хочу сюда!
 

Лилия

45 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 42-53 лет

Заметки с меткой «художник»

Василь Іванович відчуває душу народу глибоко в собі

Василь Слободянюк самовіддано, натхненно й завзято робити світ кращим – Олег Володарський (відео)
Споглядаючи твори цього художника, відчуваємо трохи меланхолії – як жалю за станом гармонії

«В будь-якому випадку творчі фантазії художника базуються на міцному фундаменті народних уявлень, на відгомоні трипільських легенд та переказів, на багатющому подільському фольклорі. Найбільшу новацію у творчості майстра ми відчуваємо у тих творах, котрі перекидають місток до невичерпного народного джерела все нових і нових мистецьких образів. Це шовковисті квіти, які плачуть за убитими ворогом та козаками, «Жар-птахи» на червоній калині або барвисті весільні процесії, що ідуть на бричках з білими-пребілими подушками під шепіт ангелів, що їх охороняють. Здавалося, що несподівано оприлюднені полотна Слободянюка, вже давно існували в його уяві, і він легко відпустив їх на волю, дозволяючи усім нам насолодитися буйством народних орнаментів, символів – настільки природних і неголосних, які бувають лише в народному малярстві.

А дерево життя – ось воно! Можна довго розглядати козака Мамая з його козацькими атрибутами, але не можна не помітити двох великих ефемерних птах на дереві чи купочки сивих голубів на іншому полотні «Кохання гетьмана», які голівкою до голівки, дзьобиком до дзьобика воркують, голубляться собі над головами закоханих. Дивимось на картини і усміхаємось від внутрішньої радості. Якийсь дивний баланс між головними образами та дивовижними птахами, деревами. Кожна дрібниця, вхоплена пензлем, стає значущою деталлю пейзажу».

Джерело: https://www.vocnt.org.ua/master/slobodanuk_vasil

Василь Іванович Слободянюк, художник і скульптор, Заслужений майстер народної творчості

Звідки в нас стільки генетичної мудрості? Як так вийшло, що після того, як стільки років в нас голодом, арештами, засланнями знищували навіть натяк на українство, воно раптово прокинулося в наших душах та стало квітнути буйним цвітом?

Мені навіть інколи здається, що не ми відшукали українство, а воно саме вирішило, що ми нарешті стали гідні того, аби воно повернулося до нас. В ньому лунає мудрість Трипілля, велич Русі, сила та воля Козацтва, непримиренність в рядках Шевченка… Усіма цими барвами, звуками, відчуттями українство озивається до нас.

Ті, хто відчуває цей світ душею, а потім вкладає часточку своєї величезної душі у свою творчість, почули його раніше за інших. Просто якось на мить зупинившись у безперервній метушні буденного життя і взявши до рук голки, ручки, пензлі, сівши за гончарне коло, створивши мотанку, писанку, скульптуру, картину чи пісню раптово зовсім на іншому, більш глибокому, рівні усвідомили не тільки себе у творчості, а й творчість у собі.

Василь Іванович Слободянюк гостинно зустрів нас у своїй майстерні. І поки мої колеги налаштовували техніку, я роздивлявся роботи майстра, намагаючись через його творчість краще усвідомити героя програми. Для того, щоб глядачі почули, побачили, а головне відчули, мого співрозмовника, найважливіше, на мою думку, розповісти про фундаментальні для цієї людини принципи та переконання.

Важливо пояснити чому, звідки він черпає стільки душевних сил для того, щоб так глибоко відчувати, самовіддано займатися своєю діяльністю та своїм натхненням й завзяттям робити цей світ кращим. Я почув поклик українства не так давно. Набагато пізніше, ніж прагнув би того для себе.

Але вивчаючи нашу культуру та історію, я раз за разом зачаровуюся потужністю історичних та культурних процесів становлення нашої Нації. Серед тих, хто долучається до нашої історії та культури є ті, хто достеменно вивчив весь калейдоскоп історичних подій або знає все про класифікації народної творчості. Але знання – це замало. Душу народу, душу Нації не достатньо вивчати. Її треба відчувати.

Василь Іванович носить це відчуття глибоко в собі. Йому було не просто висловити все це словами, адже він звик відкривати душу у своїй творчості. Та в ньому є ця глибина, усвідомлення та любов до України, котру він так барвисто оспівує у своїх роботах. Ось чому мені здається надважливим створення інституції національної пам’яті.

