Десь блукають на небі одинокі світи,
З ними поруч невпинно згорають комети
А ти йдеш по землі, де квітучі сади
Омивають любов'ю горизонти планети.
Огли Т.О.

1. Однажды мышь заметила, что хозяин фермы поставил мышеловку. Она рассказала об этом курице, овце и корове. Но все они отвечали: "Мышеловка - это твои проблемы, к нам она никакого отношения не имеет!"

Чуть позже в мышеловку попалась змея - и укусила жену фермера. Пытаясь ее излечить, жене приготовили суп из курицы. Потом зарезали овцу, чтобы накормить всех, кто приехал навестить больную. И, наконец, закололи корову, чтобы достойно накормить гостей на похоронах.

И все это время, мышь наблюдала за происходящим через дырочку в стене и думала о вещах, которые ни к кому никакого отношения не имеют!

Мораль: Если Вас что-то не касается напрямую, не думайте, что это что-то не ударит Вас по голове

2. Орел сидел на дереве, отдыхал и ничего не делал.
Маленький кролик увидел орла и спросил:
- "А можно мне тоже сидеть, как Вы, и ничего не делать?"
- "Конечно, почему нет", - ответил тот.
Кролик сел под деревом и стал отдыхать. Вдруг появилась лиса, схватила кролика и съела его.

Мораль истории: чтобы сидеть и ничего не делать, Вы должны сидеть очень, очень высоко.

3. На ферме заболел конь.
Ветеринар:
- Если утром он не встанет, я его усыплю.
Утром конь не встал. Рядом лежал баран:
- Ну давай вставай или ты умрёшь!
Конь встал.
Фермер:
- Это чудо! Это надо отпраздновать! По такому случаю мы зарежем барана!

Мораль: Никогда не лезьте не в своё дело (но не забывайте об истории с мышеловкой).

4. Три человека ворочали камни. Одного из них спросили: – Что ты делаешь?
Он вытер пот со лба и ответил: – Горбачусь.
Подошли ко второму и спросили: – А ты что делаешь?
Он закатал рукава и деловито сказал: – Деньги зарабатываю.
Спросили у третьего: – А что делаешь ты?
Он посмотрел вверх и сказал: – Храм строю.

Мораль истории: жизнь наполнена смыслом только у того, кто преследует великую цель.

5. Таксист подвозит известного в городе миллионера. Тот расплачивается ровно по счетчику.
Таксист:
- Я вчера вашего сына подвозил, так он мне 100 долларов на чай оставил.
- Ну так что вы хотите: у него папа - миллионер, а я - сирота.

Мораль: только тот, кто сам заработал свои деньги, по-настоящему знает им цену.

         

Вічних речей не існує - все колись руйнується, псується, втрачається. Можна ретельно зберігати ДУЖЕ довго - сотні і тисячі років, але нескінченно - неможливо. То ж, не має значення, чи людина все тримає по своїх поличках, знає де що знаходиться, чи ніколи до кінця не впевнений, чий на тобі одяг, і звідки він взявся. Це стосується кожного.

Звісно, коли втрачаєш навіть щось незначне, типу ручки чи запальнички, пожалієш зовсім трішки і забудеш. Хоча, здається, більшість втрат люди просто не помічають, і можуть не здогадуватись, скільки речей приходить в їх життя і уходить з нього.

   

Але кожна медаль завжди має дві сторони (і це мені дуже подобається). Я для себе пошукав якусь користь від цих втрат, і її виявилось дуже багато.

По-перше, з'являється вільне місце замість того, що раніше було зайняте іншими речами. Це дозволяє нашому життю бути більш цікавим та різноманітним.

По-друге, людина яка дуже переживає втрату, кожного такого разу має чудову нагоду навчитись ставитись до світу та до речей простіше. Це робить життя приємнішим та додає в ньому задоволення.

По-третє, таким чином, через неприємні відчуття, люди пізнають свої слабкі місця - можна точно визначити ступінь власної залежності (а у деяких випадках, особливо, коли питання стосується предметів розкоші, це доходить аж до вигляду хвороби), і вчасно зробити все для того, щоб вони не отруїли життя... Така мудрість дозволяє просто бути щасливішим в цьому житті.

Счастье - придавать кому-то Ценность

Щастя - й надавати комусь Цінність