Три роки тому 19 липня десантники 95 ОАЕМБр почали бойовий марш протяжністю 470 км для деблокування українських підрозділів у районі Ізварино (Луганська обл.), з них 170 км тилами бойовиків. У ході рейду було звільнено 3 тис. осіб та понад 250 од. техніки. 13 воїнів-десантників загинули

Три роки тому 19 липня розпочався найдовший у військовій історії світу рейд. Його здійснили десантники 95-ї окремої Житомирської десантно-штурмової бригади під командуванням Героя України, генерал-лейтенанта Михайла Забродського у ході збройного конфлікту на Донбасі.

Керівництво АТО дало наказ перейти до наступальних дій, задля визволення підрозділів 24-ї омбр, 72-ї омбр, 79-ї оаембр, які здійснюючи блокування російсько-українського кордону, потрапили у оточення на південному сході Луганської та на сході Донецької областей.

Згідно з планом операції, підрозділи 95-ї оаембр, 30-ї омбр, 51-ї омбр, 25-ї опдбр мали звільнити Савур-Могилу, населенні пункти Степанівка та Маринівка, встановити контроль над переправами на річці Міус та забезпечити вихід із оточення зазначених підрозділів. Ударними виступили батальйони 30-ї омбр і 95-ї оаембр, укомплектовані військовослужбовцями контрактної служби. Основною складовою операції був рейд 95-ї оаембр. Для участі у ньому було відібрано 400 кращих бійців із 1-го і 13-го окремого аеромобільних батальйонів бригади.

Бій за Лисичанськ

Першими боями в ході рейду стали бої за звільнення Лисичанська. За планом звільнення міста, 19 липня підрозділи 95-ї оаембр мали здійснити наступ і вийти на південні околиці міста і з півдня почати зачистку. 24-а бригада - вдарити з півночі. Паралельно з 95-ю оаембр по двом напрямам із півдня заходив батальйон Національної гвардії "Донбас". Його завданням була зачистка міста в напрямі до центру.

Спершу передовий загін не зміг здобути стратегічно важливу висоту і змушений був відступити. Однак згодом прибуло підкріплення, поранених евакуювали в тил і бойове завдання було виконане. Після цього десантники взяли під контроль нафтопереробний завод, не допустивши його знищення бойовиками. Тим самим забезпечивши прохід іншим військам, що йшли слідом за ними.

Загалом бій за Лисичанськ тривав від обіду до самого вечора. Силами АТО було захоплено значні запаси зброї та боєприпасів: протипіхотні міни, фугаси, тощо. Відповідно до маркувань і дат усі вони були виготовлені в Росії.

Того дня внаслідок бойових дій загинули 5 десантників і близько 40 було поранено.

Штурм Савур-Могили

Наступним став бій за Савур-Могилу, який розпочався приблизно за тиждень опісля звільнення Лисичанська.

Десантники 95-ї оаембр покинули свій базовий табір на півночі від Артемівська, вийшовши на трасу Харків — Ростов, пройшли у напрямку с. Луганське, обійшли його з півночі через Миронівський, біля Дебальцевого звернули з траси Харків-Ростов і рухались на південь. Зокрема, маршрут пролягав через населені пункти Рідкодуб, Стіжківське, Стіжкове, Контарне, північні околиці Шахтарська.

В районі с. Гірне відбувся бій за блокпост поблизу залізничного переїзду. Спочатку цей блокпост був знищений першою групою бригади. Однак, коли тим же маршрутом йшла друга група, на неї влаштували засідку. Засідку відбили, а сам блокпост було прийнято рішення знищити. Укріплення знаходилося на важливій трасі Н21, якою надходили підкріплення до бойовиків.

Після цього група продовжила рух на південь, біля с. Тернове повернула на південний схід.

Зранку 28 липня підрозділи 95-ї оаембр разом із підрозділами 30-ї пішли на штурм Савур-Могили. Попереду йшли танково-механізовані підрозділи, за ними - аеромобільні. Позиції на висоті передали БТГр "Колос" 51 омбр. Штурмові групи бойовики обстрілювали з "Градів". Бій тривав приблизно дві години.

Піхотинці утримували Савур-могилу з 21:00 вечора 28 липня до 4:00 ранку 29 липня. Але через сильний артилерійський обстріл з російської території підрозділам 51 омбр довелось відступити.