Ми маємо ототожнити знання, розуміння та усвідомлення українства, його історії та культури. Тоді жоден ворог не зможе викрутити на власний розсуд нашу історію, знищити та знецінити нашу культуру та мову. На тлі історичних подій всі маневри нашого північного ворога видно надзвичайно яскраво, і лише через те, що в нас приспали національну пам’ять, ворогу спочатку вдалося отримати перемоги в інформаційній війні. Адже ми програли Крим та Донбас не стільки військовій, скільки пропагандистській машині.

Роботи Василя Івановича такі прості та водночас глибокі. Якою ж квітучою він бачить та змальовує Україну! Його картини та скульптури виривають нас з сірості буденного життя та дарують відчуття того, яким величним, барвистим та яскравим є цей світ. У кожного з нас бувають в житті зльоти та падіння, але лише ми самі обираємо чи поринати нам у пітьму негараздів, чи попри все насолоджуватися безмежною красою цього світу. Творчість Василя Слободянюка – це неймовірний спалах любові до світу, до України.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ»Герой програми – Слободянюк Василь ІвановичЗаслужений майстер народної творчості


Шлях Івана Горобчука до іконопису має свою, особливу траєкторію

Митець звик до того, що його творіння говорять за нього, тому говорити про себе Івану Горобчуку було досить не звично – Олег Володарський (відео)

 

Вінничанин Іван Горобчук художник, котрий зжився зі своїм народом зсередини. Головне в його творчості – щира любов до своїх земляків, сутності і основ їхнього життя. Присвячені селу твори митця пробуджують ностальгію дитинства чи юнацтва, коли реальність забарвлена відчуттям світла і спокою, це спогад з тої відстані, яка робить світ ідеальним. У малярстві він вперше заявив себе у жанрі краєвиду, потім міського пейзажу з узагальненням форм і декоративним баченням колориту, захопив його і натюрморт, а от знайшов себе, коли дозволив образам, збереженим у генетичній пам’яті, виринути на поверхню. Твори Горобчука цікаві поєднанням сюжетної конкретики і філософського узагальнення.

Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України живописець Іван Горобчук народився 17 грудня 1957 року в селі Мончині Погребищенського району Вінницької області. Йому притаманна соковитість кольору, вміння декоративно вирішувати площинні зображення. Його картини виставляються на обласних, міжрегіональних та всеукраїнських виставках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Наприкінці 90-х років Горобчук проявив себе в народному малярстві, розпочавши роботу над циклом творів, присвячених міфопоетичному світу українського села. І за останніх 10 років досяг успіхів в цьому жанрі. Відчуваючи своє національне коріння, митець звертається до його витоків, змальовує фольклорні сцени, тісно пов’язані з рідною землею та народом. Художник відтворює захоплюючий світ минулого, традиції і обряди українського народу, досконало зображує одвічні символи добробуту селянського життя. Малярство Івапа Горобчука вирізняється власною манерою зображення. Використовуючи традиційні та авторські техніки, інтуїтивно гармонізуючи твори, майстер відчуває мить, коли рухи пензля творять у поєднанні з душею.

Джерело: https://www.vocnt.org.ua/master/gorobchuk

 

Іван Горобчук, художник, митець, майстер народного малярства

Ікона зоряного неба

Поміж леліток зоряних

Світився місяць комою.

Здавалось небо зоряне

Коштовною іконою:

Творцем єдиноправедним

Майстерно намальована

І людству невиправному

На радість подарована.

Автор Світлана Скорик

 

Осінь омила дощем все навколо і місто, огорнуте свіжістю, виблискувало ще мокрими стріхами будинків та свіжими калюжами в промінні ще по-літньому яскравого сонця. Насолоджуючись затишком вінницьких вуличок, ми дісталися до Вінницького центру народної творчості, де у своїй осяяній сонячним світлом майстерні на нас чекав Іван Горобчук.

 

Знайомство. Уважний погляд в очі. Некваплива бесіда під смакування запашної кави, коли раніше незнайомі люди намагаються не просто побачити, а зрозуміти того, хто сидить навпроти. Нам вдалося почути одне одного. Це дуже важливо, адже лише тоді, коли людина відчуває, що її по-справжньому чують, вона говорить не те, що, як їй здається, належить сказати на загал, а ділиться тим, що на серці. Тільки так народжується «Сповідь».

