ще вірш з "сонного" циклу"

присвята моїй любій доні

Човником Місяць у Всесвіт пливе,

Сон тихий лагідний доню гойдає.

Сон - світ чарівний, де казка живе -

Звідти щоночі вона прилітає.

         Очі заплющуй, у путь вирушай,

         В мандри - країною мрій та чудес!

         Віру в дива, доню, не залишай!

         Спи, янголя - подарунок небес!

22.07.2010

Між нами – зими, осені, літа,

Крок відстані... ні – подих, тихий шепіт,

Все те, що не промовили вуста,

Долоні дотик, погляд, серця трепет,

Тяжіння нездоланне, рух космічний.

Між нами двоєборство – двох єднання.

Інь - янь… Ти – я… Дар передвічний ,

Навік, божественний – кохання.

10.03.2010

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111110510088

- Чом плачеш, моя зіронько,

Так гірко та невтішно?

- Не йди від мене, мамонько,

Будь поруч завжди, рідна!

- О, донечко! Любов моя

З тобою повсякчас,

Як море, невичерпна.

Це – оберіг твій, люба!

24.02.2010

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111110510116

Так народжується нищівне, нестримне, жахливе виверження вулкану, прекрасне в своїй стихійній красі.

Ще зовні ледь примітне, воно свідчить про себе лише легким нуртуванням, прихованим глибоко-глибоко; це – слабко відчутне пульсування надр, яке посилюється. Це перейми полум’яні , гарячі; вони народжують вогонь. Вогонь спустошливий, невблаганний; він причаровує око, викликає зойки розпачу та захоплення. Це – сама сутність, сама таїна непізнанних глибин, які ненадовго себе відкривають в повній силі, залишаючи потму руїну…

Кохання – вулкан, кохання – потужний вир шаленіючого полум’я, яке знищує. Знищує, якщо ним неможливо нікого обдарувати, якщо його як дарунок щедрий, найкоштовніший, відкидають. Воно переповнюється саме собою, вихлюпує свої хвилі назовні, вибухає, розкидаючи уламки та бризки пекучі, спопеляючі… І вмирає… вмирає… конаючи жаринами кволими та жалюгідними….

наиисано 26.10.2009

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270290

Каприччіо пристрасне, примхливе -

Смичок і струни, таїнство єднання.

Крик, стогін, плач і сміх бурхливий -

Жагучі ноти вічного кохання.