Сумочки торбинки з різної тканинки.
- 15.04.23, 09:15
- ОЧУМЕЛАЯ ЛАВОЧКА.
Необхідно, щоб це переповіли всім мешканцям південно-східних регіонів, щоб кожна комуно-бабуся знала, що може трапитись з її онуками, якщо їх захищатимуть садюги із Чечні! Люди, не маємо права схибити!!!
Із особистої переписки кримчан...............
"Девчонка пишет, у нее шурин под Евпаторией служит. Знаешь, как русские сегодня взяли базу? Без единого выстрела, хотя главный в штабе - патриот Украины до мозга костей, а родился и вырос в Крыму... Они готовы были умереть, защищая флаг своей страныРусские окружили школу и детский садик. А у военной части сказали - не сложите оружие - войдем к детям...Наташа билась в истерике, она никогда НИКОГДА никому не желала зла. Сегодня она пожелала.. пережить то, что пережила она. И отцы этих детей... которые верны присяге...но которые превыше всего ценят жизнь своих детей...У меня сейчас катятся слезы по щекам...Она ненавидит русских. Всех, кто с такой радостью потирая ладошками стремится отобрать Крым... ...А папы...папы молча положили автоматы на землю...А русские на ТВ расскажут ,что без капли крови... "
Голомозі молодики з бичачими шиями та такими ж поглядами, які при появі телекамер чомусь затуляють рученятами обличчя, «героїчно» тягнуть літню жінку за руки-ноги, а потім викидають з вікон-дверей усе, що надбано впродовж кількох десятиліть, разом з іншими мешканцями; стражі порядку, що наполохано, немов перелякані горобці, збилися докупи й ніяковіють від того, що відбувається, з неприхованим бажанням зникнути з місця подій; молоді хлопці, що зчепивши руки, стали стіною перед «биками» й незворушно стоять до останнього, захищаючи господарів скромного помешкання на Печерських пагорбах…
Це не сюжет захоплюючого тріллера чи блокбастера, а кадри з новин центральних телеканалів країни, що на папері фанатично прагне до цивілізації, а насправді перебуває у повній дупі й упевнено рухається вперед...
Події, що наразі знову стали топ-новиною останніх кількох днів є наочним утіленням давньої української приказки: «Моя хата з краю, нічого не знаю…». На жаль, в стані анабіозу перебуває практично вся країна, з поодинокими винятками, що лише свідчать повну байдужість та апатію наших співгромадян по відношенню одне до одного та до всього, що відбувається навколо.
Я недаремно згадав події, пов`язані з незаконним, я би сказав – насильницьким виселенням родини київської викладачки з рідної хати, бо вони є яскравим прикладом нашого сьогодення, що позбавлене будь-яких натяків людяності та толерантності.
Українці – дивна нація. Ми звикли до того, що мовчки спостерігаємо за проблемами інших й спокійно реагуємо навіть на дикунські події, доки вони нас не обходять. От і зараз, коли країна б`є всі рекорди зі злочинності, наркоманії, корупції, економічній кризі, коли нахабство та відверта зневага до простого народу з боку всіх, хто, бодай, якимось боком причетний до владного Олімпу перейшла всі розумні й нерозумні межі, коли людей запросто вбивають з вогнепальної зброї чи збивають машинами, коли наших дітей безкарно вбивають щепленнями і ніхто не несе за це жодної відповідальності…ми сидимо склавши руки, бідкаємося про життя-буття, нарікаємо на скрутну долю і нічого не робимо, бо чекаємо, що прийде хтось і вирішить усі наші проблеми й негаразди…
Дзуськи! Ми можемо чекати вічно, аж до Другого Пришестя. Так далі не можна, бо це вже край. Кажуть, не так страшні вбивця чи злодій, бо вони можуть тільки вбити чи пограбувати, а байдужі – ті, з чиєї байдужої згоди вбивають та грабують.
