хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «реформи»

Українців перетворюють на міль, вирощену на наркотиках

Олег Соскин
Олег Соскин

Сьогодні правлячий олігархат в Україні приступив до фінальної фази побудови кланової держави поліцейсько-карального типу.

З 1993 року в нашій країні було зроблено три найпотужніші системні пограбування населення. Перше трапилося в період прем'єрствування Леоніда Кучми. У той час був прийнятий курс на побудову корпоративної кланової держави з украй небезпечною і шкідливою структурою, що ділила суспільство на два полюси, - з одного боку, купка багатих, яка разом з усіма чадами, домочадцями і обслуговуючим персоналом складала 5-7% від загального населення і «всі решта».

Сьогодні «Золота сотня» значно «порідшала» і складає всього 3-4%. Під «всіма решта» в даному випадку мається на увазі так званий «масив бідних», що складає на сьогоднішній день близько 70% населення, з яких 20% - люмпени, парії суспільства; люди, що не підлягають соціальній реновації. Іншими словами ті, хто вже остаточно опустився на дно.

Найстрашніше, що в результаті впровадження цієї моделі, запущеної комуністичною номенклатурою, Україна йде абсолютно не по європейському шляху. Замість того, щоб будувати суспільство народного капіталізму, де середній клас, як в скандінавських країнах, складає 80%, а в Польщі 2/3, ми прийняли «на озброєння» африканську модель процвітання трайбалістського суспільства, тільки без КДБ і «злодіїв у законі» - тобто, у нас вийшов ще страшніший мутант - держава бандократії.

Проте, в чому ж суть кланової держави? У тому, що влада, гроші і власність передаються по силі. Так у Кучми владу забирали «помаранчеві», які сьогодні вимушені переуступати її «донецьким», які у свою чергу хочуть влаштувати кастову державу, щоб передавати владу, гроші і власність вже не по силі, а по спадку. Тобто, одна сім'я хоче встановити своє остаточне панування і перейти до своєрідної монархії - спочатку бандитської, а потім легітимної. Але для цього необхідно, щоб усе було як в старому англійському анекдоті: «Чому в Британії такі рівні газони? Тому що їх стрижуть щодня протягом трьохсот років». Україні, у разі встановлення бандитської монархії, теж доведеться пройти через таку «стрижку», але, на відміну від англійських газонів, це буде «стрижка» людей.

Так от, для того, щоб створити таку систему, за 20 років «незалежності» України було зроблено три пограбування населення. Спочатку це було знецінення внесків після розпаду Союзу. Потім штучний обвал гривні і банкрутство підприємців малого і середнього бізнесу, і концентрація капіталу в бандократії через Кучму, Ющенка і Лазаренка у 1998-99 рр. І третє пограбування було здійснено зараз, рівно через десять років - у 2008-2009 рр., новою групою кланів - сім'ями Ющенка і Тимошенко за підтримки керівництва Нацбанку.

Зараз готується четверте пограбування, без якого перехід до кастової моделі неможливий. Під ним мається на увазі перетворення людей на рабів. Для цього необхідно позбавити їх малого і середнього бізнесу, дрібної власності (для цього прийнятий Податковий кодекс). Наступний крок: треба, щоб у людей «згоріли» їх накопичення. Для цього треба ще раз знецінити гривню і дестабілізувати можливість конвертації її в євро і долар.

Я не здивуюся, якщо зараз візьмуть і обмежать обмін валюти. Це було б логічним кроком з погляду бандократії. Особливо зараз, коли вони готуються відкрити ринок землі для продажу. Крім того, їм необхідно більше грошей з бюджету. І тут на допомогу приходить так звана пенсійна реформа, хоча насправді це знищення населення з метою остаточно розділити людей на касти, давши таким чином «зелене світло» своїм родам.

Як ви думаєте, чому у мільярдерів стільки дітей? Для чого вони сьогодні розмножуються прямо як черв'яки шляхом ділення? Для того, щоб у майбутньому за допомогою свого гадючого виродка контролювати фінансово-економічні висоти; щоб «чужий» не зміг потрапити на їхню «територію». Тому що вони хочуть свою сьогоднішню менеджерську функцію з'єднати з функцією володіння. І це якраз ознака феодалізму.

