хочу сюди!
 

Наталья

41 рік, терези, познайомиться з хлопцем у віці 39-45 років

Замітки з міткою «правда»

Пять гривен за смерда, Или сколько стоило по-маньячить в XIII в.

Причины происходящего сегодня зачастую принято искать в прошлом. Иногда такой подход дает свой результат. Да что там, чаще всего это и есть самый верный способ разобраться в хитросплетениях современных реалий.

Так вот, к чему я собственно веду. Корни сегодняшнего беспредела и безнаказанности среди мажоров и власть имущих, оказывается, лежат в глубоко седом тринадцатом столетии. А конкретно они исходят из такой книжонки, как «Русская Правда» (сразу оговорюсь, что название не имеет ни малейшего отношения к т.н. «российскому следу» или «руке Кремля»).

Читая выдержки из Уголовного кодекса, размещенного на страницах «Правды», ты словно изучаешь меню ресторана: практически любое криминальное деяние имеет свой эквивалент в денежных единицах. И не потому, что тогдашние законотворцы были прожжёнными коррупционерами. Это было нормой, этого не стеснялись и не считали денежную компенсацию своих низменных порывов чем-то аморальным. Каждый мог выбрать себе преступление по карману. И чтобы не быть голословным, приведу несколько примеров, взятых из «Русской Правды».

«Если придет на двор человек в крови или в синяках, то свидетелей ему не искать, а обидчик пусть платит продажи (штраф за преступление в пользу князя) – три гривны (по средневековому курсу гривна равнялась куску серебра весом около одной трети фунта).

Если кто ударит кого батогом, либо чашей, либо рогом, либо тыльной стороной меча, то двенадцать гривен продажи, а если обиженный, не стерпев того, ударит мечом, то вины в том нет».

Штраф этот опять же шел в пользу князя, хотя били и не его.

«Если кто поранит другому руку, и рука отпадет или отсохнет, или поранит ногу, глаз или нос, то платит виру – двадцать гривен, а потерпевшему – десять гривен».

На этом мелком деле князь имел в два раза больше, чем потерпевший. Оно и понятно, ведь судопроизводство всегда было затратным делом, нуждавшемся в адекватной компенсации. О справедливости, как всегда, речь не идет.

Но были и дела, на которых князь терпел явные убытки:

«Кто отрубит другому какой-либо палец – три гривны продажи, а потерпевшему – десять гривен».

Интересно, что и за палец, и за целую руку потерпевший получал одинаковые десять гривен, а князь на пальцах терял почему-то больше, чем в семь раз. Однако не будем разбираться в этих психологических тонкостях. Деды небось туго знали, что делали. Хорошо, что хоть продажи не скотом платились, как у дикарей из африканских прерий.

Поразительно другое: цены за убийство в общем счете почти не превышали цен за драки и моральные оскорбления. Вот прейскурант за убийства.

«Если убьют купчину немца в Новегороде, то за голову десять гривен».

Столь унизительно низкая цена за голову иностранного специалиста в дальнейшем, правда, была доведена до сорока гривен, и убийство интуристов, видимо, стало не всем по карману и не всем доступно, но все же цена была немного больше, чем удар чашей или рогом по отечественной морде.

«Если кто убьет княжого конюха, повара или подъездного – соок гривен за голову.

Если кто убьет княжого тиуна (приказчика, судью, дворецкого) – двенадцать гривен».

Судя по данным ценам, в прошлом хорошего повара было сложнее найти, чем профессионального дворецкого.

Дешевле всего стоили убийства рабочих, смердов и холопов – по пять гривен за голову. Вот где уж могла бы разгуляться рука современного серийного убийцы. Отсыпал князю пятьдесят гривен и ушел с головой в забой, не думая о сокрытии следов своих смертоубийственных деяний.

Кражи и ограбления тоже оплачивались всевозможными денежными штрафами. Причем эти штрафы не превышали двенадцати гривен. То есть упер из казны тысячу гривен, откатил чуть больше десяти процентов и строй дальше коварные планы по личному обогащению. И в Речь Посполиту бежать от преследований не надо, и браслеты на ноги никто вешать не будет.

Отсюда можно сделать вывод, что денежный штраф являлся единственным возмездием за всякое преступление. И конечно, такой закон, действующий в течение многих столетий отличным образом обработал сознание у людей, - кто имел побольше денег, тот мог не только своим ближним разбивать морды жердью или чем там угодно, но мог и убивать их и делать все, что ему заблагорассудится, - закон стоял на страже всевозможных мелких его интересов и душевных потребностей.

