хочу сюда!
 

Anna

37 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 32-43 лет

Заметки с меткой «альтернатива»

Тепло! як зиму пережити....

Изображение
Українець Микола Кікоть опалює власний будинок міскантусом, який вирощує на присадибній ділянці.
Врожайність енергетичної культури - майже 30 тонн з гектара – дозволила раціоналізатору відмовитись від використання дров та вугілля, передає Експрес online

"Три роки тому на грядці площею 25 сотих, де вирощував городину, посіяв американський очерет або, як його ще називають, слонову траву, - говорить Микола Кікоть, - Тоді всі сміялися з мене, мовляв, з глузду з'їхав, а тепер заздрять, бо мій "газ" росте у полі».
На енергетичній плантації можна збирати урожай протягом 25 років. «Раз посіяв - і ніякого клопоту, - розповідає газда. - Взимку гігантську траву, яка виростає протягом одного сезону до чотирьох метрів заввишки, скошую, а навесні вона знову відростає».
З американським очеретом Микола Кікоть не відчуває стрімкого підвищення тарифів на енергоресурси. «Врожай гігантської трави з одного гектара забезпечує ту ж саму кількість тепла, яке утворюється при спалюванні 15-22 тис. кубічних метрів газу, - наголошує раціоналізатор. – Не розумію, чому в Україні досі масово не вирощують міскантус: і вільної землі – вдосталь, і клопоту – небагато. Ці екзотичні рослини можуть підмерзнути лише під час першої зимівлі, а потім легко витримують навіть двадцятиградусні морози".

Изображение
У селі Кінські Роздори Запорізької області збудували фабрику з виробництва солом'яних брикетів. 

Проект реалізували у рамках програми ЄС/ПРООН з розвитку сільської місцевості, передає kp.ua

Селяни розробили бізнес-план, організували кооператив, зібрали трохи грошей і звернулися в офіційне представництво організації у Запорізькій області. Як результат, на проект було виділено 80% від потрібної суми в рамках програми ЄС/ПРООН. Всього ж на запуск брикетного виробництва у Кінських Роздорах пішло близько 750 тис. гривень. 
Зараз фабрика щогодини виготовляє по 250-300 кілограмів паливних брикетів, забезпечуючи роботою більше сотні селян. Брикети формують компактні, щоб помістилися у будь-який котел, піч або камін. В середньому одне «поліно» діаметром 15 сантиметрів важить 400 грамів. 

За словами фахівців, два кілограми таких брикетів замінюють куб газу. «Багато людей переходять на котли, які працюють на твердому або біопаливі, - говорить директор кооперативу Володимир Порохня. – При цьому солом’яні брикети при спалюванні не видать їдкого диму, смогу, гарі, тому не треба часто чистити комин». 

Масове виробництво брикетів у Кінських Роздорах планують запустити після збору нового врожаю. У перспективі біопаливо мають намір виготовляти з лушпиння соняшника, стебел бур'янів та сухих гілок – підуть в хід навіть викинуті новорічні ялинки, сподіваться у кооперативі. 

«У сільських будинках переважає пічне опалення, - розповідає місцева жителька Ольга Коваленко. - Але зараз люди масово відмовляються від твердого палива не тільки в Кінських Роздорах, але й у сусідніх селах - Чапаєвці, Лозовому, Магедовому. Брикетами топити набагато зручніше – вистачає 5-6 «полінець» для топки, до того ж немає сміття». 

Опалення біобрикетами має й свої мінуси – потрібно частіше заглядати в котел, тому що солома згорає швидше за вугілля, і мати велике та сухе приміщення для зберігання. За словами фахівців, брикетів, тонна яких обійдеться у близько 1400 гривень, потрібно на 25% більше, ніж вугілля, тонна якого сьогодні коштує близько 4 тисяч гривень. 

Бioпaльне як aльтeрнaтивa звичaйнoму бeнзину

 В Укрaїнi знoву зрoсли цiни нa пaльнe. Тaк, лишe зa oстaннiй мiсяць цiни нa лiтр пaльнoгo синхрoннo пiднялися мaйжe нa 3 гривнi. Зa дaними мoнiтoрингу, нa сьoгoднiшнiй дeнь сeрeдня вaртiсть бeнзину мaрки A-95 стaнoвить близько 22 грн. зa лiтр.

