хочу сюди!
 

Юля

39 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «грузія»

Познер. Як він є...


Журналіст Володимир Жеральд Дмитро Дюбуа-Нібуайе, відомий в Росії як Володимир Познер, збирався відзначити в Тбілісі свій 87-й день народження і прилетів туди з друзями 31 березня. Спочатку планувалося, що його візит триватиме до 3 квітня. Але все пішло зовсім не так…

«Зірковий» телеведучий, «гордість, совість і слава» російської тележурналістики вирішив відсвяткувати свій день народження в Грузії. Правда, в Грузію зараз важко попасти з території Росії, але у Володимира Володимировича є американський паспорт, а з цим паспортом - всюди зелене світло.

Правда, в Грузії знову захворюваність на коронавірус знову поповзла вгору, діють обмеження, а Познер привіз з собою діячів російського шоу-бізнесу. Але це ж люди, яким в силу їх статусу і інших преференцій ніяка хвороба не страшна! Правда, Познер відкрито сумнівався в тому, що осетинам і грузинам варто жити в одній державі, а більшість грузинів дотримуються іншої думки, резонно вважаючи, що раз тобі щось в грузинському політичному світогляді не подобається, то краще не приїжджати. Однак «свобода слова» - понад усе ... Скінчилося все сумно.

Разом з Познером в Тбілісі прилетіли його друзі - представники російського шоу-бізнесу і ЗМІ. Тих самих прокремлівських ЗМІ, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу за вказівкою Кремля і думають, що їм за це нічого не буде.

С початку вони зупинилися в готелі Vinotel Boutique Hotel, але відомі своєю гостинністю грузини на цей раз вирішили змінити традиціям і влПознер помилився. Грузія – не Росія. Ця молода незалежна країна вже давно живе власним розумом і перестала звіряти свій час з кремлівськими курантами.аштували акцію протесту, закидали будівлю готелю яйцями і зажадали, щоб Познер поїхав геть з Грузії.

Мітингувальники оточили вхід в готель, де зупинився журналіст, і відключили електроенергію в приміщенні. Потім Познер перебрався в готель Rooms, у якого згодом теж пройшла аналогічна акція. В результаті Познер був змушений повернутися в Москву.

Приводом для протестів стало висловлювання Познера про те, що він не вірить, що Абхазія знову стане частиною Грузії. В інтерв'ю грузинському телеканалу "Імеді" Познер розповів, що часто бував в Абхазії ще в 1970-роках і бачив, що відносини між грузинами і абхазами були "жахливими" і що "Абхазія ніколи не буде Грузією".

Володимир Познер культивує свій образ обережно-опозиційного, а точніше, ліберального журналіста. Безумовно, на тлі чорноротих путінських «вечірніх мудозвонів» він виглядає цілком благопристойно. Але сам факт того, що Познер веде власну програму на одному з провідних пропагандистських ресурсів режиму ставить його на один рівень з іншими путінськими «глашатаями».

У режимів фашистського толку є одна вельми неприємна особливість. З ними не можна взаємодіяти, не ставши при цьому їх частиною. Тому Познер може імітувати будь-який рівень своєї відстороненості від режиму і його злочинів, але сприймається він все одно як його невід’ємна частина. А значить - несе відповідальність за всі його злочини. І змінити ситуацію практично неможливо, хіба що прямо заявивши про свою категоричну незгоду з режимом, втративши при цьому прибуткове місце. Приїхавши з суто приватною поїздкою до Грузії, Познер отримав чіткий сигнал, як саме він сприймається з точки зору співпраці з путінським режимом.

У Росії прокоментували ситуацію з Познером. Прес-секретар президента РФ Пєсков заявив: "У Грузії небезпечно для громадян Росії. Не варто туди їздити."

Брехня! У Грузії не «небезпечно» звичайним простим росіянам, а ось путінським «пропагандонам» різного калібру і прихильникам сепаратистів цілком можливо.

Схоже на те, що лише на 87-му році життя Володимир Познер зіткнувся з «інститутом репутації». І йому це не сподобалося - так як він чомусь думав, що весь світ - Росія, де якщо ти з владою, то тобі з рук сходить все що завгодно. Познер помилився. Грузія – не Росія. Ця молода незалежна країна вже давно живе власним розумом і перестала звіряти свій час з кремлівськими курантами.

P.S. Варто нагадати про те, що в 2019 році Володимира Познера внесли в базу сайту «Миротворець» за «свідоме порушення державного кордону України» з метою відвідування анексованого Криму, а також за «участь у пропагандистських заходах Росії проти України» і «спроби легалізації анексії» Криму.Источник: https://censor.net/ru/b3257858

Грузія переможе!