В общем, думается мне, нашим современникам необходимо обратить свои взоры на эту самую «Русскую Правду» и позаимствовать оттуда если не все, то хотя бы часть законов, чтобы кардинально реформировать наш несовершенный Уголовный кодекс. И жить нам станет еще легче, а весело то как будет – страшно даже представить.

Глашатай рабів.

я придумав таке поняття, в Інтернеті його немае, так що хто буде шукати, то знайде тут.
Отже, глашатай рабів - це росіянин, який підбурюе своїх співгромадян на незадоволення станом політики їх держави. Це він робить без толку вже років 9, реакції це не дае, бо в Росії 147 млн. генно-модифікованих рабів.
.
А глашатай оголошуе Правду рабам!Яка їм зовсім не потрібна, бо робити по поводу почутого вони нічого не збираються, бо не і не хтять, і не можуть, і ще й криворукі від Природи. . Але такі глашатаї е. Явні представники, це - Навальний, канали Тенгу, ОМ- тв, КамікадзеД, Немагія, також Сотнік, Латиніна, Шендерович, С.Морозов, Е.Понасенков, Демура, Мальцев, та ін. . . . цікаве явище Сучасного світу - глашатаї озвучують Правду рабам!!!

Проект Гімна України

Слова:

Олександр Кониський

Музика:

Микола Лисенко

Українська народна пісня

Жанр:

Пісні літературного походження


один з варіантів:
https://nashe.com.ua/song/5623


Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осіни,

Світлом науки і знання
Всю її просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас Боже, зрости!

Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Мужню, українську владу
Обрати, свій люд надихни.


В захисті слави і мови
Завдання еліті постав,
Хай люд наш всю працю, талант свій,
В українську справу вклада!


Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храніть,
Всі свої ласки, щедроти,
Ви на неї зверніть!


Дайте їй волю,
Дайте їй долю,
Дайте доброго Світу!


І правду,  Ви,  Боже народу
Дайте на многая літа!!!


Використано світлину зроблену на день вишиванки.


Собор на крові

победобесие




Собор на крові



Розповідь про історичні передумови національно-визвольного руху пояснює чому за версальськими підсумками першої Світової війни саме Німеччина стає головним політичним партнером Українських патріотичних сил. Йдеться про формування зорганізованої структури національно-визвольного руху і Євгена Коновальця як першого очільника УВО та ОУН. Одна з головних сюжетних ліній - створення Гітлером міфу про Велику Україну та її визволення як формальне виправдання фашистських агресивних намірів. Гітлер намагається в такий спосіб відвернути увагу Європи від своїх справжніх планів реваншу на Заході. Спроби ОУН використати блеф Гітлера задля інтересів української державності.



Вічнонезмінний календар Третього тисячоліття

Допоможіть українському!!!

Олександр Макарчук /учитель фізики та астрономії районного ліцею, м. Сторожинець Чернівецької області/ є автором вічного календара http://volianarodu.org.ua/uk/Nauka-i-osvita/Uchytel-fizyky-vynayshov-vichnyy-kalendar

Мені імпонує 12-ти місячний вічнонезмінний календар Третього варіанту. Кожен останній місяць сезону, зими, весни, літа, осені матимуть по 35 днів, запам’ятати не складно. Інші місяціматимуть по 28 днів. Ваз на 6 років до останнього місяця року додаватимуть додатковий тиждень. Українці розумний народ і в кожного своя правда. Я би хотів той тиждень додати до липня, аби літо було довше. Хоч школярам якась радість.

Але третій варіант краще бо імпонує третьому тисячоліттю.

Прошу поширення, бо це круто, це корисно і це українське!!!



Дерьмо_туристы.

Преамбула-анекдот:
В совеццкие годы солдату ВВ чукче, охраняющему "зону" начопер инструктирует :
- Приедет проверка, майор такой-то,ты -дневальный по роте, а дежурный по роте занят,   какие твои действия?
Чукча:- Здрасти однако, стрелять буду!
Начопер, делая подзатыльник, назидает:
- Команда "Смирно!"  Доклад: Тов. майор ( майор -это одна звездочка между двумя полосками) , во время несения службы происшествий не было, дневальный Пупкин! Ясно?
- Так точно , однако!
Но приехал не майор, а подполковник, и чукча этот как назло дневальным. Сначала чукча офигевшими глазами смотрел на погоны, а потом как заорет:
- Здрасти, два майора, стрелять однако буду!

