Падлюка цей Ассанж!

WikiLeaks приховав інформацію

 про вторгнення РФ в Україну

сегодня 14:40
WikiLeaks приховав інформацію про вторгнення РФ в Україну

Засновник сайту Джуліан Ассанж відмовився публікувати великий обсяг даних, пов'язаних з російською агресією.

Засновник сайту WikiLeaks Джуліан Ассанж у 2016 році відмовився публікувати майже 68 гігабайт даних про вторгнення РФ в Україну. Про це повідомило видання Foreign policy.

Зазначається, що саме тоді на сайті оприлюднили документи Демократичної партії США під час виборчої гонки, однак інформацію, пов'язану з російською агресією, приховали.

Як пише видання, ще у 2014 році ВВС та інші ЗМІ повідомляли про ці дані, в яких була інформація про російське військове втручання в Україну. У свою чергу інформація, отримана Wikileaks в 2016 році, містила в два рази більше даних про вторгнення в Україну, але Ассанж відмовився її публікувати.

Згодом дані були таки опубліковані в Інтернеті, але на інших ресурсах і залишилися майже без уваги.

Видання зауважило, що питання про зв'язки Ассанжа з Росією стало актуальним у 2016 році, коли Daily Dot повідомило, що WikiLeaks не опублікував документи, в яких у 2012 році було виявлено угоду на суму 2 мільярди євро між сирійським режимом і державним російським банком.

А вже у червні 2016 року Ассанж почав погрожувати оприлюдненням у мережі файлів на кандидата в президенти США Гілларі Клінтон, що завдало б шкоди її кампанії.

Зазначимо, що директор Центрального розвідувального управління США Майк Помпео заявив, що сайт публікації викрадених таємних і конфіденційних матеріалів інших держав WikiLeaks і його засновник відіграють роль «ворожої розвідувальної служби», яку використала військова розвідка Росії для втручання у президентські вибори у США.

http://internetua.com/WikiLeaks-prihovav--nformac-ua-pro-vtorgnennya-rf-v-ukra-nu

Провокація ФСБ, щоб виправдати початок агресії



ФСБ хотіла втемну використати колишніх учасників АТО для скоєння терактів в Росії – Грицак Головна новинка російських спецслужб – це використання втемну колишніх учасників АТО для прикриття своїх операцій. 

Політика  18 серпня 2017 

ФСБ готує чергову провокацію проти нашої держави / фото УНІАН ФСБ РФ намагалася втемну використати колишнх учасників АТО для скоєння терактів в Росії. Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив голова СБУ Василь Грицак сьогодні на брифінгу в Києві. «Цинізм російських спецслужб полягає в тому, що ФСБ заради досягнення геополітичних цілей вищого російського керівництва не тільки планує вбивство українських громадян, але і готова організувати масові жертви серед російського, тобто свого, населення. Фактично мова йде про сценарії, які були використані спецслужбами РФ у 1999 році, які слугували фактично початком чергової чеченської кампанії», - заявив він. «Головна новинка російських спецслужб – це використання втемну колишніх учасників АТО для прикриття своїх операцій. Ми отримали інформацію, що ФСБ через підконтрольну структуру, Федеральний інформаційний центр, готує чергову провокацію проти нашої держави», - зауважив Грицак. Він зазначив, що керівники цього центру отримали завдання від ФСБ підібрати з числа колишніх воїнів АТО, громадян України, кандидатів для нібито заробітків в Росії і як посередників залучили двох громадян України. «Трьом колишнім учасникам АТО – це Бондар Юрій, Морозов Сергій, Юркевич Станіслав – посередники, жителі Дніпропетровщини, запропонували виїхати в Москву і здійснити там незначні будівельні роботи, за це отримати хорошу винагороду. Адже саме на цих колишніх військовослужбовців планували повісити власноруч підготовлені, як ми вважаємо, диверсії або теракти в Москві, і не тільки в Москві», - розповів Грицак.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/2087784-fsb-hotila-vtemnu-vikoristati-kolishnih-uchasnikiv-ato-dlya-skoennya-teraktiv-v-rosiji-gritsak.html

Богдан Гордасевич: Надзвичайної ваги подія, яку чомусь замовчують всі телеканали під час диспутів з політологами, неначе нічого не трапилось, або то є незначна подія. А це ж - війна!  Це сучасний варіант "Гляйвицкий инцидент"

Глайвицкий инцидент

Глайвицкий инцидент
[править | править вики-текст]
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 8 августа 2016; проверки требует 1 правка.