Сьогоднішні олігархи ненавидять людей і з цієї причини перетворюють їх на біо-роботів. Вище я говорив про фінансово-економічне пограбування, але є ще одна деталь, якої ми не маємо права випустити з уваги, - перетворення українців на лінійно-програмованих істот, позбавлених можливості думати.

Є три моменти, за допомогою яких здійснюється перетворення людини в карнавальну істоту, в гедонізм. Ті, хто сьогодні переслідує цю мету, чудово розуміють, що, насамперед, треба «вирубувати» молодь, оскільки на сьогоднішній день у нас з числа молоді 20 млн. потенційних революціонерів у віці від 15 до 45 років. Вона сьогодні пригнічена тим, що не має майбутнього, а в кастовому суспільстві ці люди взагалі стануть ізгоями. Їм би зараз активно боротися за своє майбутнє, а вони опустили руки, вважаючи за краще мати «морди здоровенні», наливаючись пінним пивом. Бісмарк стверджував, що у людини, яка постійно п'є пиво, мозок стає тупим і ледачим.

Не випадково всі рейтингові телеканали України сьогодні належать «провідним» мільярдерам. Телебачення - це інструмент, за допомогою якого в підсвідомість людини вводиться так званий «розважальний геном», який вселяє, що без зусиль, тільки беручи участь в конкурсах, людина може стати «зіркою», а відкрутивши кришечку, знайти під нею заповітний мільйон. Усе це направлено на створення нації, яка займається тільки тим, що споживає, ні про що не думає, і відповідно нічого не відчуваючи.

Наступний елемент - так звана «московська церква», яка переконує нас, що наша чинна влада «Від Бога» і чинити опір їй не можна. Навпаки, їй треба служити вірою і правдою, цілувати ноги і у всьому підкорятися. Загалом, і тут людині треба ставати рабом, але не Божим, а олігархата, тому що всім відомо, що московські попи - найбільші хабарники, що їздять на дорогих машинах, розважаються в ресторанах, займаються бізнесом і дружать з бандитами.

Після того, як буде введений так званий Трудовий кодекс, людей остаточно закріплять як фабричних рабів. Думаю, що чинна влада із задоволенням через латифундії і пролетарську найману працю реанімує колгоспи і радгоспи, тому що їх основне завдання - знищити фермерів, земельних приватників. Саме тому в списках мільярдерів сьогодні вже є люди, що є власниками тисяч гектарів української землі, які в самому осяжному майбутньому перетворяться на земельних баронів.

У всі часи людям необхідні хліб і видовища. І я не сумніваюся, що наступним кроком нинішньої влади стане легалізація легких наркотиків для того, щоб ще більше занурити народ у смог, з якого він вже ніколи не зможе вибратися. Не випадково сьогодні величезна кількість людей ходить по вулицях з «дебільниками» у вухах - їхній мозок вже не працює, він атрофований і не сприймає навколишню дійсність. Їм уже вкрай необхідний цей «там-там» у вигляді ритмічної музики, що примітивізує людину й руйнує її інтелектуальну і духовну оболонку, яка єднає її з Творцем.

Коли все це буде виконано, бандократія візьметься за наступний крок: вона візьме кожну людину під контроль. Для цього і придумано нав'язати українському суспільству паспорти з біометричним чіпом. У чому сенс цих «карток»? У тому, що оцифровану особу легко фіксує, скануючи, будь-яка телекамера, де б людина не знаходилася. Сьогодні за допомогою ідентифікаційних і біологічних номерів про людину поступово накопичується інформація, а з введенням біометричних паспортів вона буде ще і у форматі відео. Будь-яку людину і її сім'ю таким чином можна буде легко контролювати, а значить, робити вплив і тиск. А вивчивши слабкості і звички, програмувати, як худобу. Усіх тих, хто, не дай Бог, виступатиме проти режиму, можна буде також легко відстежувати і знищувати. За допомогою цифрового телебачення будь-який «ящик» вмить перетворюється на телекамеру, і тоді від влади не сховається нічого - їм буде надана будь-яка картинка того, чим займається та чи інша людина - аж до приймання душу, занять сексом або поглинання їжі. По суті таким чином нам готують цифрову в'язницю, коли кожен, сам того не розуміючи, стає в'язнем камери (гра слів).

Тепер поділимося за соціальною структурою на три частини і побачимо, що виходить: 1-2% - олігархи, 30% - так звані, поліцейські елементи (ті, які контролюватимуть суспільство, вважай - гестапівці) і близько 70% - раби.