Боец, ст. сержант, который полтора года был в АТО ( перерывом на 2 месячную ротацию в Ш /лан + 15 суток отпуска) , не аватар, "попал" глупо: сдав оружие, готовясь уже ехать домой, выпил коньяка, на территории военного городка их спалил патруль, сделали крутой залет и лишили УБД.. Слава Богу, комбат нормальный оказался, всунул в руки ( что запрещено) чрез 3 месяца Л/дело , чистое, и только чрез полгода чрез военкома УБД и льготы дали.. Зато один пидор-недомайор, прокатался на 90 суток под Мариуполь, был он в обеспечении ( топливо, баня и т.д) мало того, что урвал УБД, так еще медальку выплакал " За освобождение Мариуполя", земельку под Киевом, которую сразу слил крупной риелторской компании да 57 штук гривень, натащил, падла, кучу рыжих берцев, загнал их на рынки Юность и Троещина.. и никуя ему за это не было, зато почет и уважуха+на "два майора" скоро представят..


"А по телевізору сказали..."

У студії Hard Talk з Наталею Влащенко -- Петро Мага, телеведучий, поет, сценарист, народний артист України.

Цитата з розмови:
"Теща моя, у неї вдома включено сім телевізорів... Тут у неї 112-й, її колошматить, там  -- Еспресо, її в другий бік колошматить, і т.д. і т.п. Вона перебуває постійно в тому просторі. І я ніяк не можу їй довести, пояснити... Кажу: "Припиніть нервувати через це, тому що..."
І я, і Ви, ми знаємо раз у 200 більше, ніж знає... пересічний українець... Ну, інсайдерської інформації, від спілкування з тими, хто тут говорить одне, а там говорить інше... Ти це знаєш, але не можеш це сказати... Але ми з Вами розуміємо, що знаємо тільки 5 відсотків правди. А наші люди навіть не уявляють, наскільки вони нічого не знають, насправді, що відбувається там. Настільки далекі, і от... "А по телевізору сказали...". Я коли це чую, мені стає погано".

Обличчя ворога з АТО



Днями українські військові взяли в полон пораненого офіцера одного із загонів проросійських сепаратистів на Донбасі, який виявився кадровим старшим лейтенантом російської армії на ім'я Олексій Седиков, родом з Архангельської області. Це підтверджують і його власні свідчення, і знайдені при ньому документи. Відеозапис допиту Седикова і його розмову з українськими журналістами показали кілька українських телеканалів.

Розповідь Олексія Седикова про те, як він потрапив на схід України, його оцінки обстановки і настроїв на території, підконтрольній бойовикам, становлять великий інтерес, каже журналіст, військовий кореспондент українського телеканалу «1+1» Андрій Цаплієнко, який був серед тих, з ким полонений росіянин (який спочатку назвав себе Олександр) погодився спілкуватися.

– У районі села Троїцьке, Луганська область, у ніч на 11 липня був обстріл наших позицій з боку бойовиків. Обстріл почався десь о 22:20, а о 22:45 спостерігачі помітили трьох озброєних чоловіків, які рухалися до українських позицій. Їх дочекалися і запропонували їм здатися. Вони відмовилися. Тоді українські військові відкрили вогонь, в результаті чого всі троє були поранені. Один із них, як з'ясувалося, його звали Натан Цакіров, був поранений смертельно і помер на місці. Другий трохи пізніше помер, отримавши поранення в груди. Олексій Седиков отримав поранення в область стегна, і його вдалося врятувати, і ми змогли з ним поговорити.

– Ви вже довго працюєте в зоні АТО на сході України, при цьому пишете, що це було одне з найскладніших Ваших інтерв'ю за весь час. Чому?

– По-перше, коли ти спілкуєшся з військовополоненим, це вкрай важко, знаючи, що ця людина воює проти твоїх товаришів. У мене на фронті дуже багато друзів за роки війни з'явилося. І знати, що ця людина могла стріляти в них... Другий момент – ця людина поранена, з пораненими спілкуватися також досить складно. По-третє, він від самого початку відмовився від інтерв'ю, кричав: «Я не буду з вами спілкуватися! Мені потрібні тільки російські журналісти! Я хочу бачити консула!». У нього була істерика. Дуже складно було перечекати цю істерику і переконати людину піти на розмову. Ми не можемо спілкуватися з людиною всупереч її бажанню і коли вона перебуває у такому стані.

