"Здався без бою" й попросив "Відпусти".

BBC

Заява Святослава Вакарчука про те, що він здає депутатський мандат, стала однією з головних новин четверга.

Сам екслідер партії "Голос" пояснив своє рішення тим, що частково виконав завдання привести нові обличчя в політику, а тепер хоче відтягнути негатив від своєї політсили.

Соцмережі, утім, бурхливо відреагували на такий "політичний відхід" Вакарачука, який стався з ним вже вдруге.

Mariia Varfolomeieva

Сколько раз Славко должен сложить полномочия, чтобы за него перестали голосовать?
Это похоже на кота, который просит, чтобы открыли дверь. Зайдя, мявчит, чтобы выпустили обратно.

Майкл Щур

Всетаки звичка співака повторювати останній рядок двічі не проходить одразу.

Мілан Лєліч

"Все було ніби плани у кіно,
Ми знали і не знали, чим закінчиться воно."

Під час парламентської виборчої кампанії Вакарчука незліченну кількість разів питали: а ви потім знову не підете з Ради? Не буде, як у 2008-ому?

Ні, - відповідав Вакарчук, - нікуди я не піду, цього разу все всерйоз і надовго.

Ну ось. Все максимально очікувано.

Yevheniy Kuzmenko

"Я не здамся без бою! ..."

От і вір тим митцям...

Natasha Vlaschenko

Я не здамся без бою.

Помните, как я говорила, что Вакарчук сложит полномочия довольно быстро, т к не был и никогда не будет политиком?

Лицемерен, трусоват, не способен к открытому диалогу

Так и случилось.

Просто я, в отличие от Вакарчука, занимаюсь своим делом.

Dmytry Lytvyn

А вот несправедливо вешать провал "Голоса" только на Вакарчука, как будут делать сегодня. Да, ему не хватило смелости и, как ни странно, бескорыстия, чтобы пойти на президентские выборы. Тогда он разочаровал многих. Да, ему не хватило самоиронии, чтобы не выступать в роли первого спикера партии. Но! "Голос" похоронил вовсе не он! Это же не он, а его депутаты медийно смешались с депутатами Порошенко. Это они стали ходить по каналам Порошенко, рассказывать там то же самое, что было выгодно Порошенко, и в результате аудитория видела идеи партии Порошенко, а не "Голос". Это же его депутаты решили игнорировать другие популярные информационные каналы. Да, у них неприятный собственник и мерзкая редакционная политика, но это телеэфир! Это не Вакарчук, а депутаты "Голоса" стали украшать свои политические выступления перфомансами, которые могут показаться интересными и немного дерзкими только занудным отличникам, а не большинству избирателей. [Пример: дразнить министра здравоохранения Степанова Максимом Костюмовичем или приносить правительству Шмыгаля рюкзак в парламент]. Это не Вакарчук, это депутаты "Голоса" не смогли придумать ничего вразумительного в качестве альтернативы даже тогда, когда решили сделать ломовой темой идею отказа от Минских соглашений. Провал "Голоса" это коллективная работа!

Євген Будерацький 

Про Вакарчука і трохи Зеленського...

Кілька років тому, коли стало ясно, що в суспільстві є запит на нових політиків, про Вакарчука говорили першим - він роздумував.

Поки думав, заробив імідж людини, яка вагається. Що похвально в людському плані (людині властиво сумніватись), але вбивчо з політичної точки зору. Нерішучих політиків не люблять.

Зеленський перехопив "прапор" новизни, і почав агресивну агітаційну кампанію в стилі "свой пацан", і переміг. Бо не вагався. Принаймні на словах. Це люди люблять.

Побачивши на власні очі попит на нові обличчя, Славко таки вирішив йти в політику. Рішення було запізнілим, але дозволило зайти в парламент.

Проте кількісний склад фракції, яку завів Вакарчук, одразу вказував, що впливати на ситуацію в країні їм буде складно. І доведеться по-справжньому битись. Що не дуже притаманно самому Вакарчуку. Він радше про сенси, аніж про прикладну боротьбу.

Зараз Вакарчук склав мандат. Вже вдруге в своєму житті. І це теж було очікувано. Як мінімум для тих, хто бачив, як йому некомфортно в стінах Ради і як на нього тисне постійний пресинг з боку ЗМІ та всяких зливних бачків.

Власне, незважаючи на хороші рейтинги, Зеленському так само некомфортно на Банковій.

Але саме ці рейтинги, і вуличний внутрішній голос "пацан сказал - пацан сделает" і не дозволяє Зе побачити очевидне. В нього за рік теж не вийшло кардинально змінити ситуацію. І судячи з його поведінки, і не визнає.

Внутрішні сумніви і небажання займатися тим, що "не твоє" підштовхнуло Вакарчука до того, щоб знову скласти депутатський мандат. Цього разу, напевно, востаннє.

