Люди, схаменіться!
- 17.10.20, 20:50
Чому в нашій країні так багато невігластва? Переглядаючи стрічки в соцмережах, різні там пости у групах просто очі на лоб лізуть. Таке враження, що у кожного п'ятого коментатора є метою облити брудом оповідача, або ж іншу людину яка коментує. Невже українці такі злі? Часто, просто йдучи вулицею, мимохідь чуєш, як деякі люди зневажливо ставляться до інших. Прийшовши до лікаря, ще нічого поганого не зробивши, почуєш до себе грубість. Ніби я винна, що у них зарплата мала чи їм важко (не кажу, що всі такі, але з власного досвіду бувало)... семе тому я надаю перевагу приватним лікарням і лікарям, та зараз не про це.
Дивлюсь на оточуючих людей і іноді... бракує слів
Невже не можна бути трішки добрішими, лояльнішими... хоч, мабуть, більшість моїх проблем чирез мою надмірну лояльність. Та зараз не про це, швидше про ввічливість.
Якось, в одній із своїх заміток, я писала про те, як мріяла стати вчителем і в решті стала... Це був початок 2015-го. Щойно після революції, анексії Криму, якого мені досі шкода... згадую, як тільки прийшла. Вся сповнена ентузіазму, окрилена мрією, що здатна змінити цей світ на краще. І що я побачила? Весь педагогічний "дружній" колектив ладний перегристи один одному горло, ніби поділився на два воюючих табора. У мене просто виникало відчуття, ніби я на полі бою. Хоч і досі не розумію, що вони там не поділили... Був випадок, ведучи урок в 9 класі... я ще тоді навіть всіх учнів у класі не знала, адже тільки прийшла. Так от, під час уроку, між учнем і ученицею стався конфлікт, можливо стався ще на перерві, а на уроці його вирішили продовжити. В якийсь момент хтось із них схопив стілець і почав погрожувати іншому розправою. Звичайно, на мої прохання і намагання якось врегулювати конфлікт ніхо не звертав увагу. Та мене в цій ситуації більше обурила реакція решти класу. В класі більше 20 учнів. І жоден з них не намагався мені допомогти залагодити конфлікт, якось розняти забіяк, засудити їх дії... всі просто вболівали за учасників "бою", як ніби на рингу. І ніби їм не було важливо хто кому "вмаже", я чула лише вигуки, "а ну, давай!"...
Після цих подій зробила висновок: "Тепер розумію, чому в Україні війна". Поки ми не почнемо поважати один одного, не залежно від статусу, не залежно від того, що в когось може бути інша думка... не буде миру. Якою б не була ворожа країна, але не забрали б у нас Крим, якби всі кримчани любили свою країну. Не було б війни в Донбасі... та навіть останні президенські вибори виграв Зеленський не за якісь свої заслуги, а в наслідок того, що добряче "засадили" Порошенка перед виборами. Та й наша країна почала об'єднуватись не за Україну, а проти Росії!
Коли ми вже почнемо цінувати те що маємо? Коли почнемо ділитись позитивом і старатимемось зробити хоч трішки щасливішими оточуючих, а не лише вказувати на їх помилки, при чому в грубій формі. Адже те, що ми випромінюємо, те і множимо.
P.S. Ось за що я люблю I.ua - це те, що тут дуже багато позитивних людей. Не одноразово, занепадаючи духом, заходила у якусь із заміток на даному сайті і просто піднімався настрій за лічені секунди.
Дивлюсь на оточуючих людей і іноді... бракує слів
Невже не можна бути трішки добрішими, лояльнішими... хоч, мабуть, більшість моїх проблем чирез мою надмірну лояльність. Та зараз не про це, швидше про ввічливість.
Якось, в одній із своїх заміток, я писала про те, як мріяла стати вчителем і в решті стала... Це був початок 2015-го. Щойно після революції, анексії Криму, якого мені досі шкода... згадую, як тільки прийшла. Вся сповнена ентузіазму, окрилена мрією, що здатна змінити цей світ на краще. І що я побачила? Весь педагогічний "дружній" колектив ладний перегристи один одному горло, ніби поділився на два воюючих табора. У мене просто виникало відчуття, ніби я на полі бою. Хоч і досі не розумію, що вони там не поділили... Був випадок, ведучи урок в 9 класі... я ще тоді навіть всіх учнів у класі не знала, адже тільки прийшла. Так от, під час уроку, між учнем і ученицею стався конфлікт, можливо стався ще на перерві, а на уроці його вирішили продовжити. В якийсь момент хтось із них схопив стілець і почав погрожувати іншому розправою. Звичайно, на мої прохання і намагання якось врегулювати конфлікт ніхо не звертав увагу. Та мене в цій ситуації більше обурила реакція решти класу. В класі більше 20 учнів. І жоден з них не намагався мені допомогти залагодити конфлікт, якось розняти забіяк, засудити їх дії... всі просто вболівали за учасників "бою", як ніби на рингу. І ніби їм не було важливо хто кому "вмаже", я чула лише вигуки, "а ну, давай!"...
