---

Знову на місто ніч впаде,
Знову до тебе сон не йде,
Привід є не змикати вій –
Ти знаєш, що зазвичай я твій.

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Ти мила, жорстока, ти будь-яка.
І вранці ми все почнем з нуля,
Бо лише одна на двох земля.

Люба, ми нікчеми, ми нічого ще не встигли, люба,
Єдине ми вмієм робити - заклопотаний вигляд, люба.
Вдаємо, ніби... о! – зосереджено займаємось розмноженням,
Насправді то просте демографічне шахрайство (вибач Боже нам).

Люба, розмножуватись з тобою повільно, люба –
Це задовольняє, і досить-таки стабільно, люба,
Та, слухай, люба, є багато форм задоволення – від помсти до цукерок,
Слухай, люба, безліч є шляхів щодо розмноження, кращий з них – ксерокс.

La nuit personne ne peut t'aider
Tu as ferme tes yeux vides
Ta nuit, le temps que tu vacilles
Fe suis toujours a toi, ma vie

Tu es mon paix et mon tracas
Ma voix et mon je-ne-sais-quoi
Nous deux sommes nes pour faire l'eclat
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми з тобою напівсидячи існуєм, люба,
Один одного або їмо, або цілуєм, люба,
Коли все спокійно, нудно нам, бракує вкрай ускладнених умов,
Напівсидячи існуєм, напівлежачи працюєм, напівстоячи спимо.

Люба, ми невдахи, саме тому ми разом, люба,
Бо це такий недолік у комплекті хромосом, люба,
Нами, я гадаю, і надалі володітиме приреченість оця,
Нам з тобою, люба, світить повна hallelujah, hallelujah до кінця.

Знову на місто ніч впаде,
Tu as ferme tes yeux vides
Привід є не змикати вій –
Fe suis toujours e toi, ma vie

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Tu es mon paix et mon tracas
І вранці ми все почнем з нуля,
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми нероби, й це не лінощі, а стиль, люба,
Навіть на плювання в стелю нам шкода зусиль, люба,
А коли на лихо є заняття, головне – не перевтомлювать суглоби,
Коли ж зовсім нам з тобою нема чого робить – то ми нічого і не робим.

Люба, все так і буде, якщо тобі треба, щоб було так, люба.
Я покладаюсь на твій, моя люба, смак, Л_Ю_Б_А
Тож, якщо бажаєш, то бігай навколо гола, співаючи Харе Крішна,
Як захочеш - мене розбуди, а будеш мене вбивати, люба, зроби це ніжно.

тут

---

Я ще не мав в житті нічого, що б лишилось на життя,
Дезінфікована пам’ять, стерильні чуття,
На невдачі нема чого власні сльози лити,
Бо, на жаль, нема на кого б це звалити.

Нема чого вирішувати, все тут і зараз,
І справи нема такої, щоби скоїти, й чекати кари,
Готівку брати за кілограм обурення мого
Теж нема чого.

Іммігруючи в Монголію, пакуючи валізи,
Мені ніби-то нема чого турботу мати про житлові кризи,
Боятись снігу й СНІДу ніби-то нема чого мені –
Ніби-то ні, ніби-то ні.

Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

Нема чого рушати з місця, місця в мене теж нема,
Поклався б на людей, якби не знав, що це дарма,
Мені нема від кого автономність зберігати,
Нема причин і наслідків не так багато...

По вулицях блукають самотньо самовпевнені самиці,
Очі наче крига, стегна наче криця
І трохи ліпше за інфаркт - з ними грати,
Бо краще губити шанси, ніж спокій втрачати.

Нема чого, нема навіщо, нема коли та як,
Нема із ким (і слава Богу), я не знаю, чому це так,
Знов себе питаю, чи вадить це мені?
Ніби-то ні, ніби-то ні.

Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

тут

В таких випадках я не знаю, в якому кутку моєї душі видобути співчуття, при всьому бажанні бути людяним і відчувати бодай крихту жалю. Тут, здається, Бог знає, що робить. Має ж існувати якийсь природний процес самоочищення людства від людського "сміття".

Але можна піти далі і запитати, на чиїй совісті це огидне закінчення цього повністю позбавленого сенсу "життя". Адже навіть життя (та специфічний спосіб його завершення) мусульманки-смертниці має більше сенсу.

Так само, як не схильний жаліти, я в найменшій мірі схильний винуватити цю молоду особу у власній смерті. Просто в цьому випадку наше квітуче суспільство з його "демократичними" інститутами, прогресивними радіо-телебаченням, інтернетом, виявилося вправним учителем. А Вікторія - напрочуд старанною ученицею у засвоєнні нелюдського модусу життя. Що ж, лишається привітати її, не знаю, чи з першою, але певно з останньою перемогою у цій науці.