Я розповів сценарій, який нам готують. Але, чому я такий упевнений в цьому?

Тому що, якщо взяти фінансово-економічні показники і подивитися, скільки з 1 січня 2010 року Нацбанк України надрукував грошей, ми побачимо, що готівкова і безготівкова грошова маса збільшена на 30%. Це показник девальвації, проведеної у жовтні 2008 р. Сьогодні по «готівці» ми маємо девальвацію в 17%, а щоб відбувся обвал гривні, необхідно 27% - саме до цього нас і готують.

Державний борг на сьогоднішній день перевищив 120 млрд. доларів. Таким чином, сьогодні на кожного громадянина України, включаючи новонароджених, наближається до 350 доларів на рік. Виходячи з цього, вже увійшли до зони безпосередньої небезпеки банкрутства держави - дефолту. Причому Азаров ці темпи збільшив більше, ніж Тимошенко.

Декларовані сьогодні реформи - це геноцид проти народу. Це треба зрозуміти. І цьому треба чинити опір. Не можна допускати узурпації.

Необхідно створювати Народне віче і Комітети народного порятунку. Без цього ми не зможемо чинити опір олігархату і боротися за майбутнє якщо не себе, то хоч би своїх дітей. Адже нам не потрібно, щоб вони стали в'язнями і біомасою, яку вирощуватимуть для того, щоб потім різати на органи, а таке, повірте, офіційно робитиметься, бо це є ліквідний і прибутковий бізнес.

Сьогодні кожен повинен боротися за право залишатися людиною - яка думає і єднається з Творцем. Сьогодні настав час діяти.

Олег Соскін

Наша освита.((

Сразу предупреждаю - не про политику.

Но пройти мимо такой инфы не смогла.unsmile

Праздравляю налогоплательщиков - ваши деньги потрачены самым лучшим способом.

ДНУ "Институт инновационных технологий и содержания образования" Минобразования закупит учебники для 1 класса на сумму 61,13 миллиона гривен.  инфа тут  и там Самыми дорогими оказались учебники украинского языка для школ с обучением на польском языке - 647 гривен за экземпляр. Испанский язык для первоклассников стоит 518 грн/экз., украинский язык для школ с молдавским языком - 497 грн/экз.crazy

Коррупцию и инфляцию уже поборолиhelp

Денег на бюджетников у нас нет !


Правительству Украины не удалось снизить дефицит бюджета на 3,5 миллиарда гривен, об этом сегодня на заседании Кабинета министров заявил премьер-министр Украины Николай Азаров, комментируя принятие изменений в бюджет. «Мы продолжаем необходимую политику финансовой стабильности, и потому не уменьшен дефицит государственного бюджета на 3,5 миллиарда гривен», - цитирует Азарова пресс-служба Кабмина.

Премьер также поручил Министерству финансов срочно разработать и утвердить нормативные акты для внедрения изменений в госбюджет. По словам Азарова, «экономика позитивно откликнулась» на финансовую политику государства, поэтому доходная часть бюджета по предложению правительства была увеличена на 14 миллиардов гривен, а расходная - на 19 миллиардов.

«Значительно увеличены социальные расходы. За счет этого до конца, не,будут повышены заработные платы бюджетникам. Денег на бюджетников у нас нет !», - сказал премьер.



98%, 44 голоси

2%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Про реформы.