Звільнення Степанівки та Маринівки

Після штурму Савур-Могили, наступним етапом рейду стала участь десантників 95-ї оаембр в операції виведення заблокованих підрозділів на кордоні. Разом з ними в операції брали участь БТГр та реактивний артилерійський дивізіон 30-ї механізованої бригади, ротна тактична група 72-ї механізованої бригади, сили і засоби від 3-го полку спеціального призначення. Всього 1611 військовослужбовців. Першим завданням було звільнення населеного пункту Степанівка.

Дві механізовані та одна танкова рота 30-ї омбр провели вдалу атаку по бойовикам із північно-західного напрямку. За годину-півтори українські війська зайняли південно-західну частину населеного пункту. Одразу почались обстріли зі сторони Дмитрівки, Маринівки та російської території. Бої тривали декілька днів. Після цього, була звільнена Маринівка.

Ізваринський котел

На початку серпня батальйони 95-ї оаембр та 30-ї омбр перейшли в наступ в районі населених пунктів Латишеве-Розсипне, чим дали змогу заблокованим підрозділам у районі Ізварино вийти з оточення. Для цього використовували наведену переправу через р. Міус на відстані 3 км на північ від Дмитрівки, над якою вже був встановлений контроль за 19 км від кордону з Російською Федерацією.

Зауважимо, під час переправи, противник постійно обстрілював українські підрозділи, зокрема і з російської території. Декілька переправу розбивали вогнем артилерії. Українські танкісти утримували її два дні, допоки всі підрозділи не переправились через річку. Після цього, залишили свої позиції.

Загалом тоді на правий берег р. Міус було виведено до п'яти батальйонів зі складу 24-ї, 51-ї, 72-ї та 79-ї бригад ЗСУ та Державної прикордонної служби, які обороняли державний кордон. Це близько 3 тис. осіб та понад 250 од. техніки.

Втрати за тиждень проведення операції склали 74 поранених та 11 загиблих. Безпосередньо під час виходу втрат не було.

Бої за Красний Луч

Наступним етапом рейду стала участь підрозділів 95-ї оаембр в створенні коридору на ділянці Степанівка — Красний Луч — Червона Поляна — Лутугине для ізоляції бойовиків від надходження підкріплень з російської території. Українські підрозділи — БТГр 95-ї оаембр і 1-а БТГр 30-ї омбр опинилися в складному становищі, оскільки бойовики розташовували свої РЗВО в житлових кварталах міст, а терикони використовувались ними для позицій артилерії.

Також під час бої за Красний Луч і Міусинськ відбулись перші бойові зіткнення між підрозділами українських Збройних сил з регулярними підрозділами ЗС РФ. Просуваючись на північ, БТГр 95-ї оаембр перерізала автошлях між Красним Лучем та Антрацитом, яким здійснювалося технічне підкріплення бойовиків, встановивши блокпости на загрозливих напрямках. Їм назустріч зі сторони Красної Поляни висунулась 2-га БТГр 30-ї омбр, замкнувши зовнішнє коло оточення.

Через декілька днів опісля цього 95-ї оаембр вийшли з району Красний Луч-Антрацит і пройшовши по тилах противника в напрямі на Дебальцеве повернулись 10 серпня у вихідний район біля Слов'янська.

Загалом протягом 25 днів бойового маршу було подолано понад 400 км, із них 170 км тилами бойовиків, та знищено три блокпости противника. Поставлене завдання було виконане успішно, однак у ході рейду 13 воїнів-десантників загинули, також до місць початкової дислокації не повернулося 60% одиниць техніки.

На думку американського військового експерта Філіпа Карбера, цей рейд є найдовшим в новітній воєнній історії, а 95 ОАЕМБр "найкращою бригадою такого типу в світі".
"Михайло Забродський і його 95-та бригада на початку серпня стали частиною військової історії. Вони прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які знаходилися вже на українському боці кордону, забрали їхню зброю і обладнання, російські танки проїхали аж до самого Луганська і повернулися до Слов'янська. І це - найдовший рейд збройного формування у військовій історії світу. Це неймовірна робота, повірте. На жаль, це сталося за два тижні до російського наступу. Тобто, якби це сталося трішки пізніше, вони б били росіян з тилу, тому б перебіг війни складався б по-іншому. Але це - не їхня помилка", - зазначив він.

Наприкінці серпня того ж року командувач 95-ї оаембр Михайло Забродський отримав високе звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України.

Через рік опісля рейду Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України презентувала фільм "Рейд. Сила нескорених", який був присвячений описаним подіям.

Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

18 липня 2017 року

Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

Президент України Петро Порошенко у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря. Глава держави поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку.

Монумент був подарований Києвом місту Тбілісі у рамках року Грузії в Україні. КМДА передала його Тбіліській міській раді наприкінці 2006 року.