А ось кого мені шкода.
Живих, що марнують життя у подібний спосіб. Поки що живих...

Power failure
             Крах влади

Climbing out of open windows
              Виповзає з відчинених вікон,
Crashing down from broken stairs
              з грюкотом валиться разом з переламаними
              сходовими маршами,
Keeping watch on smoking cinders
               вдивляється у тліючі недогарки,
Falling over burning chairs
                перекидається з палаючих крісел...

Tossed and crossed and screwed in transit
               Впала в метушню, забрехалася, наїжачилася
               в своїх  пертурбаціях,
Broken, splintered, bruised and thrown
               розорена, розсіяна, розплющена і викинута,
Badly shattered, gale force frighty
               вкрай розхитана, нажахана близькою бурею,
Rushed across and shown alone
               відгородилася стінами і лишилася там сама.

Speech reduced by poor relations
               Не чути промов на фоні жалюгідного белькотіння,
Strung from weeks of self abuse
               очманіла від тривалого онанізму,
Chopped up, churned out weeks of greasy
                протягом століть вивергла потоки бруду.
Spark plugs burned up, power's fused
               Проскочила іскра і влада спалахнула...

Слухати

Помилкою було народження Колєснікова? Ні. То багато мільйонів помилково поставлених галочок у виборчих бюлетенях, що привели до влади це бандитське кодло. "Спасіба...", як говориться, житєлям Донбаса... І ця багатомільйонна помилка буде коштувати, як видно, не дешево. І вже оплачується. І далеко не тільки журналістом Максимом Шпаченком.

Ця скотина краде і мої гроші. У вигляді подвійної оплати. Це коли у вас сплачено проїзд на місяць вперед, але їхати вам в усій могутній імперії "Укрзалізниця" ні на чому. І ви платите вдруге. Автоперевізнику. Або, що ще принизливіше, комерційним структурам на базі тієї ж УЗ, що перевозять повітря т. зв. ригоАнальними регіональними електропоїздами, відомими раніше як ел.поїзди підвищенної комфортності.

УЗ вже давно Узаконене Здирство. Викрасти у вас гроші на оплату проїзного квитка і не надати послуг? "Просимо вибачити за тимчасові незручності" - ввічливо пролунає до вас з репродуктора... Чи, може, на ваш вибір, викрасти у вас з життя 0,5...1...2 години? То в УЗ взагалі буденна справа. Особливо під час ремонтно-покращувального зуду, який ця багато!мільярдно!!!збиткова організація розпаскудила на всіх напрямах, на сотні км, на десятки станцій і занюханих зупиночок-полустаночків (дякувати небу, сніг призупинив цю вакханалію). Це коли руйнують ще цілком працездатну інфраструктуру, а замість неї будують "нову" (тільки іноді замість знесеної платформи шириною 3 м УЗ-покращувачі радують пасажирів наприклад, "платформами" з бетонної плити шириною 1 м, трохи "дорощеної" в ширину "коробкою", що засипається гранвідсівом... але то так - дрібниця...).

Розголосу набувають чомусь тільки історії про Хюндаї! Ех-ех... А там є ще так багато чого цікавого...

Learn to fly
             Вчись літати
(G.Brooker / K.Reid / M.Fisher)

       Він розповідав про дуже прості речі: про те, що чайка має право літати, що вона вільна в силу самої своєї природи і ніщо не має обмежувати її волю - жодні звичаї, пересуди і заборони.
     - Навіть якщо це Закон Зграї? - пролунав голос з натовпу чайок.
     - Існує лише один  істинний закон  - той,  що допомагає
стати вільним, - сказав Джонатан, - Іншого немає.
     - Хіба ми можемо навчитися літати, як ти? - долинув  до Джонатана
інший голос, -  Ти особливий, ти  талановитий, ти незвичайний, ти не
схожий на інших.
     - Гляньте на Флетчера! На Ловелла! На Чарлза-Роланда! На  Джаді
Лі! Вони теж особливі, талановиті і незвичайні? Не більше, ніж хтось інший, і не більше, ніж  я. Єдина їх відмінність,  одна-однісінька відмінність полягає в тому, що  вони почали розуміти, хто вони, і почали поводити себе, як належить чайкам.
                             © Річард Бах  "Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон"

You and me got a chance to make things right
             Ти і я маємо шанс діяти, як належить!
The writing... the writing's on the wall
              Це доля. Такий жереб випав нам.
You and me got a chance to turn things 'round
              Ти і я маємо шанс змінити життя на краще!
We got no time... the future's slipping through our hands
              І час не чекає... майбутнє прослизає крізь пальці.