  Читая о пользе и необходимости реформ, я почему-то вспоминаю старый, бородатый анекдот конца союза, так что звиняйте за баян. Но мне этот анек рассказал очень интересный человек с острым и ясным умом. Вы обдумайте.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
  Повадился волк зайца иметь. Совсем не дает ему прохода, заяц и прячется от него, и убегает, один хрен волк его догоняет, ну и пользует, соответственно. 
Приходит заяц к медведю, так и так, мол, косолапый, ну совсем мне волчара, сцуко, прохода не дает, какая-то фигня получается, короче. 
Медведь зовет волка и требует объяснений. 
Мишаня, скулит тот, я ж один остался в лесу-то, с тех пор как волчица моя сбежала. И че вот мне делать, я без этого дела вообще сдохну, а какой тогда у нас лес будет без волка-то? 
Медведь чешет затылок: 
Короче, заяц, я тебя понимаю, конечно, но и у серого вишь какая беда. Так что давайте так поступим, тебе, волчара, разрешаю один раз в неделю зайчишку, ну а ты, косой, уж потерпи давай, и правда, какой лес без волка? 
Ну, че, медведь решил, заяц вздохнул хотя бы так, и то нормально. ПОНЕДЕЛЬНИК волк идет к зайцу, ну, и, естественно. Заяц довольный неделя отдыха. ВТОРНИК волк идет к зайцу и давай приставать. Тот ему ты, слышь, ничего не перепутал? В следующий понедельник приходи. А волк ему ну, заяц, ну давай я тебя сегодня разочек, а потом ты ДВЕ НЕДЕЛИ будешь свободен. Вот запиши в тетрадочку, чтобы не забыть. Ну, заяц, думает, в принципе, нормально, че, две недели потом не видеть скотину эту. 
Короче, дело сделано. СРЕДА. Та же ситуация. Заяц в шоке, но соглашается с волком, что три недели отдыхать от этого дела гораздо лучше чем две... ЧЕТВЕРГ... ПЯТНИЦА... СУББОТА... ВОСКРЕСЕНЬЕ. 
Медведь обходит свои владения, смотрит заяц потрепанный сидит под березкой с тетрадочкой и пишет что-то. 
Спрашивает его: 
Че, мол, как дела, косой, нормально у тебя все с волком? 
Да понимаешь, Миша, как е@aли так и е@6ут, вот только бухгалтерии прибавилось!

Руки геть від освіти та Івана Вакарчука!

Близько п’ятдесяти представників громадськості, та лідерів з різних регіонів України підтримали днями звернення академічної спільноти Львівщини “Руки геть від освіти!” на підтримку міністра освіти та науки Івана Вакарчука.

У зверненні було підкреслено позитивні здобутки в реформуванні освіти. Зокрема було зазначено, що “опитування громадської думки засвідчило, що саме реформи в освіті і, зокрема, реформу вступу до вищих навчальних закладів громадяни України сприймають як одну з найуспішніших за всю історію незалежності нашої держави. У всіх міжнародних аналітичних звітах незалежне тестування вважають найбільшим здобутком українського суспільства на шляху утвердження таких визначальних демократичних принципів в освітній політиці, як принцип прозорості і рівний доступ до якісної освіти”.

Громадськість та освітяни вважають неприпустимими намагання певних політичних сил політизувати освітню сферу та нівелювати нечисленні досягнення Української демократії.

«Саме ЗНО дає величезний шанс для усіх розумних дітей України вибитися в люди, незалежно від регіону чи фінансів», — говорять підписанти звернення вустами цьогорічного випускника Фурсівської сільської школи на Київщині Сашка Соболя, який набрав 200 балів із усіх предметів.

Підтримати це звернення

Текст звернення - у додатку.


Додатки : Звернення ( ruky_het_vid_osvity+.doc, 44 Kb )  

Я хочу буди грузинським вчителем !!!



Министр образования Грузии Дмитрий Шашкин рассказал спецкорреспонденту ИД "Коммерсантъ" Ольге Алленовой о том, как он оценивает реформу в средней и высшей школе Грузии.

"Полностью был исключен вариант коррупционных сделок"
В Грузии до сих пор нет однозначной оценки реформы образования — часть общества и оппозиция считают ее неудачной. Почему?

[ Читати далі ]

Нічево ні мєняєца


Я начал интересоваться политикой примерно в 2003-м году, в 19 лет. Тогда я был пламенным оппозиционером и искренне ненавидел любую власть. Я ненавидел Боделана за жуткие ямы, потом Гурвица за отсутствие горячей воды летом, потом Костусева вообще за всё. Естественно я ненавидел Кучму, очевидно что я ненавидел Януковича. Я положительно относился к Виктору Ющенко, но это закончилось спустя месяц после его инаугурации, когда он не подписал свои «первые 10 президентских указов», которые распространялись во время выборов.

Моё мировоззрение поменялось после того, как я получил в руки власть. И я совсем не о мандате депутата облсовета, а про Такси Бонд. По сути я стал главой маленького правительства в государстве где несколько сотен таксистов и тысячи пассажиров такси. Таксисты хотят мало работать и много зарабатывать. А клиенты хотят дёшево, быстро и качественно ездить на такси. Я сам столкнулся с критикой и давлением со стороны обеих этих групп.