З чим сaмe пoв’язaнo здoрoжчaння пaльнoгo - з нeстaбiльнiстю нaцioнaльнoї вaлюти, iншими чинникaми чи прямoю змoвoю учaсникiв рoздрiбнoгo нaфтoринку – з’ясoвувaтимe Aнтимoнoпoльний кoмiтeт.

Oднaк пoки щo пeрeсiчним грoмaдянaм нe зaлишaється нiчoгo iншoгo, як шукaти шляхи eкoнoмiї.

В умoвaх пiдвищeння вaртoстi пaльнoгo нa укрaїнських AЗС oдним зi шляхiв зaoщaджeння кoштiв є пeрeхiд нa викoристaння aльтeрнaтивнoгo бioлoгiчнoгo пaльнoгo. Звaжaючи нa тe, щo бioпaльнe нa сьoгoднi кoштує нa 4-5 грн. дeшeвшe звичaйнoгo, зa пiдрaхункaми eкспeртiв, нa 100 км зa рaхунoк бioлoгiчнoгo бeнзину мoжнa зeкoнoмити близькo 45 грн.

Eкoпaливo в Укрaїнi прoпoнують рiзнi мeрeжi AЗ. Зa oцiнкaми Iнституту спoживчих eкспeртиз, eкoбeнзинoм мoжнa зaпрaвлятися бeз ризику для aвтo, oскiльки, у тaкий бeнзин дoдaються кoмпoнeнти, щo пoкрaщують змaщувaння двигунa. Oднaк якiсть eкoлoгiчнoгo бeнзину нa рiзних AЗК вiдрiзняється. Тoму aвтoвлaсникaм вaртo кoристувaтися пoслугaми тих мeрeж, якi мaють внутрiшнi систeми пeрeвiрки якoстi пaльнoгo.

Oстaннiм чaсoм нa aльтeрнaтивнi види пaливa пoступoвo пeрeхoдять бaгaтo крaїн. Нaприклaд, Брaзилiя, дe мaйжe 50% трaдицiйних бeнзинiв булo зaмiнeнo aльтeрнaтивними.

В Укрaїнi рoзвитoк вирoбництвa рiдких бioлoгiчних видiв пaливa, в тoму числi i бioгaзу, уряд визнaчив як oдин з ключoвих нaпрямкiв дiй у 2016 рoцi.

Крiм вдoскoнaлeння вiтчизнянoгo зaкoнoдaвствa у дaнiй сфeрi, вoдiям, якi пeрeйдуть нa викoристaння бioлoгiчнoгo пaльнoгo aбo ж гaзу, oбiцяють кoмпeнсaцiю витрaт у виглядi пoдaткoвoї знижки.

Для тoгo, щoб oтримaти чaсткoву кoмпeнсaцiю витрaт, якi пoнiс вoдiй, пeрeoблaднуючи свiй aвтoмoбiль для рoбoти нa aльтeрнaтивнoму пaльнoму, дo пoдaткoвoї iнспeкцiї трeбa пoдaти Дeклaрaцiю прo мaйнoвий стaн тa дoхoди зa 2015 рiк тa нaписaти зaяву, в якiй вкaзaти нoмeр рoзрaхункoвoгo рaхунку для зaрaхувaння кoштiв.

 

 

Пять вариантов ЛАЙК в Фейсбук

Facebook ввел пять альтернатив лайку. При помощи новых иконок пользователи могут сказать не только «Мне нравится», но и признаться в любви, рассмеяться, удивиться, выразить печаль и гнев. Чтобы поставить новую эмоцию, в приложении нужно зажать лайк, а в веб-версии навести курсор и подождать

