Над лягушкой муха кружит:
- До чего же ты страшна!
И толста, и неуклюжа,
Лупоглаза, зелена...
Глухо выдохнула квакша,
Быстрый вылетел язык...
- Ну, жужжи мне в брюхе дальше.
И не баба я, мужик!

Я тихий хороший мальчонка

По паркам люблю побродить

Хочу повстречать я девчонку,

чтоб с нею мог просто дружить

 

Безлунной и тёмною ночкой

Мы дружбу за руку возьмём

И будем бродить по лесочку,

чтоб не было страшно втроём

 

В глаза её, спелой фисташки

  взгляну из ночной тишины

И нежно, пощупав за ляжки

Увижу в них праздник Весны

 

И пусть ночью серые краски

и скрежет заполнил весь лес

Услышу, мольбы я о ЛАСКЕ

В её грудях, ждущих ЧУДЕС

 

И в миг абсолютной приватности

 на ушко, шепча раз от разу

Волшебно-чудесных приятностей

 Наделаю всех ей…и сразу

 

PS:

 А, чтоб не прошла она мимо

подумав, что всё — БОЛТОВНЯ!

  

Покрашу я бороду в СИНИЙ!!!

  Чтоб сразу узнала меня

24. строфи.

1.
як цитрусова стружка кожури
зронилися в ранкове небо хмари
і сонце у диму над обрієм двигтить -
то день постав котрий уже розстрільний
червонопомаранчовий міраж

2.
підвальні люди дмухають на свічку
виходять привітатися у світ
який розламано й розбито із гармат
й змісив в кривавокальну кашу
гусеничний трак

3.
по вулицям прогуркотіли танки
даровані верховним паханом із раші
нагадуванням мешканцям про те
що все у світі тимчасове умовне й смертне
що страх - то благородно й найпохвальне почуття

4.
тисячоліття третє крутить чорно-білий фільм -
доріжку чорну стелять сірі люди
і чорні квіти кИдають під ноги окупантам
радіють квіточкАм тим блідобілі діти
у савані під гуркіт канонад

5.
у посміху вмостився темний кат
на трУновій горі -
вітається війною зі слов"янством
оскалений московський ксенофоб
за іклами кремлівської стіни

6.
- поглянь, братан! а тёлка ничего... -
схопили вмить і пискнути не встигла
чиясь сестра дружина може й мати
залишиться живою а чи ні
опісля втіх московитської зграї

7.
лежить одна забута і самотна
рахує дні наближення до раю
сусіди всі упевнені - там пусто
із хати тої виїхали всі
а жінка вмерла - Бог подбав про душу

8.
сьогодні він сміливо вийшов з хати -
у нього у кишені є цукерка
на випадок - о, Господи! не дай -
якщо зомліє з голоду в дорозі
до пункту видається де гумдопа
___
гумдопа - гуманітарна допомога

9.
- ...із калаша стрельнуть вот так вот, нАх...й,
по всем по этим очоредью тварям!.. -
закинув в чергу немічних за хлібом
озлоблений бандюк біля дверей
впускаючи старих скалічених і хворих

10.
три дні на тиждень дві тарілки зупи
у день із трьох що кожен тиждень
нещасним пропонує благодійство
церковне волонтерське й просто добрі люди
із співчуття знедоленим війною......................

23. світанок в степу.

а у степу волевольному
три стежини
три біди -
як одна веде до берега джерельцевої води
до журби до калинової друга впала у полин
в різноквітах третя схована  стежка від усіх стежин

третя - там кохання згублене заблукало в забуття
друга - доля
доля страчена пролягає в небуття
а над першою - спів жайвора безупинний в дивосвіт
спів про річку-сум джерельную
про сльозу вербову з віт

а по степу волевольному
не серпанок не туман -
павутинним стелить саваном
день у долі назаклан -
в перехресті у стежинному три пороги без доріг
і над обрій сонцесяяння в саван скутий переліг...

22. february - місяць лютий.

непримітний контур долі
по долоням юлиць голих
february креслить криво
снігоспадами примхливо
і сльоту у зморі сонну -
косооким хитрим блазнем
змерзлу волю у полоні
водить містом напоказ

ухопив у зашморг мокрий
древа всі малі й великі
долу гне хита і душить -
холод вдихує у душу
видноколо на заслони
й сонце зранене у схрони
нагло сховано на скон

закрутив сніги мов дзигу
дзвоном гулом тріском криги
мов скажені коні хури
перемелюють на хугу
простір-час-і вимір суті
усього в нестримній люті -
білим мороком хурдел
у льодовій брилі скуто
все в зимовій тій купелі...-
там життя в недолі білій
ледве дихаючи мліє
у судомі б"ється в брилі
нігті зламує об лід

...сніг спадає
тане
зтанув з неба знов сльотою
що захмаренням туманне
а в калюжах - вирій в скалках
птах в яких лиш випадковий
тінь мов явиться низинна
й одним помахом крила
промайне міраж оманний...

Ну почему дельфины нам близки,
И почему дельфины симпатичны?
Их помыслы высоки и низки
В прозрачном океане жизни личной,

Их тёплые касаются тела
Упругого воды сопротивленья,
Где солнце над водою добела,
Где полночь в глубине через мгновенье,

Где скорость вырывает их в полёт,
И горизонт становится виднее,
И рыбу ловят изогнувшись влёт,
Но рыбам не становится беднее,

Их также обтекаемы тела,
Как и слеза при древнем раставаньи,
Когда нас жизнь на сушу привела,
А "братьев"* заточила в океане,

И океан баюкал "братьев" мозг,
И утешал, и грозно прекословил,
И бурей накрывал, но не всерьёз,
И торопил взрослеть без предисловий,

Устраивал, волну отправив спать,
Свидание дельфина с человеком,
Чтоб прикоснуться и "тепло глубин"** обнять
И поделится новостями века

Автор: Геращенко Сергей Иванович
             Sengey
             24.08.2015
*"Братьев" - дельфинов, так как дельфины являются позвоночными, теплокровными, млекопитающими организмами, дышат лёгкими, имеют высокоразвитый мозг и эволюционно близки к человеку
**"Тепло глубин" -имеется ввиду дельфин, так как дельфины высокоорганизованные теплокровные организмы источники тепла в глубине водной стихии

Разумны ли дельфины? Учёные до сих пор не могут прийти к единой точке зрения. На мой взгляд, учёные могут столкнуться с парадоксом неизвестным современной науке, который заключается в следующем, если два разумных мозга, эволюционировавших в принципиально разной среде, будут рассматривать или изучать друг друга, то они будут казаться друг другу неразумными или же стоящими на принципиально более низкой ступени развития разума. Но удивительно не это, удивительное состоит в том, что все мы сталкиваемся с закономерностью, —  между дельфинами и людьми, развивавшимися и эволюционировавшими в принципиально разных средах, возникла в целом не вражда, а устойчивая симпатия и взаимное расположение.
Геращенко Сергей Иванович
Sengey