 

Митець звик до того, що його творіння говорять за нього, тому говорити про себе Івану Горобчуку було досить не звично. Відверті слова лунали від самого серця, але ніби здивований такою своєю відкритістю він повсякчас подивлявся на мене, ніби питаючи, чи не говорить зайве. «Я наспівую церковні пісні, котрі чуються мені, коли пишу ікони».

 

Митець, натхненний красою української землі, українського села, котру він оспівував у своїх роботах, не забуваючи свого коріння, досяг неба у своїй творчості, надихнувшись малювати ікони. Мені неодноразово доводилося спілкуватися з художниками, котрі також приходили до іконопису, але шлях Івана Горобчука має свою, особливу траєкторію. Він у своїй творчості подорожує від землі до неба й назад. Його натхненням стали Бог і Україна. Звивиста дорога життя, багатий та різноманітний життєвий досвід… і раптом прагнення творити розвернуло дорогу життя, задавши їй новий напрямок.

 

Усвідомивши себе у творчості, він згодом усвідомив себе в любові до рідної землі, рідної України. Ця земля кличе до нього, говорить. Він її відчуває навіть глибше, ніж знає та розуміє. Ця земля, цей зв’язок з нею даровані йому Богом. І він своїми творами дякує Господу за цей дар й безперестанно милується Його дарунком, передаючи у своїх роботах неймовірну глибину своєї любові до Бога та України.

 

Надихаючись напівтемрявою храму та звуками молитви, в осяяній сонячним світлом тиші своєї майстерні він не просто створює картини, на котрих ми можемо бачити намальоване, а створює ті картини та ікони, котрі бачать нас, котрі говорять до нас часточкою душі майстра. Для нього такий внутрішній стан природній, наче дихання. А мене він вразив своєю глибиною.

 

Проте під час нашої «Сповіді» було видно, що Івану Горобчуку досить не звично розкривати внутрішнє назагал, тому він повсякчас озирався чи то на мене, чи то вглиб себе, перевіряючи, чи не говорить недоречного. Навпаки! Саме таку Україну й таких українців я хочу бачити й чути, з ними та про них я хочу говорити, знімати, писати.

 

Моя рідна земля прагне мені щось показати, наче Матір бере мене за руку і веде подорожувати теренами нашої неймовірної країни. Ця земля говорить і до мене. Ніби закликає у снах і навіть наяву. Іван Горобчук веде свій діалог через творчість, а я відчуваю, шукаю та знаходжу Україну та українство в душах та словах тих, з ким розділяю «Сповідь», а потім усвідомлюю все почуте та побачене рядками статей.

 

Не зважаючи на те, що ми з Іваном створюємо зовсім різне, наше відчуття творчості здалося мені настільки симетричним, що я й досі не можу сказати напевне, чи то я відчував у собі відлуння його сприйняття, чи то моє сприйняття творчості виявилося настільки близьким йому, що він так глибоко його відчув. Це справжній подарунок долі: розділити «Сповідь» з людиною, котру, як і мене, надихає творити Бог і Україна. А я безмежно вдячний Господу за цю, даровану Ним, зустріч.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програмиІван Горобчук, художник, митець, майстер народного малярства

https://youtu.be/FSkt1mlfpTU

Ловец дьявола, отшельник и Король декаданса -- Николай Калмаков

Живописец, скульптор, художник театра, книжный график КАЛМАКОВ Николай Константинович1873 (Италия) - 1955 (Франция)
Родился  на итальянской Ривьере , в семье русского генерала и итальянки, оперной певицы. 
В отличии от большинства русских аристократов, его окрестили в католичестве. Детство провел в доме родителей. Особое влияние на мальчика оказала его гувернантка-немка, поклонница немецких сказок.  Калмаков позже вспоминал : " Она заставила жить меня в воображаемом мире сказок братьев Гримм и фантазий Хоффмана. Я слушал эти рассказы с восхищением. В возрасте  девяти лет я часто убегал в самую дальнюю комнату нашего дома, где тщательно прятался. Один, в темноте, я сидел и призывал появиться черта". В последствии любовь к страшному, дьявольскому, странно-патологичному станет доминирующей темой живописи художника. 
Его жизнь и творчество невозможно описать в рамках одной заметки. А делать много...не уверена.
Очень рекомендую цикл заметок Парашутов -ЖЗЛ (ОТШЕЛЬНИК И КОРОЛЬ ДЕКАДАНСА НИКОЛАЙ КАЛМАКОВ: СУМАСШЕДШИЙ ИЛИ ГЕНИЙ? очень много интереснейшей информации и тогда будет понятнее ряд его картин

НАРЦИСС. 1922 г 

[ Читать дальше ]

Триумф духа.