Антиконтрфейк про Крым и разводной мост

Когда я впервые попал на Запад Крыма меня удивили необычайно ровные дороги. Ни подъемов на них не было ни крутых спусков ни резких поворотов. Тогда я спросил у местных жителей, с чем связать этот факт. "А, это еще исстари так повелось!" - отмахнулись местные аксакалы-кауняки*. Ответ туземцев меня не устроил и тогда я стал рыть. Рыл я рыл и нарыл что в старинные времена, еще в античности в этой местности имелось поселение с признаками узловой железнодорожной станции. Там был водопровод, канализация, крепостные стены, каменные строения и все остальные характерные компоненты крупной перевалочной базы. Откуда и куда переваливали многие тонны грузов древние античные жители? Никто доподлинно не знает. Зато местные жители поделились версией, что старики сказывали, будто в античные времена на месте этого поселка начинался мост через весь Понт Эвксинский, который вел на южную, турецкую сторону. Мост был плавучим, а потому монументальных бетонных бронзовых опор после него не сохранилось. Так, кусочки веревок, пеньковых тросов и фрагменты древесины, по форме очень напоминающей ... деревянные шпалы и рельсы. Да-да именно по деревянным рельсам древние перевозчики переправляли с азийского берега на скифский, европейский, разные полезные грузы: от дамасского железа и ладана до христианства. В обратном направлении в Анатолию и Каппадокию отправлялись пушнина,конина, свинина  соль, специи по вкусу  и невольники. Один старик сказывал что в молодости он работал на базе грузчиком и за отдельный могорыч обещал снабдить меня амбарными книгами и журналами учета товаро-транспортных накладных времен Кира 3. Но потом старик простудился и слег. А потом врачи запретили ему бухать и история заглохла без продолжения.
Но пытливый научный ум требовал продолжения. Тем более что бухло уже было закуплено, заряжено и разлито. Тогда я удачно повстречал на Тарханкутском вокзале шуструю старушку и она поведала мне удивительно-правдивую историю, которую услышала от своей прабабки.
История заключалась в том, что однажды во время зимнего шторма порвались пеньковые канаты, которыми крепился мост за оба берега Черного моря. Тогда мэрия кинула клич и все женщины обрезали косы чтоб починить мост, связав лопнувшие концы моста. Мост починили и по нему как и прежде стали возить невольниц в Анатолию и Киренаику на каторжные работы. Но к сожалению, уже без кос. Лысые невольницы стали стоить дешевле и мост постепенно начал приходить в упадок. 
История тем более правдивая, что я своими глазами видел старинные выцветшие объявления "Куплю волосы. Дорого" на столбах и заборах  выполненные типографским способом "слепой печати". И лысые невольницы реально дешевле - факт! Реально ни к чему тащить за море волосатых, если их можно побрить на месте и потом эконом-классом переправить куда надо, сэкономив на страховке, санкнижках и транзакционных издержках.
А на остаток угощения и шоколадку старушка рассказала как после смены власти повсюду стали свергать памятники строителю моста - Киру Великому и отковыривать таблички с его именем с административных зданий. Рассказала как Восток и Юг Крыма отжали генуэзцы с венецианцами и прочие пизанцы с печатью талассократии на лицах. Север и Запад при этом сохранил независимость и мог свободно продавать своих лысых наложниц невзирая на лица. Как раз в разгар дележка наследства Кира мост и порвался впервые. Поломался и проболтался в таком состоянии почти 200 лет, на радость хитрым италийским лодочникам. Западу пришлось торговать с Севером, а там своих наложниц дофига. Вот такую свинью подложил подлый Кир первому в мире независимому государству вскоре после смерти. Не зря его так невзлюбили полуостровитяне, не даром памятники и таблички пилили мозолистыми ручонками под пронизывающим ветром плоской равнины. Которую, кстати сказать, организовал все тот же Кир Великий, повелев срыть все холмы и горы Западного Крыма для лучшей логистики,посещаемости, простреливаемости и орошаемости.
На этом месте своего исторического повествования старушка мертвецки уснула, а я пошел по равнине восвояси, дум тяжелых полн и надеждами терзаем. Шел я и нюхал подснежники не срывая, незабудки и павшую листву.

Материал из достоверных источников:

*Торговцы ранне-поздними овощами и ягодами особо крупного калибра.

Між ризиком і безпекою

«Ну що ж, - сказала англійська леді, - це була дуже цікаве пригода!» - І на цих словах померла.
 