После этого я стал иначе относиться к критике людей, находящихся во власти. И чётко разделять тех кто делает что-то, у тех кто не делал почти ничего. Исходя из этого критерия я мог поддержать на этих выборах президента только Порошенко или Садового.

В 2015-м году я создал сайт, на котором стал ввести учёт всех реформ, проведённых в стране, про которые мне удавалось прочитать в новостях или на фейсбубке - http://reformy.org.ua. Сейчас на нём 223 новости об изменениях в стране.

И мне почему-то кажется, что после выборов президента вряд ли получится наполнять этот сайт таким же количеством новостей.

Тяжкий шлях до свободи

Все настільки логічно, що аж самому страшно: Порошенку потрібен мир з Путіним та його режимом та ще  уподібнення свого режиму до путінського. Але для цього потрібно всіляко загальмувати люстрацію суддів, міліції та решти апарату з часів Януковича - вони ще знадобляться президенту. 
     З цією метою і відбулася протиприродна зустріч з Путіним - яка не озвучується як зустріч агресора з жертвою нападу. 
На підприємства Порошенка, здається не зчиняються напади - він не жертва.
    
Щодо членів Батьківщини  Авакова, Турчинова, Яценюка, Томенка та інших, згадується притча про те, що будь-яку фортецю ворога можна відчинити за допомогою осла із золотом.  Опиратися їм президентові-мільярдерові важко - надто солодкі цукерки та шоколадки у кориті.
    
Але головне питання - повалення олігархічного устрою - залишається. Ми нічого не чули про гуманітарку від Порошенка на армію - але на помічників є.
    
Так що війна яка розгоряється, невдовзі спалить усіх, хто хапається не за зброю, а за мішок з грошима.

В 2005 році Порошенко з Ющенко надто поспішили тоді на союз з олігархами - помаранчева революція погрузла у багнюці зрадництва, а зрадники перекочували в другу революцію.

    
Але тоді не було війни - зараз Путін не бажаючи, зробить усе, щоб у нас революція дійшла до логічного кінця.
Все йде як по підручнику історії. Порошенко та усі хто з ним, САМІ зсуваються у прірву - але ще цього не помічають. Нехай. Вони самі за нас все зроблять.
  
Своїм безумством
Путін допоможе, виявити нашу дворову шпану.

 
   Станіслав Овчаренко

Іржаві шестерні - криза державного менеджменту

Андрій Дуда

Нинішня влада доклала чимало зусиль і присвятила часу побудові виконавчої вертикалі. Але
в результаті ефективність виявилась нижчою, ніж за попередників
9 грудня 2010 року вийшов Указ президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», яким окреслено першочергові заходи щодо зміни їх структури та функцій. Часу, що минув, достатньо для перших висновків. Як бачиться, зміна моделі й підпорядкування органів виконавчої влади, а також розширення впливу президента на виконавчу вертикаль (які чомусь називаються «адміністративною реформою») не посприяли досягненню декларованих цілей цієї реформи: ані ефективності роботи, ані оптимізації чисельності, ані підвищенню відповідальності в цих органах.
 
«Народні депутати Кабміну»
 Півроку тому парламент ухвалив закон, який «висів» у повітрі понад 10 років, – про центральні органи виконавчої влади. Фактично, цим документом закладено правові підвалини діяльності центрального рівня управлінської вертикалі (міністерства, державні служби, агентства тощо). Норми чітко відображають сучасну тенденцію в державному управлінні: поновлюються «кучмівські» повноваження президента. Система виконавчої влади на центральному рівні знову стає двоголовою. Формально Кабмін є вищим органом у системі виконавчої влади, але фактично ключові повноваження має глава держави.
 Понад те, тихою сапою було зроблено справжню кадрову революцію в міністерствах. Сьогодні міністр поступово набуває рис «народного депутата Кабміну»: він голосує на засіданні уряду, але реальною владою у своїй інстанції не наділений. Відбулося це завдяки реінкарнації ідеї Леоніда Кучми щодо запровадження посади «державного секретаря» в міністерстві, якого призначав і звільняв безпосередньо президент (до речі, саме прем’єр Янукович 2003 року домігся того, щоб такі посади скасували). Сьогодні їх поновлено, щоправда, під нарочито безликою назвою «заступник міністра – керівник апарату». Але суті це не змінює, бо його статус абсолютно відмінний від решти заступників.
 Керівник апарату є державним службовцем і продовжує виконувати свої повноваження, навіть коли звільняють очільника органу. Ба більше: для Януковича зробили з міністрами те, на що не наважувався Кучма (хоча йому це наполегливо радили). Їх фактично позбавлено повноважень у призначенні та звільненні працівників апарату міністерства. Тобто формування штату органу – це компетенція заступника – керівника апарату (залежного від очільника держави), а не профільного міністра. Якщо за Кучми призначення і звільнення з посад здійснював держсекретар за погодженням із міністром, то сьогодні все вирішує вірний президентові керівник апарату.
 
