Корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування в Україні, є однією з найбільш популярних тем українських та світових засобів масової інформації.
Та й недаремно.
Незважаючи, на перманентно виникаючи корупційні скандали на державному та місцевих рівнях, багатомільйонні оборудки з розкраданням бюджетних коштів не припиняються. Що й зрозуміло. Корупційна справа в Україні є престижним понадприбутковим та майже безпечним заняттям. Виключна більшість викритих правоохоронцями корупціонерів, залишають свої посади та просто переходять «працювати» на інші прибуткові посади у державно-комунальному секторі.
І Київ, не є виключенням у цьому сталому порядку. Тутешні комунальні чиновники та посадовці є справжніми віртуозами по злагодженому та ефективному розкраданю міського бюджету. Проте самобутня київська корупція є лише складовою частиною загальнонаціонального корупційного руху, який вже давно став одним з головних трендів, за яким Україну впізнають у світі.
Безумовно, на діяльність корупціонерів всієї країни, має великий вплив невтомна та самовіддана діяльність ініціативних столичних корупціонерів по власному збагаченню, яка є взірцем для наслідування для корупційних спільнот по всій країні – від міст мільйонників до селищ міського типу.
І що дуже важливо, Київ – це місто неляканих корупціонерів. Професія корупціонера у столиці перебуває у небувалій пошані та є надзвичайно популярною, а найзавзятіші корупціонери, взагалі вже багато років є недоторканими особами, бо з правоохоронцями у них укладений «вічний мир».
Для того, щоб краще зрозуміти суть досліджуємого явища та взнати, що таке Київська комунальна Корупція, а також збагнути, чим керуються люди, що формують повістку дня у комунальному Києві, варто насамперед розуміти, що комунальний світ Києва, це не тільки двірники, слюсарі-електрики ЖЕДів, укладачі асфальту, сміттєвози, полювальні машини влітку та снігозбиральна техніка взимку, з якими ми стикаємось майже щодня у різні пори року.
Насправді, комунальний світ Києва – це майже зворотній бік Місяця та практично невідома для сторонніх територія – терра інгкогнита.
Це окремий Всесвіт, зі своїм стійким уявленням про буття, неписаними, але жорсткими правилами роботи та поведінки, офіційними та неофіційними лідерами, розгалуженою офіційною та неофіційною системами управління, внутрішнім конкурентним середовищем, відношенням до зовнішнього світу, та взаємовідносинами між суб’єктами та об’єктами комунального руху.
Також для ліпшого розуміння внутрішніх комунальних процесів, треба розуміти, що держава та органи місцевого самоврядування є основними та найбільш багатими замовниками та покупцями на ринку купівлі-продажу товарів, робіт та послуг в країні. Багатішими, навіть у порівнянні, з самими прибутковими приватними компаніями України.
Якщо дуже-дуже коротко, то вся місцева політика та політики, крутяться навколо одного чинника - отримання особистих прибутків та надприбутків, в залежності від того, хто який, з комунальних керівників та чиновників, займає рівень на щаблях сходів до фінансових потоків, що течуть з бюджету Києва – міської скарбнички, яка для них є куркою, що несе золоті яйця.
Можна гарантувати, що якби переважна більшість мерів Києва, депутатів Київради, високопосадовців КМДА та районних адміністрацій, керівників великих комунальних підприємств, здебільше з яких є широко відомими медійними фігурами, отримували прибуток лише у вигляді офіційної комунальної зарплати, то ми би їх швидше за все, не те що не бачили, майже кожен день у екранах телевізорів та моніторів, а й взагалі не знали про їх існування, бо вони застосовували би свої унікальні здібності та таланти, десь на інших фінансово-приємних напрямках.
Головними спонсорами київських корупціонерів є кияни, бо саме з їх податків та податків київських підприємств, головним чином живиться бюджет Києва, який годує корупціонерів та надає їм можливість різними правдами та кривдами (переважно), отримувати особисті багатомільйонні статки.
Незважаючи на те, що київські чиновники фактично є найманими працівниками, яких кияни найняли для управління комунальним майном та комунальними процесами у місті, інтереси саме киян, під час прийняття важливих рішень про розвиток та підтримання належної життєдіяльності міста, приймаються до уваги мінімально, в останню чергу.
Основний принцип, яким керуються комунальні бізнесмени від влади є особиста фінансова зацікавленість. Ніяка «Програма розвитку Києва на 2021-2030 роки» не буде затверджена, якщо комунальні комерсанти не будуть впевнені в тому, що вони особисто зароблять чималі гроші, на цій міській програмі.
У попередньому огляді, ми на конкретних прикладах розповіли, як не покладаючи рук комунальники освоюють бюджетні кошти, не забуваючи при цьому свій особистий інтерес. У них це добре виходить. Аж подих перехоплює від того, як комунальні підприємці, не надаючи реальних послуг, не виробляючи будь-які товари, не виконуючи якісь роботи, обіруч загрібають сотні мільйонів бюджетних гривен.