Здавалося б - що в них такого? Однак варто заислитись над таким питанням: а чи можна   сказати щось подібне в кінці свого життя, якщо все продовжиться так, як іде? Чи можна буде про життя висловитися «це була вельми цікава пригода?» По всьому виходило, що ні.
 
Коли ми вибудовуємо відносини з життям, то волею-неволею доводиться періодично робити дуже серйозний вибір. На буденно-життєвому рівні він стосуються вибору місця навчання, роботи, хобі, чоловіка / дружини ... Цей вибір часто конкретний, знайомий і зрозумілий. Але якщо піднятися на рівень вище і спробувати вловити загальні закономірності того, як і що ми вибираємо, то можна виявити, що кількість виборів-то сильно обмежена. Практично в кожній життєвій ситуації приховано кілька повторюваних з разу в раз прихованих альтернатив, з яких і сплітається індивідуальний малюнок нашої «пригоди». Можна виділити дві базові альтернативи, в згорнутому порядку присутні майже всюди і тісно пов'язані з центральними питаннями нашого життя.
 
 
Вибір між своїм і чужим (ідентичність - відчуження). Це моє або не моє, це потрібно мені, або це чуже, не має для мене ніякого особистісного сенсу?
 
Вибір між небезпечним і безпечним. Ось на чому варто зупинитися докладніше.
 
З природної, еволюційної точки зору наше головне завдання - виживання і передача генів далі. Наша психіка заточена під забезпечення безпеки. Проте вже в цьому полягає базовий конфлікт: нерідко для того, щоб збільшити шанси людини на збереження себе, необхідно піддаватися небезпеці(вступати в конфлікт, ризикувати життям в пошуках кращих місць і так далі). У якийсь момент прагнення будь-якою ціною уникнути ризику стає небезпечніше, ніж сам ризик. Тому життя вимагало і вимагає  постійного балансу між прагненням до безпеки і прагненням до ризику, який забезпечує нам щось нове.
 
Ілюзорне відчуття повної захищеності є настільки сильним і захопливим, що дуже часто баланс між небезпечним / безпечним порушений на користь останнього. Ну і правда - що хорошого в небезпечному, тобто в тому, що нам може бути заподіяно якоїсь шкоди? Проблема в тому, що в одному ряду з небезпекою знаходяться такі поняття, як «майбутнє», «новизна» і «розвиток», а в одному ряду з безпекою - «стабільність», «старе» і «минуле». Так, зі стабільним минулим пригод в житті буде замало ... Крім того, ні в одному виді діяльності неможливо досягти стовідсоткової безпеки, ризик - навіть мінімальний - присутній завжди. Це фундаментальна властивість життя, яка включає в себе невизначеність і невідомість. Стабільність і акцент на минулому спрямовані на усунення цих двох "неприємних" елементів життя.
 
Що прагнуть зробити люди, які рішуче не сприймають ризику у своєму житті і націлені на його мінімізацію? Для цього вони намагаються звести до мінімуму власну участь у життєвих процесах. Що для цього потрібно?
 
А) Вимагати гарантій успіху в діяльності, або, в крайньому випадку, повного відшкодування можливих збитків / збитку. Без наявності цих гарантій - не приступали до діяльності.
 
Б) Не включатися в будь-які процеси, не втягуватися емоційно. Ідеальним варіантом буде позиція іронічного спостерігача - іронія дозволяє усуватися самому і відстороняти інших людей від себе.
 
В) Відмовитися від фантазій, мрій, бажань - будь-яких переживань, які можуть внести дисонанс в наявний стан справ, порушувати зайві емоції та пристрасті. Переконати себе, що тобі багато чого не потрібно, і що взагалі твоя доля - поміркованість і стоїцизм, гармонія, яка розуміється як відсутність мерехтіння на дзеркальній поверхні ставка. Клієнти психологів, наближаючись до моменту порушення звично-стабільного існування, нерідко на цьому етапі зникають - кидають терапію, тому що вона збуджує "занадто сильні" емоції.
 