Пам'ятник було урочисто відкрито 2 березня 2007 року під час офіційного візиту до Грузії третього Президента України. Глави двох держав - України і Грузії, заклали до фундаменту монумента капсулу із землею з села Моринці Черкаської області, де народився Великий Кобзар.

Біля пам’ятника регулярно проводяться заходи з нагоди відзначення знаменних і пам’ятних дат в історії Української держави, літературні, інші культурні і публічні заходи.

 http://www.president.gov.ua/news/prezident-u-tbilisi-vshanuvav-pamyat-velikogo-kobzarya-42502

Вибухові аргументи

 
      
Як змінилася диспозиція Заходу й Росії в питанні ядерної зброї
    
15 липня, 2017      Едвард Лукас      автор The Economist, старший віце-президент аналітич­ного центру CEPA, Лондон 

Аргументи на користь погано прихованого ядерного пацифізму в кампанії Джеремі Корбіна скидалися на рішучий гол у власні ворота. Але, як виявилося, в оцінках громадських настроїв у цьому питанні прорахувалися якраз критики лідера лейбористів. Попри позицію унілатералізму Корбіна, на якій він стоїть уже десятки років, нині він має рейтинги вищі за Терезу Мей. І думка про те, що понад 30 млрд фунтів, призначених для оновлення британської системи сил ядерного стримування «Трайдент», можна витратити краще, панує не тільки серед ідеалістів-корбіністів. Навіть пересічний консерватор у приватних розмовах гадає, чи може країна в позиції, у якій зараз Велика Британія, дозволити собі утримувати арсенал на рівні світової потуги?

Може, ядерна зброя дійсно виходить із моди в Британії. Але аж ніяк не деінде. Західних військових стратегів особливо непокоїть дедалі більший російський арсенал засобів доставки малої дальності з боєзарядами невеликої потужності (їх називають тактичною ядерною зброєю).

Це не «стратегічна» зброя, як у доктора Стрейн­дж­лава (і як у британському «Трайденті»), що допомагала утримувати воєнний баланс під час холодної війни. Ці боєголовки установлюються на ракети класу повітря-земля, балістичні ракети малої дальності, гравітаційні бомби, глибинні бомби й торпеди, а також ракети, що можуть збивати кораблі, субмарини й літаки. Активний арсенал такої зброї в Росії, за даними аналітичного звіту, який минулого тижня опублікувало Розвідувальне управління Міністерства оборони США, налічує близько 2 тис. одиниць. Це щонайменше в чотири рази більше за аналогічний американський арсенал у Європі.

У минулому це вважалося відображенням слабкості, не сили. НАТО більше, багатше й сильніше за Росію. На випадок традиційного нападу російські військові стратеги скористалися б ядерним арсеналом нижчого класу для (як вважають вони) «деескалації» конфлікту.

Такий підхід відомий із холодної війни. Тоді військові стратеги НАТО розуміли, що без використання ядерної зброї протистояти нападу блоку Варшавського договору не змогли б. Їхня ядерна зброя противажила величезній радянській перевазі в традиційних силах, а ще компенсувала затримки, які могли б виникнути під час транспортування американських сил підкріплення через Атлантичний океан. У Радянському Союзі добре знали про це вразливе місце й могли говорити, що ніколи не застосують ядерну зброю першими: це був пропагандистський кульбіт, у якому Захід змальовувався необачним розпалювачем війни.

Із днів розвалу Радянського Союзу диспозиція змінилася. Кремль без своєї імперії став слабшою стороною й у листопаді 1993 року відмовився від обіцянки «не використовувати першим» ядерну зброю.

Це створило хоча крихку, але стабільність. НАТО не тільки не мало наміру нападати на Росію (і всі люди, які ухвалювали рішення в Москві, здається, це розуміли), а й Росія мала серйозний оборонний арсенал, реагувати на який західним союзникам було непросто.

Утім, у червневому дослідженні Шведської агенції з досліджень у сфері оборони (FOI), висновки якого відлунюють і в інших аналітиків, що спеціалізуються на безпеці та розвідці, йдеться про те, що ця картина змінюється. По-перше, у Росії росте параноя з приводу зовнішнього втручання. У звіті Розвідувального управління Міністерства оборони США чітко вказано, що кремлівські провідники вірять: Захід зациклений на зміні режиму в Росії.

Понад те, вражаюча модернізація російського війська передбачає нові озброєння (як-от крилаті ракети, що запускаються із землі й можуть нести ядерний заряд). Простої відповіді на такий розвиток подій у НАТО немає. Найгірше, що Кремль більше не вважає власний тактичний ядерний арсенал просто силою стримування, а бачить його таким, який цілком можна використовувати. Торік колишній керівник Російського федерального ядерного центру Віктор Міхайлов говорив про майбутнє, коли російську зброю невеликої потужності можна буде використовувати як «ядерний скальпель». Інші російські військові мислителі, схоже, розглядають таку ядерну зброю просто як потужний вид артилерії.

Російські дипломати так говорять про використання ядерної зброї з політичних міркувань (для зміни оборонної політики інших країн, наприклад), що в їхніх західних співрозмовників відбирає мову. А на російських військових навчаннях відпрацьовується застосування ядерних боєголовок.

Усе це становить серйозні труднощі для Заходу. Дорівнюватися до російського арсеналу своїм — це вкрай дорого й непопулярно. Якщо важко зберегти громадську підтримку навіть оновлення британського «Трайдента», що є головною опорою нашої обороноздатності, і коли оборонний бюджет під величезним тиском через модернізацію авіаносців, спроби відстояти пропозиції про іншу ядерну зброю здаються марними.

Тому реагувати на розвиток російської зброї, з одного боку, можна через відновлення контролю над озброєннями та інші форми діалогу. Навіть якщо Росія зациклилася на вірі у власну пропаганду про вигадану загрозу із Заходу, їй усе-таки вигідна прозорість, можливість перевірок й обмеження кількості та дислокації зброї. Низькі ціни на нафту змушують Москву робити болісний вибір у власних оборонних пріоритетах: нам слід заохочувати Кремль до того, щоби він схилявся до безпечнішого, а не ризикованішого життя.

Зокрема, непоганим початком було би збереження в дії Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, яким заборонялися найнебезпечніші ядерні ракети середньої дальності в Європі. Також варто спробувати відновити дію Договору про звичайні збройні сили в Європі. Дислокувавши додаткові сили для захисту Естонії, Латвії, Литви, Норвегії, Польщі та Румунії (хоч запізно та в обмеженому обсязі), НАТО тепер може вести переговори з позиції сили.

Але в дослідженні шведського FOI також йдеться про те, що у відповідь на пониження Росією порогу застосування ядерної зброї нам слід переосмислити все: від громадянської оборони та воєнної готовності до планування на випадок надзвичайних обставин.

Якщо не хочемо нової ядерної зброї в Європі, треба знайти якусь іншу відповідь: можливо, непомітні ракети зі звичайними боєголовками великої дальності, які могли би закрити прогалину в нашій системі стримувань. Фінляндія та Польща вже придбали такі ракети. Те саме можуть зробити й інші держави. А ще нам слід розглянути інші форми стримування, як-от оперативну конфіскацію та замороження російських активів на Заході. Такий інструмент можна було б використовувати для зупинки конфлікту до застосування будь-якої сили.

Найбільші питання тут лежать у політичній, не військовій площині. Росія компенсує власну слабкість залізною рішучістю. Але вихваляння ядерною зброєю з боку слабкої країни, як Росія, працює тільки тоді, коли ним удається залякати противників. А наскільки боїмося ми?
http://tyzhden.ua/World/195966

Адвокат жертв MH17: настав час Путіну спокутувати провину за збитий літак Він зазначив, що факти кричать про цілі та мотиви - це був прорахований військовий удар, а вбивство 298 людей буде плямою на Росії назавжди.

 17 липня 2017

 У день третьої річниці з моменту збиття Boeing-777 авіакомпанії Malaysian Airlines, в результаті якої загинуло 298 осіб, адвокат, який представляє інтереси жертв MH17 з Австралії, Малайзії, Новій Зеландії та Нідерландів Джером Скіннер звернувся з відкритим листом до президента РФ Володимира Путіна. У листі, опублікованому на Українській правді, він зазначає, що через три роки ще ніхто так і не покараний. Скіннер підкреслює, що за цей час російська влада так і не змогла пояснити факт наявності частин ракети серед уламків літака.

"Ваша влада не надала жодного пояснення наявності частин ракети і електропроводки серед уламків, ні пояснення з приводу серії і ракети або номеру бойової головки, ні пояснення з приводу слідів шрапнелі, її форми і розподілу у вигляді метелика в тілах екіпажу", - пише він. "Ви так і не змогли відповісти на сотні фотографій, відео і знімків з супутника і свідчень очевидців – розкидані частини пазла виглядають все більше і більше як робота Москви, коли їх розглядаєш разом", - вважає адвокат. Він зазначає, що Кремль ніяк не пояснив світу наявність такої кількості в Україні "російських військових з 53 протиповітряної бригади, які 17 липня 2014 року оприлюднили фото в інтернеті".

" Навіщо ви розмістили вашу ракетну установку в центрі трансконтинентального комерційного повітряного коридору L980, якщо ви не полювали на повітряний лайнер?", - адресує він питання Путіну. "Ви дійсно вважаєте, що не несете відповідальності за життя 80 дітей на борту? Як же решта? Вони були вашими ворогами? Ніхто з них не говорив по-російськи, ніхто з них не говорив українською. Ніхто з них більше взагалі не скаже ні слова", - звертається Скіннер до Путіна.



Адвокат вважає, що "скоєне вбивство має увінчатися справедливістю". "17 липня 2014 року забрало 298 життів над Україною. 80 з них були невинними дітьми. Ви ж бачили ляльки, розмальовки та іграшки серед крові? Бачили фотографії бойовика, який тримає забрудненого ведмедика як приз на ярмарку? Чи не відчували ви присутність зла, коли дивилися на ці речі? Я відчуваю", - пише Скіннер. "Ви – глава великої нації з потужною армією, яка хоче повернення імперії. Я – адвокат з глибинки Огайо. У мене немає армії, але у мене є неспростовні докази", - зазначає він.

У своєму листі він підкреслює, що хоча деякі вважають, що катастрофа МН17 була жахливою, неминучою помилкою війни, він з цією точкою зору не згоден і не вважає її правдою. "Факти кричать про цілі і мотиви. Це був прорахований військовий удар такий же навмисний як вбивство ще одного політичного опонента. Ви – єдиний, хто може взяти на себе відповідальність", - підкреслює Скіннер. Також він зазначає, що жорстоке вбивство 298 невинних, включаючи 80 дітей, буде плямою на Російській Федерації назавжди, і закликає російську владу викрити це зло. "Я буду використовувати будь-яку можливість, щоб притягти Кремль до відповідальності. Пан Путін, зло можна побороти. Ви великий, пан Путін, я – маленький, але Бог все одно більший, ніж ми обидва. Він буде останнім арбітром", - пише він. "У вас, як і у держави Росії, є обов'язок вжити відповідальних дій. Давайте зустрінемося і спокутуємо провину перед жертвами цієї трагедії. Зв'яжіться з міністерством закордонних справ Нідерландів, якщо ви готові говорити", - закликав він Путіна

 https://www.unian.ua/world/2032739-advokat-jertv-mh17-nastav-chas-putinu-spokutuvati-provinu-za-zbitiy-litak.html

Доповідь Bellingcat: що стало відомо про катастрофу MH17 через три роки



Сьогодні виповнюється три роки з тих пір, як був збитий в небі над Донбасом пасажирський "Боїнг-777" авіакомпанії Malaysian Airlines, внаслідок чого загинуло 298 осіб.

 17 липня 2017

 Міжнародна експертно-журналістська розслідувальна група Bellingcat опублікувала доповідь, яка узагальнює докази причетності до цього проросійських бойовиків на Донбасі і спростовує найбільш відомі альтернативні версії.

  Як повідомляє Бі-бі-сі, в 72-сторінковій доповіді Bellingcat описує свою версію розвитку подій до і після збиття MH17. В період з 23 по 25 червня 2014 року військовослужбовці 53-ї зенітно-ракетної бригади РФ перегнали кілька транспортних засобів до російсько-українського кордону. В їх числі була ракетна установка "Бук" під номером 332.



false "Бук" під номером 332 на території Росії в 2012 році \ Bellingcat

Вранці 17 липня 2014 року (тут і далі вказано місцевий час) установка перебувала у Донецьку. Там "Бук" помістили на платформу вантажної машини. Звідти вона попрямувала на схід через територію, підконтрольну проросійським бойовикам. Номер "Бука" був замазаний, однак Bellingcat вдалося впізнати установку за вм'ятинами і слідами фарби. За перевезення установки на Донбас відповідав відставний російський офіцер Сергій Дубинський з позивним "Хмурий", стверджувала група. У 2014 році Дубинський був начальником розвідки в підрозділі проросійських бойовиків, який очолював Ігор Стрєлков (справжнє прізвище - Гіркін). Стрєлков, який зараз живе в Ростові, вважається одним з головних ідеологів руху "Новоросія", що виступає на підтримку сепаратистів на Донбасі і так званого "руського міру".

Вдень того ж дня вантажівка з "Буком" прибула у місто Сніжне, що знаходиться приблизно в 80 км від Донецька. Зі Сніжного установка своїм ходом рушила на південь. Близько 16:20 17 липня "Бук" збив "Боїнг" авіакомпанії Malaysian Airlines, що летів з Амстердама в Куала-Лумпур. На борту рейсу MH17 було 298 осіб. 196 з них були громадянами Нідерландів. Всі вони загинули. Вранці 18 липня "Бук" під номером 332 був знятий на відео. Він проїжджав через підконтрольний бойовикам Луганськ. На установці не вистачало однієї ракети. Перехоплені бесіди бойовиків свідчать про те, що незабаром після цього ракетна установка повернулася в Росію. Причиною загибелі пасажирського лайнера стала ракета "земля-повітря", випущена з установки "Бук". До такого висновку дійшла Рада безпеки Нідерландів і Об'єднана слідча група, куди, крім голландців, увійшли представники правоохоронних органів Австралії, Бельгії, Малайзії та України. Російська влада продовжує стверджувати, що в збитті літака винна українська сторона.

У звіті Bellingcat вказує, що в інтернеті існує низка конспірологічних версій. Наприклад, про те, що MH17 нібито був підірваний зсередини, а також про зв'язок збиття з таємничим зникненням іншого рейсу "Малайзійських авіаліній" - MH370 - в небі над Південно-Китайським морем. 21 липня Міністерство оборони Росії опублікувало документи по катастрофі. Серед матеріалів були сильно відредаговані супутникові знімки, зроблені в інший час, з'ясував Bellingcat з допомогою експертів з фотомонтажу. За версією російського військового концерну "Алмаз-Антей", який провів власне розслідування, ракета, що знищила літак, була знята з озброєння російської армії і випущена з території, яку не контролювала жодна сторона конфлікту. Відомості "Алмаз-Антея", оприлюднені в жовтні 2015 року, не підтверджуються свідченнями очевидців переміщень "Бука", загальнодоступною інформацією та оцінками Ради безпеки Нідерландів, підкреслюється в останній доповіді Bellingcat. Інша альтернативна версія приписує пуск ракети, яка збила "Боїнг", українському "Буку" за номером 312. Помилка була зроблена Службою безпеки України, яка опублікувала не той "Бук" 19 липня 2014 року. У двох машин "мало спільного", - наголошується в доповіді Bellingcat. Знімок, опублікований СБУ 19 липня 2014 року.


На фото зверху - Знімок, опублікований СБУ 19 липня 2014 року. На фото зверху - "Бук" 332 в Луганську. На нижньому фото від 19 березня того ж року - український "Бук" 312 \ Bellingcat

Доповідь Bellingcat заснована на даних з відкритих джерел, доступних в інтернеті: репортажах журналістів, фотографіях і відеозаписах в соціальних мережах і супутникових знімках. Група була створена британським журналістом Еліотом Хіггінсом в 2014 році.

У МЗС Росії називали докази, зібрані групою, "сфальсифікованими". "Всю цю нісенітницю під вивіскою Bellingcat готують в цілях додаткового заробітку півтора десятка блогерів, які, як ви розумієте, не мають взагалі ніяких даних і уявлення про реальні аспекти події", - заявила в березні 2016 року на брифінгу МЗС його офіційний представник Марія Захаро

 https://www.unian.ua/world/2031904-dopovid-bellingcat-scho-stalo-vidomo-pro-katastrofu-mh17-cherez-tri-roki.html

Додатково є тут:

http://tyzhden.ua/News/196588

БГ: Третя річниця катастрофи над Україно. Зараз багато є мудрих заднім числом, а тоді у червні 2014-го ніхто навіть у найстрашніших жахіттях не міг уявити подібного свідомого розстрілу пасажирського лайнера військовими з РФ. Стосовно ЗСУ, то немає жодного факту застосування ними сил ППО на Донбасі за весь час АТО і то є правда!

Ютюб просто неймовірна велика збірка відеокліпів української естради





Сучасна українська музика 2012-2016
https://www.youtube.com/playlist?list=PLRrZL00N4X-LdjmT3gdEUpMT6FbPJgrBJ

З поваги до опонента Nech sa paci я скопіював всі його коменти у одну замітку, а в закінченні - свій особистий висновок.


Nech sa paci


Вибачте, можливо, я не маю права Вас критикувати, але я не поділяю Вашої аж такої юнацької за формою ейфорії. Угода про асоціацію не стала завадою проти війни на Донбасі. Мало того — деякі наші виробники (наприклад, ''курятники'') жаліються, що квоти для України на пільговий експорт є мізерними, а митні збори за додатковий експорт є величезними.

Свого часу сподівався у 2013 році, що Євроасоціація якось трохи прив’яже Україну до ЄС і трохи відв’яже від Росії. Підкреслюю — ТРОХИ. Європейські інвестори потроху б заходили сюди й мали би причини потім захищати від Росії свій бізнес тут, а разом — і Україну. Наші урядовці намагалися би трохи виглядати респектабельно й культурно, а представники ЄС при потребі могли би трохи присоромлювати нашу верхівку.

Але великих надій на Асоціацію я не покладав. Тому на Євромайдан біля стели не ходив, бо це виглядало, неначе ми якісь дикуни й просимося на роботу до якогось цивілізованого дядька. Трохи принизливо, якщо чесно. Так само принизливо зараз виглядають прапори ЄС поряд із українськими такого ж розміру й на такій же висоті. Адже ми не є повноправним членами ЄС, а лише сателітом. Тобто, наприклад, інтереси німецького чи італійського бізнесу ми символічно ставимо нарівні з інтересами бізнесу українського, хоча не користуємося повноцінними симетричними можливостями, які є в Польщі чи Угорщини.
 
Якщо ціною саме за Асоціацію з ЄС і навіть безвіз були стрілянина в центрі Києва з багатьма жертвами, фрагментація нашого суспільства, втрата контролю над територіями й війна, то така асоціація мені й даром не треба.

Від Майдану я скоріше міг чекати, що Януковича трохи попустять і примусять згодом зійти зі сцени, як колись — Кучму. Або принаймні не дадуть йому вирости в диктатора, як це вже фактично сталося в Росії. Але були ризики, що протистояння зайде у фазу "або ми, або вони". Обидві сторони мали власні ресурси та кришу зовні й не могли легко перемогти одна одну. Тому я боявся, якщо чесно, що перемога будь-якої зі сторін (навіть "демократів" призведе до тяжких наслідків. Що, власне, і сталося.

Те, що Янукович 19.11.2013 таки полетів до Вільнюсу, свідчило про те, що за певних умов підписання Асоціації могло б таки відбутися. Можливо, Янукович просив від ЄС якогось великого кредиту мільярдів так на 15-20 (які потім пообіцяв дати Путін), аби до виборів закрити дірки бюджету й утримати курс гривні. Якщо він таки просив, а ЄС йому не дав, це свідчить про жлобкуватість і не мудрість західних європейських керівників — або про щось навіть гірше.

 Від нинішньої кризи в Україні ЄС трохи страждає, оскільки санкції та контрсанкції дещо вдарили по бізнесу та взагалі по психологічній атмосфері в Європі. Але деякі країни навіть виграли. Наприклад, Польща отримала принаймні мільйон робочої сили слов’янського походження, готової за 500-800 євро вкалувати по повній, яку з часом можна навіть м’яко асимілювати й перетворити на поляків. Я про це вже писав Вам раніше.

Якби в ЄС справді хотіли дуже сильно допомогти нам як "братам", могли б дати нам великі кредити чи безоплатну допомогу або попросити свій бізнес зайти активно принаймні в західну Україну. Допомогу б частково розікрали, але щось би й запрацювало. Корупція, яка в нас є, буде ще років 20 щонайменше, і ніхто її не поборе за 2 роки (навіть Лещенко з Найємом). Тому ставити умову "поборіть корупцію — лише потім допоможемо" некоректно.

Коли люди стають багатшими, вони стають самостійнішими й починають більше замислюватися не лише над тим, як сьогодні нагодувати дитину, а над проблемами корупції, влаштування свого довкілля та дозвілля. Див. Південну Корею, наприклад. У нас середній клас не настільки потужний і мудрий, аби створити, профінансувати й просунути до влади свою політичну партію.
   
У ЄС та інших західноєвропейських країнах живуть досить цивілізовані люди, що побудували в себе досить розвинуте й місцями заможне суспільство. Але їхні бізнесові та політичні еліти ставляться до своїх зі значно більшою симпатією, ніж до якихось бідних, корумпованих і маргіналізованих сусідів, яким вони начебто нічого не винні.

Хоча Майдан і "простяг руку Європі", та дала потриматися лише за лівий мізинець. Це теж добре, але на "братню допомогу" не тягне. ЄС свого часу допоміг заварити в нас цю всю кашу, але зараз не хоче компенсувати нам втрати.

Навіть у санкціях є діри, й турбіни Siemens легко опинилися в окупованому Росією Севастополі.