Після цих подій зробила висновок: "Тепер розумію, чому в Україні війна". Поки ми не почнемо поважати один одного, не залежно від статусу, не залежно від того, що в когось може бути інша думка... не буде миру. Якою б не була ворожа країна, але не забрали б у нас Крим, якби всі кримчани любили свою країну. Не було б війни в Донбасі... та навіть останні президенські вибори виграв Зеленський не за якісь свої заслуги, а в наслідок того, що добряче "засадили" Порошенка перед виборами. Та й наша країна почала об'єднуватись не за Україну, а проти Росії!
Коли ми вже почнемо цінувати те що маємо? Коли почнемо ділитись позитивом і старатимемось зробити хоч трішки щасливішими оточуючих, а не лише вказувати на їх помилки, при чому в грубій формі. Адже те, що ми випромінюємо, те і множимо.
P.S. Ось за що я люблю I.ua - це те, що тут дуже багато позитивних людей. Не одноразово, занепадаючи духом, заходила у якусь із заміток на даному сайті і просто піднімався настрій за лічені секунди.
4
Коментарі
bagheera
117.10.20, 23:32
когда-то я гордилась страной и её людьми именно за доброту и гостеприимство. когда-то.
Nikolka
218.10.20, 09:40
RomahaN
318.10.20, 11:44
похоже на то что в потасовке победил не тот ученик, на которого ты поставила.
а потом оказалась в педколлективе в роли гонимой а не в лагере травителей.
Хайдер
418.10.20, 12:54Відповідь на 3 від RomahaN
В заметке много разумного. Я плюсую.
RomahaN
518.10.20, 13:43Відповідь на 4 від Хайдер
ты клюнул на грубую лесть пост скриптума.
а потому и выветрилась основная мысль сказанного выше.
а мысль такова, что автор не против кинуть камень в зеленского, прищемить крымчаков и затравить донецких по тому же сценарию и на тех же основаниях, которые ей кажутся неприемлемыми в других условиях по отношению к ней.
уважать надо. но не этих;
ценить надо, но не то;
быть позитивным, но не в адрес изгоев...
жаль что плюсики не аннулируются.
USMIHNENA
618.10.20, 13:53Відповідь на 2 від Nikolka
Дякую. Приємно читати ваш коментар, проте не знаю, чи вистачить у мене духу там на довго затриматися, та й ви не знаєте який я педагог.
USMIHNENA
718.10.20, 13:56Відповідь на 3 від RomahaN
USMIHNENA
818.10.20, 14:22Відповідь на 5 від RomahaN
Дивно ви сприйняли мій пост. Ще один доказ того, що будь-яку інформацію можна видати, та сприйняти по різному. Тут ще коментували, що мене просто пригнічило те факт, що не я була в ролі булера. Це не так, я розповідала про свої думки, які виникають у мене, коли я є спостерігачем конфлікту. Саме спостерігачем! Конфлікт між учнями в класі, між колегами, між жителями однієї країни. Нашої рідної України! Чому ці конфлікти виникають? Чому у людей на все таке негативне бачення?
.
Ще коли я була ученицею, я ніколи не була в ролі того кого всі цькують, та мені завжди було шкода їх. На що інші мене запитували: "Ти що Мати Тереза, чому ти всіх жалієш?" В університеті чула у свою адресу таке: " Как кот Леопольд - ребята, давайте жить дружно!" Хочеться щоб всі жили мирно, та так, чомусь не буває
USMIHNENA
918.10.20, 14:39Відповідь на 5 від RomahaN
З приводу Зеленського. Так, я його не обирала і не підтримую його політику. Та його обрало 73 відсотки громадян і я змушена поважати їх вибір. У своїй замітці не написала жодного поганого слова про чинного президента, а леше зауважила, що його передвиборча кампанія була брудною і в стилі "потопи когось, щоб самому виплисти". А це факт. Стосовно окупованих територій... може не варто судити про всіх, та значна частина їх жителів свято вірила, що приєднавшись до Росії їм буде жити краще, це і стало однією з причин такого швидкого захоплення ворожою країною тих територій. Це моя думка, може і суб'єктивна.
Леонід
109.11.21, 03:36Відповідь на 9 від USMIHNENA
Пара зауважень:
1. Я звернув увагу, що саме Зеленський найменше лив лайно на суперників по виборчих перегонах, тому виглядав найменш огидним. Нажаль виявився мов сантехник на посаді гінеколога.
2. "Голосування ногами" на Донеччині вже відбулося; співвідношення виїхавших до Московії і України = 1:10
Дійсно велася скажена проросійска агітація:
у Донецьку на 22 російськомовні FM радіостації працювала 1 україномовна;
В Криму, Луганщині та Донеччині україномовні ретранслятори телебачення мали потужність 0,1 KW, а російськомовні 500 KW;
МВС та СБУ у Донецьку охороняли не українців, а ростовських "кизяків", яких сотні автобусів завозили до України.
Уряд ЗЕ мріє подбати про афганських біженців, хоча не помічають власних біженців, які виживають у собачих умовах по всій країні.