Як легко щось робити на піднесенні, коли гарний настрій, бадьоре почуття, тепла погода, привітні люди і таке далі в тому дусі... Звісно, коли все сприяє справі, коли навіть зусиль не потрібно додавати - справа робиться наче пісня співається, то що в цьому? Роби та й годі... Отримаєш гарний результат - пишатимешся, а не отримаєш, так і не зважатимеш, бо і без цього все було класно.

А як до того, коли все складно? Коли все йде проти тебе? Коли і здоров'я і сил бракує, і люди не йдуть на зустріч щоб допомогти, і настрій такий, що зовсім нічого не хочеться робити, і обставини складаються таким чином, що інших справ завалом, і до важливих ніколи не дійде... Хочеться просто захворіти, десь від усіх заховатись, нічого не робити, нікого не бачити, нічого не знати...

Простіше за все - здатись, відпустити все по течії, пасивно спостерігати, як плани руйнуються, переходять в повний занепад (звісно, тільки обставини винні, ні в якому разі не я сам). Але можна ж не здаватись... через силу, через "не хочу та не можу" - міцно тримати свої мрії та бажання в руках, і хоч по трішки, хоч по міліметру, крок за кроком продовжувати робити щось для їх здійснення (або принаймні просто втримати їх - не дати щезнути, не дозволити обставинам бути сильнішим за себе).

Не буває такого "Хочу, але не можу."! Якщо людина чогось не робить, то просто не вірить в себе, або боїться чогось. Сильній впевненій людині будь-яка справа ладна.

Буває ще такий період, коли взагалі не розумієш, чого хочеш, навіщо, куди прямувати, до чого прагнути, і нащо це все потрібно.. Такі часи - найпідступніші.. Руки опускаються, сам стаєш розгублений, апатичний, можна навіть в депресію впасти. 

Але не треба! Не можна здаватись! Треба працювати, продовжувати робити те, що було важливим раніше і є важливим завжди!  Найгірше, що можна зробити для себе - бути не спроможним прийняти життя, коли воно прийде після затишку... Тому, доки не мається точного розуміння майбутнього - потрібно готуватись до будь-якого!

Щойно отримав дзвіночок від незнайомої людини з Германії.. Хоча, незнайомий він тільки по факту, а насправді таке відчуття було, що це давній друг телефонує, просто ми давно не спілкувались, і я не впізнав його відразу.

Він представився Русланом з сайту гостинності, сказав що читав мій блог, і про мою подорож по Росії читав, і що він дуже радий, що я така людина, яких у світі мало, і що нам потрібно об'єднуватись. Він багато розповідав про себе... наче просто як добрий сусід сусідові, що давно не бачились, а тепер треба помінятись новинами - про дружину, про родичів, про свої плани та мрії.

Я не встигав вставити свого слова - переважно слухав, щось запитував уточнююче, десь додавав власних реплік, а іноді просто слухав, з широченною посмішкою від щирої радості, наче з рідною душею поєднувався (-:

Він розповів, що збирається в самостійну подорож по Росії та буде заїжджати до України - спочатку зупиниться у Львові, а далі сподіваюсь їхатиме через Дніпропетровськ. Дуже хочеться, щоб він зупинився тут, у мене в гостях... Бо я давно вже мріяв зустріти у себе вдома гостя з іншої країни, показати йому наше місто так, як я сам його бачу, познайомити з цікавими людьми, дати можливість прийняти участь в якійсь події... Ух! Якщо так трапиться - це ж буде супер!

Він казав, що таких людей - відкритих, добрих, з вірою у світле майбутнє і прагненням самім це майбутнє творити - мало. А я відповідав, що насправді таких людей достатньо, і мав на увазі практично всіх своїх друзів, бо вважаю, що мене оточують саме такі люди! (Звісно, я пам'ятаю про свою наївну доброзичливість до усіх, але це зовсім не означає, що я не правий!!!) (-:

А що найкрутіше - що на цю подію не потрібно буде чекати довго. Він вже буде тут наприкінці місяця!!! Ура! Ура! Ура!!!

...

P.S. А ще він запросив мене до себе в гості, сказав, що я можу розраховувати на його гостинність... І тепер можна навіть не сумніватись, куди я поїду цим літом - Європа, привіт! Я йду тобі на зустріч! Це дуже вчасно, бо зараз якраз такий момент, коли вже потрібно визначатись з планами на літо, і я був трішки розгублений - чи їхати знову на схід, чи спробувати засвоєння заходу (-:

Життя чудове, яскраве, і сповнене неймовірних приємних несподіванок!!! УРАААА!!!! (-:

Звісно, це тупе попередження ніколи не спрацює, хоча і має в собі велику мудрість...

Я хотів застерегти від перегляду фільму "Більше ніж секс" - зараз він крутиться по кінотеатрах, а можливо і в мережі вже десь розмістили...

Кіно побудовано на новомодних стереотипах "нормального звичайного життя гарного хлопця та дівчини".

Ведеться досить пряма пропоганда:

- Відмови від почуттів заради сексу. Закритість та самодостатність подаються як позитивні риси.

- Наркотиків всіх мастей - від тютюну з алкоголем до травки, коки і амфетамінів. Сцена, коли хлопець напився до втрати пам'яті і наробив дурниць обіграна таким чином, наче він герой

- Відмова від повноцінної сім'ї. Всі сім'ї у фільмі неповноцінні. Чоловіки з дружинами розлучені. Декілька сімей утворені секс-меншинствами.

- Вседозволеності та ігнорування моральних принципів. Найзбоченіших та найдурніших вітають, поважають, люблять. Ті, хто розумніші, чемні, добрі - подаються нікчемами, бідолагами, невдахами.

Гумор у фільмі практично відсутній. Смієшся тільки з абсурдності ситуацій... Хоча, краще було б з них плакати...

Взагалі, фільм майже до кінця був наче про мене, про мої стосунки з однією чарівною дівчиною, почуття до якої неможливо витруїти з серця.... Тільки у нас не було такої кінцівки, де ми обидва освідчились один одному в коханні...

Посміявся, поплакав, насолодився гарним дубляжем, захоплюючими видовищами на екрані. Кіно зачепило, але на то є особисті причини, а не через геніальність сценарію чи майстерності акторської гри... просто тому що це "болюча тема"...

http://kino-teatr.ua/uk/main/review/review_id/1469.phtml

Организационная группа сменила позиционирование бала с направления "Бал Воланда" на направление "Бал Любви и Мистики!", углубив и сделав акцент в первую очередь на ЛЮБВИ и игре контрастов (Добра и Зла). Концепция проекта "Бал Любви и Мистики" является уникальной. Включает в себя 3 уровня: 1) Создать атмосферу бала 19 века с участием живой классической музыки. 2) Оживить роман "Мастер и Маргарита" с максимальным участием гостей. 3) Cоздать атмосферу искренних чувств между парнем и девушкой. Дата: 12 марта (суббота). С 18:00 до 23:00 Количество участников: 100 человек Количество организаторов: 4 (Креатив Группа К12, Центр Искусств "Образ", Театр Танца " La Vie", Театр огня "Ellements") http://bal.k12.dp.ua/

http://vkontakte.ru/club23395955 Стоимость входного билета: 80 грн., для участников К12 - 60 грн. В программе бала: • Живая классическая и джазовая музыка. • Тематические театральные постановки от Центра Искусств "Образ" • Классический вальс, танго и постановочные номера от театра танца "La Vie" • Фееричные ритуалы, сюрпризы, импровизация (все по роману Булгакова) • Огненное шоу от театра огня "Elements" • Романтические интриги в процессе бала. • Фуршет ( в стиле Советского буфета) (сценарий разработан вплоть до запахов, детализированный по минутам). На балу будут присутствовать гости из Днепропетровска, Киева, Запорожья и Харькова. А так же будут журналисты Днепропетровских и Киевских изданий, телеканалы. P.S. Секретные агенты могут замолвить за Вас словечко у Азазелло по поводу пригласительных на бал. Пишите в комментариях, кому нужны пригласительные и в каком количестве, места ограничены!

Не можу сказати, щоб мені колись не вистачало грошей на життя. Те що я досі живий - гарний доказ тому, що таки вистачило. Взагалі, я притримуюсь думки, що грошей на життя вистачає кожній живій людині у світі! Просто все, на що не вистачає - то зайва розкіш, і жити можна і без цього. Хоча, прагнути якихось досягнень завжди варто, бо без цього не буде ніякого розвитку ані особистого, ані глобального (-:

Час від часу чую від інших, що їм мало платять на роботі. Що не можуть придбати собі авто, а про купівлю власної квартири - тільки мріяти можна. Що директори - хапуги та ідіоти, і не розуміють, який у них гарний працівник, і що йому терміново потрібно додати грошей за безцінну роботу..

Звісно, прибиральниця, або вахтер в під'їзді як би вправно не виконували обов'язки, не зароблять зараз на квартиру, але це вже результат розмежування робіт по соціальним класам і рейтингам. В цьому записі йдеться про середньостатистичні сучасні посади та місця роботи.

Але, якщо бути відвертим, то більшості людей взагалі нема за що платити гроші. Майже кожний найманий робітник намагається виконувати як змога менше обов'язків. Якщо поруч нема когось, хто б контролював, то такі люди скоріш за все цілими днями нічого не робитимуть, крім як симулювати робочий процес. В середньому, робочий час використовується лише на 5-15%, решта часу - або на себе, якщо людина знає, чого хоче, але просто ніяк - чай/кава, перекури, телефонні розмови, інтернет. Та навіть коли і працюють, то роблять це неохоче, через силу, з купою претензій до того, яка складна робота, як їм важко, фізично та морально все це витримувати. Це зменшує продуктивність та якість роботи ще в 2-4 рази..

Відповідно - а за що тоді їм сплачувати? За що винагороджувати? В чому заслуга таких людей, і де користь від їх роботи?

Для того, щоб побудувати, наприклад, квартиру - бригаді з 10 людей потрібно плідно працювати протягом близько 30 трудоднів. Можна, звісно, і в "звичайному режимі" хоч десять років її будувати, але плідної праці там буде не більше ніж на 30 днів. Логічно та раціонально вважати, що для того, щоб заробити на неї, інша людина має зробити відповідну кількість своєї роботи - це близько 300 трудоднів. Переводжу на зрозумілу мову - це майже рік вправної роботи, без відволікань, без ухилення, без симуляції та максимальної якості.

Досвід показує, що ті хто саме так і працюють - ті мають і квартиру, і машину, і все інше, чого бажають. А ті, хто не мають - самі винні. Життя таке несправедливе - комусь "ні за що" дається все, а комусь за "роки мучення та страждання на роботі" - так нічого і не вдається надбати.

Так що, у кого несправедливо маленька зарплата? Кому не вистачає на життя? 

Вічних речей не існує - все колись руйнується, псується, втрачається. Можна ретельно зберігати ДУЖЕ довго - сотні і тисячі років, але нескінченно - неможливо. То ж, не має значення, чи людина все тримає по своїх поличках, знає де що знаходиться, чи ніколи до кінця не впевнений, чий на тобі одяг, і звідки він взявся. Це стосується кожного.

Звісно, коли втрачаєш навіть щось незначне, типу ручки чи запальнички, пожалієш зовсім трішки і забудеш. Хоча, здається, більшість втрат люди просто не помічають, і можуть не здогадуватись, скільки речей приходить в їх життя і уходить з нього.

Але кожна медаль завжди має дві сторони (і це мені дуже подобається). Я для себе пошукав якусь користь від цих втрат, і її виявилось дуже багато.

По-перше, з'являється вільне місце замість того, що раніше було зайняте іншими речами. Це дозволяє нашому життю бути більш цікавим та різноманітним.

По-друге, людина яка дуже переживає втрату, кожного такого разу має чудову нагоду навчитись ставитись до світу та до речей простіше. Це робить життя приємнішим та додає в ньому задоволення.

По-третє, таким чином, через неприємні відчуття, люди пізнають свої слабкі місця - можна точно визначити ступінь власної залежності (а у деяких випадках, особливо, коли питання стосується предметів розкоші, це доходить аж до вигляду хвороби), і вчасно зробити все для того, щоб вони не отруїли життя... Така мудрість дозволяє просто бути щасливішим в цьому житті.

Средства разработки: PHP, Joomla.

Суть: Есть социальный проект "ПОПУТЧИК". На нем каждый день регистрируются люди, в среднем человек по 5. Если дать проекту небольшой толчек - на нем можно существенно увеличить количество регистраций и сделать ещё более полезным для города. А может и для страны/мира Кто может помочь? Отзовитесь в комментах. Последний раз о ПОПУТЧИКЕ в СМИ писали вчера в газете СЕГОДНЯ и на их сайте ( читаем: http://www.segodnya.ua/news/14221042.html ). В следующий раз о нем напишут завтра в Комсомольской правде и покажут на днях в сюжетах новостей на ИРТ. А если поднимут цены маршрутчики - будут опять показывать по всем каналам и писать во всех газетах В общем, дело нужное.

Світ, в якому ми живемо - нескінченний у просторі, вічний у часі та гармонійно суміщає в собі все, що тільки можна уявити.

Хто каже що це не так - спеціально хоче заплутати та приховати якусь частину.

Є ще такі, хто не каже що це не так, але починають розводити суперечки на тему "це гарне, а це - погане, це добро, а це - зло". Ці суперечки націлені на витрату часу і життєвої енергії даремно.

На мою думку, варто прислухатись до тих хто пояснює існування і взаємодію всесвіту, без встановлення обмежень та визначення якості.

Інших варто просто слухати, щоб приходити до істини через розуміння помічених похибок та кривди.