В 89-году на экраны вышел возможно потерявшийся среди других "оскароносных" хитов
(тоже получивший заветную статуэтку) британо-ирландский фильм "Моя левая нога".
Пересказывать этот отчасти не простой и при этом сильный фильм не вижу смысла.

Лучше просто посмотрите сами. А к чему я припомнила этот фильм, станет ясно позже. 
Когда Вы увидите работы одного человека и фото самого (очень близкого для меня) человека.

РЕПОСТ ПРИВЕТСТВУЕТСЯ!!!


Художник Pedro Roldan Molina

Художник Педро Ролдан Молина (Pedro Roldan Molina) родился в 1954 в Руте, провинция Кордова, Испания. Высшее профессиональное образование получил в Барселоне.
Педро вращался в кругах художников модерна и импрессионизма. На сегодняшний день живет и работает в Гранаде. Его работы можно увидеть в крупнейших музеях мира.
Рандомное нанесение ярких красок на его картинах и необычная техника исполнения подводят реализм к грани с импрессионизмом. А от импрессионизма можно протянуть нить и до постимпрессионизма, где сочное буйство цвета ван Гога находит своё отражение. Его пейзажи буквально пылают красками, сочными, яркими, насыщенными и при этом нельзя сказать, что это выглядит ярко, броско и пафосно. Вовсе нет. Уникальное чувство цвета у художника, создает завораживающие, притягивающие взгляд пейзажи, где кроме яркости также есть и целостность восприятия и ощущение тишины, покоя, уединения. Что и отличает мастерство Педро, ярким отразить покой, тишину и красоту пейзажа.

[ Читать дальше ]

Японский художник Икенага Ясунари (Ikenaga Yasunari)

Источник
Японский художник Икенага Ясунари (Ikenaga Yasunari) родился в 1965 году. 


[ Читать дальше ]

Позитивний живопис Наталії Дерев’янко

Окремі дописи я викладаю української, бо інакше неможливо-))) саме це й стосуєтся доробків Наталії.
Вони такі рідні, такі українські....

Наталія Дерев’янко народилася в місті Запоріжжі, в 1976 році. У 1995 році закінчила Львівський коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. Ів.Труша. У Львові для себе відкрила світ ікон в зв’язку з чим в подальшому обрала факультет сакрального мистецтва при Львівській академії мистецтв, яку закінчила в 2001 році. З 2001 по 2006 рік жила і творчо працювала в Італії, в 2002 році відвідувала курси сучасного сакрального мистецтва та архітектури при Istituto Superiore di Scienze Religiose “G.Toniolo” в Пескарі.
У 2012 році стає членом Національної спілки художників України. На даний час викладач на кафедрі «Дизайну» в Запорізькому електротехнічному коледжі Запорізького національного технічного університету.

[ Тиць! ]

Incredible animals by Therese Larsson

Therese Larsson шведский художник иллюстратор, живущий в Стокгольме. Его работы как раз под новогоднее настроение!!! Милая, добрая сказка!!!

Freelancing since 2006, she has worked for many prestigious brands such as Adidas, Google, McDonalds, Disney, Skoda, Ikea and many more. She also loves to draw animals. And the result is always colorful, detailed and funny
http://www.art-spire.com/en/illustration/incredible-animals-by-therese-larsson/


[ Тыц! ]

Тайны востока глазами Мьё Вин Онга

Художник Мьё Вин Онг (Myoe Win Aung) посвятил все свое творчество родной Бирме, ее будням и праздникам, мирянам и монахам, поселкам и городам. Этот мир спокоен, облачен в нежные тона, загадочен и слегка задумчив, как улыбка Будды.

[ Читать дальше ]

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
155
предыдущая
следующая