Тому довіри до ЄС у мене немає. Є лише інтереси — наші й їхні.

Вибачте, що написав стільки літер. Мене трохи зачепив такий Ваш оптимізм, а я більше песиміст.



Богдан Гордасевич: Я не раз і не два вказував на парадокс, що ось живуть люди в одній країні і навіть розмовляють однією мовою, але насправді вони живуть в різних Світах  Зокрема на прикладі Богдана Бо і Nech sa paci це особливо помітно, бо що я можу сказати у відповідь, коли тут однозначно є нерозуміння того, що Євромайдан та Революція Гідності були боротьбою за ІДЕЙНІ ЦІННОСТІ !!!
Виникає ситуація, як пояснювати сліпому красу веселки чи північного сяйва: скільки  не оповідай - всеодно не зрозуміє. Ну не дано! Отож я не можу ні ображатись за критичні зауваження, загалом цілком слушні за інших обставин, ні сам не хочу жодним чином образити опонента Nech sa paci.
Одні люди шукають у шлюбі репродуктивну і майнову користь, а інші шаленіють за коханням як головним - і це не є протиріччя, а просто різна світоглядна ідея буття в окремого індивіда або й громади. Я особисто прихильник другого, але не проти першого. Оце і всі мої пояснення тому, чому я радію з підписання і ратифікації Угоди про Асоціацію України з Європейським Союзом. Це наше весілля! А що життя буде не без проблем - це кожному відомо і до, і під час, і тим паче після весілля, але якщо не радіти на весіллі чи іншому святі, тоді коли це маємо робити? На похоронах, коли вже точно ясно все добре і погане, бо риску підведено? Я подібного світогляду не визнаю, а тому я радію сам і закликаю інших до того, хто цінує духовні цінності вище за матеріальні - ВЕСЕЛИМОСЬ! Є ПЕРЕМОГА! Будьмо! Гей!   

Вітаю! Щиро всіх вітаю, хто того вартий! Сьогодні знаменуємо Велику Перемогу Євромайдану! Саме сьогодні 13 липня 2017 року, коли Президент України Петро Порошенко підняв високо Угоду про асоціацію України з Європейським Союзу. Перемога! Ми перемогли! Viktoria!
Найбільше вітаю українську молодь, бо саме вона першою вийшла на протести і першою прийняла удар злочинної імперської сили.



Без потреби описувати що і як було, а важливо інше: гарно, що не марно! Багато було героїчного і перед Євромайданом, як і під час його, але перемога настала саме зараз! Точніше: 12 липня 2017 року було підписано остаточно у ЄС нашу Угоду. НАШУ УГОДУ! Зрозумійте і цінуйте це! Будьмо! Будьмо! Будьмо! Гей! Гей! Гей! Вітаю!



СЛАВА УКРАЇНІ !!!    ГЕРОЯМ СЛАВА !!!

Куме!!! Я все зрозумів!!! Росія - це держава-трансвистит!!!
- !?!?
- Ну а як ще зрозуміти їх постійне бубоніння "Матушка Росєя - єто старший брат".

Не надо демонизировать Путина - его надо утилизировать.

С помощью дипломатического искусства и личного обаяния Путину удалось предотвратить отмену санкций на G20 в Гамбурге.

Россию никому не сбить с пути - ей всёравно куда идти!

Депутаты в панике! Они не ожидали, что кому-то может придти в голову требовать от них соблюдения законов, которые они принимают для народа...

Два политолога в РФ:
- Слушай, ты можешь понять, что вообще происходит?
- Тебе объяснить?
- Да нет, объяснить я и сам могу. Ты ПОНЯТЬ можешь?

Два українця про політику:
- Ти розумієш, що говорять наші політики і хто вони насправді?
- Розумію! Абсолютно!
- Як тобі це вдається?
- А я їх не слухаю...
- Не зрозумів?..
- Все просто: я дивлюсь на конкретний результат роботи кожного.
© Богдан Гордасевич

- Я знаю, як вирішити проблему з брехнею політиків і різних аналітиків!
- Це неможливо...
- Можливо! Запросити треба японську "Якудзу"!
- Навіщо?
- Як навіщо?! Приобіцяв політик щось зробити, або аналітик заявив про зміну уряду чи перевибори тоді і тоді, а всього того немає і йому чик фалангу пальця відрізали за брехню.
- Ага! Будуть боятися брехати...
- Та хрін з ними: най брешуть скільки схочуть! Просто як почнуть руками вимахувати - ясно буде людям скільки раз вже збрехало це падло.
© Богдан Гордасевич