Субота, 8 серпня 2020, 15:48 • Валерія Гуржий • 5565
У Грузії приспустили прапори в пам'ять жертв російсько-грузинської війни
У Грузії приспустили прапори в пам'ять жертв російсько-грузинської війни

КИЇВ. 8 серпня. УНН. У зв'язку з 12-ми роковинами російсько-грузинської війни над усіма будівлями державних відомств приспущені державні прапори Грузії. Про це повідомляє УНН з посиланням на Грузія online.

"Прапори приспущені над адміністрацією уряду, парламентом Грузії і палацом Орбеліані. На згадку про загиблих державні прапори приспущені над усіма адміністративними будівлями в масштабі Грузії і грузинськими диппредставництвами за кордоном", - пише видання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна зробила заяву до роковин збройної агресії Росії проти Грузії

Відзначається, що під час російсько-грузинської війни в серпні 2008 року загинули 170 службовців Міноборони Грузії, 17 співробітників МВС Грузії і 224 цивільних особи.

В результаті агресії, здійсненої в зонах російсько-грузинського конфлікту в 2008 році, кількість поранених/постраждалих цивільних і військових осіб становить 2 232, з яких +1045 - військовослужбовці.

Джерело: УНН
Теги: ГрузіяРо

Як програти Росії – досвід Грузії

Як програти Росії все у боротьбі за мир – досвід Грузії
  • 6870ПЕРЕГЛЯДИ
  •  
  • 02/10/2019ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ

У світі є ще одна країна, яка послідовно заганяючи себе в мирний процес позбулася 20 % своїх територій та фактично перетворила значну частину своїх громадян на біженців. Мова йде, звичайно ж, про Грузію. Попри те, що події описані там відбулися на початку вже таких далеких 90-х паралелі з тим, що відбувається в Україні сьогодні просто вражаючі.

Автор: Андрій Гарасим

Збройний конфлікт між Грузією та підтримуваними російською стороною абхазькими сепаратистами почався у серпні 1992 року. Спочатку події розгортаються позитивно для грузинських збройних сил, уряд сепаратистів втік з адміністративного центру автономії - Сухумі і отаборився поближче до російської бази.

Мир №1. Росія порушує і забирає Гагри

Проте, вже у кінці серпня грузинський наступ призупиняється, і грузинська та абхазська сторони переходять до мирних переговорів при посередництві Росії (!). Результатом переговорів стала угода про припинення вогню, яка передбачала збереження «територіальної цінності» Грузії, розброєння незаконних формувань, обмін полоненими.

Проте, не проходить й місяця після схвалення угоди, як абхазькі формування при підтримці російських «казаків», мешканців Північного Кавказу , і як, кажуть російської бронетехніки, захоплюють друге за величиною місто Абхазії – Гагри та отримують контроль над територією, що прилягає до російського кордону.

Як і у випадку з українсько-російською війною, першочерговим завданням для бойовиків є отримання спільного з Росією кордону, чого вони, зрештою, і досягають. На звинувачення у порушення перемир’я абхази заявлять, що вони лише захищалися від нападу грузинів. Далі починається така вже відома нам позиційна війна.

Мир №2. Росія порушує, забирає Сухумі і влаштовує етнічні чистки

Проте, здається, життя таки нічого не вчило грузинів чи їхнє тодішнє керівництво на чолі з Шеварнадзе. Новини з полів боїв знову перемежовуються новинами про домовленості по припиненню вогню. Після яких ситуація лише погіршується, сепаратисти продовжують просуватися, поки зрештою, не виходять на позиції поблизу Сухумі, що дає їм можливості для обстрілу міста. І ось у літку 1993 року Грузія заключає нову тристоронню угоду з сепаратистами та росіянами.

Нова угода передбачала розведення військ по річці Гуміста, припинення вогню, введення на лінію розмежування міжнародних спостерігачів, виведення з зони конфлікту збройних формувань, передачу затворів від гармат військовим спостерігачам (якими виявляться росіяни). Було створено також комісію з урегулювання ситуації в Абхазії, яку з російської сторони очолив тодішній міністр надзвичайних ситуацій… Сергій Кужугетович Шойгу. До речі, саме на цій війні росіяни вперше застосують гуманітарний конвой, який доставить зброю бойовикам до відрізаного сепаратистського анклаву.

ЄДИНОЮ СТОРОНОЮ, ХТО РЕАЛЬНО ПОЧАВ ВИКОНУВАТИ УГОДУ БУЛА ГРУЗІЯ

Єдиною стороною, хто реально почав виконувати угоду була Грузія. Грузія справді виводила війська, кажуть навіть заплативши за фрахт десантних кораблів Чорноморського флоту для вивезення своєї техніки.

Розплата за наївність не забарилася… Вже 16 серпня почався генеральний штурм Сухумі, який обернеться численними жертвами та призведе до етнічних чисток в Абхазії.

Звичайно, війна з підтримуваними Росією сепаратистами стала великим тягарем для такої невеликої країни як Грузія, але як показав час, саме рішення зробити ставку на мирні переговори призвело фактично до справжньої катастрофи, наслідки якої Грузія відчуває до сих пір.

А згодом Росія окупувала і Південну Осетію.

http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/96880/Jak_prograty_Rosiji_vse_u_borotbi_za?a_offset=

08\08\08

Цей день не можна забути! Саме сьогодні - 08/08/08 - розпочалася російська агресія проти миролюбної Грузії.

Після Угорщини-56, Чехословаччини-68, Афганістану-80, Молдови-92 світ ще раз побачив імперську сутність кремлівської політики. Побачив, але заплющив очі на порушення Росією норм і принципів міжнародного права, суверенітету, незалежність і кордонів найближчого сусіда.

Політика умиротоворення агресора ні до чого доброго не призвела. Лише розпалила його апетит. Перевіривши червоні лінії Заходу, Кремль пішов далі і розв'язав війну проти України.

Лише непохитна трансатлантична єдність і солідарність у протидії агресору здатні повернути мир і безпеку. Як я вже неодноразово говорив: “Москва слезам не верит". Боротьба за збереження і зміцнення міжнародної коаліції на підтримку України - головне завдання української влади. І всіх політиків.

Але при цьому чіткою має бути позиція самої України. Це війна, де одна країна напала на іншу. Росія - агресор. А її керівництво несе повну відповідальність за кожний снаряд і кожну кулю, які прилітають на українські позиції. І пекельна машина війни, і ключі від миру - у Москві. А сталі і довготривалі гарантії безпеки і України, і Грузії - це вступ до НАТО.

Світлина від Петро Порошенко.

Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря



Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

18 липня 2017 року

Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

Президент України Петро Порошенко у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря. Глава держави поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку.

Монумент був подарований Києвом місту Тбілісі у рамках року Грузії в Україні. КМДА передала його Тбіліській міській раді наприкінці 2006 року.

Пам'ятник було урочисто відкрито 2 березня 2007 року під час офіційного візиту до Грузії третього Президента України. Глави двох держав - України і Грузії, заклали до фундаменту монумента капсулу із землею з села Моринці Черкаської області, де народився Великий Кобзар.

Біля пам’ятника регулярно проводяться заходи з нагоди відзначення знаменних і пам’ятних дат в історії Української держави, літературні, інші культурні і публічні заходи.

 http://www.president.gov.ua/news/prezident-u-tbilisi-vshanuvav-pamyat-velikogo-kobzarya-42502

Хто така Ека Згуладзе?



Ека Згуладзе 13 грудня 2014 р. отримала українське громадянство. 17 грудня 2014 р. була призначена першим заступником Міністра внутрішніх справ України. Грузинка обіймала посаду заступника міністра внутрішніх справ Грузії з 2005 по 2012 рр. та виконувала обов’язки міністра внутрішніх справ з 20 вересня по 25 жовтня 2012 р. За цей час МВС Грузії зуміло кардинально реформувати правоохоронні органи і відновити довіру до них.
Як зараз в Україні, тоді в Грузії міліція мала вкрай негативний образ, сприймалася суспільством з недовірою, мала високий ступінь корумпованості. Таку структуру могли реформувати тільки ті люди, які не були ніколи в цій системі і мали зовсім інші цінності. Саме тому міністр поліції та громадського порядку Грузії Вано Мерабішвілі запропонував Екатерині Згуладзе посаду заступника міністра. Двадцяти шестирічна Ека Згуладзе відповідала високим критеріям. Вчилася в США, здобула журналістську й юридичну освіту, працювала перекладачем, була успішною у роботі в неурядовій організації, швидко піднімалася кар’єрними сходинками і не мала жодного відношення до державних структур.
Крім цього, це був символічний крок, бо раніше в системі МВС жінка ніколи не займала вищі посади.
Реформи Еки Згуладзе:
Реформа перша. Грузія успадкувала від Радянського Союзу стару структуру правоохоронних органів. Було кілька відділів, які дублювали одне одного. Скажімо, по два департаменти в МВС і Міноборони, які мали вести розслідування щодо боротьби з наркотиками. Тому було підпорядковано всі правоохоронні структури Міністерству внутрішніх справ. Утім, реформування міністерства почалось із скорочення штату: станом на 2005 р. було 90 тис. працівників, а через два роки – 30 тис. Екатерина Згуладзе неодноразово зазначала, що це економить бюджетні витрати на МВС, навіть з урахуванням підвищення зарплат і дає можливість працівникам правоохоронних органів ефективніше працювати.

Реформа друга. За час перебування Е. Згуладзе на посаді заступника Міністра внутрішніх справ Грузії було посаджено за грати приблизно 1000 корумпованих працівників міліції, 300 прокурорів і біля 50 суддів і 7 міністрів.
Після таких показових скандалів, всі зрозуміли, що за порушення Закону обов’язково доведеться відповісти.

Реформа третя. ДАІ вважається обличчям правоохоронних органів, бо з нею люди контактують найчастіше. Отже, автоінспекція потребувала негайної реформи.
За одну ніч було звільнено 15 тисяч «даїшників». Три місяці, поки реформували ДАІ, на дорогах не було ніяких служб. Патрульну поліцію оновили повністю і це призвело до того, що через два роки довіра до правоохоронних органів населення зросла до 60%.
Оцінки реформи в цілому позитивні - вдалося побороти корупцію і змінити відношення до роботи з людьми.

Коротке перебування міністром.
Коли у ЗМІ в 2012 р. з’явився підготовлений компромат (без Росії не обійшлося) -- відеоматеріали про тортури в тбіліській в’язниці, це могло б призвести до демонізування влади і негативно вплинути на роботу уряду. Тому президент Саакашвілі вирішив здійснити ребрендинг Міністерства внутрішніх справ, призначивши на посаду міністра 34-річну Згуладзе. Однак в Грузії відбулися вибори, в результаті яких до влади прийшли реваншисти, тому термін перебування Еки Згуладзе на посаді міністра тривав лише місяць.
Після закінчення кар’єри у МВС Грузії Ека Згуладзе переїхала у Францію з своїм чоловіком французьким журналістом, кінематографістом Рафаелем Глюкманом, з яким познайомилася, коли він приїжджав висвітлювати грузино -російську війну в серпні 2008 року з французьким телебаченням.

Ставлення Еки Згуладзе щодо можливості реформ в Україні.
В інтерв’ю ipress.ua Ека відверто сказала, що незважаючи на велику кількість хороших ідей, у всіх панують песимістичні настрої -- будемо готуватися, не зможемо, не варто, почекаємо, коли настане відповідний момент. Сама ж Ека Згуладзе говорить, що нема часу зволікати і згадує час реформування ДАІ Грузії, коли всі казали, що не треба цього робити, але все вийшло успішно. Крім того, вона зазначила, що в Україні, на відміну від Грузії, є активний громадський сектор і немає проблем із набором нових кваліфікованих кадрів.

При Авакові міліція залишилася майже без змін - ніяких реальних реформ не було проведено. Єдине, що можна згадати це перейменування «міліції» на «поліцію», нову патрульну службу. Аваковські реформи -- зробити видимість «тотальної атестації» співробітників, проголосити міліцію органом, який служив би виключно громадянам України.

Не можна не згадати і брехню, яку запустив вороги України ідіозний Захарченко:
--- Первоисточником информации является "Фейсбук" бывшего министра Виталия Захарченко, который сейчас находится в России и против которого в Украине открыто уголовное производство. На его странице в соцсети было написано, что две недели назад Згуладзе полетела к супругу во Францию, так как через два месяца должна рожать.
"На таможне в Борисполе ее задержали с чемоданом денег, в котором находилось, не много – не мало, 4 миллиона долларов США. На вопрос соответствующих органов, мадам Згуладзе пояснила, что это ее личные вещи. А деньги нужны исключительно для организации медицинского процесса в Париже", - гласит пост Виталия Захарченко.
Спикер МВД Артем Шевченко назвал сообщение в соцсети фейком и "информационными манипуляциями, которые использует Захарченко или кто-то с его ведома".
Особливо жаль чути таке поширення брехні від потенціальних революціонерів "правосеків", але нажаль політично безграмотних. На цю брехню клюнули і деякі користувачі з начебто патріотичного кола. Це приклад, як зомбують простачків.


Місто в скелі




Місто в скелі Вардзія, Грузія
Сторінки:
1
2
4
попередня
наступна