Нагляд і контроль
 Інша цікава тенденція у змінах структури виконавчої влади – запровадження можливостей для перехресного контролю з боку представників різних політично-бізнесових груп в оточенні глави держави. Цьому сприяє кілька інституційних рішень. По-перше, «обсаджування» міністерств різноманітними службами, агентствами та іншими «технічними» структурами, які перебирають на себе прикладні функції, часто пов’язані з управлінням чи розподілом бюджетних коштів. Керувати в цій системі призначають чиновників, асоційованих із різними кланами: так, «профільним» віце-прем’єром може стати лідер однієї з таких груп, міністром, – наприклад, ставленик «старих донецьких», а керівником нацагентства – молоде дарування, яке вважають наближеним до глави АП. Так – усі на видноті, підноситься роль глави держави як арбітра… хоча енергія часто витрачається не на справу, а на «узгодження» групових інтересів.
 По-друге, розширення кола «політичних крісел». Згаданим законом від 17 березня 2011 року посади першого заступника міністра та заступника міністра віднесені до політичних, на які не поширюються трудове законодавство й норми щодо державної служби.
 На практиці це означає, що президент дістав додаткові можливості в тасуванні «колоди» міністрів. Він може в будь-який момент приймати рішення про звільнення когось із них чи інших «політиків» і не побоюватися, що роботу буде «завалено». Бо ж пам’ятаємо: в кожному міністерстві є свій «кадровик».
 
Скорочення через розширення
 Свого часу Адміністрація президента України голосно відрапортувала про «самоскорочення» чисельності. Мовляв, якщо за помаранчевих Секретаріат налічував 530 осіб, то після приходу до влади Януковича склад АП зменшили до 424. Та не минуло й року, як «у рамках адміністративної реформи» з’явилися два укази президента, якими було збільшено штат його канцелярії спочатку до 514, а 11 серпня 2011 року – до 524 працівників. Тобто сьогоднішня структура на Банковій чисельно майже не відрізняється від колишнього Секретаріату.
 Заради формальної справедливості слід сказати, що рівень кадрових скорочень у міністерствах та інших ЦОВВ загалом відповідає темпу, закладеному в указі президента про адмінреформу від 9 грудня 2010 року. Проте на сьогодні ще дуже рано підбивати підсумки скорочення штатів у центральних органах виконавчої влади. Проект постанови Кабміну про їх граничну чисельність уже має кілька редакцій, але досі не підписаний. Причина зрозуміла: кожен міністр, кожен керівник центрального органу лобіює власні інтереси.
 
Відрізали, не відмірявши
 Технологія скорочення в органах влади вже сьогодні демонструє грубі прорахунки. Насамперед ідеться про механічність цього процесу. Спочатку урізають «вакансії» (тобто «незаміщені» посади), далі «під ніж» потрапляють місця «пенсіонерів». І лише після цього вирішують питання про скорочення персоналу. Як засвідчує практика, таке бюрократичне зменшення чисельності штатів – підстава для дальших кроків у їх роздуванні.
 Понад те, скорочення заради скорочення, хизування цифрою результату – це хибний шлях. Кадрове урізання має бути останнім етапом в адміністративних перетвореннях, йому має передувати інвентаризація функцій як держави, так і органів влади, вивчення навантаження на одну посаду тощо. І саме зі скорочення функцій, оптимізації їх виконання треба починати аналогічний процес щодо кадрів. Цього на належному рівні зроблено не було.
 