    Він ніяк не хотів розуміти, що перебуває на території іншої держави, що він прийшов на територію цієї держави зі зброєю в руках як окупант і агресор

Довелося, по-перше, його переконати. По-друге, було вкрай складно спілкуватися з ним, розуміючи ступінь зазомбованості цієї людини. Він абсолютно не хотів визнавати очевидних речей. На фразу «ви воюєте проти нас» він відповідав фразою «а ви воюєте проти нас». І він ніяк не хотів розуміти, що перебуває на території іншої держави, що він прийшов на територію цієї держави зі зброєю в руках як окупант і агресор. Десь всередині нього, напевно, Україна – це не окрема країна, а якась територія, яка за волею провидіння якось випадково опинилася самостійною, і її терміново потрібно повернути в стійло.

    У нього були психологічні проблеми через розлади в сім'ї. Мабуть, це теж його підштовхнуло до того, щоб виїхати на Донбас

Тому доводилося з ним говорити акуратно, наводити такі аргументи, з якими він не міг би сперечатися, щоб ця людина трошки зрозуміла, що вона перебуває в іншій країні, що він – окупант. Мені здається, що в якійсь мірі це вдалося. Плюс у нього певна культурна обмеженість була присутня. Він аргументував свої вчинки так: «Пам'ятайте фільми «Троя», «Триста спартанців»?». Весь його культурний горизонт був обмежений ось такими дитячо-голлівудськими поняттями про добро і зло. Проте все-таки ми з ним поговорили. Вдалося з'ясувати, що у нього були психологічні проблеми через розлади в сім'ї. Мабуть, це теж його підштовхнуло до того, щоб виїхати на Донбас.

– У його зізнаннях і розповідях про те, що відбувається на землях, захоплених «ДНР» і «ЛНР», щось принципово нове для Вас прозвучало?

– Спочатку з ним вдалося поговорити співробітникам Служби безпеки України, на камеру. Частина цього інтерв'ю потрапила в інтернет. Потім він поговорив з нами. І це були ніби дві абсолютно різних розмови за настроєм.

    Нам вдалося з'ясувати деякі загальні факти: що на командних посадах у збройних структурах бойовиків числяться російські офіцери (це він підтвердив і в першому, і в другому інтерв'ю), що ці люди приїжджають і виїжджають, що це – відрядження

У першому інтерв'ю він був більш податливий, мабуть, розумів ситуацію. Йому потрібна була допомога. Він був готовий дякувати кому завгодно. З нами він був спочатку агресивішний. Інформація, яку він дав у другому інтерв'ю, дещо відрізнялася від попередньої. Але при цьому нам вдалося з'ясувати деякі загальні факти: що на командних посадах у збройних структурах бойовиків числяться російські офіцери (це він підтвердив і в першому, і в другому інтерв'ю), що ці люди приїжджають і виїжджають, що це – відрядження.

Він підтвердив, що досить велика кількість озброєних людей з «підрозділів збройних сил» «ДНР» і «ЛНР» підведені в район Дебальцева. Це, зокрема, ті речі, які нас цікавили. Тому що ми не розуміємо, з чим пов'язана нинішня активізація бойовиків уздовж лінії фронту. Чи то це готується наступ, чи то це чергове розгойдування ситуації – при тому, що Україна дотримується Мінських угод. Звичайно ж, самі бойовики цього не роблять. Власне, він не зміг нам пояснити причину. Він говорив, що «це не мій рівень, я всього лише старший лейтенант, командир взводу».

– Як ми зрозуміли, він скаржився на те, що сам він отримує гроші, що місцеве населення з того боку фронту дивиться на таких, як він, як на диких звірів. Чи було відчуття, що цей російський військовослужбовець пішов воювати просто за гроші, як найманець?