Власне, те, що було його першочерговою метою, виконано - фракція з новими людьми в парламенті є. І тепер їм буде хоч і складно, але навіть легше, аніж з Вакарчуком. Бо не буде постійного озирання на публічність лідера ОЕ.

А рішення Вакарчука принаймні чесне. Бо справді - не його.

Artem Malder

вова, ти в одному ролику, звертаючись до вакарчука, казав- якщо ти підеш, то і я піду.
вова, він пішов.
твоя черга!

Євген Магда

Мене цікавлять два питання:

- коли вийде новий альбом ОЕ???

- скільки видано партквитків "Голосу"???

Дякую.

Ivan Marunych

Святослав Іванович дійсно розуміється, що таке відпроситися з роботи трохи раніше.

Вакарчук складає мандат нардепа: так буває, коли ти вплутуєшся у "не твою війну"

Глеб Бабич (Позывной Лентяй)

Зозуля не висиджує яйця.

Вона підкидає їх в чужі гнізда. Де їх висиджують інші птахи, приймаючи за своє. Потім зозуленя вилупиться, і виштовхне з гнізда всіх пташенят "конкурентів". За що нагороджується підвищено нормою жратви

Слава Вакарчук завжди був солов'єм - за що його і любили. Але хтось запропонував йому стати зозулею.

Яйце партії "Голос" було любовно висиджено усіма, хто мав в його "за свого". І мав ілюзії, що з яйця вилупитися казковий птах свободи.

Ні. На жаль. Вилупилося зозуленя, яке виштовхнуло стільки, скільки змогло - з політичного гнізда українських патріотичних сил.

Толку від цього пташеня - нуль. Він просто тихо їсть, і мовчить.

А потім - залишає гніздо. Тому, що завдання виконане. І ніби й злитися на нього не можна, за викинутих з гнізда, і втрачені надії. Просто пташка, тварина Божа - що з неї взяти?

На це, власне, і був розрахунок.

Тільки, на жаль - соловей, який став зозулею - зозулею залишиться назавжди.

Солодкі чарівні трелі закінчилися.

Тепер навіть якщо ти співаєш - все чують виключно "ку-ку".

Деякі люблять грати з зозулею у ворожбу - і рахують ці самі "куку".

Але ця зозуля нічого не відраховує.

Вона несправжня.

Це просто соловей, який поламався.

Так завжди буває, коли ти вплутуєшся у "не твою війну".

І в кінцевому рахунку виявляється - що ти зіграв за іншу сторону.

Зозуля каже "ку-ку. Зозуля відлітає.

Бо зробила свою справу.

Президент Один Спамс

Шановні прихильники партії Голос, не поспішайте сумувати. На зміну партії "Голос" ще прийдуть партії "Апорт", "Дай лапу" і "Фу! Фу я сказав!". Ваші погляди не залишаться без представництва.

Святослав Вакарчук:

--- Я не дуже часто розказую про те, як писав свої пісні ... Але "Мить"- особлива пісня... Її історія важить для мене не менше, ніж сама пісня... А може й більше...
Лютий 2015 року... Новини зі Сходу надходять зі страшними цифрами поранених та загиблих. А за кожною цифрою - чиєсь життя, чиясь доля! Важко уявити, що відчуває людина на війні...про що думає важкопоранений, коли розуміє, що це, можливо, останні хвилини його життя. Я не міг заспокоїтись поки не написав пісню... Написав дуже емоційно за декілька хвилин. Взяв гітару і разом з мелодією почали з’являтися слова, а за 15 хвилин вона вже була готова, майже готова. За винятком маленької, але важливої "миті", яка не відпускала мене. За винятком останнього рядка пісні. Я відчував, що висловив не все...  Наприкінці травня я був в госпіталі. Перед однією палатою лікар мене попередив, що хлопець, якого зараз побачу, поранений на війні, дивом вижив в надлюдських умовах. Осколком йому відірвало руку... І з цим дуже важким пораненням він провів 4 (!) доби на морозі. Один. Бо інші загинули чи замерзли. Потім лікарям довелося ампутувати йому ще й обидві відмороженні стопи … але він Вижив!      Я хвилювався перед знайомством та лише до тієї миті, поки не зайшов до нього і побачив перед собою впевнену, усміхнену людину, яка заряджала мене своїм оптимізмом, планами на майбутнє і якоюсь неймовірною енергетикою. В його душі була весна! Він ділився нею з усім світом!
Того ж вечора я знову повернувся до пісні та дописав в ній останній рядок, якого мені не вистачало весь цей час. Не можна втрачати надію. Не можна здаватися до останньої миті. Можливо саме вона, остання мить, принесе весну, яка стане початком нового життя. Весну, якою ти захочеш поділитися з усім світом.