Мовчання красномовним бути вміє –

Він та Вона в Коханні, і не сміє

Ані словечко сполохнути мрію.

Лише торкання, погляд очі в очі,

Тремтлива, найсолодша тиша і пророча.

Таким промовистим бува мовчання –

Вона та Він в передчутті прощання,

Слова безсилі, бо нема Кохання.

Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі,

Тремтлива тиша наполохана, пророча.

16.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

присвята моїй любій доні 

Передзим’я. Старий-Листопад

Кволий, труситься...

Крутиться світ.

ЗореНіч... ЗореРух... Зорепад…

Леоніди летять – ЗореКвіт,

ЗореДиво! – Дивуюсь, дивлюсь;

Поміж тисяч малих тих свічад

Є й  моє… Тихо Богу молюсь –

«Зустріч нам подаруй в зорепад!..»

Час минав… От і Спас на порі!

Пахнуть яблука, мед…

ЗореНіч!

Персеїди палають вгорі –

Сотні  Богом запалених свіч.

При надії, пильную на мить

Чудотворення, вгору дивлюсь …

Зірка просто в долонях горить!!!

Дивородження!..

 Богу молюсь…

11.11.2010

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299746

© Stepans’ka Marina (SMG)

найкраще читати під музику John Surman "Edges Of Illusion"

велика подяка ХУДОЖНИК+, саме він дав підказку  щодо музичного супроводу

Ти! Ти...О!..

                Тихо!...

                            Хор химер;

Хвилює спів співзвуч примхливих...

Ти - диригент любовних сфер,

Маестро ораторій хтивих.

Ти - віртуоз симфофеєрій,

Гурман гармонії та цноти

Цінитель. ТрансАбстрактХимерій

Творець.

                  Ти!...

                           Тиша!.. Рухи... Ноти...

08.10..2010

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111040309

триптих

*****

Наблизилось, скрадаючись, навшпиньки,           

            Долоні ніжні затулили очі.

                        «Впізнай-но!» - пошепки, лукаво.

                                   «Не знаю…» - ти. Кохання тихо зникло…

*****

Скрадаючись,  наблизилось – «Впізнай-но!» -

                  Прошепотіло, затуливши очі

                        Долоньками м’якими. Посміхнулись

                                   Вуста, упевнено – «Це ти, Кохання!..»

*****

Наблизилось навшпиньки – «Упізнай-но!» -

                  Зашепотіло ніжно, посміхнувшись.

                        Зіщулившись, сахнувся – «Геть!» - Кохання,

                                   Руками затулившись, тихо зникло…

13.10..2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

згадка про вересневий вечір на Володимирській гірці

Пригадую... Вечірній древній Київ

Князь Володимир у задумі споглядав.

Зітхав Дніпро... Про що він мріяв?

Неголосно що князеві розповідав?

ПраЮний, Вічний, Дід Старезний - Час

Над містом сиві крила розпростав.

Дніпро, і гірку Володимирську, і нас

Двох м'яко присмерк вересневий огортав.

Незламний, в бронзі князь на постаменті,

Як хоронитель Києва, з хрестом стояв.

Світ поза часом, простором, в моменті

Завмер в молитві... Бога прославляв!

По гілках - золоті витинанки,

Дощ мережить і небо, і землю.

Саксофони та арфи осінні... Чуєш, грають?..

21.09.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Тема не на часі, але є яскравою ілюстрацією того, як народжуються мої вірші .

Як і водиться, "дитина", себто вірш, народилась після 9 місяців виношування - доки "дозріли" правильні рими, і образи повністю сформувалися.

Вихор шалений сніжинок-валькірій!

Рвучко, синкопами дихає січень.

Світ захлинувся в імлі біло-сірій,

Щулиться, мружить засніжені вічі...

               Небо схилилось, на землю упало.

               Сніг ізгори вниз, навколо, усюди

               Сипле, вирує... Зимова навала!

               Білий полон, білий світ, білі люди!..

навіяно фантазіями донечки :)

Смішинки-реготушки

Будь ласка, мамо, кольоровий слоїк

Отой віддай мені! Смішинок

Барвистих усередину нарегочу я.

Їх даруватиму дорослим і малятам,

Всім тим, хто невеселий та сумний!

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

Духи сонця

 

Сяє сонце призахідне сите –

Абрикос бурштиново-медовий.

Розлітаються сонячні діти

В надвечір’я терпке полинове -

                  Вогнедухи малі променисті.

                  Небо, води, земля – серпанкові,

                  І голівки малят золотисті –

                  Сонцепил, крихти світла чудові!

                 

07.09.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 

Ніч з Літа - в Осінь. Блискавиці, грім!

Розверзлись небеса! Маленький бал стихій...

Святкує Вересень прихід свій урочисто!

03.09.2010

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299765

Молочний Шлях... Плин часу з давнини

Незнаної в безмежжя невідоме.

Життєва мить - багато літ і зим

Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.

Навпомацки крокуємо життям,

Упевнені, обтяжені знаннями,

Зневірені та з вірою у серці,

На світло, в невідомість, мить за миттю...

05.08.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)