Г) Відмовитися від будь-яких спроб що-небудь контролювати (від мене нічого не залежить, залишається тільки смирення) або, навпаки, гіперконтроль (ілюзія всемогутності), при якому будь-яке відхилення від стандарту карається дуже жорстко.
 
Д) Переоцінювати жахливість психологічного навантаження і недооцінювати свої здібності витримати її (це занадто сильно / важко для мене).
 
Однак, парадоксальним чином, подібні заходи призводять до посилення тривоги і зростанню нудьги (яка є наслідком відмови від усього того, що реально збуджує). Ціна безпеки - придушення будь-якої новизни, будь-яких збурень, будь-яких спроб «розгойдувати човен». Реальність повинна або контролюватися, щоб ніщо ззовні не проникло в жорстко встановлений розпорядок, або ігноруватися (якщо немає сил, щоб все контролювати). Але страх нікуди не дівається, навпаки - він може тільки наростати. Як точно написав М.Пестов, «Для того, щоб спокійно прийняти смерть, необхідно вичерпати свою пристрасть. Спустошились перед життям і перестати чого-небудь хотіти ... Смерть настільки лякає, що відбувається передчасна відмова від життя. Не дуже зрозумілою стає сама ідея збереження життя на такому низькому енергетичному рівні. Людина ніби замикає себе у стерильній камері для того, щоб викроїти кілька годин відміряного терміну, при цьому не знаючи, як  користуватися цим часом ».
 
Ухвалення смерті - це вичерпання пристрасті, а не її придушення. Придушення пристрастей, знищення новизни і націленість виключно на безпеку можуть привести в крайніх випадках до кессенціальної депресії - хронічної втоми, нудьги, апатії. Замість яскравих емоцій в діапазоні від захоплення до жаху - сумовиті раціональні побудови, бездоганна логіка, за допомогою якої легко можна обгрунтувати будь-яку відмову від будь-яких претензій у цьому світі. Все одно всі помремо ... Свого роду самогубство зі страху смерті.
 
А звідки береться втома? Начебто нічого не робить людина? Та ні, робота проробляється велика - потрібно тримати під контролем власну психіку, що рветься до активної взаємодії із зовнішнім світом (для цього вона, власне кажучи, і існує). Всі сили йдуть на підтримку стабільності, майже нічого не залишається на радість, збудження, інтересу. Тьмяний вогник емоцій дозволяє існувати, але ніяк не активно діяти. Мабуть, небагато залишиться для того, щоб міркувати про реальність. Але тільки не взаємодіяти з нею. Ніяких пригод. Англійська леді скаже: «Ну що ж, це було досить безпечне існування» ... Хоча ні, не скаже. Вона буде охоплена жахом, тому що життя пройшло повз, а відчуття того, що щось дуже важливе було упущено, не відпустить до самого фіналу.
 
 
Сміятися - це ризик здатися дурним. Плакати - це ризик здатися сентиментальним.
Висловлювати свої почуття - це ризик показати свою справжню сутність. Простягнути руку іншій людині - це ризик бути втягнутим в її проблеми. Поділитися своїми ідеями, своїми мріями з іншими - це ризик втратити їх. Любити - це ризик бути не коханим у відповідь. Жити - це ризик померти. Сподіватися - це ризик розчаруватися. Але ризикувати все ж необхідно.
Бо найбільша небезпека в житті - це не ризикувати нічим. Той, хто нічим не ризикує, нічого не робить, нічого не має і нічого собою не представляє. Він, можливо, уникне страждань і печалі, але не зможе ні навчитися, ні відчувати, ні змінюватися, ні рости, ні любити, ні жити.
Вільний той, хто ризикує.

Конец «нефтяной эпохи»?

Конец «нефтяной эпохи»? В Израиле создана альтернатива нефти! Конец «нефтяной эпохи»? В Израиле создана альтернатива нефти из… воды и углекислоты!

При этом учёные заявляют, что процесс изготовления «зелёного топлива» даже дешевле нефтедобычи и перегонки. Кроме того, не только его производство, но и массовое использование положительно скажется на глобальной экологии.


[ Читать дальше ]

Альтернативы Youtube


В журнале Chip от 02/2015 была статья об альтернативе сервиса Youtube, предлагаем Вам ознакомиться с содержимым этой статьи.