Learn to fly
               Вчімось літати !
Where eagles only dare to try
               Там, де лише орли наважуються!
We're on the wing
               Ми відчуваємо крила!
We dare to win
               Ми готові здобути перемогу!
We see the future and we're gonna make it
               Ми  знаємо майбутнє і маємо намір його здійснити!
Learn to live
               Вчімося жити!
You know you got so much to give
               Ти не уявляєш, як багато ти можеш дати (іншим),
It's in the air
                це витає в повітрі,
it's everywhere
               цим виповнений цілий світ.
We got a vision and we're gonna claim it
               Ми маємо ясне уявлення і ми заявимо про це!

You and me we can't turn back at all
               Ти і я, ми не можемо відступити ні на крок.
The die is cast... (you know) the deal is done
                Жереб кинуто, ти ж знаєш. Карти роздано.
you and me we knew this day would come
                 Ти і я, ми знали, що той день мав настати,
And now it's here... the journey's just begun
                 і зараз він настав... і цей політ щойно розпочався.

Learn to fly
Where eagles only dare to try
We're on the wing
We dare to win
We see the future and we're gonna make it
Learn to live
You know you got so much to give  

    It's in the air

it's everywhere
We got a vision and we're gonna claim it

Green Is The Colour
           Зелений - ось той колір!    

Музика    Роджер Вотерс
Текст    Роджер Вотерс
Вокал    Девід Ґілмор

Heavy hung the canopy of blue
           Повелитель напнув небесне шатро,
Shade my eyes and I can see you
           затулив мої очі, і я вже не бачу Тебе.
White is the light that shines
           Чистота - ось те світло,
Through the dress that you wore
           що сяяло крізь одяг, що Ти носила.

She laid in the shadow of a wave
           Вона загубилася під покровом моря,
Hazy were the visions of her playing
            і ясно не побачиш, де вона і як.
Sunlight on her eyes
            Сонячне світло в її очах,
But moonshine made her blind every time
            та місячне сяйво робить її непомітною знов і знов.

Green is the colour of her kind
            Зелений - ось колір таких, як вона.
Quickness of the eye deceives the mind
            Жвавість цих очей збиває з пантелику.
Envy is the bond between
            Заздрість - ось що пов'язує  
The hopeful and the damned
             приречених і благословенних.

Слухати можна тут

A Salty Dog
 
(Brooker / Reid)

                 Одна штуковина, що пахне морем

'All hands on deck, we've run afloat!'
I heard the captain cry
                "Екіпаж, всі на палубу! Ми вирушаємо в плавання!" -
                 почув я команду капітана.
'Explore the ship, replace the cook
let no one leave alive!'
                  "Перевірте корабель, знайдіть кока,
                   щоб жодна жива душа не залишилася!"
Across the straits, around the Horn
                   Через тісні протоки, навколо мису Горн -
how far can sailors fly
                   куди тільки доля не заносить мореплавців!
A twisted path, our tortured course,
                   Петляючий наш курс, тернистий наш шлях,
and no one left alive
                   і от всі ледь живі.

We sailed for parts unknown to man,
                   Ми запливали у непізнану людиною далечінь,
where ships come home to die
                   звідки кораблі повертаються додому, щоб померти.
No lofty peak, nor fortress bold,
                   Жодної скелі, жодного поселення
could match our captain's eye
                    не могли вгледіти очі нашого капітана.
Upon the seventh seasick day
                     І от на сьомий день безпорадної гойданки на хвилях
we made our port of call
                      ми дісталися до порту призначення.
A sand so white, and sea so blue,
                     Який світлий пісок!.. яке синє море!..
no mortal place at all
                      Картина не затьмарена жодною прикрістю!

We fired the gun, and burnt the mast,
                       Ми привітали землю пострілом з гармати,
and rowed from ship to shore
                       спалили мачту і переправилися в шлюпках на берег.
The captain cried, we sailors wept
                       Капітан ридав, ми, матроси, плакали,
our tears were tears of joy.
                       це були сльози радості.
Now many moons and many Junes
                       Місяці-літа минули відтоді,
have passed since we made land
                       як ми досягли суші.
A salty dog, this seaman's log
                        І тепер одна наскрізь просолена штуковина,
your witness my own hand
                        оцей матроський лаг, ось свідок моїх випробувань.

Слухати