    «Місцеві», які воюють за «ДНР» і «ЛНР», отримують, на рівні рядового, приблизно 15 тисяч рублів (і то нерегулярно) – це десь 5 тисяч гривень

– Я точно знаю, що «місцеві», які воюють за «ДНР» і «ЛНР», отримують на рівні рядового приблизно 15 тисяч рублів (і то нерегулярно) – це десь 5 тисяч гривень. Ми цю інформацію і від Олексія отримали, і з інших джерел. Крім того, настрої на тому боці ми теж дуже непогано знаємо. І розуміємо, що, навіть якщо люди на тій стороні ще не стали любити Україну, вони вже щосили страждають від нескінченної кризи, яка викликана війною. Тому що ціни на тій стороні приблизно в 2 рази вищі, ніж на решті України. Зарплати, звісно, менші, оскільки промисловість, в основному, не працює. Для багатьох єдиний спосіб заробити – це піти служити в ці незаконні збройні формування і отримувати ось ці жалюгідні 5 тисяч гривень, тобто 15 тисяч рублів.

    Росії цей Донбас не потрібен

Специфіка цього регіону в тому, що вони від самого початку хотіли «по-тихому віддрейфувати» до Росії, як Крим, – і в цьому була головна мета всіх цих маніпуляцій, які згодом призвели до війни. А цього не вийшло, Росії цей Донбас не потрібен! Це абсолютно депресивний регіон, з величезною кількістю кримінальників, які взяли в руки зброю. Те, що нам розповів Олексій, швидше, пов'язане з його якоюсь особистою проблемою, можливо, сімейною, яка його виштовхала на Донбас. І він вирішив стати «героєм», «звільняти «русский мир» від злісних «укров». Гроші не були головною для нього причиною.

– Чи не було відчуття, що цей російський старший лейтенант після всього вважав себе якось зрадженим російською державою?

    Цих хлопців, ось цю трійку, зупинену на українському опорному пункті, відправили на завдання як смертників, як гарматне м'ясо. Звичайно ж, це була зрада! І він це розуміє

– Коли я йому сказав, що за ним ішла ще група в кількості 20 осіб, він так розхвилювався! Він сказав: «Та ви що?! Ви розумієте, що ви говорите?! Якби нас було 20, ситуація б взагалі обернулася по-іншому». А наші спостерігачі з різних пунктів відзначили, що за його групою йшла більш підготовлена група в кількості приблизно 18-20 осіб. Олексій про це не знав. Це говорить про те, що цих хлопців, ось цю трійку, зупинену на українському опорному пункті, відправили на завдання як смертників, як гарматне м'ясо. Звичайно ж, це була зрада! І він це розуміє. І його злість пов'язана, мені здається, саме з цим – з розумінням того, що їх просто кинули на українські позиції вмирати, відволікати від основного удару. Ту групу, до речі, теж помітили, і їм не дали пройти.

– У настрої і в поведінці цієї людини ви не побачили якоїсь перспективи завершення конфлікту на Донбасі – що сепаратисти здуваються, що з того боку ніхто не бачить ні сенсу, ні мети?

    Ніякої жалості і співчуття до українців ці люди не відчувають. Мета їх була – зробити диверсію

– Коли цих хлопців затримали, вони лежали в кущах, стікаючи кров'ю, і просили про допомогу. І їм почали надавати допомогу, дуже професійно. Повірте, я уважно дивився ці кадри, щоб побачити, чи не було якихось знущань над військовополоненими. Цього слід було, можливо, очікувати. Так ось, українські лікарі дуже коректно виконували свій обов'язок, оскільки перед ними були поранені. При цьому запитували: «Що ви тут робили? Навіщо ви сюди прийшли?». Вони говорили, що вони випадково забрели на українські позиції. А коли їх відвезли в госпіталь, під залишеним ними боєкомплектом була виявлена бомба-«розтяжка», тобто вони встигли поставити розтяжку для того, щоб підірвати цей боєкомплект і нас! І коли їх уже затримали, вони про це не сказали! Це показує, що ніякої жалості і співчуття до українців ці люди не відчувають. Мета їх була – зробити диверсію. Ну, про що можна говорити? Я думаю, що нічого у свідомості цих людей так радикально, на жаль, не зміниться.

    Їхні свідчення будуть взяті до уваги в майбутньому суді щодо злочинів на Донбасі. У тому, що такий суд буде, я навіть не сумніваюся

Упевнений, що ці військовополонені, зокрема Олексій, ще зіграють свою роль. Їхні свідчення, мені здається, будуть взяті до уваги в майбутньому суді щодо злочинів на Донбасі. У тому, що такий суд буде, я навіть не сумніваюся. На тому боці є наші полонені, дуже багато. З ними поводяться не так, як з Олексієм. І окрему палату не виділяють, а найчастіше просто залишають гнити без медичної допомоги. А ще є українські політв'язні в російських в'язницях. І є велика надія, що цю людину зможуть поміняти на будь-кого з цих людей, про яких я говорю. Взагалі ще показовий момент – склад цієї групи. Їх було троє, і з цих трьох у двох були російські документи. Третій був без документів. Я б, звичайно, не хотів екстраполювати процентне співвідношення росіян у цій групі на загальне процентне співвідношення росіян серед бойовиків, але, повірте, їх достатньо.