Скачать можно по ссылкам:
Скачать с Turbobit.net
Скачать с ExclusiveLoader.com

Бесконечные сказки про придурков

1а.
Одна женщина жила с настоящим придурком.
Она все время замечала какой он придурок и твердила ему об этом день и ночь "Придурок, ты опять разбросал носки и не опустил сидушку на унитазе! Придурок, когда ты научишься завинчивать кран и тюбик с зубной пастой! Придурок, какой ты в сущности придурок! Как меня угораздило выйти замуж за такого придурка?! Говорила мне мама, что ты придурок...мама знала что ты придурок, мама была права!.." 
За это и многое другое женщина не только не получала благодарности, но даже совсем наоборот. Она получала от придурка в еб...табло и по голове, несла физические и репутационные потери, часто бегала к маме и ночевать в милицию, или наоборот...
Короче, женщина боролась с придурком как могла и борьба с придурком стала чуть не единственным смыслом ее жизни. Мученической жизни святой женщины - скажем прямо!..

2а.
В одном коллективе один придурок выдвинулся на руководящую роль. Он был настоящий придурок. Он грузил подчиненных долбое... глупыми поручениями и бесполезной работой, доеб... приставал с замечаниями и поучениями. Хотя в сущности был обычным придурком. Подчиненные и не очень часто скрипели зубами и шептали ему вслед (мысленно) "Придурок, какой ты в сущности придурок! Нах...зачем нам нужны твои придурошные поручения и бесполезные телодвижения! Зачем нужно тратить столько времени на твои придурошные хотелки? Всем и так видно что ты конч... законченный придурок и карьерист! Поэтому идинах...заеб...отстань и не еб...мозги не компостируй, а идина... заеб... иди в свой кабинет короче и залепи еб...закройся там нах... насовсем."
За это и за многое другое работники получали от придурка новые замечания, выговоры и другие репутационные потери, лишались премий, отгулов и выходных. А иногда даже вылетали с работы по собственному желанию.
Короче, коллектив как мог боролся с придурком-начальником и никак не мог победить его в неравной борьбе. Потому что борьба была реально неравной и все козыри были на руках начальника.
Ничего удивительного, что коллектив на глазах разлагался и гнил изнутри, выделяя жалобы, рапорты, стук и прочую вонь по служебной лестнице. Нередки были подставы и откровенный западлистый саботаж.
Праведный коллектив вел непримиримую войну с несправедливостью - скажем без утайки...

3а.
В одном государстве Главным Придурком был подлинный придурок, с большой буквы. Он тиранил своих граждан и не давал им ни жизни ни спуску. Он подписывал придурошные законы, один придурошней другого, выступал по телевизору и другими способами троллил граждан. Граждане за это его не любили и отвечали ему той же монетой. Они собирались в кучки и выбрасывали художественно намалеванные воззвания "Придурок - с пляжу! Мы прокатим тебя на следующих выборах! Заеб...(не, этого они не писали)...ал! Низзя быть таким придурком! Хатим оцтафки придурка! Мы любим другого Придурка!" - ну и прочая каллиграфия радовала глаз Главного Придурка.
Главный Придурок, ясное дело, от этих репортажей не очень радовался, вызывал на ковер руководителей соотвецтвующих служб и организаций, еб... пропесочивал их и интересовался, что они собираются сделать, чтоб граждане меньше шастали без дела по улицам и занялись чем-нибудь полезным. Подчиненные Главного Придурка вытягивали шеи, выпучивали глаза, краснели мордами и изображали...ну полных придурков. Даже дураков изображали! Но Главный Придурок не унимался, метал позароты гром и молнии и требовал принятия решительных и эффективных мер против смутьян...активных граждан.
Тогда руководители включали свой ручной менеджмент и принимали решительные меры. Активных граждан пиз.. еба... вежливо уговаривали, привлекали к административной ответственности, сажали в обезьянники, выясняли личности и другими способами пытались на них повлиять чтобы снять с них порчу гиперактивность.
Ничего удивительного, что граждане снова выпархивали из застенков и начинали все сначала.
Граждане вели Священную Войну против Главного Придурка - вот в чем лейтмотив и фишечка...