Гляйвицкий инцидент, или Гляйвицкая провокация, также операция «Консервы» — инсценирование нападения Польши на немецкую радиостанцию в городе Гляйвиц (ныне Гливице), проведённое СС в рамках широкомасштабной «операции Гиммлер», и послужившее одним из поводов к нападению[1] Германии на Польшу 1 сентября 1939 года, ставшему началом Второй мировой войны.

Операция была организована Рейнхардом Гейдрихом и его подчинённым — начальником группы VI-F (диверсии) штурмбанфюрером СС Альфредом Науйоксомпо указанию Адольфа Гитлера.

Подготовка[править | править вики-текст]
Памятная доска

Идея операции «Консервы» родилась у Гейдриха ещё в 1938 году, во времяСудетского кризиса, но тогда она не нашла применения, так как Великобритания иФранция пошли на уступки, подписав Мюнхенское соглашение.

В связи с запланированным нападением на Польшу возникла необходимость в правдоподобном поводе. И здесь пригодилась идея инсценировать нападение.

Согласно плану Гейдриха, сотрудники СС, переодетые в польскую военную форму, должны были:

  • напасть на радиостанцию в Гляйвице (теперь Гливице, Польша) и передать в эфир антигерманское воззвание на польском языке;
  • напасть на лесничество в Пинчене севернее Кройцбурга (теперь Ключборк, Польша);
  • в Хохлиндене, на участке границы между Гляйвицем и Ратибором (теперьРацибуж, Польша) уничтожить таможенный пункт.

Роль «погибших во время нападения» предназначалась заключённым концлагерей, умерщвлённым посредством инъекций и уже после этого доставленным на место событий. На эсэсовском жаргоне они назывались «консервами»; отсюда и название операции.

Руководству 23-го и 45-го штандартов СС, расквартированных на месте предполагаемой операции, было направлено указание немедленно предоставить в распоряжение СД 120 человек личного состава, владеющих польским языком.

Ответственными были назначены: за нападение на таможенный пункт — оберфюрерСС Герберт Мельхорн, за нападение на радиостанцию — штурмбанфюрер СС Альфред Науйокс, за нападение на лесничество — оберфюрер СС Отто Раш, за обеспечение польской формой — бригадефюрер СС Хайнц Йост, за доставку «консервов» — оберфюрер СС Генрих Мюллер. Мельхорн должен был также очистить местность вокруг Хохлиндена от вермахта и координировать действия групп оберштурмбанфюрера СС Оттфрида Хелльвига («польские военнослужащие») и штандартенфюрера СС Ганса Труммлера («немецкие пограничники»). Общее руководство операцией было возложено на Альфреда Науйокса, который получил от Гейдриха следующие указания:

Первое: по поводу этой истории вы не имеете права связываться ни с каким немецким учреждением в Гляйвице. Второе: никто из вашей группы не должен иметь при себе документы, доказывающие его принадлежность к СС, СД, полиции или удостоверяющие подданство германского рейха.

Кодовым сигналом должна была служить фраза Гейдриха: «Бабушка умерла».

10 августа Науйокс с пятью сопровождающими и переводчиком прибыли в Гляйвиц и поселились в двух гостиницах. Он провёл рекогносцировку и выяснил, что захват радиостанции не будет представлять проблем.

В середине августа Гиммлер и Гейдрих доложили о готовности Гитлеру, который приказал адмиралу Канарисупредоставить СД комплекты польской военной формы. Форма была передана Йосту капитаном Динглером, офицером абвера при штабе VIII военного округа в Бреслау.

Группа, атакующая лесничество, должна была изображать ополченцев в штатском, остальные — польских военнослужащих.

Вспоминает гауптшарфюрер СС Йозеф Гржимек:

Одеждой этих парней служила зелёная рубаха, штатские пиджаки и брюки различной расцветки. В качестве головных уборов использовались шляпы и кепки.

20 августа Мельхорн собрал всех в актовом зале школы СД, проинструктировал и сообщил о сути операции. После этого эсэсовцы в крытых грузовиках выехали к месту назначения.

Йозеф Гржимек:

Перед отъездом нам категорически запретили в течение поездки высовываться из машин, общаться с посторонними, ввязываться в разговоры.

22 августа Гейдрих получил доклад о полной готовности. 23 августа (в день подписания Пакта Молотова — Риббентропа) Гитлер определил время и дату акции — 26 августа, 4:30 утра.

