Не можу сказати, щоб мені колись не вистачало грошей на життя. Те що я досі живий - гарний доказ тому, що таки вистачило. Взагалі, я притримуюсь думки, що грошей на життя вистачає кожній живій людині у світі! Просто все, на що не вистачає - то зайва розкіш, і жити можна і без цього. Хоча, прагнути якихось досягнень завжди варто, бо без цього не буде ніякого розвитку ані особистого, ані глобального (-:

Час від часу чую від інших, що їм мало платять на роботі. Що не можуть придбати собі авто, а про купівлю власної квартири - тільки мріяти можна. Що директори - хапуги та ідіоти, і не розуміють, який у них гарний працівник, і що йому терміново потрібно додати грошей за безцінну роботу..

Звісно, прибиральниця, або вахтер в під'їзді як би вправно не виконували обов'язки, не зароблять зараз на квартиру, але це вже результат розмежування робіт по соціальним класам і рейтингам. В цьому записі йдеться про середньостатистичні сучасні посади та місця роботи.

Але, якщо бути відвертим, то більшості людей взагалі нема за що платити гроші. Майже кожний найманий робітник намагається виконувати як змога менше обов'язків. Якщо поруч нема когось, хто б контролював, то такі люди скоріш за все цілими днями нічого не робитимуть, крім як симулювати робочий процес. В середньому, робочий час використовується лише на 5-15%, решта часу - або на себе, якщо людина знає, чого хоче, але просто ніяк - чай/кава, перекури, телефонні розмови, інтернет. Та навіть коли і працюють, то роблять це неохоче, через силу, з купою претензій до того, яка складна робота, як їм важко, фізично та морально все це витримувати. Це зменшує продуктивність та якість роботи ще в 2-4 рази..

Відповідно - а за що тоді їм сплачувати? За що винагороджувати? В чому заслуга таких людей, і де користь від їх роботи?

Для того, щоб побудувати, наприклад, квартиру - бригаді з 10 людей потрібно плідно працювати протягом близько 30 трудоднів. Можна, звісно, і в "звичайному режимі" хоч десять років її будувати, але плідної праці там буде не більше ніж на 30 днів. Логічно та раціонально вважати, що для того, щоб заробити на неї, інша людина має зробити відповідну кількість своєї роботи - це близько 300 трудоднів. Переводжу на зрозумілу мову - це майже рік вправної роботи, без відволікань, без ухилення, без симуляції та максимальної якості.

Досвід показує, що ті хто саме так і працюють - ті мають і квартиру, і машину, і все інше, чого бажають. А ті, хто не мають - самі винні. Життя таке несправедливе - комусь "ні за що" дається все, а комусь за "роки мучення та страждання на роботі" - так нічого і не вдається надбати.

Так що, у кого несправедливо маленька зарплата? Кому не вистачає на життя?