Адже саме за нашої байдужої згоди нас грабують, вбивають, ґвалтують, позбавляють найелементарніших людських прав, саме за нашого мовчання фальсифікують вибори, вирізають ліси, отруюють довкілля, відверто плюндрують гідність та честь. Так-так, не глузуйте, вам не вчулося – гідність та честь. Ці слова вже майже зникли із нашого лексикону, тому ми й опинилися на смітнику історії й занурюємося в нього дедалі глибше…
Хто з нас не стикався з наведеними явищами? Всі збагнули, про що йдеться. Так, це саме ми з вами цнотливо проходимо повз хамів, що знущаються над слабшими, це саме ми намагаємося не чути відчайдушних благань про допомогу, це ми з вами не помічаємо чиєїсь руки в чужій кишені, саме наша байдужість підбадьорює різноманітне бидло, що безкарно вдирається до нашого життя й нівечить всіх і вся…
Де поділися славетна гостинність та легендарна толерантність України? Пам`ятаєте ті часи, коли серед ночі подорожній міг знайти в будь-якій українській оселі не тільки кухоль води чи окраєць хліба, але надійний прилисток та нічліг. І ніхто навіть гадки не мав відмовити у допомозі сторонній людині на вулиці чи серед поля широкого…
Де поділися ті славетні часи та доброзичливі люди?.. Так, ще трапляються диваки, котрі, незважаючи на наші реалії, ладні зняти з себе сорочку аби допомогти ближньому просто так, задля годиться. Але це стає такою рідкістю на тлі всеохоплюючої байдужості та пофігізму, коли людей цікавить тільки зиск і більше нічого…
То ж не дивуйтеся і не здіймайте лемент про допомогу, коли до вашої оселі раптом вдерлися голомозі хлопці з проханням поділитися статками чи квадратними метрами; не озирайтеся навсібіч у пошуках допомоги, коли у вас попросили закурити «конкретні пацани»; не обурюйтеся квитанціям із захмарними цінами на комунальні послуги, надіслані вам вчасно та без попереджень про зміни, бо саме цю владу ви обирали або байдуже спостерігали за махінаціями…
Просто згадайте про те, що «моя хата з краю…»
Украинская команда намерена войти в десятку Дакар-2012 Фото: http://dakar.net.ua
Украинская команда Sixt Ukraine получила официальное подтверждение от организаторов ралли-марафона «Дакар-2012» о регистрации.
«Нам пришло официальное письмо от организаторов о нашей регистрации и пожелания к скорейшей подготовке к самому сложному ралли на планете», – передает слова лидера команды Вадима Нестерчука автомобильный портал autocentre.ua.По словам Нестерчука, после успешного выступления на ралли серии Дакар – «Шелковый путь-2011», команда ставит перед собой новые цели: «На Дакаре-2012 мы постараемся попасть в десятку». Ралли «Дакар-2012» –это 33-е соревнование трансконтинентального марафона. В гонках принимают участие, как профессиональные спортсмены, так и любители. Уже в четвертый раз ралли пройдет в январе на территории Южной Америки. Стартуют участники 1 января в Мар-дель-Плата (Аргентина), и после 14 этапов, которые пройдут по территории Аргентины, Чили и Перу (впервые) финишируют 15 января в столице Перу – Лиме. Маршрут ралли-рейда составитболее 9000 км. Перу станет 27-й страной, принимающей Дакар.
Дивно, що при такій значній кількості тривожних сигналів власники українських активів досі не зрозуміли: ступінь захищеності їх майна залежить від рівня політичної незалежності держави. Найбільші промисловці України за російськими мірками - гравці другої ліги. У разі прискорення інтеграції країн там вони і опиняться
Геополітичне прагнення Росії інтегрувати в себе Україну добре відоме. Значна частина політичної еліти сусідньої країни за 20 років так і не звикла до того, що Україна - окрема держава. Політичних заяв і дій, які підтверджують цю тезу, чимало.
Настав час проаналізувати, як такі настрої були реалізовані в Україні в економічній площині. А вони таки були реалізовані, хоча і не завжди вдало.При об'єктивному аналізі навіть приватні російські інвестиції в Україну потрібно розглядати як наполовину державні: право ведення хоч якогось помітного бізнесу у себе на батьківщині російські бізнесмени отримують в Москві на рівні президента і прем'єра, і керівникам РФ компанії часто більш підзвітні, ніж власним акціонерам.
Хто більше Почати варто з даних офіційної статистики російських інвестицій в Україну. У ситуації, коли найбільшим інвестором України є Кіпр, називати російськими інвестиціями лише гроші, які прийшли з території Росії, некоректно. Більш-менш точну цифру російських інвестицій в Україну зможуть назвати хіба що компетентні органи, тому правильніше буде проаналізувати явище російської присутності в економіці на прикладі низки знакових підприємств країни. Крім аналізу фінансового стану куплених росіянами підприємств і їх відносин з державою, слід проаналізувати культуру ведення справ, принесену інвесторами.
[ Читати далі ]
В очах твоїх виблискують лелітки, Як передзвін кришталю — ніжний сміх, Мов скупана у росах диво-квітка, Чарує своїм поглядом усіх. У платті білім, мов лебідка, Через плече — капітанова коса, Ідеш, ти, ні — пливеш, моя ти, українко, І добротою світишся уся, На вулиці всім хлопцям-відчайдухам Спокою твоя врода не дає.
Бровою поведи — і всі щодуху Помчать бажання виконать твоє. Чим вимірять красу душі людської, Не знаємо ні я, ні він, ні ти, Та впевнений, що дівчини такої, Як українка, в світі не знайти.