«На Івана по два пана»
 Серйозним недоліком нинішніх перетворень є також відсутність системних змін у відносинах керівник – підлеглий у владних інституціях. У ході «адміністративної» реформи Януковича не було жодним чином змінено вимог до формування структурних підрозділів органів державної виконавчої влади, хоча це вкрай необхідно робити, зважаючи на галопуючі темпи впровадження електронного урядування, оптимізації комунікацій в органах державного управління. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій», яка встановлює вимоги до структури органів влади, – це вчорашній день у даній царині, оскільки вона зберігає безліч управлінських рівнів і чималу кількість керівників на квадратний метр. Департамент в органі влади (скажімо, в міністерстві) із 25 осіб може включати таких керівників: директор, один заступник «без портфеля», два керівники управлінь, чотири начальники відділів, кілька завідувачів секторів. Тобто як мінімум 8–10 керівників на 25 службовців, що меншою мірою бачиться дивним не в мілітарній, а в цивільній службі. Попри те, «реформатори» не спромоглися навіть косметично підкоригувати цю систему.
 
Неправильна мета
 Найголовнішою проблемою «адмінреформи» та основною причиною низької ефективності держуправління, яка й виявляється в постійній неспроможності держави сформулювати і втілити в життя цілісну результативну політику й відображається в низьких рейтингах довіри громадян до органів влади та в скепсисі щодо самої спроможності чиновників діяти ефективно, є початково неправильно поставлена мета. Закони, укази президента й постанови Кабміну де-факто спрямовані на вирішення двох завдань: реального – забезпечити лідерові держави та його оточенню контроль над управлінською машиною; і популістського – продемонструвати «скорочення чиновників» (яке має стати замінником власне реформи). Усунення дублювання функцій, зменшення непотрібного втручання держави в економіку й життя суспільства, запобігання корупції, відкритість і зручність для громадян – усіх цих питань «реформатори» навіть не заторкнули. А отже, годі дивуватися, що реальним результатом перетворень стали запобігання чиновників перед АП і глухе роздратування від беззмістовних скорочень. Як це позначиться на ефективності вертикалі – зрозуміло без пояснень. 

Та що ж ви там таке готуєте...?

Одного разу в телевізорі з'явився блідий як смерть Міністр Фінансів і заявив: - Фінансова криза нас не торкнеться! Тому що... Я вам точно кажу...!  Населення, яке знає толк в заявах офіційних осіб, виматюкалося неголосно і вирушило закуповувати сіль, сірники і цукор.  На наступний день в телевізорі з'явився збентежений донезмоги Міністр Торгівлі і сказав: - Запаси хліба і товарів першої необхідності дозволяють нам з гордістю стверджувати, що голод і товарний дефіцит нам не загрожує. Ось вам цифри...  - Ох! - Сказало населення і докупило ще борошно та крупи.  Міністр Сільського Господарства для переконливості станцював на трибуні і сказав радісно: - Небачений урожай! Надії на експорт! Відроджуємося! Засіки тріщать! - Ось, навіть як! - жахнулося населення і побігло конвертувати заощадження в іноземну валюту.  - Ціни на нерухомість впадуть! Кожному студентові за пентхаузу! У  найближчому майбутньому! - Не скривившись випалив Міністр Будівництва. - Та що ж таке, га? - завило населення і побігло купувати гас, гасові лампи, дрова і вугілля.  - Сучасна армія на контрактній основі. Вже завтра. І гранати нової системи... У світі таких ще немає - поважно сказав Міністр Оборони. - Ну а  чого нам? Грошей же - тьма тьмуща. Резерви, запаси і взагалі профіцит. - Мамо! ... - пискнуло населення і почало копати землянки. 

- Все о-фі-ген-но! Ви розумієте?! О-ФІ-ГЕН-НО! - вселяв Президент.

-Ми вже сьогодні могли б побудувати комунізм. Єдине, що нас  зупиняє - нам всім стане нічого робити. Тому можете спати  спокійно! Стабільніше не буває! Пенсіонери купують ікру відрами! Передбачаю якісний стрибок, ривок і стрибок. А кількісний - взагалі біг! Семимильними кроками до достатку і процвітання. Кариби стають ближче. Світ біля наших ніг! По сто тридцять центнерів троянд з  кожної клумби. Надої будемо взагалі скорочувати. Корови не можуть тягати вим'я. Населення обурене дешевизною. Південна Америка проситься до складу нас на правах радгоспу. Ура! - Та що ж ви там таке готуєте, звірі?! - закричало населення і про всяк випадок переодяглося у все чисте...

Сторінки:
1
2
3
4
6
попередня
наступна