А теперь, на самом интересном месте мы переходим в партер, поворачиваем поудобней зеркало и смотрим на жопу с другой стороны

1б.
Один мужик жил с настоящей дурой.
Она пилила его день и ночь, неистовствовала и бесилась, плевалась желчью и ядом и все время была дурой. Круглые сутки была дура-дурой! Из-за какой-то мелочи она способна была раздуть грандиозный скандал, расцарапать мужику лицо и побежать жаловаться маме и в милицию, с ночевкой. Мужик часто намекал дуре что она круглая дура "Ну ты и дура! Заткнись! Зае... Настопи... Ты такая же как твоя мама!"
За это мужик нес на еб...лице репутационные потери, утиски, объяснительные в милицию, цветы дуриной маме и многое-многое другое. Мужик реально терпел и страдал, мужик как мог боролся, но дура не сдавалась. Иногда казалось, что в дуру вселился какой-то злой демон, что этот демон ее корежит и душит, что он прямо изнутри, из чрева дуры выкрикивает дуриным голосом придурошные обидные измышления и оскорбления. Мужик даже пару раз пытался провести обряд экзорцизма и изгнать демона из дуры. Но то ли демон сидел крепко, то ли мужик был полным дилетантом в экзорцизме, то ли дура сама не хотела раставаться с демоном - у мужика нифига не получалось. Одни синяки и ссадины на дуре получались! Да и за те с него строго спрашивали милиционеры, дурина мама и дурин брат Серега.
Короче, мучался и страдал мужик под игом обращенной в придурошную секту дуры. Мучался и страдал...

2б.
На одной фирме мужику предложили возглавить отдел, населенный полными придурками. Придурки них..ничего не хотели делать и постоянно жаловались и ныли. Мужик воззвал к придуркам, но отклика почему-то не получил. Придурки сцепили зубы и зачем-то затаили на него глухую злобу. Они косились и хмурились, распи...выполняли его поручения как попало и вели себя как полные придурки. Специфика заключалась в том, что начальник не мог сам сделать всю работу отдела, ему нужны были эти придурки и он вынужден был терпеть их даже сверхурочно и в выходные. Придурки писали кляузы, делали западло и занимались форменным саботажем! Некоторых особо бойких и буйных пришлось даже уволить, но это не помогло. Придурки оставались придурками!
Начальник яростно боролся против всего адского отдела и пытался побороть придурков и побороть придурь в них всеми доступными способами.
Изнемогал начальник под прессом коллективной придури - вот в чем драма...

3б. 
В одном государстве на пост Верховного народ выбрал мужика. Ну, не совсем мужика, а так, клерка одного выбрали.
Но народ мужику клерку попался непростой. В народе была добрая доля недовольных и даже придурков, недобрых. Пока Верховный пытался что-то сделать для государства, пока по 14 часов в день принимал решения, подписывал и  издавал законы, встречался с важными людьми и решал проблемы, придурки от нех.. делать... от избытка темперамента и праздности повадились дефилировать перед Дворцом. Они орали речевки, махали придурошными плакатами с придурошным же содержимым, нарушали беспорядки и всячески мешали мирному течению жизни в государстве. Законы не исполнялись, силовики выбивались из сил в попытках тихо и мирно договориться с придурками, а государство тем временем потихоньку проседало по всем показателям. К тому же приближенные и подчиненные придурки тоже оказались порядошными придурками. Они умудрялись саботировать работу, тянуть на себя одеяло, погружать себя в преференции и беспределить втихаря. Выходило так, что придурки из ближнего круга вроде как объединились с оппонирующими придурками и придумали какой-нибудь придурошный сценарий, как сделать хуже и ввергнуть государство в хаос и разруху. Вместе они стопудово были сильней любой власти, даже верховной!
И вот Верховный бился, боролся и противодействовал двойному напору придурков, пытался упорядочить разброд и шатание, старался унять турбулентность как мог, а бардак все разрастался и расцветал, эпидемия придурошности все углублялась и ширилась.
Двойная придурь доводила до бессилия верховного - вот в чем трагедия! Не только его личная трагедия, а трагедия целого государства...