– Українці, які воюють на Донбасі, які сидять безпосередньо в окопах, не роздратовані тим, що таких свідчень того, що відбувається все більше і більше, очевидних для них, але в Києві, в Брюсселі або де б то не було ще їм уваги якось не приділяють? Чи немає якоїсь зневіри?

    Українці в окопах роздратовані, швидше, політикою подвійних стандартів країн ЄС

– Українці в окопах роздратовані, швидше, політикою подвійних стандартів країн ЄС, які декларують свої союзницькі наміри щодо перспектив возз'єднання України, але нічого не роблять для допомоги нашій воюючій країні. Яка, по суті кажучи, захищає європейські ідеали, яка декларує своє прагнення жити за європейськими законами – нормальне, людське, цивілізоване. Роздратування є. Я після говорив з командиром батальйону, який затримував цю диверсійну групу, Олексієм, і він сказав дуже просто: «Треба, щоб ця людина була цілою і неушкодженою, тому що у мене на тій стороні троє полонених. І є шанс, що завдяки обміну вони повернуться». А роздратування з приводу високих політичних матерій в окопах немає. Наші військовослужбовці зараз виконують роль «замка на дверях», який не дозволяє зламати ці двері і ввійти злодієві в будинок. Це зараз їхня головна функція. У Кремлі, мені здається, вирішили поставити питання ребром: або є Україна, або нема України. Ну, що ж, ми прийняли ці умови гри! Ми теж розуміємо, що від результатів цієї війни залежить буде у нас країна чи не буде.

http://www.radiosvoboda.org/a/27879542.html

Акцію за газету “Запорізька правда” провела у Токмаці "Свобода"

Токмацька районна партійна організація Всеукраїнського об'єднання “СВОБОDА” у п'ятницю 17 червня об 11-й годині біля поштового відділення 71701 провела акцію по підтримці української мови в Україні. Зокрема, проти планування закриття, єдиної на всю Запорізьку область, газети “Запорізька правда”.


Населення не проти того, але зубожіння його граничне. Маємо нарікання, що ситуація така, коли нема грошей у людей сходити до стоматолога.

Зустріли опонентів, які вважають газету відголоском комуняцьких часів.

Акція була скромною.


Всього підписалися люди на 8 місяців.

У людей дії влади викликають не лише подив, але й обурення, що на тлі війни, Запорозька область має купу газет мовою агресора і лише одна мовою нації, що потерпає.

Блюзнірством є написання в умовах агресії законопроекта, де теле- і радіо- канали будуть зобов'язані виділяти для мови української, включаючи пісні і реклами менше 50 відсотків. Є думка, що для мови агресора досить 5 відсотків ефіру. І то, для реклами типу: “Пакую речи, прошу посприяти виїзду і не чинити перешкод”.

Вважаємо, що на тлі війни, користуючись нею, влада вчиняє і узаконює геноцид української нації.

Урядовці бідкаються, що Америка не надає зброю, а самі найсучасніше продають, замість випробувати в АТО на боці власної держави. Бідкаються, що нема грошей, а самі, власні гроши відправляють в офшори. Плазують перед МВФ, а навіть Януковичам рахунки не виставили. Хтось порахував, скільки шкоди наніс Українській державі хоча б янукович молодший, хоча б організовуючи гонки міжнародного масштабу по заповідникам, по болотам?


Скільки коштує вкрадений Крим? Навіть, коли рахувати землю, грунт, сміття, в тоннах і продати державам, що то купують, то за анексію Криму і Донбасу, РФ не розплатиться ніколи! Хтось подав до суду міжнародного? Чому електрику, газ, воду поставляє Україна окупантам безкоштовно? Відповідь знають всі! Так легше вкрасти?!

Тож, буде правда, буде мова, і життя в нас буде, кривда щезне і весело заживеться людям)))

Прес-служба Токмацької районної організації ВО “Свобода”

[email protected]