Спільнота патріотів "Україна понад усе!"
1. "Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний."
2.
Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама
нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.
3. Хто будує на невластивих для нашого грунту світоглядових підвалинах, той,
навіть при добрій волі й найкращих змаганнях, не поставить нічого тривкого,
тільки помножить руїни.
4. Комунізм цілком противний духові української нації.
5. Розділені кордоном смерті, але з'єднані зв'язком віри, ідеї і любові
— живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом І через Бога.
6. З москалями нема спільної мови.
7. Хоч які великі жертви — боротьба конечна.
8. Віра найбільше скріплює сили душі.
9. В кожному ідеологічному чи політичному русі найважливішу ролю відіграють два
чинники: ідея і людина. Провідні ідеї і світоглядові засади в ідеологічному
русі та керівні програмові постанови в політичному
— творять „душу", істоту, внутрішній зміст руху. Люди, які визнають,
поширюють і здійснюють ідеї та програму і з тією метою беруть активну участь в
русі, — творять його живий, діючий організм.
10. Наша внутрішньо-політична праця скерована на те, щоб дослівно охопити ввесь
загал громадянства, щоб дійти до кожного українця, як причетного, так і не
причетного до загального громадського життя, однаково — в рамцях того життя, чи
поза ними і незалежно від них.
Найважливіша справа — здобути безпосередній вплив, включити у нашу боротьбу
найбільшу і найвартіснішу їх частину. Тому за об'єкт своєї політичної праці
беремо усю народну масу.
11.Коли якась група своє існування і свою роботу на українському відтинку
спирає в засада на засоби і на підтримку чужосторонніх чинників, то тим самим
вона і її робота стають експозитурою тих чинників в українському житті. Це
діється закономірно, без уваги на те, чи це признається, чи приховується і
заперечується. Бо ціла робота, її зміст, її напрямок, мусить бути такий, якого
собі бажають та на який погоджуються дотичні „спонсори".
12. Всі течії і групи, які в основу визвольних змагань кладуть орієнтацію на
допомогу західних держав, і до їхньої політики хотіли б достосовувати
українську політику — йдуть безвиглядними манівцями.
13. Ідеологічно-політична робота кожного політичного чинника повинна бути
прямою і безпосередньою. В національному житті повинно кожне середовище
виконувати свою властиву функцію в таких межах, формах і такими засобами, на
які воно може спромогтися власними силами та які відповідають його дійсним
впливам в українському суспільстві. Кожне серйозне середовище повинно вести
свою діяльність за всяких внутрішніх і зовнішніх умов, незалежно від інших
факторів.
14. Наша перемога — це перемога нашої ідеї, повне її здійснення. Наш обов'язок
— зробити самим найбільше, скільки стане наших сил, одночасно докласти старань,
щоб і інші робили якнайбільше.
15. Нашим природним середовищем стало вже змагання, змістом нашого життя —
боротьба.
16. Не можна робити принципів, політичних засад із того, що важливе тільки в
одній, означеній ситуації чи є питанням тактики. Принципова політика полягає в
тому, що послідовно прямуємо до основної мети найуспішнішими, найпевнішими
шляхами в усіх ситуаціях, при всіх змінах, не відступаючи від неї, здійснюючи
той самий основний принцип.
17. Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності,
культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого
стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого
стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.
18. В усякій боротьбі і в усякій розумній політиці сенс полягає в тому, щоб,
жертвуючи малим, частинними позиціями і вартостями, здобути головну мету. В
цьому полягає всяка перемога, виграш. А пожертвувані, втрачені вартості — це
ціна перемоги. Що більша мета, що тяжче змагання — то більші бувають жертви.
Итак, Степан Бандера больше не Герой Украины. Лидеру украинских националистов середины прошлого века не хватило ровно десяти дней до годовщины этого звания, присвоенного ему посмертно. Само же высокое звание Героя оказалось окончательно девальвированым. И дело даже не в том, заслуживает лидер ОУН этого признания или нет - к единому мнению Украина все равно вряд ли когда-либо придет. Девальвированным звание Героя Украины оказалось по той причине, что украинские президенты в своем желании по-мальчишески похвастаться силой и влиянием перед своими сторонниками, фактически превратили престижный "знак отличия" в бутафорию, которая заставляет народ смотреть на его носителей не как на выдающихся людей прошлого или современников, а скорее как на избранных конкретным Президентом любимчиков. А жаль - среди них есть много достойных людей.
Что касается конкретно С.Бандеры, то лоббируя вопрос лишения его звания Героя Украины, нынешняя власть посредством Высшего административного суда, который, собственно, и принял "решение о лишении", не исправила "глупость Виктора Ющенко", о которой заявил руководитель фракции регионалов в парламенте Александр Ефремов, а лишь логически продолжила. Ющенко в январе 2010 года наспех, как бы желая напоследок почувствовать себя Президентом, сделал Бандеру Героем, взбудоражив тем самым половину Украины. Виктор Янукович в январе 2011-го сделал все возможное для того, чтобы взбудоражить вторую половину, лишив Бандеру звания. Чем не слаженная командная работа по дестабилизации общества?
