аніж більшовики, але тим не менш наступ захлинувся.  До червня відбувалося повне затишшя.  В червні армія УНР вже налічувала більше 400-т тисяч.

   27 червня почався Волинський контрнаступ армії УНР. В липні українські війська змогли просунутися вглиб австрійської території та зайняти частину Галичини й Буковину. Тим часом до Чернівців підійшли румунські війська, але побачивши українські прапори відішли назад, однак частина Буковини була окупована румунами.

    Тим часом на Західному фронті перейшли у наступ союзницькі війська. Восени 1918-го року війна скінчилася.

    В ніч з 31-го жовтня на 1 листопада легіон Українських Січових Стрільців проводить у Львові військовий переворот і створює ЗУНР. Одразу-ж починаються перемовини між Петлюрою і Петрушевичем.

   Тим часом Польща починає війну проти ЗУНР. Нова 110-ти тисячна польська армія, що сформована у Франції швидко переходить у наступ. Починається позиційна війна. В грудні 1918-го війська УНР приходять на допомогу ЗУНР – в січні українська армія виходить на кордон з Польщею. Війна скінчилася. 22 січня 1919-го відбувається урочистий акт злуки УНР і ЗУНР. 

    Починається Паризька мирна конференція. Делегація УНР відправляється в Париж. В українському варіанті від Кубані до Карпат простирається нова держава – Україна. 

http://36200.rus8911.web14.hosting-test.net/

Сайт по історії України в стадії тестування - багато чого поки на тестовий хостинг не додав (як от категорії), але "скелет" вже є - кому цікаво можете поюзати, могу навіть зареєструвати на сайті - аби (якщо є бажання) пописати статті.

Я планую розгорнути великий міжнародний проект по історії України, якщо є бажання прийняти участь - прошу пишіть мені на імейл - [email protected] .

Буде і російська і англійська версії.

  Почав працювати над функціоналом сайту по Історії - отож перше, що впало на думку це додавання кнопок соцмереж: Фейсбука, Твітера, ЖЖ, Вконтактє та інших.
  
 

В зв'язку з цим виникло питання на яке пропоную Вам відповісти:ЧИ КОРИСТУЄТЕСЬ ВИ СОЦІАЛЬНИМИ КНОПКАМИ на І.ЮА чи будь-якому іншому ресурсі?

  Також прошу допомоги - потрібен переклад на російську і англійську коротеньких статей на зразок цієї: http://blog.i.ua/community/2540/528639/ . Я не встигаю робити переклади - просто брак часу, тому кілька статей існують тільки в українському варіанті - перекласти на англійську і російську я зможу та зараз цейтнот повний із часом... А може хтось знає польську, чи німецьку, чи ще якусь мову? Якщо згодні допомогти залиште коментар (і про те з якою мовою;)) під нотаткою.

ДЯКУЮ!

Ми виходимо з того, що приблизно 13 тис. років тому назад відбувся всесвітній потоп, який поглинув більшу частину людства, зокрема процвітаючу цивілізацію Атлантида. Безперервний розвиток людства було перервано і багато в чому людям довелося розпочинати спочатку. Початок післяпотопній цивілізації було покладено на землях сучасної України. Розпочали її прадіди українців – легендарні арії. Але хто ж такі арії? Це одна із складних, найбільш заплутаних проблем. Забігаючи наперед, скажемо: такою ж складною і заплутаною є єврейська проблема. Обидві вони – "наскрізні" для історії людства й обидві нерозривно зв’язані між собою і з Україною. Важко навіть сказати, з якого боку краще підступити до арійської теми. Почнемо, мабуть, з найпростішого. В іудаїзмі – в усіх єврейських джерелах (Кабалі, Біблії, Талмуді) – про аріїв начебто ні слова. Немає прямих згадок, не називаються на ймення. Проте в зашифрованому вигляді арії, особливо арієзовані народи (духовно запліднені аріями), представлені широко. Безпосередньо ці народи розглядаються в Біблії як нащадки Яфета – одного з трьох синів Ноя, котрий врятувався під час Потопу. Названо семеро синів Яфета – родоначальників народів, життя яких пов'язане з Північною Припонтидою, а також семеро його внуків – родоначальників ашкеназів, вірмен, грузинів, еллінів, карфагенян (фінікійців), македонян, троянців [Див. Бут. X. 2,3]. Тут закладено великий зміст, про що мова попереду. Що ж до тибетських, індійських, перських джерел, то в них арій (ар’я, ар’ян, дарій) – одне з основних понять. Це не випадково. У такий спосіб арієзовані народи вказують на своїх учителів, котрі прийшли з півночі – із загадкової і прекрасної країни Арктиди. Якщо звести воєдино, що в них сказано, то матимемо приблизно таке: арій (ар’я) – спрямована душа, кожний, хто прагне шляхетних справ, хто робить велику роботу, що просуває людей до блаженства; добра й шляхетна людина, борець; той, хто знаходить священний світ просвітленості, прагне до Бога і звеличує Його; він – воїн Світла, що іде до Істини; людина, чия мета в житті – духовна досконалість; послідовник ведичної культури. Ці визначення український дослідник Ю.М.Канигін узяв з різних ведичних джерел. (Див.: Канигін Ю. М. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе.- 5-те вид., допов. –К.: А.С.К., 2004. – 528 с.) Тут і натяку немає на білий колір шкіри й інші расові ознаки. Арій – кожний, хто прагне Істини, Світла, бореться за благо спільноти, веде її до Храму. Наведемо лише невеличкий уривок з гімну аріїв: ...Возлюбившие все светлое, все чистое, Вы правде всегда верные глашатаи весны! Недаром Солнце знания, как истина лучистая, Все ярче разгорается и блещет там вдали! Як бачимо, словом “арії” в прадавніх текстах визначались не етнічна або расова група (в санскриті навіть термін “раса” відсутній), а гарні люди, які вирізняються благородною і гідною поведінкою. Це вже потім з політичною метою терміну “арійці” було приписане невідповідне йому значення “визначника” особливої етнічної групи і навіть вищої раси. Перша спроба витлумачити “аріїв” з расових позицій була зроблена ще авторами давньоперського збірника "Зенд-Авеста", що з’явився на світ у IV столітті н. е. За це вхопилися німці. Докладалося чимало зусиль, щоб показати себе найарієзованішим народом. Істориками, філологами постійно нав’язувалася думка: німці найбільш мудрі, організовані, наполегливі, а отже, старші серед аріїв. Тому й виходило, що арієць – це німець, а вже слов’янин – то в найкращому разі кельт-напіварій. В окультній літературі, та й у політичному житті фашистської Німеччини термін "арій" тлумачився вже виключно з расових позицій, як арій-надлюдина (оберменш). Як же називали аріїв? Наведемо кілька усталених назв: 1. Люди холоду, або люди льодовикової крайки. 2. Люди "нетутешніх" знань. 3. Люди шляхетної, творчої праці. 4. Землероби, орачі, "орії". 5. Люди-напівбоги; посланці богів, царі (українське "цар", "сай", "саєнко" – від слова "арій"). 6. Люди п'ятої раси. 7. Діти Сонця. Згідно з поясненням Махідхари, коментарі котрого визнаються наукою, слово “арій”, “орій” означає “землероб”, “орач”. У Рігведі широко представлене слово “ар”, що означає ґрунт, верхній шар землі, а також слово “кришті”, що перекладається як “селянин”, “господар землі”.

До речі, саме на підставі ведійських джерел відомий англійський індолог Макс Мюллер у 1853 році ввів до офіційної наукової лексики поняття “арій”. Він наголошував, що цей термін походить від слова “ар”, яке означає “плуг”, “орати”, “окультурювати землю”. Вчений взяв до уваги й те, що в багатьох інших мовах теж існують подібні відповідники. Шумерське слово “Ur-Ru”, литовське і латиське “arti”, латвійське “аrо”, грецьке “arrow”, готське “аrіаn”, санскритські “kars”, “аrа”, німецьке “erde”, сучасне англійське “earth” , староскандинавське “erd” – всі вони мають схожий переклад: орати, орач, пашня, зоране поле, земля, руда тощо.

Водночас у літературі про аріїв простежується чимало суперечливого. І не тільки у визначеннях поняття “аріїв”, а й щодо їх походження. Одні дослідники вважають, що арії прийшли з Уралу (доказ – Андронівська культура). Інші доводять, що прабатьківщиною аріїв є географічна зона, яка охоплює Прибалтику, сучасну Фінляндію, район навколо Білого моря. Треті відносять предків аріїв до народів, що мешкали на північному заході (нинішні Скандинавія, Гренландія, Східна Аляска) [Див.: Древность: арии, славяне. – М., 1994. – Вып. 2]. О. Блаватська вважає, що аріями були “захисники давньої Трої” [Блаватская Е. П. Тайная доктрина. – Т. 2. – С. 463. ], а В. Хвойка – жителі Трипілля [Див.: Космос давньої України. – К., 1992]. Леся Українка, М. Грушевський, а слідом за ними й інші вітчизняні автори називають землі України прабатьківщиною аріїв, ототожнюючи архаїчних аріїв із індоєвропейськими народами. М. Реріх відстоює погляди про “індійський шлях” аріїв, які нібито прийшли до Європи (до самої Ірландії) з берегів Гангу. Остання точка зору заслуговує на увагу, але... По-перше, все ж таки незрозуміло, звідки прийшли арії до Індії. По-друге, науковці виявили, що санскрит найближчий до слов’янських мов, особливо ”південно руської”, себто до української. Тут найбільша кількість збігів. Чого? По-третє, дослідження показали, що багато санскритських слів вживалися стародавніми європейськими народами задовго до індійської Рігведи. Арійці заснували на праукраїнських землях державу яка називалася Араттою. Проіснувала вона близько трьох тисяч років з VІ тис до III тисячоліття до Р.Х. Відома вона для нас більше як Трипільська археологічна культура. Україна, звичайно, не є "прабатьківщиною аріїв", як дехто вважає. Арії вийшли з півночі, їхня прабатьківщина – за "хребтами Рифейськими". Вони прийшли на українські землі і започаткували тут першу цивілізацію людства – "орійську", хліборобську цивілізацію. Це питання потребує подальшого вивчення. Як виявляється, Трипілля було першою цивілізацією не тільки в генетичному, а й у хронологічному плані. Уже 7 тисяч років тому в ареалі Дніпра — Дністра мали місце компактні поселення "міського" типу, була писемність – дві головні ознаки цивілізації. І нам, українцям, про це потрібно знати, цим потрібно пишатись і докладати зусиль, щоб про це знав весь світ. Отже, арії заснували Трипілля, інші цивілізації післяпотопної епохи (Андронівську культуру, Аркаїм, цивілізації в долині Гангу тощо). Важливо те, що всі вони були "хліборобські", пов'язані з обробітком (оранкою) землі. В тих умовах перехід до хліборобської праці виступав головним чинником соціального прогресу. Допотопні цивілізації (Атлантида) чи її післяпотопний осколок Єгипет не використовували оранку землі як основу свого господарства. Зрошувальне чи підсічне землеробство ґрунтується на інших засадах. Єгиптянам, писав Геродот, "не потрібно було трудитися, прокладаючи борозни плугом, розпушуючи землю киркою чи займаючись іншими виснажливими роботами на ниві, як це змушені були робити інші народи" [Геродот. История. – С. 84]. Багата пісенна спадщина Аратти розкриває нам не тільки матеріальний потенціал, а й духовну сутність новонародженої цивілізації. Із численних переказів можна зробити висновок, що народжувався світовий хлібороб – наш великий предок, починала формуватися нова, більш висока духовність, яка ґрунтувалася на поклонінні Сонцю, любові до Людини. Іншими словами, на історичну орбіту виходило якісно нове післяпотопне суспільне утворення з усіма ознаками справжньої цивілізації: поселеннями міського типу, писемністю, релігією Откровения, яка згодом трансформувалася в Учення Христа. Найпоширенішими злаками допотопного світу були рис, кукурудза (Американський континент), ячмінь. Основним зерном післяпотопного (яфетичного) світу стала пшениця — злак, технологія масового виробництва якого створена праукраїнцями. І справа не просто в зерні, а в самій технології. З нею пов'язаний основний внесок Праукраїни в соціальний прогрес людства. Це арійська технологія у повному розумінні слова. В Аратті, на степових і лісостепових просторах України, з її помірним кліматом, великою кількістю річок і озер, благодатними земельними угіддями, розвивалася система технологій творчого типу, які забезпечували динамічне поліпшення виробництва пшениці, ячменю, проса, гречки, гороху, овочів, садових, баштанних культур у досить суворих кліматичних умовах. Удосконалюються збруя тяглових тварин, плуг, культиваційне знаряддя, зерно- і овочесховища, виробництво кормів, млини, мистецтво приготування їжі. Народжується інтенсивне землеробство і скотарство, наукові агросистеми... Усе це українське Трипілля, започатковане ще за часів Рами, отримало після повторного пришестя аріїв на землі України наприкінці III тисячоліття до н. е. Хочеться повторити: ім'я "арій" пов'язували з терміном "орати". А термін "орати" був синонімом систематичної, творчої, благородної праці землероба — головного чинника переходу від збирального примітивного господарства і кочового способу життя до осілого, цивілізованого, культурного укладу. Саме цей – "арійський" – вид праці і забезпечив свого часу створення і розвиток європейської цивілізації, яка зароджувалася на нашій Батьківщині. Звідси, з земель України, пішли арієзовані народи на захід – в Європу, впритул до Ірландії і Скандинавії, в Малу Азію, в Середземномор'я. І несли вони перш за все трипільську агротехнологію виробничого типу і сонячну мітраїстську віру, тобто те, що дає "стабільний хліб" і високу духовність. Цікаво, що ця хліборобська "оріянська" технологія збереглась до цього часу. зовсім не випадково українці поселяються в тих місцях на Землі, де є особливий ґрунт — чорнозем. До відкриття чорноземів Нового Світу впродовж тисячоліть ми постійно зустрічаємо археологічні знаки їхньої присутності на чорноземах євроазійської смуги між Карпатами і Гімалаями. Пізніше, вже в новітній час, українці освоїли чорноземи заморських країн Північної і Південної Америки та Австралії. Чому українці та праукраїнці селяться переважно на чорноземах? Відповідь на це запитання допоможе визначити внесок вашого народу в цивілізацію минулого, допоможе зрозуміти ваше історичне призначення, вашу історичну місію.

Впервые люди на территории Украины появились 1млн лет назад, этому свидетельствует найденая стоянка Королёво (Украина) на Закарпатье. 30.000 лет назад в Украину пришли кроманьонцы.

С 6-го по 3-е тысячелетие до н.э. на территории Украины существовала Трипольская цивилизация, которая внесла значительный вклад в дальнейшее украинское исскуство и культуру (украинская керамика, украинская архитектура, украинская живопись).

Трипольцы были мирными пахарями, жили в небольших городах. Государственный устрой представлял из себя конфедерацию племён, которые объединялись вместе против вторжения завоевателей и жили отдельно в мирное время.  Часть исследователей называет эту часть украинской истории “Арратой”, выделяя отдельную, высокоразвитую древнюю украинскую цивилизацию. И хотя эта идея итмеет ряд аргументов и подтверждена некоторыми археологичными раскопками, доказательств подобной теории слишком мало.

Примерново 3-м тысячелетии до н.э. трипольцы были вытеснены ямной культурой, частично были смешаны с представителями курганной культуры таким образом образоваав Усатовскую культуру (Юг Украины, Север Румынии, Молдова). По версии М.Гумбатуса и Дж.Мэллори именно усатовская культура стала ядром формирования греческой цивилизации.

На Юго-Западе Украины с 3 до 2-го тысячлетий до н.э. характерной культурой является Белогрудская культура, которая наряду с бронзовыми орудиями также использовала каменные. в дальнейшем эта культура имигрировала на Балканы и стала основой создания фракийских племён.

Примерно в 1500-м году до н.э. на территории Украины появляются кочевые племена. Одни из них – легендарные киммерийцы (9-7 века до н.э.) о которых впервые упоминается в письменых источниках.

В 7-м веке до н.э. в Украину приходят скифы, которые создают своё централизованое государство.  По свидетельству Геродота скифы делятся на несколько народов: царские скифы (Северное Причерноморье), скифы-кочевники (территория на восток от Днепра), скифы-земледельцы (между Дунаем, Южным Бугом и Днепром) и скифы-орачи (Северо-Запад Украины). Вероятнее всего  скифы-земледельцы и скифы-орачи – это потомки трипольцев и иных местных культур частично смешавшихся с племенами скифов.

Скифы успешно отбили завоевание персов и вели ряд войн с греками, но в 3-м веке до н.э. скифов вытесняют сарматы, которые ассимилируют родственные племена скифов, а царских скифов (вероятно наиболее сильное племя скифов) вытесняют в Крым, где их потомки живут и поныне.

В 5-м веке до н.э. в Южное Причерномрье приходят греки, которые основывают ряд колоний – Ольвию, Херсонес, Боспор.

Сарматы охарактеризовали себя как агрессивный народ. Сарматы провели несколько войн с римлянами. Примечательно, что женщины сарматов наравне с мужчинами принимали участие в войнах – за что родились легенды об амазонках.

В 3-м веке Н.Э. в Украину пришли готы, которые вытеснили сарматов на территорию Кавказа и в Римскую империю (известно что несколько сарматских подразделений являлись неотъемлимой частью римского гарнизона в Британии).

Готская держава была разгромлена гуннами в 4-м столетии н.э.. Готы были вытеснены на территорию римской Дакии, а зетем далее на Балканы и в Германию.

Именно на территории гуннской державы впервые появились славяне.

П.С. Це одна із статичних статей на майбутньому сайті. Як її оціните? Може щось змінити?

  Нарешті з категоріями розібрався і розділив епоху "Національне відродження" на саме "Національне відродження" (кінець 18-го ст - 1917 рік) і на епоху, що назвав "Національна боротьба" (1917-1991). П.С. + буде мінімум дві "бонусні" категорії, що зараз описувати не буду.

Почну потрохи створювати сторінки з інформацією про саму історію України на трьох мовах. Це займе певний час.П.С. Може хто може запропонувати якийсь більш "прогресивний" значок "Національне відродження" (зараз "Кобзар")? Або принаймні може хоч варіанти різного дизайну "Кобзаря" будуть?..

Працюю далі над сайтом.  Поки вибрав таку періодизацію:

Дослов”янська епоха (до 5 століття). Цей період загалом охоплює кілька тисяч років – від поселень трипільців до часів готської держави.

Часи Русі – від 6 до 13 століття.

Часи Галицько-Волинського королівства – 13-15 століття.

Козаччина – період з 15 до кінця 18-го століття.

Національне відродження – 18-те -кінець 20-го столітть.

Сучасна українська історія – з 1991-року.

   Концепція сайта слідуюча:Існують сторінки (кожна сторінка - на якійсь мові - англійській, українській, російській) де коротко описана історія України, кожна сторінка має шість підсторінок (поки за кількістю епох - 6), де описані конкретні епохи (наприклад Київська Русь) невеликою статтею.

   Далі існує основний блог - де зареєстровані користувачі можуть писати статті по історії , вибираючи конкретну категорію по епосі. Тобто статі користувачів будуть на ОКРЕМІЙ (на головній) сторінці. 

   А тим часом, я прошу Вас продивитися епохи (зверху відображені гербами) і прокоментувати - МОЖЕ краще збільшити кількість епох (наприклад розділивши "Національне відродження" на ще кілька періодів, чи може якийсь інший період)?

   Прошу коментувати

   Знову йду спати під ранок;)

   З сайтом справи йдуть повільно - але це насправді краще, ніж швидко - є час продумати всі необхідні деталі. Дизайн поки закріплюю такий (всі дивимося на скрін). Тло - текст Конституції Пилипа Орлика, по моєму дуже гарно і в тему. Все-ж таки одна з перших Конституцій в світі;) В Європі таким може тільки Сан-Маріно похвастати:)

   Зупинився перед невеличкою ділемою - КРАЩЕ АБИ ТЛО РУХАЛОСЬ РАЗОМ ІЗ САЙТОМ (ІЗ ПРОКРУТКОЮ МИШЕЮ), ЧИ КРАЩЕ ХАЙ СТОЇТЬ НА МІСЦІ ПРИ ПРОКРУЧУВАННІ ТЕКСТУ? Пропоную проголосувати

   Пам"ятаєте я хотів сайт по історії України запустити?
  
   Нарешті я почав над ним працювати - попереду "непочатий край" роботи, але зкидую перший "робочий" скрін сайта. В принципі основу дизайну я для нього вже задав - от тільки фон буду трохи міняти на щось, що не присутнє на "шапці".

   В общєм "ДАЛІ БУДЕ" (читайте співтовариство "Історія України", процес роботи буду викладувати там) - а я спати, бо вже майже п"ята;)

   Зі святом Незалежності Вас!