хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Замітки з міткою «реформи»

Не на місці місцеве?

Знищення місцевого самоврядування як ціль для повної узурпації влади

Вчора, 17-го липня ц.р., вирішив я споглянути наше центральне телебачення... Ой, перепрошую, бо то візії ще радянського часу, а на тепер це названо, як “єдиний марафон”, тобто біжимо кудись крізь щось. І в тому щось з’явився безкінечно всіма недошанований Давид Арахамія. Хто це? Пригадуєте, як я колись висловився про Данила Гетьманцева, що є голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, доктор юридичних наук, професор, знавець з грального бізнесу тощо: “та в нього одна звивина і то пряма, і то не в голові, а він на ній сидить”? Так ось Арахамія є його шеф! Тобто голова фракції “Слуга народу” у Верховній Раді, отже посада також обумовлює не до процесу мислення, а суто до заяв, яка і була вчора виголошена: як багато в місцевому самоврядуванні поганого щодо використання коштів з їх власного бюджету і на то нарікають люди, тому якщо органи місцевого самоврядування і далі будуть так поводитись та ремонтувати бруківку, стадіони, будувати дорожні розвилки тощо, то вони будуть просто змушені відреагувати  на вимоги людей і обмежити законодавчо права місцевого самоврядування у їх можливостях щодо власних бюджетів. Мій переказ довільний і в основному є точний, як і за “людей” Арахамія визнає тільки депутатів зі своєї фракції та ОПУ.  Не скажу, що то є несподіванка, оскільки вибори мають бути і контроль над усім поспільством — також. 
Складається враження, що наступною заявою буде приблизно таке: люди незадоволені марнотратством громадян, як купують дітям морозиво і собі пиво, витрачають свої зарплати нікчемні після величезних податкових поборів не на донати і тому подібне, а на ремонти і навіть покупку чого нового з меблів та одягу, неначе не свідомі того, що у нас війна! Тому варто подумати над тим, щоб люди працювали і ніяких зарплат не отримували. Вистачить видачі харчових карточок на харчування у пунктах незламності тощо. Захід секонд-хендом допоможе і все буде чарівно в нашій державі, ще краще від нині. То не жарти, тому що після найкумеднішої  інтермедії 2019-го року усі жарти є постановами ОПУ та законами ВРУ Ось так! Хто не вірить — нехай перевірить. Для прикладу вистачає жарту, коли Віталію Кличку, законно обраному голові Києва, оголосили догану від ОПУ за поганий стан сховищ у місті. Реакція Кличка була приблизно така: добре хоч брату Володимиру догану не дали. За що? А мені за що? Користуючись воєнним станом усі повноваження над районами Києва перебрало на себе ОПУ і тим позбавила Віталія Кличка впливати на всі рішення  керівництва районів. Уявіть, як у маршрутку зайшов представник ОПУ і керуючись військовим станом посадив за кермо свого водія, а справжнього відправив до пасажирів, після чого на нарікання останніх, що їх вже знудило від такого кермування авто, спокійно заявити: а законний водій маршрутки сидить поряд з вами — до нього і всі претензії. Ой і весело живемо, панове!
Не хочеться завершити свій веселий реакційний допис, як реакцію на попис звище, тому нагадаю, що після фактично повного лагідного знищення опозиції у нас в Україні найкраща демократія на цілому світі. Проведення чесних виборів зростає просто в геометричній прогресії, щоб не мали ми дуростей, як в узурпованій Білорусії. Беремо за взірець РФ: не допускаємо реально сильних конкурентів і чесна перемога в кишені! Я не жартую, бо то є правда чистої води.! Заява Арахамії щодо обмежень самоврядування один в один списана з ідеї кремблдядей щодо України: щось вони свою незалежність неправильно використовують, лізуть не туди у якесь НАТО та Євросоюз, замість того, щоб нам лизати подібно Білорусії — час схаменути отих хахахохлів.
Сподіваюсь, мене зрозуміли, хто на то здатний включно з отих 73% жартівників, отож додам суто прагматичне: найголовніше завдання місцевого самоврядування є поліпшення життя місцевого населення в першу чергу через створення нових робочих місць. Перекладати бруківку не є злочином, як і ремонтувати стадіони, будувати дорожні розвилки тощо. Якщо є порушення, а вони є, то потрібно посилювати контроль не якогось дяді чи тьоті з Києва, що вже хроном дістало всіх, бо усе зруйнувало на місцях, а потрібно посилювати місцевий громадський контроль і давати для цього більше законодавчих важелів, зокрема можливість проводити суто місцеві референдуми на довіру діючій владі ОТГ, чого немає. Потрібно, щоб громадські ради були дієвими в контролі влади, а не таким собі хитрим прикриттям від справді активного середовища місцевої громади. Чого такого не хочуть? Тому що зорганізована громадськість не буде коритись владі і дасть належний спротив всілякій узурпації місцевого і вищого рівнів, а тому хоч і справді Україна не Росія, але комусь того хочеться — тотожності. Вони живуть і посеред нас. І навіть нами керують. Ще один жарт доволі прикрий. Що тут додати? Позбав нас, Боже, від підступних друзів, а з ворогами ми самі розберемося. Амінь.
18 липня 2023 р.
Богдан Гордасевич
м. Львів

Земельна Реформа. Історія.



Золота медаль «19 лютого 1861 року»

присвячена проведенню селянської (і земельної) реформи. 
На реверсі медалі є напис

«Не нам, не нам, а імені твоєму».

Засновано Олександром II. 
Єдиний нагороджений - Олександр II.
У 1861 році кріпосне право поміщиків на селян було скасовано назавжди. Особисту свободу селяни отримували безоплатно. Вони отримували землю, проте повинні були її викуповувати


До здійснення викупу

(на що відводилося два роки)

селяни називалися тимчасово-зобов'язаними і продовжували виконувати ряд повинностей на колишніх господарів. 
Після викупу вони остаточно ставали вільними власниками. 
Так як швидка викупна операція була для більшості селян непосильна,

її вчинила за них держава.

Вартість землі виплачувалася поміщикам з казни, а селяни потім повертали туди ці суми в розстрочку

Розстрочка надавалась на 49 років.

 

Земля в 1917 році фактично по Закону 1861 року  належала селянам...
Нев
ідомо Звідки взявся лозунг більшовиків

"Землю селянам" ?
Повну свободу жителі села отримали тільки

у 1974 році разом з загальною паспортизацією...

Відмінність нинішньої реформи у тому, що:

1)      Земля перейде до рук Олігархів, що неправедно збагатились під час першої хвилі приватизації…?

2)        

Нічево ні мєняєца


Я начал интересоваться политикой примерно в 2003-м году, в 19 лет. Тогда я был пламенным оппозиционером и искренне ненавидел любую власть. Я ненавидел Боделана за жуткие ямы, потом Гурвица за отсутствие горячей воды летом, потом Костусева вообще за всё. Естественно я ненавидел Кучму, очевидно что я ненавидел Януковича. Я положительно относился к Виктору Ющенко, но это закончилось спустя месяц после его инаугурации, когда он не подписал свои «первые 10 президентских указов», которые распространялись во время выборов.

Моё мировоззрение поменялось после того, как я получил в руки власть. И я совсем не о мандате депутата облсовета, а про Такси Бонд. По сути я стал главой маленького правительства в государстве где несколько сотен таксистов и тысячи пассажиров такси. Таксисты хотят мало работать и много зарабатывать. А клиенты хотят дёшево, быстро и качественно ездить на такси. Я сам столкнулся с критикой и давлением со стороны обеих этих групп.

После этого я стал иначе относиться к критике людей, находящихся во власти. И чётко разделять тех кто делает что-то, у тех кто не делал почти ничего. Исходя из этого критерия я мог поддержать на этих выборах президента только Порошенко или Садового.

В 2015-м году я создал сайт, на котором стал ввести учёт всех реформ, проведённых в стране, про которые мне удавалось прочитать в новостях или на фейсбубке - http://reformy.org.ua. Сейчас на нём 223 новости об изменениях в стране.

И мне почему-то кажется, что после выборов президента вряд ли получится наполнять этот сайт таким же количеством новостей.

Про реформы.

  Читая о пользе и необходимости реформ, я почему-то вспоминаю старый, бородатый анекдот конца союза, так что звиняйте за баян. Но мне этот анек рассказал очень интересный человек с острым и ясным умом. Вы обдумайте.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
  Повадился волк зайца иметь. Совсем не дает ему прохода, заяц и прячется от него, и убегает, один хрен волк его догоняет, ну и пользует, соответственно. 
Приходит заяц к медведю, так и так, мол, косолапый, ну совсем мне волчара, сцуко, прохода не дает, какая-то фигня получается, короче. 
Медведь зовет волка и требует объяснений. 
Мишаня, скулит тот, я ж один остался в лесу-то, с тех пор как волчица моя сбежала. И че вот мне делать, я без этого дела вообще сдохну, а какой тогда у нас лес будет без волка-то? 
Медведь чешет затылок: 
Короче, заяц, я тебя понимаю, конечно, но и у серого вишь какая беда. Так что давайте так поступим, тебе, волчара, разрешаю один раз в неделю зайчишку, ну а ты, косой, уж потерпи давай, и правда, какой лес без волка? 
Ну, че, медведь решил, заяц вздохнул хотя бы так, и то нормально. ПОНЕДЕЛЬНИК волк идет к зайцу, ну, и, естественно. Заяц довольный неделя отдыха. ВТОРНИК волк идет к зайцу и давай приставать. Тот ему ты, слышь, ничего не перепутал? В следующий понедельник приходи. А волк ему ну, заяц, ну давай я тебя сегодня разочек, а потом ты ДВЕ НЕДЕЛИ будешь свободен. Вот запиши в тетрадочку, чтобы не забыть. Ну, заяц, думает, в принципе, нормально, че, две недели потом не видеть скотину эту. 
Короче, дело сделано. СРЕДА. Та же ситуация. Заяц в шоке, но соглашается с волком, что три недели отдыхать от этого дела гораздо лучше чем две... ЧЕТВЕРГ... ПЯТНИЦА... СУББОТА... ВОСКРЕСЕНЬЕ. 
Медведь обходит свои владения, смотрит заяц потрепанный сидит под березкой с тетрадочкой и пишет что-то. 
Спрашивает его: 
Че, мол, как дела, косой, нормально у тебя все с волком? 
Да понимаешь, Миша, как е@aли так и е@6ут, вот только бухгалтерии прибавилось!

Новації комунальні, а проблеми соціальні

Новий закон про ЖКП: у споживачів — відповідальність, у надавачів послуг — праваФото: analogicus / pixabay.com
Фото: analogicus / pixabay.com

Хоч законодавче підґрунтя осучаснення житлово-комунальної сфери вже створено, це навряд чи зробить стосунки людей з комунальниками прозорішими, а головне — більш справедливими

Окрім політично-економічних хвиль країну періодично накриває й комунальними штормами. То тарифи вкотре підвищуються, не стаючи водночас більш прозорими, то уряд знову підготував новації в системі надання субсидій, то взагалі пообіцяли їх монетизувати — проте де візьмуть на це гроші, не сказали. То знову подбали про інтереси монополістів у сфері надання житлово-комунальних послуг, намагаючись змусити громадян встановлювати загальнобудинкові лічильники на воду і тепло — мовляв, за кордоном це нормальна практика.

А з 10 червня має запрацювати ухвалений наприкінці минулого року закон «Про житлово-комунальні послуги», який разом з трьома іншими законами — «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про енергетичну ефективність будівель» і «Про комерційний облік комунальних послуг» — і є тією реформою житлово-комунальної сфери, що нібито здатна унормувати відносини між споживачами та надавачами послуг за європейським зразком. А ось що ми у наших реаліях отримаємо насправді — велике питання.

Основа основ — договірні засади

 

Головна новація закону, яка має запрацювати вже з червня цього року, полягає в тому, що надання житлово-комунальних послуг здійснюватиметься тільки на договірних умовах. У договорі має бути зазначено перелік послуг, вимоги до їхньої якості, права та обов’язки сторін, ціну та порядок оплати послуги, відповідальність сторін, а також порядок і умови внесення змін до договору (зокрема й вартості послуги) та строк його дії, порядок пролонгації й умови розірвання. Окрім цих можуть бути й інші позиції, але їх потрібно буде узгодити між сторонами.

Якщо раніше мешканці будинків передусім скаржилися на те, що їм нав’язують певні умови договорів, а ось ініціювати зміни змоги не дають (законодавчо не передбачено, чим надавачі послуг залюбки користуються), то з другої декади червня не тільки доведеться укладати угоди, а й (принаймні теоретично) можна буде вносити пропозиції про зміни до них.

Загалом законом визначено три моделі договорів, серед яких треба буде обирати. Перша — це договори індивідуального характеру, їх укладають з кожним власником квартири окремо. Друга — колективні договори, які повинні укладати об’єднання співвласників, уповноважені особи від імені усіх співвласників чи управителі. До речі, ринок управителів фактично не створено, тож це може стати серйозною перепоною на шляху до реалізації закону. І третя модель договірних відносин — договори з колективним споживачем, тобто з юридичною особою (такою особою може бути об’єднання співвласників багатоквартирних будинків).

ЖЕКи управляючими компаніями автоматично не стануть

Попри те, що початок дії закону було відтерміновано на півроку (глава держави підписав його у грудні), цього часу виявилося замало, щоб напрацювати потрібні підзаконні акти. «З трьох десятків нормативних документів, без яких він буде просто папірцем, для обговорення і внесення пропозицій оприлюднено не більш як п’ять, — пояснює «Ракурсу» начальник Управління розвитку житлово-комунального господарства Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міськдержадміністрації Віра Радченко. — А щоб якісно створити бодай один документ, потрібно щонайменше півроку: кожен з них повинні узгоджувати зацікавлені міністерства і відомства. Тож, скоріш за все, в червні все поки залишиться так, як є зараз. У тих будинках, які досі не визначилися з управителями, й далі працюватимуть ЖЕКи. Єдине нововведення, яке може запрацювати, — тепер не буде послуги з утримання будинку і прибудинкової території (те, що раніше люди називали квартплатою), а натомість запроваджується послуга з управління. Причому вона буде договірна — орган місцевого самоврядування тарифи на неї не затверджуватиме».

За словами Віри Радченко, найбільша складність у тому, що ніхто наразі не розуміє, як це регулювати. Причому ця послуга (а вона визначається законом як житлова) включає в себе прибирання, вивезення сміття, утримання ліфтового господарства. «Тобто все, що зараз входить до складу послуги з утримання, — уточнює чиновник. — Та чим вони відрізняються, мені поки що жоден експерт не зміг пояснити. Тож для того щоб зрозуміти, у чому різниця, чекаємо підзаконних актів Мінрегіону. А оскільки орган місцевого самоврядування цю послугу тепер не регулює, то незрозуміло, як люди домовлятимуться, які критерії оцінки будуть в керуючої компанії. Ціни відрізнятимуться у кожної компанії, але як з-поміж них вибирати, хто працюватиме якісніше, хто більш чесний? Ясна річ, що всі захочуть дешевше. Та чи буде те, що дешевше, водночас якісним? І як потім вирішувати спірні питання, окрім як через суд (а суди й так перевантажені, тож розгляд справ буде затягуватися), законодавець відповіді не дав».

Фото: JuraHeep / pixabay.com
Фото: JuraHeep / pixabay.com

Ця суперечлива норма є однією з найгостріших, з якими люди можуть зіткнутися вже влітку. «Проте поки особливо хвилюватися не варто, — заспокоює українців голова Спілки власників житла України, екс-міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко. — Якщо все буде йти так, як зараз, цей закон може спіткати доля схожих документів, які раніше вже було ухвалено нашими реформаторами-теоретиками без прив'язки до реальності. З чим люди можуть зіткнутися вже з 10 червня? Передусім з тим, що всі ми до 10 числа — відповідно до цього закону — повинні визначитися, хто ж нам цю послугу з управління, яка включає утримання будинку та прибудинкової території, надаватиме. Вже є роз'яснювальний лист Мінрегіонбуду про те, що старі ЖЕКи не зможуть автоматично перетворитися на управляючі компанії — люди їх повинні обрати. Причому не переобрати, а саме обрати, тому що досі ЖЕКи управляли нашими будинками, але без нашої волі. А тепер ми мусимо обрати собі нового управителя і укласти з ним договір. А для того щоб обрати, потрібно 50% голосів власників. Щоб укласти договір, має бути 75% голосів. Що буде, якщо ми цього не зробимо? На це запитання мені поки що не дав відповіді ніхто».

Олексій Кучеренко нагадує, що йдеться не лише про те, що немає потрібних підзаконних актів. «Йдеться про типовий договір на управління, про порядок контролю за якістю послуги з управління, про порядок сертифікації — дуже багато підзаконних актів потрібно, щоб нормалізувати відносини споживачів з управляючими компаніями, — пояснює екс-міністр ЖКГ. — Міністерство розробити їх вчасно просто не встигає. Та це тільки один бік медалі. Не менш важливий і непідйомний інший її бік — власне збори мешканців багатоквартирних будинків, на яких люди повинні вирішувати ці питання: насправді зібрати усіх власників докупи у наших реаліях, коли в найкращому разі половину квартир здають в оренду, просто неможливо. Що робити у таких випадках, теж ніхто не знає».

І знову про будинкові лічильники

Ще одна важлива норма закону про ЖКП — конкретизація, де саме споживачі побачать внески, які з них планують збирати. Ці внески окреслено в іншому законі, про комерційний облік комунальних послуг, відповідно до якого всі висотки має бути оснащено загальнобудинковими приладами обліку води й тепла: якщо раніше люди мали право їх встановлювати, то тепер зобов’язані це зробити.

«Це підтверджує єдине — ухил усіх цих законів у бік надавача послуг, тобто монополіста, — зауважив у коментарі для «Ракурсу» директор Дослідницько-аналітичного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. — А йому байдуже, скільки насправді спожили люди. Йому аби із загальнобудинкового лічильника зняти показники й розкидати зайве між усіма мешканцями. Зараз як усе відбувається? Якщо у вас у квартирі лічильник, то ви платите за його показниками. Якщо в будинку вже є будинковий прилад обліку, то тим, у кого немає індивідуальних лічильників, якраз і розкидають різницю між показниками будинкового і тим, що сплатили люди, у яких є індивідуальні. А тепер усіх хочуть змусити платити за втрати води, тепла, за діряві мережі, крадіжки. За те, що у когось вікна не утеплені, тощо. Оце ключове протиріччя, яке я називаю індивідуальне споживання і колективна відповідальність, законом не вирішують. Чи будуть люди платити за зайві кубометри води, яких вони не споживали? Навряд. І там є багато інших нюансів, які не врегульовує цей закон, тому він у принципі мертвонароджений, бо в такому вигляді просто не зможе запрацювати».

Основне протиріччя, пояснює експерт, полягає в тому, що люди досі сплачували за відповідні лічильники у складі тарифу. Нині 50% багатоквартирних будинків уже оснащено загальнобудинковими лічильниками тепла. А ось решті мешканців, відповідно до закону, доведеться встановлювати ці прилади власним коштом. Натомість закон передбачає, що розмір внесків за встановлення комерційних (будинкових) вузлів обліку визначатиметься для кожної будівлі індивідуально, залежатиме від обраної моделі приладу й кількості власників помешкань. Пілюлю намагаються підсолодити тим, що сплату внесків — за згодою сторін — можна розтягти на п'ять і більше років. Причому ці витрати не єдині, які законом покладено на мешканців: людей хочуть змусити також платити за обслуговування й заміну будинкових приладів обліку.

«Українці розуміють, що в цьому разі жодної відповідальності монополіста немає, — продовжує Олександр Сергієнко. — А єдиний спосіб контролю якості при отриманні монопольних послуг (це холодна й гаряча вода та опалення) — встановлення лічильників. Причому лічильників, які б фіксували також і якісні показники, тобто температуру води. От тоді ще можна про щось говорити, бо в такому разі монополістові стає невигідно надавати неякісну послугу, адже лічильник не враховуватиме воду занизької температури. Але змушувати монополіста відповідати за якість надаваних ним послуг потрібно через нормативну базу».

Фото: Myriams-Fotos / pixabay.com
Фото: Myriams-Fotos / pixabay.com

«Таку прірву води крани неспроможні пропустити!»

Проаналізувавши найважливіші новації, які має бути запроваджено законом про ЖКП (охопити в одному матеріалі всі його нюанси просто неможливо, тож трохи пізніше «Ракурс» до цієї теми повернеться), розповім реальну історію комунальних перипетій мешканців одного зі столичних будинків. Йдеться про невелику п’ятиповерхівку — усього на 30 квартир — на вулиці Гончарова, що на масиві Нивки. Цей будинок давно оснащено загальнобудинковим лічильником води, а різниця між тим, що показував прилад, і сумою кубів, яка виходила після підрахунку спожитого його мешканцями, щомісяця становила 1500 кубометрів. Проте куди дівалося чималеньке озерце води, ніхто пояснити не міг.

Що цікаво, фахівці, які розуміються на тонкощах системи водопостачання, усвідомлювали, що самі мешканці спожити стільки просто не могли фізично. Якщо провести нехитрі підрахунки, то виходить, що кожна квартира — окрім того, що реально спожила відповідно до індивідуальних лічильників води, — повинна була сплатити ще за… 50 кубометрів. Сантехнік на запитання мешканців лише розводив руками: мовляв, таку прірву води крани, навіть якщо в усьому домі їх буде відкрито 24 години на добу, пропустити неспроможні.

«Наш будинок кооперативний ще з радянських часів, тож маємо свій аналог ОСББ, — розповів «Ракурсу» Юрій В., один із його мешканців. — Проте куди ми тільки не зверталися, які комісії — і з району, і з міста — до нас не приходили, причину знайти не могли, бо насправді ніхто й не хотів шукати. Дивилися на показники будинкового лічильника й казали: шукайте, хто краде. Як це мусять робити мешканці, ніхто не пояснював. Так тривало років зо три, аж поки ми не вирішили відключити будинковий бойлер, щоб перевірити саму систему надання гарячої води. І з’ясувалося, що прогнили труби з теплоносієм, і холодна вода, де тиск набагато вищий, аніж у трубах з теплоносієм, потрапляла в цю систему».

За словами Юрія, щоб виправити ситуацію, їм треба було повністю замінити бойлерну систему обігріву. «На жаль, таких бойлерів уже не випускали — будинок здано в експлуатацію ще 1973 року, — продовжує чоловік. — Та лише для того, щоб нам розробили проект під нове обладнання, будинок мав заплатити 150 тис. грн, тобто по 5000 на квартиру. Враховуючи, що долар тоді був по 8 грн, виходило, що тільки на папери кожна квартира мала викласти по 625 дол., а ще ж довелося б витрачатися на саме нове обладнання. Та й де гарантія, що всі власники квартир погодилися б платити? Тож багато хто вирішив встановити бойлер у квартирі, і відтоді гарячої води в нашому будинку немає взагалі».

На тлі новацій, які запроваджуються, виникає одне, але дуже важливе запитання: як розв’язуватимуться схожі проблеми (а в тому, що вони будуть, зважаючи на вік житлового фонду, сумніватися не випадає) тоді, коли багатоповерхівки змушуватимуть встановлювати домові прилади обліку? Нагадаю, за законом це все має бути зроблено за кошти самих мешканців. Але чи хтось реально вірить у те, що в людей, які ледь зводять кінці з кінцями й змушені просити в держави житлово-комунальні субсидії, раптом знайдуться гроші на те, щоб ремонтувати ті ж самі будинкові системи обігріву води чи ще якісь мережі? І що матимемо в такому разі: ще один глухий кут, чи законодавці зважать на проблеми (у що теж погано віриться) і виправлять свої власні недоліки, тобто внесуть до законів правки? То чи не краще зробити це зараз, поки не розбалансували той механізм, який ще хоч якось працює?

Читайте також: Електроенергія: тарифне свавілля

Порошенко: -Ми робимо реформи не для МФВ, а для українців

Ми робимо реформи не для МФВ, а для українців – Президент в інтерв’ю Financial Times

6 березня 2018р, Новини. Прес-служба ОДА

«Останні півроку були надзвичайно насичені активними реформами. І навряд чи ви знайдете будь-яку іншу країну в світі, яка б зробила настільки багато», -  сказав Президент Петро Порошенко в інтерв’ю впливовому  британському виданню Financial Times, відзначаючи динаміку та прогрес реформ в Україні.

Президент нагадав, що з вересня 2017 року Україна провела освітню реформу: «Реальну системну реформу. Ми змінили радянську освіту на західну, більш інтерактивну, освіту. Ми зробили величезні зусилля, щоб повернути дуже високий потенціал української науки та освіти».

Глава держави також відзначив реформу системи охорони здоров'я, яка не була простою, а «іноді дуже болісною, іноді непопулярною». «Політики не в захваті від того, що потрібно робити непопулярні речі, але ми більше не можемо терпіти стару систему»,  - сказав Петро Порошенко.

За його словами, значна частина цієї медичної реформи стосується реформи сільської медицини та запровадження телемедицини. В Україні близько 14 мільйонів людей живуть у селах, і вони абсолютно не мають доступу до системи охорони здоров'я. «Я був автором реформи сільської медицини, і я сумніваюся, що хтось може уявити, наскільки це важливо», - наголосив Президент.

«Ми робимо реформи не для МВФ, а для українського народу та майбутнього моєї держави. І я пишаюсь тим, що МВФ сказав, що протягом трьох років мого президентства ми зробили більше реформ, ніж у попередні 25 років», - підкреслив Петро Порошенко.

Президент також навів приклад пенсійної реформи, коли «ніхто не вірив, що буде достатньо політичної волі для пенсійної реформи, відійти від пенсійної системи популістського стилю до системи, яка б мотивувала людей платити офіційні зарплати, а не підтримувати сірі».

«Протягом 25 років моя країна чекала нового Закону про приватизацію, який встановлював би абсолютно нові стандарти приватизації, прозорі правила, можливість для інвестора використовувати британську правову систему, якщо він відчуває себе комфортно з цією позицією»,  - розповів Президент про нові правила приватизації державних підприємств. Він також зазначив, що без західних радників неможливо продати будь-який об'єкт великої приватизації.

Глава держави також сказав про конституційну реформу в частині правосуддя. «У нас була абсолютно залежна та корумпована судова система. Уявіть собі, що за дуже короткий проміжок часу парламент підтримав конституційну реформу судової системи. Ми повністю перезапустили всю судову систему, і новий Верховний Суд вже розпочав свою роботу», - сказав Петро Порошенко.

Президент також додав, що, одночасно з величезним реформуванням української армії, яке потребує значних коштів, Україна нарощує обсяги ремонту та будівництва нових доріг. Він навів приклад зростання витрат на будівництво доріг: в 2015 році – 10 млрд. гривень, у 2016 році – 20 млрд грн; в 2017 році – 30 млрд грн, в 2018 році заплановано 50 млрд грн. «І все відбувається за абсолютно новою системою державних закупівель,  яка економить десятки мільярдів. Саме тому ми збільшили місцеві бюджети в сім разів під час децентралізації. Ось чому ми маємо невелике економічне зростання», - підсумував Глава держави.

Отож бо!

Посол ЕС назвал идиотами тех, кто не видит реформ в Украине


23.02.2018 13:44



Представительства ЕС в Украине Хьюг Мингарелли заявил, что люди, которые не видят наличие реформ в Украине "...или идиоты, или люди с ограниченной точкой зрения".

"Если есть политическая воля власти, то нет сомнения, что за последние четыре года представители политической власти в этой стране предпиняли значительные шаги, чтобы модернизировать и трансформировать страну, превратить ее в демократическое, открытое общество, базируясь на социально-рыночной экономике. Мы не сомневаемся в этом", - сказал посол ЕС.

Мингарелли подчеркнул, что не будет перечислять реформы, которые были внедрены украинской властью в сложных условиях, и добавил: "Если вы этого не видите, то вы или идиоты, или люди с ограниченной точкой зрения".

Среди успешных изменений в Украине Мингарелли назвал прогресс в сферах энергоэффективности, цифровых технологий, окружающей среды.


Дуже важливе засідання Кабінету міністрів України

Дуже важливе засідання Кабінету міністрів України з програмою нової програми освіти та банківською реформою від 21 лютого 2018 р.


Не той у нас Петро,

...але щось є спільного в цих... рехворматорів.

          Трохи нижче охочим до читання пропонується... Просто історичний нарис. Про суть "реформ" Петра 1 та їх наслідки для класової структури Російської імперії, розвитку російської буржуазії та й загалом ходу історії цієї держави.
           З переваг: написаний маловідомим радянським діячем ленінської доби "у стіл", тобто не виданий при житті; легко читається; доступні і наочні аргументи, цифри, приклади і порівняння.
           З недоліків: довгий (для тутешніх блогів); для фахових істориків загалом не містить концептуальної новизни, хіба що в деталях, в додатковому фактажі.
           Склалося враження, що якісь залишки духу Петровських "реформ" свого часу надихали і будівників передової соціалістичної промисловості. А ще - тим самим духом десь і досі просочена наша глибокоринкова українська "еліта", яка робить реформи так, аби нічого не робити. Взяти б тільки численні "перелицювання" - зміни форми без суттєвих змін внутрішніх пружин. Можна звісно називати прибиральницю клінінг-оператором, але чи запрацює від того завод... А чи співвідношення витрат на утримання державного апарату і, приміром, на освіту... А чи у який бік дивиться вітчизняний капітал... А чи страждання незаможного люду...

          Автор очерка - Александр Петрович Спундэ (1892-1962) - активный участник Октябрьской революции, делегат II Всероссийского съезда Советов. В качестве главного комиссара Народного (государственного) банка в 1918 году входил в состав Советского правительства, был одним из организаторов нашей финансовой системы, принимал участие в разработках первого пятилетнего плана.
          Уже в двадцатых годах он со все возрастающим беспокойством вглядывается в процессы экономического развития страны в условиях, когда она уже не может рассчитывать на европейскую революцию. После глубоких раздумий он становится на точку зрения, которую в 1921-1923 гг. в разных формах настойчиво отстаивал Ленин. ("...Мы должны одержать победу медленным, постепенным - быстрым нельзя – но неуклонным повышением и движением вперед").
           Внутренняя необходимость понять происходящее и его последствия привела автора к началу работы над большим экономическим исследованием, частью которого стали "Очерки экономической истории русской буржуазии", написанные в 1948-1951 гг. (он в это время служил кассиром в Мосторге).
            Данная публикация - весьма краткие выдержки из той части "Очерков", которая посвящена эпохе Петра Первого, в последнее время ставшей объектом не только экономических, но даже и поэтических реминисценций. Несколько кратких замечаний, связанных с именами Пушкина, Лермонтова и Гоголя, носят отчетливо выраженную социальную окраску, которая, к сожалению, в свое время была в нашем литературоведении определяющей, а сейчас, тоже к сожалению, рассматривается многими (вероятно, как реакция на горькое прошлое) лишь как ограниченность.
            Полный текст "Очерков" (около 200 стр. машинописи) хранится в архиве Инстнтута истории СССР АН СССР. Я позволил себе предпослать публикации строчки известного стихотворения А. К. Толстого, которые любил повторять автор.

Я. А. СПУНДЭ, заведующий
кафедрой транспортных газотурбинных двигателей
Московского автомеханического института


— Государь ты наш, батюшка.
Государь Петр Алексеевич,
Что ты изволишь в котле варить?
— Кашицу, матушка, кашицу.
Кашицу, сударыня, кашицу.
— Государь ты наш, батюшка,
Государь Петр Алексеевич,
А чем изволишь мешать ее?
— Палкою, матушка, палкою.
Палкою, сударыня, палкою.
— Государь ты наш, батюшка,
Государь Петр Алексеевич,
А кто ж будет ее расхлебывать?
— Детушки, матушка, детушки.
Детушки, сударыня, детушки.
А. К. Толстой

           В феврале 1917 года началась русская революция, которая оказалась крутым переломом в истории человечества. По достигнутому уровню экономического и культурного развития Россия созрела только для перехода к капиталистической экономике.  Но в результате своеобразных условий исторического развития в России в 1917 году сложилось такое соотношение сил, при котором буржуазная революция должна была либо немедленно начать гнить на корню, либо немедленно перерасти в социалистическую, хотя для перехода к социалистической экономике база была ничтожно слабой.
           Это объяснялось главным образом тем, что в России, где остро назрела потребность в буржуазных преобразованиях, возглавить их было некому. Российская буржуазия родилась и умерла рахитичной, неспособной к активной политической борьбе.
[ Читати далі ]

Сторінки:
1
2
3
4
6
попередня
наступна