Україна - перша держава в Світі це зробила

 
Україна розкрила кінцевих власників свого бізнесу для всього світу
Share
  • 8
18 Серпень 2017, Київ 11:48
Україна розкрила кінцевих власників свого бізнесу 
для всього світу
17 Серпень 2017, 19:34


Україна стала першою державою у світі, яка оприлюднила інформацію про всіх своїх кінцевих власників бізнесу в Глобальному реєстрі бенефіціарних власників. Тепер цю інформацію може бачити будь-хто у світі, в тому числі потенційні інвестори, пояснюють представники руху Transparency International, який створив цей міжнародний реєстр. Як оцінюють цей крок влади економісти та самі представники бізнес-середовища?

Україна відкрила дані про бенефіціарів (кінцевих власників) своїх компаній, долучивши цю інформацію до Глобального реєстру бенефіціарних власників – ініціативи Transparency International щодо сприяння прозорості й запобігання корупції, повідомив український прем’єр Володимир Гройсман. За його словами, Україна стала першою державою, яка долучилася до Глобального реєстру на урядовому рівні.Дані про українських бенефіціарів зібрали на Єдиному державному порталі відкритих даних, і відсьогодні цей реєстр став частиною міжнародних баз даних.

Володимир Гройсман
Володимир Гройсман

На думку Гройсмана, ця подія має стати стимулом для розвитку економіки та громадських, зокрема антикорупційних, проектів.

«Відкриті дані – це основа побудови прозорої та ефективної держави, а також потужне джерело розвитку комерційних і громадських проектів. Відтак ЗМІ та громадськість можуть вільно використовувати й аналізувати ці відкриті дані для публічного контролю, а IT-бізнес – для створення нових інтернет-сервісів і проектів, які збагачуватимуть економіку і стануть у пригоді своїм користувачам», – написав український прем’єр у Facebook.


Виконавчий директор «Transparency International Україна»Ярослав Юрчишин розповів Радіо Свобода, яким чином Україна долучилася до проекту з розкриття бенефіціарних власників, ба більше, стала пілотною країною у цьому проекті.

Ярослав Юрчишин
Ярослав Юрчишин

Україні вдалося 

«Чому Україна змогла бути лідером? Адже розглядали кілька «пілотних» країн. Але ще в 2014 році, після втечі екс-президента Віктора Януковича, громадському середовищу, зокрема активістам «Центру протидії корупції», було зрозуміло, що якщо ми не розумітимемо, хто стоїть за офшорними юрисдикціями фірм, які паразитують на державних закупівлях та замовленнях, через які виводяться з країни величезні кошти, то ми ніколи не зможемо розібратися з корупцією. Українські схеми працюють на глобальному рівні, бо кошти, які викрадаються, осідають не в Україні, а виводяться за кордон. Україні вдалося стати першою країною, яка офіційно на рівні уряду взяла на себе зобов’язання і дала доступ до баз даних представникам партнерства «Відкритий уряд», і долучила їх до глобального реєстру», – пояснює Юрчишин.

За його словами, після України до Глобального реєстру кінцевих власників бізнесу планують долучитися Франція, Британія, Естонія та ще низка держав. Він прогнозує, що це відбудеться у вересні, під час Генеральної асамблеї ООН, на якій ітиметься, зокрема , про прозорість ведення бізнесу в світі.

Відкриття даних запускає два процеси: зниження рівня корупції та зростання довіри інвесторів до держави – Устенко

Виконавчий директор фонду Блейзера в Україні Олег Устенковважає долучення України про міжнародних реєстрів власності дуже доброю новиною, особливо на тлі того, що держава перебуває серед світових лідерів щодо рівня корупції в усіх сферах життя.

Олег Устенко
Олег Устенко

Це сприятиме
Олег Устенко

«Цей крок свідчить, що Україна бореться з корупцією і робить кроки, які покажуть кінцевих власників бізнесу, і в підсумку це сприятиме зниженню політичної корупції», – очікує економіст.

Олег Устенко не вважає відкриті дані про бенефіціарів панацеєю, проте очікує, що така відкритість запустить два паралельні процеси: зниження рівня корупції і зростання довіри інвесторів до держави. За словами експерта, у підсумку можна сподіватися, що відкриті бази даних сприятимуть економічному зростанню, яке наразі є недостатнім для стійкого підвищення рівня добробуту українців.

Відкриття бази даних власників бізнесу є позитивом з точки зору приваблення інвестицій до України, однак цей крок буде ефективним лише як частина комплексної державної стратегії, заявив у коментарі для Радіо Свобода президент Української спілки промисловців та підприємців Анатолій Кінах.

Такі рішення, які дають змогуінвесторові
Анатолій Кінах

«Це позитивне рішення, яке сприятиме створенню кращого й ефективнішого інвестиційного клімату в Україні та довірі до неї як до демократичної держави. Змушений констатувати: в Україні нині не забезпечена прозора інформація про структуру власності бізнесу, немає характерного для цивілізованого світу верховенства права й рівності всіх перед законом. Дуже серйозні проблеми із захистом власності та прав інвестора, довіра до інвесторів бажає кращого. Тому такі рішення, які дають змогу сформувати прозору економіку, сприятимуть інвестиційному клімату, але лише в комплексі з вирішенням всіх згаданих проблем, які перешкоджають інвесторові», – наголошує він.

Днями Україна вийшла на 80-у сходинку рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business, за рік поліпшивши свої позиції на один пункт.

Експерти говорять про те, що Україна, з одного боку, за останні сім років поліпшує бізнес-середовище найшвидше з-поміж пострадянських країн, а з іншого – має критичні проблеми у роботі судової системи та правоохоронних органів.

Між тим, в УСПП з посиланням на державну статистику стверджують, що за останній рік приплив нових іноземних інвестицій до України є незначним: ідеться про 3,5 мільярди доларів, з яких більшість (2,3 мільярда) пішла на підтримку банківського сектору, і лише 1,2 мільярда – на реальний сектор економіки.

Тим часом українці в соцмережах схвально відгукуються про відкриття даних про український бізнес.

Частина з них вже обговорюють можливі наслідки оприлюднення кінцевих власників найцікавіших активів.

І просто не просто



Можу погодитись, що тема причетності України до ракетної програми КНДР не варта і шкарлупи від спожитого яєчка, як би не одне але: ракети в КНДР віднедавна таки літають! Все краще і краще. Значить там з'явилися досить потужні фахівці ракетної справи, які навряд чи мають корейську зовнішність не в образу цій нації сказано. Просто немає там фахівців з ракетобудування – немає. А звідки вони там можуть взятися свої? Ми ж бачили не одне десятиліття величезні потуги в КНДР створити власні ракети різних класів і що? Та падало, якщо ще злітало! Падало і край!
І раптом – полетіло! Все полетіло! Одна ракета за другою! Різних класів та потужностей. Погодьтесь, що просто так подібного дива не буває, а його хтось зорганізував. Хто? В таких ситуація відомий інтелектуал-криміналіст Шерлок Холмс вигукував: «Це ж елементарно, Ватсон!» Справді досить задати класичне першочергове запитання: «А кому це вигідно?» Україні? Чого б це? Якби КНДР у протилежний бік цілилось – тоді ми б помогли з радістю, а так як свисне рак помагати будемо. Китаю? Навряд, бо вони не зацікавлені у війні, що зіпсує їх торгівлю і нічого не дає в замін. Хто ще у нас такий ракетний? США відпадає однозначно, бо саме на неї і нападає КНДР. Залишається в «сухому осаді» хто? Правильно: РФ! Спеців там море, як і ракетобудування на рівні найкращих світових стандартів.  Чому їм вигідно допомагати КНДР? Це знає карлик з титулом Президента РФ у Кремлі. Для нього гасло «Чим гірше – тим краще!» стало дуже актуальним – ну дуже-дуже. Причому погано має стати всім-всім у світі одночасно. Його логіку легко зрозуміти: наразі гіршає і гіршає тільки в РФ і любій йому Венесуелі, а так негарно! Негарно, що всім іншим жити стає гарно, а карлуші хіба що «мертві душі» лишаються для електорату. От якби КНДР та пульнула ракет надцять в усі боки Тихого океану від Аляски до Гавай – ото був би хай! Ото би розпочалася буза! В Кремлі всі як один щодо того «За!»
Все начебто просто, але як то все непросто. Відверто скажу, що вже просто терпцю немає від усвідомлення, що моє життя і ще сотень і сотень мільйонів людей залежить від купки придурків, які пролізли до влади, де поводяться, як мавпа з гранатою: чеку вирве просто так з дурості. Ну кому та нікчемна КНДР потрібна? Та ж нікому! Тільки місцевому населенню і все – все! А воно он що витворяє. Ніхто не загрожує військовою агресією та анексіями РФ, то якого біса ви бавитесь у біса?! Спитатись: а чому ми маємо це все терпіти? Бо демократія?! Та йдіть ви подалі з такою демократією до Пол Пота і Гітлера! Повинен бути в Світі якийсь механізм, що коли у правлячого кодла якоїсь країни «дах їде», то їх зачищають силою міжнародних спецкоманд. Розумію, наскільки це непросто, хоч виглядає дуже просто. Але люди добрі і не дуже – робіть щось! Робіть! Якщо жити хочете. Не ховайтеся за принципом: якось воно буде. Саме минеться. «Ну не ідіоти там у владі усі один до одного – хтось розумний знайдеться…» Ні! Не знайдеться! У тому і справа, що є місця подібних аномалій, як КНДР, РФ, Венесуела, Сирія. Тут, говорячи медичною мовою, без трепанації черепа не обійтись. Або ми їх – або вони нас. Іншого не дано.
Богдан Гордасевич
16 серпня 2017 р.
м. Львів 


[ Читати далі ]

Більшість підтримують українізацію

Дві третини громадян підтримують українізацію (опитування)

Переважна більшість (64%) громадян України підтримують політику державного сприяння українській мові. Частка прибічників поширення української виросла на 11% з 2014 року, а підвищення статусу російської – впала на 9%, – повідомляє доктор політичних наук Володимир Кулик.

Такі результати опитування, проведеного 19-29 травня 2017 року Київським міжнародним інститутом соціології за кошти Університету Альберти в Канаді в межах дослідницького проекту Research Initiative on Democratic Reforms in Ukraine під проводом проф. Олени Білаш,

Як пише Володимир Кулик, на запитання про те, “яку мову держава має підтримувати насамперед”, 64% відповіли, що українську, 19% – що “всі мови однаковою мірою”, 10% – що “в кожній частині країни – ту мову, яку там найбільше вживають” і лише 2% – що російську.

На інше запитання, де йшлося про те, що має в першу чергу робити “державна політика в мовній сфері”: 61% відповіли, що “сприяти поширенню української мови в усіх сферах життя”, 20% – “вирішити питання статусу російської мови”, а 12% – “забезпечити реалізацію прав національних меншин у мовній сфері”.

Прикметно, що частка прибічників поширення української за неповних три роки виросла аж на 11%, а підвищення статусу російської – впала на 9%.

На запитання про те, якою мовою “має вестися документація в державних закладах у Вашому місті” (для сільських респондентів – районі), аж 68% відповіли, що українською, 19% – що обома, 11% – “на вибір (українською або російською)” і лише 1% – російською.

“Тобто навіть у переважно російськомовних реґіонах більшість громадян погоджується, що без української мови не обійдешся, – пояснює політолог. – Важливіше, що це усвідомлення вже поширилося й на усне спілкування, для якого 59% бажає української мови, 30% – на вибір відвідувача, 8% – на вибір працівника установи і лише 2% – російської”.

На запитання про те, “чи повинні відповідати українською мовою громадянам, які звернулися до них цією мовою”, аж 70% (на 9% більше, ніж 2014-го) відповіло “Так, на всій території України” і ще 15% – “Так, але лише в тих місцевостях, де цією мовою говорить більшість”.

Тільки 13% уважають, що чиновники “можуть відповідати тією мовою, якою їм зручніше”.

Також за останні три роки радикально зросла підтримка позиції, що поважати мовний вибір громадян мають також “працівники торгівлі та сфери послуг”. Аж 54% (проти 35% 2014-го) сказали, що ті мають відповідати українською по всій Україні, й лише 26% – що так, як зручніше.

Обов’язок на всій території України відповідати російською підтримали набагато менше респондентів: 31% для чиновників і 23% для сфери послуг (ще приблизно стільки ж обмежили цей обов’язок територіями переважання російської мови).

Нагадаємо, згідно з результами нещодавнього дослідження, респонденти в південно-східних регіонах, де домінує російська мова, вказували на необхідність захисту і розвитку української мови для подолання наслідків політики русифікації, яка активно проводилася в СРСР.

Як показує соціологія, українська мова є рідною для 73% учасників АТО, російська – для 6%.

“Я не очікував аж такого напливу клієнтів” 30, Липень, 2017

Італієць, що відкрив у Запоріжжі кафе з україномовним обслуговуванням: “Я не очікував аж такого напливу клієнтів”

Тратторія “Fabrizio”, яка нещодавно відкрилась у Запоріжжі, стала відома завдяки ситуації з мовою обслуговування.

Як розповідає 061.ua, заклад став відомим абсолютно випадково: раніше на цьому ж місці був ресторан під назвою “Африкана”. Коли італієць Фабриціо орендував приміщення і вирішив відкрити на його місці італійську тратторію, він вирішив залишити персонал “Африкани”, пообіцявши підвищення зарплати, але поставив умову – обслуговувати клієнтів українською. Офіціантів така вимога обурила, і на роботі вони не лишились.

Син Фабриціо розказав про цей випадок своєму другові, той запостив це в Фейсбук. Далі подію підхопили ЗМІ.

“Я вже багато років підтримую Україну та українців у їхньому пориві до свободи та прагненні до Європи. Ще в Італії, через волонтерські організації діаспори, я допомагав українським бійцям на фронті. Тому не бачу нічого дивного, що персонал українського кафе має говорити українською…”, – розповідає власник кафе журналістці 061.ua.

“Коли закрилась “Африкана”, ми почали говорити з існуючим персоналом, – підхоплює Микита. – Справді сказали, що можливе підвищення зарплатні. Але єдина умова – щоб бармен і офіціанти обслуговували клієнтів українською. Одразу після цього почалося неймовірне обурення.

Вони почали мені ставити свої умови, і сказали “Мы бы пришли к вам, если бы не вот это требование насчет украинского языка”.

Тобто фактично ми їх не звільняли, а просто не взяли на роботу. І мова була не єдиною причиною, вони не підходили нам і по інших параметрах.

“Я вважаю, що в Україні проблема з мовою – штучна, – додає Фабриціо, – У нас були тотожні проблеми в районі Тіроло в Італії, де велика частина населення говорить німецькою. Але навіть в Тіроло, де в сім’ях говорять німецькою, діти в школах говорять італійською. Мене дивує, що в Україні народ поділений по мові. У нас в Італії сотні різних діалектів, але всі знають італійську мову”.

Інший персонал знайшовся дуже швидко.

“Коли відкривались, ми не розраховували, що відразу буде наплив відвідувачів. Ми орієнтувались на те, що заходитимуть люди, які тут близько працюють та живуть. Думали вже трохи згодом, коли повністю приведемо заклад до ладу і “наб’ємо руку”, зробити якусь рекламу, – говорить Микита.

Але після посту про українську мову, фактично в той же день, до нас повалили клієнти. На другий день нам замовили два банкета. Було таке, що пара стояла на вході і чекала, поки звільниться столик

http://language-policy.info/2017/07/italijets-scho-vidkryv-u-zaporizhzhi-kafe-z-ukrajinomovnym-obsluhovuvannyam-ya-ne-ochikuvav-azh-takoho-naplyvu-klijentiv/#more-4402

Як перейти на українську

Подорож Європою переконала ветерана АТО перейти на українську

Ветеран АТО, колишній десантник, Валерій Ананьєв у червні вирушив у пішу подорож Європою через Францію та Північну Іспанію по знаменитому паломницькому шляху до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела.

Мандрівка спонукала його прийняти принципове рішення – перейти на українську мову. Хоч досі він у житті був російськомовним і починав вести блог російською, тепер усі його стріми – лише українською. До цього його спонукало побачене і почуте в Парижі, звідки він і почав свою пішу подорож. Про це йдеться у матеріалі ZIK.ua.

«Я зустрівся з українцями у Франції і побачив, що дуже багато українців розмовляє російською мовою. Розумієте, тут, далеко від України, це сприймається вже зовсім по-іншому. А коли ти ще починаєш пояснювати, що в України війна з Росією, і при цьому ти говориш російською, це взагалі викликає певний дисонанс», – розповів блогер.

«Декілька разів французи переплутали – спитали, чи я з Раші. І це теж вплинуло на мою думку на фоні того, як живуть французи – тобто в машині вони слухають майже виключно французьку музику, на телебаченні в них я не бачив жодного не французького фільму, їздять вони переважно лише на французьких автомобілях. І ось через усі ці моменти у мене виник дуже серйозний конфлікт у голові. Зовсім по-іншому це почало сприйматися. Я вирішив тоді повністю перейти на українську мову. Українською справді набагато приємніше розмовляти. Це факт», – додав він.

І хоча Валерій зізнався, що йому важко було починати говорити українською і що він боявся псувати мову русизмами, та рівень його української приємно вразив підписників, і під цим відео одразу з’явилося чимало схвальних відгуків. Більше того, він обіцяє, що після повернення з Європи спілкуватиметься виключно українською.