Якщо Ви зайдете до них, у їх робочі кабінети і запитаєте – «Чим ви тут займаєтеся, шановні?», - то вони скажуть, що вони працюють. - І це майже правда, вони дійсно працюють, але праця їхня, є дуже специфічною працею.
Якщо узагальнити діяльність більшості високопосадових комунальних чиновників, то можна сказати, що їх діяльність більш нагадує дійство, на яке, ми так любили дивитися у дитинстві в цирку.
Пам’ятаєте?
- Прошу уважно слідкувати за руками… Спритність рук, та ніякого шахрайства… Але-апп…Десять (двадцять, п’ятдесят) мільйонів бюджетних коштів були ваші…А стали наші…Всім дякуємо за увагу…До побачення та до наступних зустрічей.
Звідки у Києві з’явилися ці умільці?
Корупціонерами не народжуються та не становляться від самих пелюшок, і в дитинстві ніхто не каже, - «Мамо, тато, коли я виросту, я буду корупціонером!». Не навчають «професії» корупціонера у школах та ВУЗах, але корупціонером можна стати в одну мить, прийнявши рішення вкрасти державне чи комунальне майно, прийнявши хабар або погодившись на пропозицію сприяти розкраданню коштів та майна, свого народу.
Сьогоднішні корупціонери за фахом, більшістю є економістами, будівельниками, інженерами, спортсменами, правоохоронцями, менеджерами та фахівцями з державного управління. П’ять років їх навчали фаховим дисциплінам в університетах та інститутах. Академіки, професори та доценти вчили їх розумному, доброму і вічному, надавали їм професійні знання.
Потім майбутні корупціонери працювали у державних та комунальних установах і працювали непогано. З часом, вони стали компетентними чиновниками та фахівцями. Ці люди не були патологічними крадіями, психологічна деформація трапилась під час здійснення ними професійних обов’язків, коли з’явилось бажання і можливість покращити свій фінансовий стан, за рахунок коштів свого міста та міського майна.
Талановиті, розумні та досвідчені комунальні професіонали, опанували мистецтво корупції, знайшовши свою долю у створенні та реалізації понад прибуткових авангардних корупційних схем, не забуваючи перевірені часом здирництво та хапання всього комунального, що потрапить до їх рук.
На їх переконання, прийшли такі часи, коли головне не хлюпати вухами та не відмовлятися від свого щастя, а хапати все, що саме пливе у їх руки.
Учорашні чесні люди трансформувалися у принципових корупціонерів, з відповідними негативними наслідками для бюджетних коштів та загальноміського майна, бо знайшли для себе формулу життєвого успіху у плодотвірному привласненні комунального майна та рецепт щастя в отриманні приголомшливих по розмірам хабарів, тобто в набутті за відносно невеликий проміжок часу статків, які звичайні люди на державно-комунальній службі, за все життя не зароблять.
Чому? Бо змінилися часи і у суспільстві відбулась зміна приоритетів моральних цінностей. Розкрадання державного та комунального майна, в очах багатьох членів суспільства, вже давно не є злочином.
Збагачення за будь-яку ціну, стало життєвим принципом великого прошарку суспільства. І багато хто з них, бажає особисто прийняти участь у пограбуванні загальнодержавного, себто народного майна. Тільки не знають, як це зробити, а якби взнали, то бігли б наввипередки - хто швидше займе хлібне місце, на якому можна збагачуватись, за рахунок пограбування своїх співгромадян.
А тим, кому вдалося зайняти такі місця, їм навіть заздрять та вважають їх щасливчиками – ось пощастило, так пощастило, бо не всім же бути такими винахідливими та талановитими підприємцями, як Біл Гейтс чи Ігор Коломойський, а добре заробляти дуже хочеться.
І ось, сьогодні, їх професія – корупціонер. Життєве кредо – «Хапай, що бачиш!» та «Вкрасти все!». У своїй діяльності, ці люди, не керується такими поняттями, як «добре» чи «погано». Їхне мірило - «Вигідно» чи «не вигідно», а інше для них немає значення. Їх життя є грою на межі добра та зла, хоча фактично вони вже давно перейшли на бік зла.
Багато хто з них, досяг великих фінансових успіхів у корупційній діяльності, а хтось взагалі став уособленням корупції в очах громадян всієї країни.
Дивиться такий чиновник-корупціонер на себе ранком у дзеркало, наприклад, якийсь вельмишановний Василь Опанасович, начальник начальників з Троєщинської районної державної адміністрації, та й думає собі:
- А що б тобі, дорогий та й улюблений друже, сьогодні злапати?
- Чи ту субвенцію з держбюджету на ремонт доріг, що учора прийшла на рахунки у держказначействі чи потрусити виконавців місцевої програми «Мій двір, моє подвір’я», що фінансується за бюджетні кошти?
Та вирішує вкрасти усе разом, перегнав кошти, за підробленими актами виконаних робіт, які не виконувались, на рахунки «своїх» фірм.
Така принципова життєва позиція, зрозуміла. Бо життя взагалі примхливе і мінливе, а чиновницьке життя високопосадовця тим більше (конкуренти, заздрісники, несприятливі обставини). Сьогодні ти на посаді та при керівних можливостях, а завтра, можна позбутися і посади і можливостей.
А буває таке, що конкуренти по комунальному бізнесу, з іншої райдержадміністрації, перехоплять бюджетні гроші у державному казначействі. І тут без компромісів. Є зараз можливість вкрасти бюджетні гроші, треба їх швидкоруч вкрасти сьогодні, не відкладаючи цей процес на завтра. Бо якщо даси слабину - твої мільйони бюджетних коштів, неодмінно вкраде хтось інший.
Київський корупціонер є особливим корупціонером, корупціонером особливого ґатунку. Він це знає, цінує та користується на повну котушку ціма обставинами. Йому поталанило у житті, адже доля надала йому можливість працювати у Києві, місті, де корупцію люблять, шанують, охороняють, оновлюють, популяризують та розвивають. В корупційних заходах, приймають участь більшість керівників державних та комунальних структур всіх рівнів. Некорумпованих керівників дуже мало, це білі ворони або якісь ненормальні, яких тимчасово нема кимось замінити.
Київські комунальні чиновники з задоволенням загрузли у корупції. У багатьох з них, навіть є своя корупційна спеціалізація. Як кишенькові злодії спеціалізуються на обчищені кишень, хакери на крадіжках конфіденційної інформації та електронних грошей, автовикрадачі на викраденнях автомобілів, а гангстери на пограбуваннях банків, так і недобросовісні комунальні чиновникі та посадовці: хто з захопленням спеціалізується на хабарах; хтось знайшов свою долю у привласненні комунального майна та бюджетних коштів; дехто, до нестями, покохав зловживати впливом з високих посад; декотрі донесхочу годуються з відкатів; деякі без втоми підробляють службові документи; інші щиро полюбили шахрайство, а є серед них і талановиті фахівці широкого профілю, які вдало спеціалізуються на всіх видах комунально-корупційного збагачення.
А яка чудова, у комунальних чиновників кругова порука! Просто пальчики оближеш! Це справжнє чиновницьке корупційне братство - один за всіх та усі за одного!!!
Як Париж та Венеція - традиційно вважають містами закоханих, Мілан - столицею світової моди, Цюріх - світовою банківською столицею, а Лондон та Франфуркт-на-Майні - діловими центрами Європи, так у світі, і Київ, вже традиційно вважають, столицею самої корумпованої держави Європи, містом, де живуть та працюють самі завзяті та найвідчайдушні корупціонери, містом, де корупціонерів на квадратний кілометр більше, ніж влітку туристів у Римі та Афінах.
Чому так? Тому є багато причин.
- По-перше, столиця-Київ, є містом великих можливостей та місцем, де для справжнього корупціонера все у житті тільки починається, бо столиця держави є місцезнаходженням головних та найбільш багатих державних органів України, і всі ці багатства можна потихеньку, а головне безкарно, привласнювати.
- По-друге, Київ є місцем перебування великих приватних компаній, що мають багатомільярдні прибутки, чималу частину яких, бізнесмени з радістю дарують чиновникам за неофіційну, але самовіданну допомогу у вирішенні проблем, що виникають у підприємницькій діяльності. При бажанні, ці проблеми можна штучно створювати, і тоді, за допомогу у їх вирішенні, вдячність підприємців не буде мати фінансових меж!
- По-трете, Київ, це найбільш велике місто у країні по займаній площі та чисельності населення, яке крізь пальці дивиться на ігри місцевих чиновників з бюджетом міста та міською власністю.
- У четверте, київські мери і самі вміють вкрасти, та й іншим чиновникам не заважають рокрадати комунальні гроші та майно. З такими не пропадеш.
- Вп’яте, Київ, є містом з самим великим місцевим бюджетом в Україні. Шістдесят мільярдів гривень річного бюджету, навіть самого ледачого чиновника, натхнуть на сумлінну працю по власному збагаченню за рахунок збіднення бюджету міста.
- Вшосте, це повна безкарність. Слідчі і судді у Києві є, утім мало хто знає, що багато хто з них (хоч і не всі), пройшли спецкурс: «Підвищення Інвестиційної Привабливості Посади Слідчого та Судді» і втілюють здобуті знання на практиці. Реальну відповідальність жоден з київських корупціонерів, навіть середньої ланки, не поніс, що може пояснюватись великою повагою правоохоронців до національної та іноземної валюти, яку в правохоронну спільноту, щиро інвестують корупціонери, задля уникнення будь-яких претензій або відповідальності.
- І всьоме. В країні, де, для переважної більшості населення відсутні широкі можливості чесно заробляти на пристойне життя, спробувати заробляти на таке життя будуть, але нечесними шляхами. І корупція є лише одним з таких способів заробітку. Популярнішим, навіть спробам заробити на «Національних лотереях» та онлайн-казино.
У часи, коли корупція стала рушійною, майже прогресивною та безальтернативною силою економіки країни, по іншому бути і не може.