Словом, ситуация, сложившаяся вокруг годичного "геройства" Бандеры, настолько похожа на фарс, что не делает чести ни бывшей власти, ни нынешней. Причем, если поспешные действия Ющенко по присвоению звания можно еще как-то логически объяснить его желанием укрепить свой личный электоральный фундамент на Западной Украине с перспективой местных и парламентских выборов для "Нашей Украины", то инициативу регионалов по снятию этого звания вообще никак понять нельзя. Естественно, если не принимать во внимание, опять-таки, мальчишескую обиду на предшественников и желание лишний раз пнуть лежачего. Выгод для "Януковича и Ко" от самого факта лишения Бандеры звания Героя никаких нет. Попытка заменить своему электорату отсутствие хлеба зрелищем в виде унижения Бандеры и его сторонников - весьма сомнительная цель. Осознанно же раздражать своих сограждан, являющихся политическими оппонентами просто глупо и не логично для государственника.
Политику часто сравнивают с шахматами. Так вот, используя шахматные метафоры можно сказать, что Виктор Янукович, решившись на лишение Бандеры звания Героя Украины (формально дело решил суд, но все же), попался на "вилку" в дебюте - на первом же году своего президентства. Стремясь поскорее снести оборонительные редуты соперника (символы, оставшиеся от прошлой власти; сюда же можно отнести и обратное переименование Секретариата в Администрацию Президента), В.Янукович бросил в бой главные фигуры и попался в нехитрую ловушку - "вилку". Теперь ему нужно решать, чем жертвовать, а на кону стоит многое.
В случае продолжения "войны с памятниками" (к примеру, лишения звания Героя еще и Романа Шухевича или что-то вроде ликвидации Института национальной памяти) Януковича совершенно справедливо обвинят в том, в чем он сотоварищи долгое время обвинял Ющенко - в поверхностности, недопустимом для лидера нации инфантилизме и предпочтении символической политики реальной работе. Нетрудно догадаться, что в преддверии парламентских выборов получить такую порцию критики власть хочет в последнюю очередь.
В случае же прекращения тотальной атаки на все, что любо-дорого экс-оранжевым, Януковичу могут приписать "половинчатость" в действиях, непоследовательность, излишнюю эмоциональность и вообще незрелость. А это, очевидно, будет означать крах создаваемого образа Президента как "железного хозяина", а его партии - как команды профессионалов и просто "серьезных мужиков".
Степан Бандера стал для Президента чем-то вроде запретного плода, сорвав который он пусть и не покинет Эдем, но климат в этом райском саду для него изменится не в лучшую сторону.
Теперь о выгодах: если есть событие, то есть и люди, которые могут извлечь из него пользу для себя. Так выходит, что самым заинтересованным в лишении Бандеры звания Героя оказался, как ни парадоксально, Олег Тягнибок и его "Свобода". Даже навскидку становится ясно, что ультраправые, давно уже не имевшие хорошего повода для пиара, получают замечательный подарок от конкурентов. Лидер "Свободы" уже заявил о том, что его сторонники будут много, а главное шумно протестовать против "борьбы со всем украинским", а ведь именно так успели окрестить "разжалование" С.Бандеры.
И, наконец, о главном. Хотел бы сам Степан Бандера быть Героем в нынешней Украине? Тут могут возникнуть вопросы. Начиная от того, что едва ли лидер ОУН желал бы носить на лацкане Орден Державы в державе, в которой не менее половины населения его ненавидят, и заканчивая тем, что Бандера мечтал не о такой Украине - ни с формальной, ни со смысловой точек зрения, как бы современники к нему ни относились. Выходит, что абсолютно все - и те, кто сегодня возносит Бандеру до небес, и те, у кого само упоминание о нем вызывает вспышки неконтролируемого гнева, награждая посмертно званием Героя Украины и лишая этого звания, в последнюю очередь думали об этом историческом персонаже. Но в первую очередь - о себе и своих амбициях.
Комунізм і нацизм співпрацювали, але при цьому вони звинувачують чомусь Бандеру, який відсидів у німецькому концтаборі за проголошення незалежності України.
Про це пише видання politolog.net
1. Степан Бандера з віруючої сім’ї, він не був військовим і не брав участі ні в одному бою. На відміну від Сталіна, який вбивав людей мільйонами (у тому числі росіян), Степан Бандера цього не робив.
2. Степан Бандера сидів у німецькому концтаборі “Заксенхаузен” три роки за проголошення акту незалежності України 30 червня 1941, а за відмову присягнути німецькому окупаційного уряду два рідних брата Степана Бандери були замучені в німецькому концтаборі “Аушвіц”. Все за те, за що вони боролися, – за незалежну, соборну і самостійну Україну.
3. ОУН і УПА – це різні речі. Незважаючи на те, що ОУН (Організація українських націоналістів) була кістяком УПА (Українська повстанська армія), проте ОУН і УПА – різні структури. Перша, ОУН, – це політична організація, друга, УПА – це найбільша в Європі визвольна неофіційна армія.
4. Факт: ОУН була розділена на два табори – ОУН М і ОУН Б. ОУН М – “мельниківці”, що не відкидали співпраці з Німеччиною. ОУН Б – бандерівці (ті самі), які були проти будь-якої співпраці з Німеччиною. Саме ОУН Б (бандерівці), ставлячи метою незалежну Україну, склали кістяк УПА (Української повстанської армії).
5. Діяльність УПА почалася лише за фактом німецької окупації (в 1942 році), тобто проти Німеччини та її окупації.
6. Незважаючи на комуністичні міфи, воїни УПА мали свою форму, свої звання, свої відмінності, свої нагороди, серед них шеврони з гербом і прапором України.
7. Незважаючи на комуністичні міфи, УПА присяга тільки на вірність Україні. Відповідний текст присяги був затверджений УГBP і введений наказом ГВШ, ч.7, від 19 липня.
8. На відміну від комуністів, які активно співпрацювали з Німеччиною і поділили Європу пактом Молотова-Ріббентропа, УПА і ОУН (Б) не співпрацювали ні з німецьким, ні з комуністичним окупаційними урядами.
У свою чергу комуністи і німці, крім укладення пакту Молотова-Ріббентропа, вчили один одного, проводили спільні репресії, паради, обмінювалися озброєнням тощо. Комуністи і Німеччина спільно напали на Польщу, розв’язавши другу світову війну 1 вересня 1939 року.
Тобто комунізм і нацизм тісно співпрацювали, але при цьому вони звинувачують чомусь Бандеру, який відсидів у німецькому концтаборі за проголошення незалежності України. А за відмову співпрацювати з Німеччиною два брата Бандери були замучені в концтаборі “Аушвіц”. Тоді виникає питання: хто чий посібник насправді?
Відомий факт, що комуністичні пілоти вчилися в Німеччині, а Німеччина переймала “досвід будівництва ГУЛАГів” у комуністів. Вони допомагали один одному продовольством за рахунок голодоморів в Україні. УПА і Бандера не мали жодних домовленостей з німецьким окупаційним урядом, за що Бандера сидів у концтаборі, а більшість його сім’ї було репресовано під різними приводами як комуністами, так і німцями.
9. УПА не провела жодного бою з постійною армією СРСР, а всі “спини”, в які могли “стріляти”, могли бути тільки спинами карателів НКВС, які винищували людей мільйонами, а потім спалювали села! Одним з важливих фактів є те, що УПА не окупувала чужі землі, а діяла тільки на своїй землі і захищала свою землю і свій народ як від німецьких окупаційних військ, так і від карателів НКВС.
10. Вже давно відомі факти, які опублікувала СБУ, коли бійці НКВС перевдягалися у форму УПА, щоб проводити провокації! Одним з найвідоміших є свідчення одного з учасників спеціально сформованої спецгрупи РВ НКВС майора Соколова.
“Порадився з командирами спецгрупи, чи не краще буде нам змінити роботу – не входити в села під виглядом банд, шукаючи бандитів, а красти з сіл людей, що стоять на обліку РО НКВС, як мають зв’язок з бандитам, і їх допитувати під виглядом УПА …”
Ще одне свідчення:”Рухаючись по підконтрольних націоналістам районах приблизно 300 км (!), щоб уникнути зіткнень і вести вивчення повстанців, ковпаківці самі маскувалися під націоналістів, знімаючи знаки відмінності”.
11. Відомий факт, що партизани Червоної Армії, що знаходилися в лісах Західної України, визнавали в щоденниках, що УПА воює проти німецької армії за незалежність України. Серед таких найбільш відомих свідоцтво Семена Руднєва: “Наші близько двох тижнів вели спільні бої з УПА проти фашистів.
Вони нам кажуть: “Ми, українські націоналісти, проти німців і Москви – за самостійну соборну Українську державу”. Потім почалися переговори, в результаті яких націоналісти обіцяли не виступати проти нас і дали нашим батальйоном чотири мішки борошна, мішок крупи, мішок цукру і ящик сірників”.
12. В УПА воювали люди різних національностей. Серед них найвідоміші: росіянин Володимир Черемошинцев, єврей Хасман Мандік. Також відомі воїни УПА, серед яких були білоруси, казахи, узбеки, татари, вірмени, грузини, греки та інші.
13. Встановлений факт: більшість лікарів в УПА були саме євреї. Вони “служили в УПА за покликом серця, борючись за незалежність України, лікуючи в палатах воїнів ..” – такі свідчення залишають лікарі.
14. УПА ставила метою незалежну, соборну і самостійну Українську державу.
15. Факт: УПА офіційно не розпущена
https://uaua.top/11969/?fbclid=IwAR0kNWkbB5UTO2s14ihMPmguwXNCdnHSiKn6vG55xH8qJ1r-rmm6eJDCywo