За два місяці Валерій Ананьєв має пройти 1500 км, велику частину з них уже вже подолав і викладає у Фейсбуці фото та відео зі своєї подорожі.

 Фото: https://www.facebook.com/id.ananiev

Конкретна некоректність («МІШАНКА – 2017»)

«МІШАНКА – 2017»



Конкретна некоректність

В мене назбиралося чимало конкретно некоректних тем, які я б і хотів обговорити всі сукупно, але по-черзі.
Перша тема ще з часів Помаранчевої революції, що в Україні будь-яке протестне явище є виключно діяльність, або: інспіровано, – іноземними спецслужбами, а конкретніше – США. Те саме звинувачення звучало і щодо Революції Гідності – то однозначно є витвір «держдепу США» Не потрібно пояснювати звідки ці обвинувачення виходили: з боку «братніх» угро-слов'ян з Російської Федерації. І ось їх докази… Перепрошую: доказів немає. Для чого якісь докази, коли все і без того ясно: українці вийшли на Майдани, тому що їм «америкоси заплатили баблоси»! І то кожному! Мене ж і тоді, і дотепер цікавить відповідь на одне банальне запитання: А нафіга?! Для чого здалися американцям такі шалені витрати? Жодних своїх інтересів США щодо України не мали і дотепер не мають! Це тільки зараз завдяки «наполегливій праці» з боку РФ з'явилося, нарешті, у США зацікавлення Україною.
Вкотре починаємо з початку і з конкретних доказів: у 1991 році за кілька місяців до розвалу СРСР і проголошення Україною Незалежності 24 серпня до Києва приїздив сам Президент США Джордж Буш-старший і виступав перед депутатами Верховної Ради України з дуже чітким посланням-месиджем «не виходити з СРСР, бо то все одно, що штат Каліфорнія вийшов би зі складу США». В тому була правдива і продумана стратегія держдепу США! Вони хотіли переформатувати СРСР в демократичну країну, а не зруйнувати! Сповна розумна ідея розумних людей! І для розумних! А з тим проблеми були і є дотепер: великодержавний імперський шовінізм в РФ домінує і з розумом не дружить, бо це взаємно протилежні сутності. Власне тому і провалилась так звана «Перебудова» Михайла Горбачова, що вона потребувала значних розумових здібностей від багатьох прошарків суспільства, але тоталітаризм винищив в СРСР розумних людей, а наплодив розумних злодіїв, тому Перебудова була приречена. Власне і всі проблеми України того самого порядку: наші патріоти все на риму «ідіоти» типу В.Пинзеника чи В.Ющенка, а в опонентах розумні злодії типу В.Медведчука і В.Рабіновича.
Другий доказ – загальновідомий конкретний факт прояву інтересів США щодо України засвідчив так званий «Будапештський меморандум» 1994 р. Пояснюю, хто не знає, що в дипломатії меморандум – це просто папірчина, яка ні до чого нікого не зобов’язує конкретно, а тільки фіксує позиції сторін на той момент – це звичайна пам’ятка, нагадування і не більше. Не більше! Ніякий не договір чи пакт, а просто меморандум! І ми пригадуємо, що саме жорстка аж до жорстокості позиція США з погрозами повної міжнародної ізоляції України спричинила передачу всієї ядерної зброї з неї до РФ, яка в свою чергу декларативно зобов’язувалася оберігати державний суверенітет України та її територіальну недоторканність. Вся міжнародна дипломатія США була побудована на тому, що РФ як метрополія буде опікувати всією зоною колишнього СРСР за винятком країн Балтії, які ніколи не визнавались його законною частиною, як теперішній Крим щодо РФ. Все це є конкретика і вона коректна!
Третій доказ є побутового характеру на рівні особистих спостережень: я живу у Львові і побував по різних містах Західного регіону і ніде не спостерігав активної присутності бізнесових представництв зі США, як і дипломатичних. Навіть на рівні так званих почесних консульств – їх немає ніде, як немає авіасполучення Львів – Вашингтон чи Нью-Йорк. Віза до США і поїздка надзвичайно дороге задоволення для українців. Масові візити української діаспори з Америки та Канади закінчились ще у 90-х і не мали жодного дипломатичного впливу та наслідків. Водночас навіть тепер величезна частина промислових підприємств Львова належить російському бізнесу з РФ! У Львові діє величезне консульство РФ, а щоденно з львівського залізничного вокзалу прямо до Москви йдуть потяги включно з прохідними з Івано-Франківська чи міжнародні. Цей доказовий фактаж як співвідносити?
Нарешті на рівні анекдоту можна вказати, що обидві революції виникли в Україні завдяки консультантам з РФ у Віктора Януковича у ганебно славному на фальшування виборів Президента України 2004-му і тупо силовим вирішенням придушення акцій за Євроінтеграцію у 2013-му, а ось перемогу у президентських виборах 2010-го Януковичу забезпечив саме американський радник. То де першопричина? Задурити можна багато людей, але не всі вони повний «раша тудей»! Покажіть і доведіть, що тут в Україні наявна агресивна діяльність з боку США, а не навіяна маячня шизонутих на русофобії правителів РФ. Однозначно тут закладена конкретна некоректність!
Мене давно ця тема вимучувала і я не знаходив шляхів її осмислення та оприлюднення, тому що завдання є некоректним апріорі! Як в анекдоті з радянських часів: – Принесіть довідку, що ви не верблюд – тоді розглянемо і поговоримо про ваші справи. Ясно наперед, що таких довідок ніхто не видає. Водночас ця абсурдність ситуації є основою всього сучасного дійства, яке відбувається в Україні та загалом у Світі. Важко називати це реальністю, але так виходить, що на території України імперіалістична Росія воює з імперіалістичною Америкою, якої там взагалі немає. Тому в Сенаті США і вирішують, що час визначитись: якщо Росія воює з нами там де нас немає, то треба там нарешті з’явитися, щоб Росія не почала воювати там, де ми зараз є. Заплутаний логічний силогізм на межі здорового глузду. На цій межі цілком слушним стає припущення, що Петро Порошенко на виконання своїх передвиборних обіцянок щодо припинення війни в АТО не раз у своїх перемовинах пропонував здатися і покінчити з тим всім одномоментно, але з Кремля звучала відмова, бо капітуляція американської маріонетки не є для них прийнятне! Тільки коли сам Президент США заявить про свій програш і оголосить про перемовини щодо паритетного поділу сфер впливу в Світі – тоді тільки вони припинять війну. Ось що потрібно в Кремлі. І це аж ніяк не жарт!
Жарт є у іншому: це коли починають розмови про вирішення ситуації щодо України без її участі. Однозначно подібне просто неможливе! Чому? А хіба у нас на фронті воюють сили блоку НАТО? Ні. А хіба наша економіка щомісяця отримує десятки мільярдів доларів на підтримку її функціювання? Ні. Один-два мільярди на рік від МВФ можна порівняти з пляшкою мінералки, яку піднесли напитися людині, що гасить пожежу у власному домі. Дотації в бюджет Ізраїлю від США для нас просто астрономічні, а на подолання кризи в Греції, де немає ніякої війни, з Євросоюзу за кілька років надійшло понад 500 мільярдів євро! А в Україну? Поміч є, але масштаби зовсім не ті. Отож і воно! Ми самі даємо собі раду і в тому наша перевага і перемога! Ми не В’єтнам, де як США забралося, то країна здалася – ми є Україна! Можливо, що хтось і спробує нас віддати, але нехай спробують взяти! Вже ні в кого не вийде! Ось що головне!
Богдан Гордасевич
30.07.2017
(далі буде)

"За мужність" українському льотчиу Олександру Акопову

Президент України Петро Порошенко нагородив українського льотчика за посадку аварійного літака у Стамбулі
29 липня, 2017, 12:51
Президент України Петро Порошенко нагородив орденом "За мужність" українського льотчика Олександра Акопова, який 27 липня виконав посадку аварійного пасажирського лайнера в аеропорту Стамбула

Про це повідомляє прес-служба президента.

Відзначається, що Акопов "в надзвичайно складних погодних умовах врятував життя 121 пасажира та 6 членів екіпажу, бездоганно виконав посадку аварійного пасажирського лайнера".

В указі президента йдеться, що українця відзначено високою державною нагородою за мужність і самовідданість, виявлені під час виконання службового обов'язку та високий професіоналізм.

Порошенко зателефонував Акопову і особисто подякував пілоту за його вчинок.

"Завдяки Вашому надвисокому професіоналізму та Вашій нечуваній витримці 121 пасажир та 6 членів екіпажу відтепер можуть святкувати свій другий день народження. Україна пишається такими своїми синами", - зазначив президент.