Страсти по хламу: запасливость Плюшкина
- 24.10.13, 10:53
- Системно-векторная психол
«Неужто
и кладовку нужно делить на сектора?». Наверное, это первый вопрос,
который приходит в голову после прочтения заголовка. Но не бойтесь, все
гораздо проще, чем кажется. Речь пойдет о вполне банальных...Читайте статью "Фэн-шуй в кладовке" на www.фэн-шуй.in.ua/cgi-bin/main.cgi?esse=826
Вічних речей не існує - все колись руйнується, псується, втрачається. Можна ретельно зберігати ДУЖЕ довго - сотні і тисячі років, але нескінченно - неможливо. То ж, не має значення, чи людина все тримає по своїх поличках, знає де що знаходиться, чи ніколи до кінця не впевнений, чий на тобі одяг, і звідки він взявся. Це стосується кожного.
Звісно, коли втрачаєш навіть щось незначне, типу ручки чи запальнички, пожалієш зовсім трішки і забудеш. Хоча, здається, більшість втрат люди просто не помічають, і можуть не здогадуватись, скільки речей приходить в їх життя і уходить з нього.
Але кожна медаль завжди має дві сторони (і це мені дуже подобається). Я для себе пошукав якусь користь від цих втрат, і її виявилось дуже багато.
По-перше, з'являється вільне місце замість того, що раніше було зайняте іншими речами. Це дозволяє нашому життю бути більш цікавим та різноманітним.
По-друге, людина яка дуже переживає втрату, кожного такого разу має чудову нагоду навчитись ставитись до світу та до речей простіше. Це робить життя приємнішим та додає в ньому задоволення.
По-третє, таким чином, через неприємні відчуття, люди пізнають свої слабкі місця - можна точно визначити ступінь власної залежності (а у деяких випадках, особливо, коли питання стосується предметів розкоші, це доходить аж до вигляду хвороби), і вчасно зробити все для того, щоб вони не отруїли життя... Така мудрість дозволяє просто бути щасливішим в цьому житті.
Надоели стишки... сижу роюсь в своих коробочках ) Для кого то хлам, а для меня ценные драгоценные пимпочки прибамбасики. Немного стеклянных шариков, камушки разноцветные, ракушечки перламутровенькие, коробочка с бисером, шкатулочка с бусинками, пуговками... ящички с красками, шишки, орешки, цветочки листики сушеные... Баночка с лепестками роз... маленькие фигурки статуэтки, цветные ленточки, лоскутки ниточки... Куклы мои... стоят, лежат, сидят... Флакончики с ароматическими жидкостями, картиночки, открыточки... и прочее прочее прочее....))
Я богата, у меня горы сокровищ.....
во всем виноват прогресс... раньше что женщине надо было? помаду максимум. а щас? кучу косметики, расческу, туалетную воду, запасные тампонно-прокладочные изделия, книжку, плеер, чтобы со скуки не умереть, телефон (а лучше два), чтобы со всеми связь поддерживать, визитки (знакомится), кошелек (они теперь вынуждены держать деньги под контролем, потому что сами их вынуждены зарабатывать), долбанные пластыри (потому что красивая обувь, сука, сильно натирает ноги), кучу таблеток (так как мляха тупо некогда болеть), ключи от своей квартиры и родителей (вдруг придется к ним когда-нибудь все-таки ехать), крем для обуви (потому что обязательно какая-то скотина неуклюжая обязательно натупит на ногу в транспорте).
но стоит что-то вылохить,как оно тут же резко понадобится
и все! никакой тайны в женских сумках нет!
никакого хлама, все нужное и необходимое. все то, что может пригодится, но чаще всего, не пригождается
P.S.
еще про салфетки забыла - обязательно сухие и влажные - кто только придумал эти влажные салфетки?
напоминает ли ваша сумка склад?