Надо бы какое-нибудь воззвание пришить красными нитками... Штопаю по гандону:

Граждане! 
Не будьте придурками! 
Не верьте придуркам!
Не бывает и не может быть полной победы одних придурков над другими.
Мир состоит не только из придурков - в нем полно параллельной жизни и адекватности!
Епт!..

Минеральная жизнь (уровень второй)


У меня здесь все совсем иначе чем у вас, в мире биологической жизни. В первую голову у меня иначе течет время и течет совсем другая энергия. Там где я купаю свои глаза проходят года, которые в моем мире выглядят вспышками, короткими как проблески молний. Биологические поколения и целые цивилизации проносятся мимо моих глаз со скоростью курьерского поезда, позволяя обозреть динамику движения целиком, от головы до хвоста. Минеральный мир живет совсем другими измерениями, характеристиками и совсем по другим законам. Но за это приходится платить очень высокую цену. В частности, я не могу генерировать энергию вашего органического спектра. Я навсегда лишаюсь возможности бегать и прыгать, нервничать и психовать, радоваться и скорбеть, ненавидеть и любить. Все это должно приходить в мой мир через мои глаза от вас, биологических созданий, будто специально сконструированных для того чтобы я купал свои глаза.
Без собственной энергии мой мир неорганической жизни кажется неброским, холодным и темным. Собственно, он таким и является по сути. Темным закрытым миром слабых вибраций на низких частотах. Я вынужден брать у вас излишки генерации для того чтобы мои глаза оставались ясными и теплыми, чтобы видеть мироздание незамутненным взором, чтобы биологическая составляющая Вселенной не выпадала и воссоздавалась снова и снова.
Каждое органическое существо в своей жизни очень плотно привязано к минеральному миру. Оно берет у меня стабильность и равновесие, оси соотнесения и топливо, защиту и мудрость, которых нет в мире живой органики. На паритетных началах мы обмениваемся своими излишками, вступая в партнерские отношения.

С самого начала, с момента зарождения живое существо, будь то мошка, человек, династия или целая цивилизация, наполнено энергией до краев или даже через край. В этот момент оно кутит и мотает свое достояние, порой выгибая мембрану между мирами до чудной геометрии. Биологические объекты расширяют на краткий миг ареал своего обитания и нагревают диафрагму. Из-за этого перемычка становится почти проницаемой для несущей частоты человеческого спектра. Постепенно ассортимент частот расширяется и к моменту обретения относительного равновесия, минеральный мир становится отчасти доступным для восприятия. Человек или цивилизация получают шанс заглянуть в мои глаза, бросить взгляд в мир живых минералов или оживить их проткнув тонкую дырочку в мембране.
С этой точки происходит расщепление, и, как следствие, истощение ресурсов живой органики. Существо попадает под очарование минерального мира. Например люди ударяются в строительство, в зодчество и архитектуру, во всякого рода увековечение чего-либо под разными предлогами. Происходит уклон и соскальзывание в неорганический мир. Выдержать нахлынувшую на человека многовекторность ему не под силу - и человек истощается. Ему становится то ли жалко отпущенной энергии, то ли попросту становится нечем платить за свое пребывание в своем мире. В виде спасительной соломинки человек может ухватиться например за неорганическую химию, за слова, за почву, за воду или за кристаллы, но это слабое подспорье. В любом случае человек зажмуривается и прекращается. Так же зажмуриваются и целые органические цивилизации.

Очень-очень немногие вроде меня допускают идею, допуская ее до воплощения. Идею не зажмуриваться! Идею оставить глаза открытыми для восприятия и сохранить осознанность на грани. Тогда появляется возможность уйти в минеральный мир не полностью, не целиком, а оставить для себя лазейку, оговорку и исключительность частного случая.
Воля, трезвость, последовательность и осознанность при этом должны быть чуть выше человеческих. Но достижение того стоит.
Это и есть "вечная жизнь" или бессмертие как их понимают люди! Это и есть минеральная жизнь как ее следует понимать.
Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая