люди розчиняються в обставинах
- 19.01.17, 12:04
Світ сприймається у образах. Які ми пропускаємо через призму свідомості, рівня культурного розвитку, та сублімуємо у вербальну мову. Якщо простими словами – немає нічого швидшого за мислення, але для утворення думки придатної до вираження словесно – проходить час. Ось саме цим я собі пояснюю чому творчі люди думають швидше. А творчі люди думають таки швидше, що ми можемо легко спостерігати на прикладі вузькооких.
Якщо не зациклюватися на словах, на мові – все відбувається швидше, і ми це називаємо «інтуїтивно».
Спостерігаючи український київський світ на відчуттях (у образах) мені вимальовується картинка, якої я довго не могла розгадати, і здається тільки тепер можу.
Хтось колись цікавився тваринним світом? Світом живої природи? Є приклади істот, які здатні перетворюватися з одних в інші, вбирати у себе середовище і розчинятися у середовищі.
Так на сприйнятті українського київського світу мені вимальовується якась жива істота, біленька з гладкою шкірою, яка потрапила до багна. Багно те навіть більше схоже до перегнію, що в селі стікає до спеціального місця з-під хліву. А істота ця на фоні цього багна виглядає блідою, навіть блакитнуватою кольором шкіри.
У дитинстві мені довелося бачити як одна з нашої компанії дитина впала до тієї ями. Можливо це стало прообразом того, що вимальовується в моїй уяві що до навколишнього українського київського світу тепер.
Та істота у багні увібрала в себе багато багна. Вона у ньому розчинилася майже. Наковталася того багна і пропустила через себе наскрізь. Але вона не стала багном. Вона просто сприймає багно як саму себе і не реагує на нього. Я бачу цю картину: біла-білісінька до непізнаваності розчинена у багні істота живе, я бачу як пульсує її серцебиття. А через її оболонку де-не-де просвічує багно, що вона увібрала.
І задаюсь постійно питанням – а чи можливе життя цієї істоти без багна? Чи не здише воно після повного очищення? Чи не мутувало воно вже до неповоротності?
А тепер перетранслюю все те у слова.
Люди розчинилися у обставинах, і вже не можуть здоровим чином реагувати на них. Люди «наковталися» всього того, чим кормить їх нездоровий світ, і вже не супротивляються, а навпаки – розчиняються, пропускають через себе, вбирають у себе.
Ось що є таке та байдужість про яку часто чутно.
Лишається лише оболонка. Всередині ж майже в усіх каша з багна світу цього. Кого не візьми. Прекрасних зовні багато – прекрасних всередині одиниці.
Коментарі
Usmik
119.01.17, 13:05
Можно вытащить человека из грязи, но вытащить грязь из человека, может только сам человек...
Lulu
219.01.17, 13:39
О! А запитували у минулій замітці
а самі просто професійно преперували її тут...
Гість: Shiver2005
319.01.17, 14:25
Але ж неупрацьовані))
Cosmopolit
419.01.17, 15:57
возле нас был магазин "Барлоні Багно"=меня это очень развлекало
Flow*
520.01.17, 11:19Відповідь на 4 від Cosmopolit
Rиsя
620.01.17, 15:39Відповідь на 1 від Usmik
как Вы думаете, еще остались люди без грязи?
Rиsя
720.01.17, 15:42Відповідь на 2 від Lulu
ну, якщо ви це мали на увазі коли писали про байдужість
Але я не можу цього так називати "байдужість". Бо байдужість, це коли людина все усвідомлює, але навмисне ігнорує. А тут про те, що люди не здатні навіть усвідомити, що щось не так. Вони просто розчиняються в обставинах і їм здається, що все гаразд.
Rиsя
820.01.17, 15:42Відповідь на 3 від Гість: Shiver2005
поясніть, не зрозуміла про що Ви
Rиsя
920.01.17, 15:43Відповідь на 4 від Cosmopolit
интересное название.
Наверное в переводе означает нечто прекрасное)
Usmik
1020.01.17, 15:52Відповідь на 6 від Rиsя
Исключительно младенцы...