хочу сюда!
 

Тетяна

45 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 40-53 лет

Заметки с меткой «трипілля»

Найдавніший трипільський храм в Небелівці (300 га)

Небелівка – поселення-протомісто трипільської культури (етап ВІІ, небелівська група) IV тисячоліття до н.е. Поселення розташоване на полях між селами Небелівка та Оксанине Новоархангельського району Кіровоградської області. Воно частково займає трикутний в плані мис, утворений злиттям двох струмків на правому березі річки Небелівка, лівої притоки Ятрані. На підставі даних археологічної розвідки загальна площа сягає 300 га.  Виходячи з цього можемо сказати, що Небелівка є другим за розміром після Тальянок (450 га) поселенням трипільської культури. Тут містилося 1 500 будівель, загальна кількість жителів становила до 7 тис. осіб. За площею та кількістю жителів це було найбільше поселення того часу в усій Європі.



Трипільські відьми

Яку роль виконували трипільські жінки? Знаємо, що в Трипіллі був матріархат. Трипільки гарно вдягалися, чаклували, підтримували домашнє вогнище в прямому розуміння, адже у кожного в помешканні стояв вівтар - піч. Трипільські жінки не воювали, ні, вони не були амазонками, зате були прекрасними Матерями, мудрими Наставницями та безподобними дружинами - трипільські родини були багатодітні. 

Читайте датальніше про загадкових трипільських жінок: http://spadok.org.ua/trypillya/trypilski-vidmy


Таємниці трипільських біноклів

Трипільські «біноклі» – пам’ятка абсолютно унікальна, яка немає аналогів у жодній іншій культурі світу. Живучи в епоху енеоліту, коли людина ще тільки вчилася обробляти бронзу і мідь, наші Предки виробляли шедеври композиційного мистецтва, які сьогодні є зразком довершеності. Вони не просто малювали, вони розкривали суть Всесвіту, передану їм Богами, де кожна риска була – сакральною, одухотвореною і неповторною.  Ось як пояснював це сам Хвойка: "До всесвітнього потопу на узбережжях морів і океанів, шельфах, покритих родючим мулом, ще 70 тисяч років тому склалися ідеальні умови для розквіту цивілізації високого рівня. Якщо проаналізувати міфи, легенди, історичні відомості, то приходиш висновку, що та давня цивілізація, можливо, перевершувала навіть нашу, сучасну..." 

Джерело: http://spadok.org.ua/trypillya/ta-mnytsi-trypilskych-binokliv

Розуміючи, співчуваю...

С

Скіфська баба, стоячи на вулиці біля музею в селі Кочережки, спостерігає за поведінкою людей, які йдуть повз неї......

Про все, що побачить, доповідає Космосу.

СКІФСЬКА  БАБА

Мені здається, що я розумію цих двох жінок: Ліну Костенко і її героїню... Розуміючи, співчуваю їм і сама собі....

Ти, скіфська баба, кам'яна незграба,
стоїш в степах... Курай і бугила...
Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?!
За сто віків дитя не привела!
Були б у нього кремінь-ноженята,
ото вже б гупотіло по ланах!
Чого смієшся? Космос нежонатий,
а ти стоїш одна у полинах.
Невже ж таки ніхто не женихався?
А висить же в музеях твій портрет.
Тобі козацький череп усміхався,
та це — минуле. Ти дивись вперед.
Ти звикла — коні, гаківниці, стріли,
врадецькі хани з профілем шулік...
Та це забудь. Усе це застаріле.
Поглянь навколо. Це — двадцятий вік.
А ти стоїш. Звітріли коси й руки.
Скришились плечі,— може, скажеш, ні?
Були б у тебе кам'яні онуки.
Ти розумієш, бабо? Кам'яні!
Ото — літак, а не якась дараба.
Це все — прогрес. А ти стара як світ...
Сміється баба, клята скіфська баба,
сміється» ухопившись за живіт.

 

Криза трипільців

Как только трипольское общество приходит к какому-то кризису - возникает всплеск орнаментализации

(вот такой коврик я сплела за год до зимних-весенних-летних событий)

К чему это я?А вот к чему - трипольская культура существовала до египетских пирамид. Как Россия обрекает себя на дивную агонию и смысла и бытия, поднявши волосатую лапищу с кровавым топором на собственное родовое Древо, коей является Киев город святой и вечный и страна, столицей коей этот город является. Так и Европа, думая, что гибель страны колыбели цивилизации, будет безнаказанной и пройдёт без последствий для них - глубочайшим образом ошибается.


Про таємниці Трипілля - однієї із найдавніших цивілізацій світу


Аерокосмічний знімок трипільського поселення біля села Небелівка на Кіровоградщині
Аерокосмічний знімок трипільського поселення біля села Небелівка на Кіровоградщині
Зрештою тому, що серед українців стільки обдарованих і великих людей, є цілком логічне пояснення. Адже ми - нащадки найдавнішої європейської цивілізації.

Ще наприкінці 19-го століття на Київщині були знайдені поселення, які й досі є однією з найбільших історичних загадок людства. Єгипетських пірамід ще не було й у проектах, коли на території сучасної України вже існували велетенські міста з десятками тисяч мешканців.
А недавня знахідка археологів не території Кіровоградської області доводить - трипільці у своїх містах будували величезні громадські будівлі, у них існував розподіл праці, ремесла і система передачі знань від покоління до покоління. Саме на виробах трипільців уперше з’явилися символи інь-янь, які згодом лягли в основу давньо-китайської філософії та медицини. І саме на території нашої країни зароджувалася європейська цивілізація.
Це аерокосмічний знімок трипільського поселення біля села Небелівка на Кіровоградщині. Ось ця найбільша споруда стала для археологів дивиною: нічого подібних розмірів раніше розкопувати не доводилося. І що то таке - могли тільки здогадуватися.
Людмила Сивак, журналіст:
- Я тут не просто так присіла серед поля. Це місце вже стало історичним, тут знаходиться вхід до трипільського храму. Його знайшли вперше за 100 років розкопок.
У полі посеред соняхів, копають вже шостий тиждень українські та британські археологи, і не припиняють дивуватися. Двоповерховий храм був велетенський навіть за сучасними мірками, а його ж збудували більш як 7 тисяч років тому. 60 метрів довжина, 20 ширина і приблизно 8 - висота.
Михайло Відейко, археолог:
- Така споруда копається вперше. Раніше вважалося, що в Трипіллі таких храмів не було, бо не могло бути, що вони не будували таких громадських будівель. Зараз ми маємо докази, що це було. Уявіть собі, головний вівтар мав форму хреста і от довжина однієї лопаті понад 4 метри. А в цьому храмі цих вівтарів було кілька. Ми тут сперечаємося їх було 5 чи 7, але в будь-якому випадку це була дуже складна споруда.
Що більше ми дізнаємося про трипільців, то очевидніше стає, що хрестоматійні уявлення про них, як про первісних людей, дикунів неправильні - каже Михайло Відейко. Він автор багатьох наукових праць та книг про історію трипільської цивілізації.
Михайло Відейко, археолог:
- 100 років тому Хвойка малював трипільців, як дикунів: голими, які сидять біля своїх землянок і ліплять горщики. Тепер ми бачимо, що це були люди, які можливо першими на нашій землі почали робити тканний одяг, вони прикрашали цей одяг. Посуд, який ми тут знаходимо, він виготовлений ремісниками, і він випалений у справжніх горнах. Там температура випалу понад 800 градусів. Це випал не в домашній печі, тобто поділ праці - це теж ознака цивілізованого життя.
Вражений результатами розкопок і керівник британської частини експедиції Джон Чапмен.
Джон Чапмен, керівник британської частини експедиції:
- Це дуже велике поселення - найбільше в Європі. Трипільська культура цікавила мене багато років. Вона найдавніша у світі - виникла сім, а може й більше ніж сім тисячоліть тому. І у них традиція будівництва таких селищ як це проіснувала майже 12 століть. І для мене дуже цікаво з’ясувати, як передавалися знання.
Ось це приблизні межі поселень трипільців в 5-тому тисячолітті до нашої ери. Чи існувала в ті часи така розвинена цивілізація де-інде? Приміром, у Європі.
Михайло Відейко, археолог:
- Рим знаходився за межами цивілізованої Європи 7 тисяч, 6 тисяч років тому. Рим був за межами взагалі цивілізованого світу. Можливо люди, які жили там не знали слова хліб. А в той час на землях, які тепер називаються Україною, існували сотні поселень давніх хліборобів.
Для сучасних дослідників загадка, як трипільцям вдавалося бути ситими. А те, що вони не голодували очевидно: тільки ситі могли творити шедеври.
Олена Якубенко, провідний науковий співробітник Національного музею історії України:
- Не виходить прогодувати скільки насення, якби було мотичне землеробство, тобто це було орне землеробство. По кістках знайдених з’ясовно, що були вже воли - худоба чисто робоча.
Трипільці на своїх полях вирощували 12 культур, до того ж мали м’ясну та молочну худобу і коней.
Владислав Чабанюк вивчає трипільські поселення мало не з дитинства. Він родом з Легедзино, на Черкащині, місця, де за 5 тисяч років до Різдва було селище на 450 гектарів, в якому мешкало приблизно 10 тисяч людей.
Владислав Чабанюк, археолог:
- Ми входимо у великі сіни, і потім у велику кімнату. Заходимо через поріг з правої сторни - піч, з лівої – вівтар,.піфоси для збергігання зерна.
І ось так виглядала трипільска хата зовні. В Легедзиному такі розкопують і нині, - в кукурудзі.
Владислав Чабанюк, археолог:
- Площа поселення була десь 450 гектарів, і тут було десь біля трьох тисяч таких от жител як оце ми розкопали. Це залишки двоповерхового трипільського будинку. Перший поверх, ми вважаємо, що був як зруб, а другий - полегшена дерев’яно-глинобитна конструкція.
Копають недарма, вдалося знайти унікальну річ.
- Оце вперше за сто років знайшли, і я оце тримаю.
Археолог розповідає, це моделі саней, якими користувалися трипільці. Так от кузов, у вигляді горщика дослідники бачать вперше, думають в ньому перевозили якусь рідину.
Михайло Відейко, археолог:
- В ті часи, коли було це небелівське поселення залишалося майже півтори тисячі років до будівництва Єгипетських пірамід.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Єгипет - це всього-навсього дві тисячі вісімсот років. Це перші єгипетські династії, це коли почався вибух цивілізаційний, коли з’явились оці пам’ятки - фантастичні піраміди і т.д.
Олександр Поліщук - директор приватного музею Трипілля, біля Києва. У своїй колекції зібрав різні види трипільського посуду. Ось в такому банячку він вважає, трипільські жінки варили борщ.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Щоб оце втримати - треба мати силу добру, дівчата мали добрі м’язи.
Однак, є знахідки, про призначення яких дослідники досі тільки будують гіпотези, бо дійти єдиної думки не можуть. От для чого оце по-вашому?
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Унікальне явище в світовій цивілізації, яке існує тільки у нас це біноклевидна посудина. Чому? Тому що вона не має дна. Ясно що це ритуальна посудина. То людина просила щось у Бога, тримаючи її в руках, можливо жінка з чоловіком тримали, тому що у них взагалі була гармонія сімейна, у них не було ні матріархату, ні патріархату.
Ще одна загадка для дослідників - знаки, які залишали трипільці на своїй кераміці.
Олена Якубенко, провідний науковий співробітник Національного музею історії України:
- В кожному житлі інший набір чогось, думали так, що є сталий набір: рослина з хвилястою лінінєю, або взята в коло, а виявилося, що воно не повторюється. Ті самі знаки, але вони в інших сполученнях ісунють.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Ці спіралі майже завжди на чотири сторони світу. Є горшки, де просто окремо взяті 4 спіралі: оце життєвий цикл людини, суспільства, села, міста. На той час трипілля мало самі великі міста світу, в світі ще не було міст, були поселення людські.
Олександр Поліщук вважає, що трипільці, які через кліматичні зміни змушені були покинути свої поселення, рушили в різні боки, найбільше в Грецію, де здійснили свій вплив на культуру, мистецтво, релігію.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Грецькі боги народилися в Україні, і стали тим олімпом після приходу туди індоєвропейців арійців із середнього подніпров’я. Ті, хто прийшов і приніс культуру кераміки, культуру розпису, культуру обробик металу, культуру всього, але головне космогонію. На основі космогонії трипільських орнаментів і народилася космогонія грецьких божеств.
Ще одна суперечлива тема для дослідників - чи є сучасні українці нащадками тих трипільців, що жили тут майже сім тисяч років тому. І якщо це так - то чим це не об’єднавча національна ідея?
Михайло Відейко, археолог:
- Якщо вірити генетикам, то половина населення сучасної України може вести свій родовід від трипільців.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Якщо ми говоримо українській людині, що на нашій території наші предки народили всю європейську цивілізацію білої раси, то це і може існувати як національна ідея, яка підносить людину до вершин і не дозволяє їй опускатись до плінтуса, стаючи ким завгодно: наркоманами, п’яницями і так далі.

Із древності

   Казати про те що українці є прямими нащадками трипільців - це по меньшій мірі дуже некоректно.
   Однак не треба забувати, що трипільці зникли не унаслідок жорстокого завоювання, а у наслідок асиміляції і споріднення з іншими сусідніми племенами, що вібрали в себе частину трипільської культури і передали її своїм нащадкам далі.

   http://ib1.keep4u.ru/b/071118/aba160e1c7be5d4f37.jpg
ЦЕ ПРИКЛАД ТРИПІЛЬСЬКОГО ГОНЧАРСТВА




А ЦЕ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТРИПІЛЬСЬКОГО ЖИТЛА. ТАКІ ХАТИ Й ПОНИНІ МОЖНА ЗНАЙТИ В СЕЛАХ УКРАЇНИ Й МОЛДОВИ...

   Отож стверджувати про пряме родство українців і трипільців не можна, але факти говорять самі за себе. В УКРАЇНЦЯХ ТЕЧЕ ДОБРА ЧАСТИНА ТРИПІЛЬСЬКОЇ КРОВІ.

   П.С. Якщо монгольська орда приєднавши до себе кілька слов'ян стала називати себе нащадком Русі і слов'янським народом - то ЧОМУ УКРАЇНЦІ НЕ МОЖУТЬ ЗВАТИ СЕБЕ ПРЯМИМИ НАЩАДКАМИ ДРЕВНІХ ТРИПІЛЬЦІВ?

Етногенетика. Антропний принцип.Народ як соборна особистість.Ч.2

Ми виходимо з того, що приблизно 13 тис. років тому назад відбувся всесвітній потоп, який поглинув більшу частину людства, зокрема процвітаючу цивілізацію Атлантида. Безперервний розвиток людства було перервано і багато в чому людям довелося розпочинати спочатку. Початок післяпотопній цивілізації було покладено на землях сучасної України. Розпочали її прадіди українців – легендарні арії. Але хто ж такі арії? Це одна із складних, найбільш заплутаних проблем. Забігаючи наперед, скажемо: такою ж складною і заплутаною є єврейська проблема. Обидві вони – "наскрізні" для історії людства й обидві нерозривно зв’язані між собою і з Україною. Важко навіть сказати, з якого боку краще підступити до арійської теми. Почнемо, мабуть, з найпростішого. В іудаїзмі в усіх єврейських джерелах (Кабалі, Біблії, Талмуді) про аріїв начебто ні слова. Немає прямих згадок, не називаються на ймення. Проте в зашифрованому вигляді арії, особливо арієзовані народи (духовно запліднені аріями), представлені широко. Безпосередньо ці народи розглядаються в Біблії як нащадки Яфета – одного з трьох синів Ноя, котрий врятувався під час Потопу. Названо семеро синів Яфета – родоначальників народів, життя яких пов'язане з Північною Припонтидою, а також семеро його внуків – родоначальників ашкеназів, вірмен, грузинів, еллінів, карфагенян (фінікійців), македонян, троянців [Див. Бут. X. 2,3]. Тут закладено великий зміст, про що мова попереду. Що ж до тибетських, індійських, перських джерел, то в них арій (ар’я, ар’ян, дарій) одне з основних понять. Це не випадково. У такий спосіб арієзовані народи вказують на своїх учителів, котрі прийшли з півночі – із загадкової і прекрасної країни Арктиди. Якщо звести воєдино, що в них сказано, то матимемо приблизно таке: арій (ар’я) спрямована душа, кожний, хто прагне шляхетних справ, хто робить велику роботу, що просуває людей до блаженства; добра й шляхетна людина, борець; той, хто знаходить священний світ просвітленості, прагне до Бога і звеличує Його; він – воїн Світла, що іде до Істини; людина, чия мета в житті – духовна досконалість; послідовник ведичної культури. Ці визначення український дослідник Ю.М.Канигін узяв з різних ведичних джерел. (Див.: Канигін Ю. М. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе.- 5-те вид., допов. К.: А.С.К., 2004. – 528 с.) Тут і натяку немає на білий колір шкіри й інші расові ознаки. Арій кожний, хто прагне Істини, Світла, бореться за благо спільноти, веде її до Храму. Наведемо лише невеличкий уривок з гімну аріїв: ...Возлюбившие все светлое, все чистое, Вы правде всегда верные глашатаи весны! Недаром Солнце знания, как истина лучистая, Все ярче разгорается и блещет там вдали! Як бачимо, словом “арії” в прадавніх текстах визначались не етнічна або расова група (в санскриті навіть термін “раса” відсутній), а гарні люди, які вирізняються благородною і гідною поведінкою. Це вже потім з політичною метою терміну “арійці” було приписане невідповідне йому значення “визначника” особливої етнічної групи і навіть вищої раси. Перша спроба витлумачити “аріїв” з расових позицій була зроблена ще авторами давньоперського збірника "Зенд-Авеста", що з’явився на світ у IV столітті н. е. За це вхопилися німці. Докладалося чимало зусиль, щоб показати себе найарієзованішим народом. Істориками, філологами постійно нав’язувалася думка: німці найбільш мудрі, організовані, наполегливі, а отже, старші серед аріїв. Тому й виходило, що арієць – це німець, а вже слов’янин – то в найкращому разі кельт-напіварій. В окультній літературі, та й у політичному житті фашистської Німеччини термін "арій" тлумачився вже виключно з расових позицій, як арій-надлюдина (оберменш). Як же називали аріїв? Наведемо кілька усталених назв: 1. Люди холоду, або люди льодовикової крайки. 2. Люди "нетутешніх" знань. 3. Люди шляхетної, творчої праці. 4. Землероби, орачі, "орії". 5. Люди-напівбоги; посланці богів, царі (українське "цар", "сай", "саєнко" від слова "арій"). 6. Люди п'ятої раси. 7. Діти Сонця. Згідно з поясненням Махідхари, коментарі котрого визнаються наукою, слово “арій”, “орій” означає “землероб”, “орач”. У Рігведі широко представлене слово “ар”, що означає ґрунт, верхній шар землі, а також слово “кришті”, що перекладається як “селянин”, “господар землі”.

До речі, саме на підставі ведійських джерел відомий англійський індолог Макс Мюллер у 1853 році ввів до офіційної наукової лексики поняття “арій”. Він наголошував, що цей термін походить від слова “ар”, яке означає “плуг”, “орати”, “окультурювати землю”. Вчений взяв до уваги й те, що в багатьох інших мовах теж існують подібні відповідники. Шумерське слово “Ur-Ru”, литовське і латиське “arti”, латвійське “аrо”, грецьке “arrow”, готське “аrіаn”, санскритські “kars”, “аrа”, німецьке “erde”, сучасне англійське “earth” , староскандинавське “erd” – всі вони мають схожий переклад: орати, орач, пашня, зоране поле, земля, руда тощо.

Водночас у літературі про аріїв простежується чимало суперечливого. І не тільки у визначеннях поняття “аріїв”, а й щодо їх походження. Одні дослідники вважають, що арії прийшли з Уралу (доказ Андронівська культура). Інші доводять, що прабатьківщиною аріїв є географічна зона, яка охоплює Прибалтику, сучасну Фінляндію, район навколо Білого моря. Треті відносять предків аріїв до народів, що мешкали на північному заході (нинішні Скандинавія, Гренландія, Східна Аляска) [Див.: Древность: арии, славяне. М., 1994. Вып. 2]. О. Блаватська вважає, що аріями були “захисники давньої Трої” [Блаватская Е. П. Тайная доктрина. – Т. 2. – С. 463. ], а В. Хвойка жителі Трипілля [Див.: Космос давньої України. К., 1992]. Леся Українка, М. Грушевський, а слідом за ними й інші вітчизняні автори називають землі України прабатьківщиною аріїв, ототожнюючи архаїчних аріїв із індоєвропейськими народами. М. Реріх відстоює погляди про “індійський шлях” аріїв, які нібито прийшли до Європи (до самої Ірландії) з берегів Гангу. Остання точка зору заслуговує на увагу, але... По-перше, все ж таки незрозуміло, звідки прийшли арії до Індії. По-друге, науковці виявили, що санскрит найближчий до слов’янських мов, особливо ”південно руської”, себто до української. Тут найбільша кількість збігів. Чого? По-третє, дослідження показали, що багато санскритських слів вживалися стародавніми європейськими народами задовго до індійської Рігведи. Арійці заснували на праукраїнських землях державу яка називалася Араттою. Проіснувала вона близько трьох тисяч років з VІ тис до III тисячоліття до Р.Х. Відома вона для нас більше як Трипільська археологічна культура. Україна, звичайно, не є "прабатьківщиною аріїв", як дехто вважає. Арії вийшли з півночі, їхня прабатьківщина за "хребтами Рифейськими". Вони прийшли на українські землі і започаткували тут першу цивілізацію людства – "орійську", хліборобську цивілізацію. Це питання потребує подальшого вивчення. Як виявляється, Трипілля було першою цивілізацією не тільки в генетичному, а й у хронологічному плані. Уже 7 тисяч років тому в ареалі Дніпра — Дністра мали місце компактні поселення "міського" типу, була писемність – дві головні ознаки цивілізації. І нам, українцям, про це потрібно знати, цим потрібно пишатись і докладати зусиль, щоб про це знав весь світ. Отже, арії заснували Трипілля, інші цивілізації післяпотопної епохи (Андронівську культуру, Аркаїм, цивілізації в долині Гангу тощо). Важливо те, що всі вони були "хліборобські", пов'язані з обробітком (оранкою) землі. В тих умовах перехід до хліборобської праці виступав головним чинником соціального прогресу. Допотопні цивілізації (Атлантида) чи її післяпотопний осколок Єгипет не використовували оранку землі як основу свого господарства. Зрошувальне чи підсічне землеробство ґрунтується на інших засадах. Єгиптянам, писав Геродот, "не потрібно було трудитися, прокладаючи борозни плугом, розпушуючи землю киркою чи займаючись іншими виснажливими роботами на ниві, як це змушені були робити інші народи" [Геродот. История. С. 84]. Багата пісенна спадщина Аратти розкриває нам не тільки матеріальний потенціал, а й духовну сутність новонародженої цивілізації. Із численних переказів можна зробити висновок, що народжувався світовий хлібороб наш великий предок, починала формуватися нова, більш висока духовність, яка ґрунтувалася на поклонінні Сонцю, любові до Людини. Іншими словами, на історичну орбіту виходило якісно нове післяпотопне суспільне утворення з усіма ознаками справжньої цивілізації: поселеннями міського типу, писемністю, релігією Откровения, яка згодом трансформувалася в Учення Христа. Найпоширенішими злаками допотопного світу були рис, кукурудза (Американський континент), ячмінь. Основним зерном післяпотопного (яфетичного) світу стала пшениця — злак, технологія масового виробництва якого створена праукраїнцями. І справа не просто в зерні, а в самій технології. З нею пов'язаний основний внесок Праукраїни в соціальний прогрес людства. Це арійська технологія у повному розумінні слова. В Аратті, на степових і лісостепових просторах України, з її помірним кліматом, великою кількістю річок і озер, благодатними земельними угіддями, розвивалася система технологій творчого типу, які забезпечували динамічне поліпшення виробництва пшениці, ячменю, проса, гречки, гороху, овочів, садових, баштанних культур у досить суворих кліматичних умовах. Удосконалюються збруя тяглових тварин, плуг, культиваційне знаряддя, зерно- і овочесховища, виробництво кормів, млини, мистецтво приготування їжі. Народжується інтенсивне землеробство і скотарство, наукові агросистеми... Усе це українське Трипілля, започатковане ще за часів Рами, отримало після повторного пришестя аріїв на землі України наприкінці III тисячоліття до н. е. Хочеться повторити: ім'я "арій" пов'язували з терміном "орати". А термін "орати" був синонімом систематичної, творчої, благородної праці землероба — головного чинника переходу від збирального примітивного господарства і кочового способу життя до осілого, цивілізованого, культурного укладу. Саме цей "арійський" вид праці і забезпечив свого часу створення і розвиток європейської цивілізації, яка зароджувалася на нашій Батьківщині. Звідси, з земель України, пішли арієзовані народи на захід в Європу, впритул до Ірландії і Скандинавії, в Малу Азію, в Середземномор'я. І несли вони перш за все трипільську агротехнологію виробничого типу і сонячну мітраїстську віру, тобто те, що дає "стабільний хліб" і високу духовність. Цікаво, що ця хліборобська "оріянська" технологія збереглась до цього часу. зовсім не випадково українці поселяються в тих місцях на Землі, де є особливий ґрунт — чорнозем. До відкриття чорноземів Нового Світу впродовж тисячоліть ми постійно зустрічаємо археологічні знаки їхньої присутності на чорноземах євроазійської смуги між Карпатами і Гімалаями. Пізніше, вже в новітній час, українці освоїли чорноземи заморських країн Північної і Південної Америки та Австралії. Чому українці та праукраїнці селяться переважно на чорноземах? Відповідь на це запитання допоможе визначити внесок вашого народу в цивілізацію минулого, допоможе зрозуміти ваше історичне призначення, вашу історичну місію.

Арійці

Поняття Арійської раси відоме багато тисячоліть завдяки езотеричній
традиції, точніше, фрагментам цієї традиції, що дійшли до нашого часу.

Наприклад, Едуард Шюре, який мав доступ до такого роду інформації,
повідомляє в книзі «Великі посвячені» (1895), що Арійська раса
народилася на землі Скіфії 7—8 тисячоліть тому. (Шюре Эдуард.
Великие посвященные. Очерк эзотеризма религий (Пер. с франц. Е.
Писаревой). — Калуга: Типография Губернской Земской Управы, 1914 . — С.
20, 31. )


Якщо взяти середнє значення — 7500 р., то це точно відповідає
народженню Трипільської (Арійської) цивілізації 7500 років тому, тобто
у 55 ст. до н. е. Шюре не міг про це знати з археологічних джерел
(судячи з книги, вони його взагалі не цікавили), оскільки наукові
уявлення про народження Арійської раси на землі України з’явилися вже
після виходу його книги.
Наприклад, Вікентій Хвойка розкопав
Трипільську цивілізацію лише у 1896—1899 рр., про що повідомив у 1899
році на XI Всеросійському археологічному з’їзді в Києві. Вчений вважав
Трипільську культуру автохтонною; на його переконання
«її
залишили пращури слов’ян — арійські племена» ; «Народ, якому належали
описані пам’ятки, був не хто інший, як та гілка арійського племені,
якій, по всій справедливості, належить ім’я протослов’ян і нащадки якої
й донині населяють Південно-Західну Росію» .



У далекому минулому було доволі чітке самоусвідомлення належності до
Арійської раси.

Прикладом може бути напис на могилі Дарія, імператора
Персії (550—486 р. до н. е.):
«Я є Дарій, — великий князь, князь князів, володар країв і народів,
цієї великої землі і земель далеких, син Віштаспаса, ахаменід, перс,
син перса, арій, арійського сімені».
Арій арійського сімені — це
останнє і найвище окреслення його раси і роду. З династії він Ахаменід.
З народів і раси він є Арій із арійського сімені. Яскраво, виразно і
промовисто.(Шаян Володимир. Віра Предків наших. — http://pravo.iatp.org.ua/lev/booksha1.htm )

Подібні ознаки виразної расової самоідентифікації зустрічаємо на
тисячоліття раніше.
Загальновідомо, що в середині другого тисячоліття
до н. е. чергова хвиля вихідців з Північного Надчорномор’я заселила
простори Ірану, Середньої Азії та Індостану. Точно відомо, що вони
називали себе «ар’я».

Це слово перекладають як «шляхетний, гостинний,
благородний, культурний, землероб»
. Первинним, а тому істинним його
значенням є слово «арий-ярий», тобто сонячний (від Ар-Яр-Ра-Ярило, що
означає Сонце, Сонячний Бог), а також божественний, потужний,
життєспроможний, пасіонарний, молодий
.

Згідно зі словником
Бориса Грінченка, слово ярий (коротка форма яр) означає:
весняний,
яровий, молодий, повний сил, пристрасний, палаючий.
Подібно слово
яритися означає «палати»;
яріти — блищати, виблискувати, яскраво
світитися;
яркий — статево пристрасний;
яркість — чоловіче сім’я

(Грінченко Борис. Словарь української мови) )



Після поразки націонал-соціалістичного Третього Рейху у Другій світовій
війні саме; поняття «Арійська раса» потрапило в розряд
«неполіткоректних» (ідеологічно шкідливих); воно практично зникло з
наукового обігу, а разом з ним «перестала існувати» багатомільйонна
історична спільнота.
 Ключовим елементом цього глобального лукавства
стало замовчування та ігнорування Трипільської цивілізації, яка з 55
ст. до н. е. спалахнула на землі України як витвір творчого духу
Арійської раси і матеріальними залишками якої просто нашпигована
українська земля.
В результаті покрилося суцільним мороком походження
європейської людини і європейської культури, а стирання минулого, як
відомо, неминуче призводить до стирання майбутнього.


Якщо бути дуже стислим, то перший расотворчий казан Едем сформувався в
межиріччі Тігра і Євфрата (сучасний Ірак) . В районі 40 тис. до н. е. в
ньому народилась перша людська раса — неоантропи. Вона пережила
демографічний вибух і розселилася на навколишні території. Частина
неоантропів пішла в Африку, де в умовах палючого сонця сформувалася як
негроїдна раса. Друга частина пішла на схід і в південно-східній Азії
сформувалася як монголоїдна раса.

Третя частина неоантропів пішла в найважчому — північному напрямку.
Чорне море тоді було прісноводним озером, яке прийнято називати
Понтійським. Північніше цього озера знаходилася доволі ізольована
територія — расотворчий казан Борія (Земля Вепра). Тут у 25 тис. до н.
е. сформувалалася Біла раса, яку ще називають расою європеоїдів,
європейських кроманьйонців або бореалів.
Переживши закономірний
демографічний вибух, вона розійшлася по всьому світу, опанувавши майже
всю Євразію, Америку і Північну Африку.


У 55 ст. до н. е. на тлі різких кліматичних змін відбулося
катастрофічне затоплення прісноводного Понтійського озера солоними
водами Середземного моря (т. зв. Циркумпонтійська катастрофа). Частина
кроманьйонської людності піднялася на землі вище Борії і започаткувала
нову цивілізацію — легендарну Гіперборію, відому як Трипільська
цивілізації. В ході її становлення народилася нова європейська раса,
яка традиційно називалася Арійською. Самоназва «арійці» або, точніше,
«арії» — це не що інше, як «ярії», тобто сонячні, сильні,
життєспроможні. На колонізованих аріями територіях цей етнонім
найчастіше перекладали як «шляхетні», «благородні», «культурні».


Пристосувавшись до нової екологічної ніші, ця нова порода білих людей
пережила демографічний вибух і розселилася на простори всього світу,
запліднивши його своїм творчим духом, передовою культурою, сонячною
мовою.
Корені європейської цивілізації, яка створила найвищі зразки
людської творчості і досьогодні, попри гостру кризу, залишається
локомотивом планетарної цивілізації, знаходяться в Трипільській
цивілізації України-Гіперборії .(Босий Олександр. Гіперборійські традиції українців // Перехід-IV, випуск 11 (2003). )


У сучасному науковому світі терміном «арійці» зазвичай позначають
лише один фрагмент розвитку Арійської раси, а саме племена, які в
середині II тис. до н. е. прийшли з України в Іран і в Індію.

«Працями
кількох поколінь учених коло пошуків прабатьківщини аріїв — від Індії
до Скандинавії — звузилося, нарешті, до низин Дніпра. Заслуга в цьому
належить німцю К. Ріттеру, англійцю Г. Чайльду, австрійцю П. Кречмеру,
болгарину В. Георгієву, українцю В. М. Даниленку, американці М.
Гімбутас, росіянину О. Н. Трубачову» .


У результаті поширення первинної арійської мови виникла велика мовна
сім’я народів, відома як індоарійська або індоєвропейська. Як
повідомляє «Малий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона», «індоєвропейці
(індогерманці, арійці) — загальна назва народів, що розмовляють
спорідненими між собою мовами і населяють майже всю Європу, значну
частину південно-західної Азії (Індостан, Іран, Мала Азія) і
розселилися звідти на всі частини світу; найкультурніші народи.
Подібність мов цих народів пояснюється їх походженням від однієї
спільної прамови, якою розмовляли віддалені предки сучасних арійців, що
жили на спільній батьківщині» .


Таким чином, розрізняємо: 1) арійську расову спільноту і 2) арійську
(індоєвропейську) мовну сім’ю народів, яка кількісно значно перевищує
власне Арійську расу. Очевидно, що Арійська раса є причиною, а арійська
мовна сім’я — наслідком. Тому коли в нинішньому «політкоректному»
(підцензурному) світі заборонили термін «Арійська раса», виникла
абсурдна ситуація: арійська прамова є, а первинного арійського етносу,
який нею розмовляв, — немає. Відповідно знищується усвідомлення
культурно-расової основи європейської цивілізації, а як наслідок —
руйнуються еволюційні перспективи арійської людини, а з нею і всієї
світової культури.

( з книги І.Каганця "Арійський стандарт" та "Пшениця без куколю")



Одразу додам кілька слів від себе.

Зараз не повинна йтися мова про те, який народ кращий, а який ні - це заняття не тільки непотрібне, а й зайве, бо не має сенсу й здорового глузду.

Кожний народ, кожна раса несе певні вібрації у Світ Земний і Світ Космічний - Всесвіт.
Тому кожний народ має свою територію на Землі і свою мову, яка відповідає вібрація цієї території Землі.
Кожний народ має навчитися любити й поважати себе, як частину Божого Плану. АЛЕ націоналізм (здоровий патріотизм)  кожного народу не має виходити за рамки і перетворюватися на шовінізм, а прикладів в історії було чимало...
 
Тому нам, українцям, зараз дуже важливо згадати ХТО  ми і ЯКИЙ  Божий Задум маємо втілити в Життя. Тому інформація про слов*янське відродження зараз дуже актуальна й поширена, але будьте пильні - у морі тієї інфи є все - і правда й брехня, бо кожна людина  передає інформацію, пропустивши через своє  світосприйняття, свою власну внутрішню систему цінностей.
Тому  кожне слово пропускайте через Серце - Мірило Істини (Со-Вість - тоб-то Вість(Знання), що поєднують земну людину (его)  з Богом в ньому самому(Вищим і Вічним Я - посердником між людиною і Богом-Творцем).

Пам*ятайте, Бог  з тим, хто живе за Його Законами - Законами Прави! Тож жити слід ПРАВильно.
Немає нічого такого таємного в світі, що не стало би явленим, тож брехня. яка оповила історію аріїв потроху сповзає, бо такий Божий Задум.

Людство виходить з темряви,а п*ята раса(арійська) - має відродитися в духовному плані й повести за собою сучасне людство - подобається це комусь чи ні. І відрождення почнеться там, дей й був початок.

Шануйтеся, Любіть всіх, бо кожний в цьому Житті грає певну роль (добру чи злу), але все йде так, як має бути.

З Любовью,
Ваша Ружа.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая