Чому в нашій країні так багато невігластва? Переглядаючи стрічки в соцмережах, різні там пости у групах просто очі на лоб лізуть. Таке враження, що у кожного п'ятого коментатора є метою облити брудом оповідача, або ж іншу людину яка коментує. Невже українці такі злі? Часто, просто йдучи вулицею, мимохідь чуєш, як деякі люди зневажливо ставляться до інших. Прийшовши до лікаря, ще нічого поганого не зробивши, почуєш до себе грубість. Ніби я винна, що у них зарплата мала чи їм важко (не кажу, що всі такі, але з власного досвіду бувало)... семе тому я надаю перевагу приватним лікарням і лікарям, та зараз не про це.
Дивлюсь на оточуючих людей і іноді... бракує слів
Невже не можна бути трішки добрішими, лояльнішими... хоч, мабуть, більшість моїх проблем чирез мою надмірну лояльність. Та зараз не про це, швидше про ввічливість.
Якось, в одній із своїх заміток, я писала про те, як мріяла стати вчителем і в решті стала... Це був початок 2015-го. Щойно після революції, анексії Криму, якого мені досі шкода... згадую, як тільки прийшла. Вся сповнена ентузіазму, окрилена мрією, що здатна змінити цей світ на краще. І що я побачила? Весь педагогічний "дружній" колектив ладний перегристи один одному горло, ніби поділився на два воюючих табора. У мене просто виникало відчуття, ніби я на полі бою. Хоч і досі не розумію, що вони там не поділили... Був випадок, ведучи урок в 9 класі... я ще тоді навіть всіх учнів у класі не знала, адже тільки прийшла. Так от, під час уроку, між учнем і ученицею стався конфлікт, можливо стався ще на перерві, а на уроці його вирішили продовжити. В якийсь момент хтось із них схопив стілець і почав погрожувати іншому розправою. Звичайно, на мої прохання і намагання якось врегулювати конфлікт ніхо не звертав увагу. Та мене в цій ситуації більше обурила реакція решти класу. В класі більше 20 учнів. І жоден з них не намагався мені допомогти залагодити конфлікт, якось розняти забіяк, засудити їх дії... всі просто вболівали за учасників "бою", як ніби на рингу. І ніби їм не було важливо хто кому "вмаже", я чула лише вигуки, "а ну, давай!"...
Після цих подій зробила висновок: "Тепер розумію, чому в Україні війна". Поки ми не почнемо поважати один одного, не залежно від статусу, не залежно від того, що в когось може бути інша думка... не буде миру. Якою б не була ворожа країна, але не забрали б у нас Крим, якби всі кримчани любили свою країну. Не було б війни в Донбасі... та навіть останні президенські вибори виграв Зеленський не за якісь свої заслуги, а в наслідок того, що добряче "засадили" Порошенка перед виборами. Та й наша країна почала об'єднуватись не за Україну, а проти Росії!
Коли ми вже почнемо цінувати те що маємо? Коли почнемо ділитись позитивом і старатимемось зробити хоч трішки щасливішими оточуючих, а не лише вказувати на їх помилки, при чому в грубій формі. Адже те, що ми випромінюємо, те і множимо.
P.S. Ось за що я люблю I.ua - це те, що тут дуже багато позитивних людей. Не одноразово, занепадаючи духом, заходила у якусь із заміток на даному сайті і просто піднімався настрій за лічені секунди.

Страх скільки зараз ґвалту здійняли навколо прохання заборонити російську попсу в ефірах.

«Має перемагати чесна конкуреція як в усьому світі», «ставлять що слухають», «заборон просять бездари і бла-бла-бла!». І все було б вірно якби у нас шоу-біз будувався за принципами західного. Але ж ... 

Щоб ви краще розуміли в ефір потрапляють:

1.       Платні ротації – це самий простий і поширений спосіб потрапити в ефір:  відносять бабосіки в валюті США і платять за те щоб артиста крутили.  І вгадайте – у кого кури не клюють тих долярів і кому не боляче розпрощатися з парою штук за ротацію в ефірі одного каналу?

2.       Тиск – чи завжди може програмний директор каналу / радіохвилі відмовити власнику каналу/ хвилі , бо це ж друг, подруга, подруга друга, доця і т.д. власника?

3.       Бартер – теж все просто: у нас є Блістательна  Анжела – беріть її на ваш канал, а за це ми на нашому  радіо будемо ставити вашу Велікосіятельну Ізабель.

4.       Шантаж. В нас не так вже й мало великих і не дуже  продюсерських  центрів, муз. компаній (з тісним партнерством з руськими) в яких 2-3 Великосяючих Звьозди і з один – два десятки співаючих сідниць і силіконових губ, які самі вкладають гроші в «своє творчєство». І шо такі монстри кажуть:  дайте ротації силіконовим або не дозволимо пускати в ефір Звьозд! І хоч не хоч – береш і ставиш, бо без Звьозд твої ефіри будуть геть тьмяними і точно ніхто їх не дивитиметься. Але ж:

5.       Навіть у Звьозд не завжди хіти. Але  це в США Брітні Спірс чи Бібер можуть тихо поплакати над провалом, який  не взяли в гарячі ротації. У нас таке не прокатить – Звізда дала трек так - собі, але ставити активно треба, хоч і крізь біль, бо більше не дасть.

6.       «НЄ ФОРМАТ!» - ось що вбиває індивідуальність молодих артистів. Бо отой «ФОРМАТ», це чомусь прилизане й одноманітне, в три акорди і  прилизане під руську попсу. І хто кричав, що заборона «руської музики» означає і заборону БГ, Макаревича і інших талантів «звідти»? Їх і так нема в наших ефірах, бо вони давно вже стали для наших медійників «нє форматом», як і вся інша музика, що не входить в категорію «махрова попса». Чому і як наші медіа за останні  10 років від пошуку наших  нових цікавих  гуртів і музикантів скотилися в сліпе наслідування російському???  Тут маю віддати належне порталу «На всі 100» - там можна послухати багацько української музики, що завоювала серця багатьох українців, але в ефіри (особливо центральної  та східної України не потрапила).

 

Ось такими способами купа л*на, а геть не хорошої , більш якісної так конкурентоспроможної  музики, потрапляє в ефіри.

Звісно не все так погано. І супер хороші і супер талановиті пробиваються крізь стіни зі своїм якісним продуктом. Але чому б просто хорошим і талановитим також не дати дорогу? Чому б не дати молодим і цікавим можливість і перспективи розвитку, замість влаштування купи перешкод ?

Забороняти дійсно не варіант, але цього напевно артисти просять від відчаю. Давайте дозволимо українським артистам лунати в наших ефірах!

 

П.С. Я вже понад 3 роки не працюю в шоу-бізі, і стільки ж майже не слухаю радіостанції і не дивлюсь ТВ, бо як ввімкну – болять вуха і ріже очі, тож прошу виправити, якщо все змінилось, додати якщо щось забула? 

Дякую за увагу, Кусок

Світ сприймається у образах. Які ми пропускаємо через призму свідомості, рівня культурного розвитку, та сублімуємо у вербальну мову. Якщо простими словами – немає нічого швидшого за мислення, але для утворення думки придатної до вираження словесно – проходить час. Ось саме цим я собі пояснюю чому творчі люди думають швидше. А творчі люди думають таки швидше, що ми можемо легко спостерігати на прикладі вузькооких.

Якщо не зациклюватися на словах, на мові – все відбувається швидше, і ми це називаємо «інтуїтивно».

 

Спостерігаючи український київський світ на відчуттях (у образах) мені вимальовується картинка, якої я довго не могла розгадати, і здається тільки тепер можу.

Хтось колись цікавився тваринним світом? Світом живої природи? Є приклади істот, які здатні перетворюватися з одних в інші, вбирати у себе середовище і розчинятися у середовищі.

Так на сприйнятті українського київського світу мені вимальовується якась жива істота, біленька з гладкою шкірою, яка потрапила до багна. Багно те навіть більше схоже до перегнію, що в селі стікає до спеціального місця з-під хліву. А істота ця на фоні цього багна виглядає блідою, навіть блакитнуватою кольором шкіри.

У дитинстві мені довелося бачити як одна з нашої компанії дитина впала до тієї ями. Можливо це стало прообразом того, що вимальовується в моїй уяві що до навколишнього українського київського світу тепер.

 

Та істота у багні увібрала в себе багато багна. Вона у ньому розчинилася майже. Наковталася того багна і пропустила через себе наскрізь. Але вона не стала багном. Вона просто сприймає багно як саму себе і не реагує на нього. Я бачу цю картину: біла-білісінька до непізнаваності розчинена у багні істота живе, я бачу як пульсує її серцебиття. А через її оболонку де-не-де просвічує багно, що вона увібрала.

І задаюсь постійно питанням – а чи можливе життя цієї істоти без багна? Чи не здише воно після повного очищення? Чи не мутувало воно вже до неповоротності?

 

А тепер перетранслюю все те у слова.

Люди розчинилися у обставинах, і вже не можуть здоровим чином реагувати на них. Люди «наковталися» всього того, чим кормить їх нездоровий світ, і вже не супротивляються, а навпаки – розчиняються, пропускають через себе, вбирають у себе.

Ось що є таке та байдужість про яку часто чутно.

Лишається лише оболонка. Всередині ж майже в усіх каша з багна світу цього. Кого не візьми. Прекрасних зовні багато – прекрасних всередині одиниці.

                                          Звичайно це лише кіно, але саме таким повинен бути справжній охоронець порядку. 

та й суспільство соплі не жує...

=============================================================================================================

А вы не знаете почему дворники метут листья?

Сколько раз смотрю, столько раз удивляюсь, зачем???

Ну понятно с дороги, но с земли то зачем??? И гребут стараются... Понято, не уберешь - лишишься премии или и того хуже зарплаты...и метут,  и метут, а листья все падают,  и падают.... укрывая землю перед наступающими морозами...

так и хочтеся спросить того умника, который дает команду сгребать листья в пакеты, оставляя землю голой:" А вы , дяденька, любите спать под одеялом? Или голым на морозе?...."

Мало того, лишают последней радости - созерцать теплые желтые листья в предверии зимы и морозов... и без них пусто становится и холодно...

Одно радует - жечь перестали, может со временем дойдет до кого-нибудь, что не нужно увозить опавшие листья с земли... ведь так задумано Природой для гармонии...а значит так и должно быть...

А это Осень зашла ко мне в гости попрощаться:

 

Сьогодні Міжнародний день філософії, а також день рівно 9 годин - ніч, відповідно, 15. Ось і вся філософія.

   Ходять чутки, що саме провладні пройдисвіти знищують Чернечий ліс, нарізають там собі та "любим друзям" земельні гектарні ділянки серед заповідного лісу! Оскільки міліція та прокуратура виявляє абсолютну безвідповідальну імпотентність щодо припинення бандитської вирубки, можна чекати на появу якогось Лівого сектору, який заходиться хапати за комір провладних бандитів та корумпованих правоохоронців, виганяти з лісу їхніх йовбаків з екскаваторами та бензопилами, щоб повернути ліс у власність громади...і, як потім ОДРАЗУ заявить МВС: "не зовсім законними методами!"...
   Лівий сектор оголосять бандитами, загонять між болота і покосять з кулеметів. А на привласнених гектарах через рік виростуть нові маєтки провладних бандитів, ще й до того ж за кошти народу України.
   Питання, як відлуння з Мукачевого: Як можна в Україні боротися з провладними бандитами законними методами?
(Сергiй Саєнко, письменник, блогер, з публ."Мукачевські привиди у Чернечому лісі")

Сьогодні активні громадяни України як ніколи мають шукати і , головне, знаходити шляхи подолання кризи відносин між суспільством та владою. Владою, яка відсторонюється від власного народу, дивиться на нього з погордою, а часто відверто зневажає цей народ. Відповідно суспільство має зробити все доступне для зміни цієї скомпрометованої влади. Саме тому заслуговує на повагу спільнота активних громадян Донеччини ВО "Україні - чесні вибори". Цікавих людей та думок тут, судячи з матеріалів, вистачає.
Читаємо, вивчаємо, думаємо. дискутуємо. 

http://vocv.at.ua/index/vocv/0-2