Замітки думки

Замітки з міткою «думки»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Різне

19.10.21, 11:30
вірші, думки, поезія, поэзия, розуми, стихи, творчість

Так сколько мне отмеряно судьбой?
Спрошу у Бога, а в ответ молчанье.
Лишь смерти оглушающий прибой
И океан печали за плечами.

***

Де відшукати ліки від хандри?
Підступний відчай знов катує душу.
Закони звіра все одно порушу
Втікаю швидко від чужої гри.

***

Жахіття спис і сорому оцет
Стрибаю вниз ховаючи лице
Монашка смерть жбурляється стільцем
Я просинаюсь. Як забути це?

***

Подождите, масики.
Давайте разберемся
Мы не играем в классики,
Мы к пропасти несёмся

Поищите версии
Что это за зрада?
Хочется быть персиком
Только вот не нада.

Коментарі: 2

Ірина Сєдова

Аутотренінг

29.09.21, 07:34
вірші, думки, поезія, роздуми

Лячно з собою один на один.
Метеорити поганих новин.
Знову здоров'я звалило в Мадрид.
Знову без мене. І я інвалід

Як же до купи зібрати себе?
Як поламати хворобі хребет?

Стріли фантазій та мрій тетива.
Рими рятують, лікують слова.
Я все здолаю і переживу.
Come on, негаразди. Я вас розірву!

Коментарі: 2

Ірина Сєдова

Крига заборон

20.09.21, 07:27
вірші, думки, поезія, творчість

Не дає кричати крига заборон
Я блокую чати і беру в полон
Внутрішню дитину - часточку душі
Відбираю фарби - більше не пиши.

Кидаю за ґрати цього малюка
Він не може грати - зламана рука.

Я себе ховаю далі від людей
Хоч в мені до краю квітів та ідей
Просто звірі-кати захопили трон
Не дає кричати крига заборон.

Коментарі: 4

Makcімаліст

Нова реальність

03.09.21, 10:25
думки

Життя не буде таким, як раніше. Вирішив не вживати алкоголь. Кросворди і кейворди набридли остаточно. Віртуальні подорожі теж набридли. Перейшов на онлайн покупки і розрахунки. Перестав вести щоденник, писати сюди буду рідше. Проте хочеться розвивати відеоблог на Ютубі.

Сподіваюсь, що гарний настрій з часом повернеться.

Коментарі: 27

Lulu

Про цивілізаційне напруження...

01.09.21, 13:40
день знань, дитинство, думки, мікропоезія, рефлексія, спогади, школа

Що це було: вона із відсутнім виразом самозаглиблено-втомленого обличчя, незмінним стосом папок чи зошитів між грудьми і правицею, поспішним кроком долала ширину класу від вхідних дверей до свого столу? Постріл на ходу "здрастуйте.число.класна.робота" обертав щойно досить гамірний і життєрадісний маленький народ на притихлий зосереджений армійський підрозділ, готовий взяти участь у новій, малозрозумілій йому тоді осаді чи штурмі чергової гранітної цитаделі.
А от, що це було. Це ставала до щоденної сізіфової роботи добросовісна, заклопотана працівниця конвеєра, на якому примхливий біологічний матеріал поволі перетворювався на людство. Сьогодні вона реабілітована. Сьогодні і апріорі навіки у майбутньому їй із вдячністю прощена вся її відстороненість, вся оця буденна похмуро-відверта чесність, непривітність, часом навіть занудність. Хто сказав, що каторжник має посміхатися?

В осінньо-клаптиковій сукні
зодягнене Європи тіло...
Як дітвора то б не хотіла,
щоранку в неї - шлях до школи,
аби набути розсуд путній...

Щоб зарубать собі на носі,
про ту шкалу від дна до неба:
як слід чинити, як - не треба,
щоб жити впевненно й щасливо
в краю, де знов гостює ОСІНЬ...

Всі ми діти, тільки різного віку. Отже всіх - із Днем знань! tost

Коментарі: 65

Ірина Сєдова

Я не знаю що таке кохання

01.09.21, 07:47
вірші, думки, емоції, кохання, поезія, творчість

Я не знаю що таке кохання.
Думаю нестерпне почуття.
Намагаюся немов в останнє
я його впустити до життя

Іспит цей ніхто не подолає
Крім мене самої. Дивний крок.
Вчителька від мене вимагає
Протилежний вивчити урок.

Ця мадам не звикла до екстриму
Ненависть плекає до людей
Як вогню лякається інтиму
Каже, що навколо світ звірей.

Вона вчить ховатися від себе
Злоба і підозри її мед,
Лається неначе грішний ребе
І плете з образ ажурний плед.

Мрію я забути дивну тітку
Її дім - занедбана тюрма
Та не можу відчинити клітку
Адже надзиратель - я сама.

Коментарі: 1

Makcімаліст

Ніде прогулятись

22.08.21, 19:01
думки, щоденник

Ніде прогулятись по своєму місту і околицям, бо облазив все місто і кожен куточок пов'язаний з якимись спогадами, що викликають ностальгію і сум за минулим. Тому пройшовся вздрвж залізниці до Малютянки. Хоча тим маршрутом я ходив вже двічі. Збирався дійти до Одеської траси, але погода почала псуватись, та й так кілометраж чималенький. Викладати чи не викладати? Майже нічого не сфоткав.

Якби ж було менше тисячі хворих на ковід за день, то поїхав би кудись на електричці.

А ще сумніваюся, що вдасться з'їздити попрощатися з подружкою. Домовлятись приїхати на роковини смерті?

На День Незалежності нічого цікавого не планують: дитячий фестиваль, концерт самодіяльності. Банально і нудно. Навіть якщо й піду подивитись, то не впевнений, що вийде щось назнімати.

Щоб якось себе втішити, купив нову вермішель швидкого приготування і рисову лапшу з гострим соусом. Однак не знаю, як із того зробити звіт.

Спілкування зі знайомим і давнім другом чогось уповільнилось.

Коментарі: 12

Makcімаліст

Географія спільних вилазок з подружкою

17.08.21, 12:29
думки, щоденник

Три тижні, як не стало подружки. Змирився з втратою. Поступово повертаюсь до "звичного" карантинного режиму: домосідство, робота і ютубчик, хоча зрідка перечитую щоденник. Спогади тепер викликають не смуток, а приємні емоції. Хоча, нажаль, нові враження в подальшому можливі лише з іншими людьми. Але треба далі жити.

В голові вже лунають пісні (ті, що слухав останнім часом), але прослуховування музики (особливо веселої) не можу дозволити. Гумор теж поки що під забороною. Тому що нема чого веселитись.

Замислився, що після знайомства з подружкою перестав шукати собі дівчину. Тепер ось думаю, може знову розпочати пошук знайомств? Хоча шанси когось знайти, а тим паче, сталкершу, мінімальні.

Проаналізував вилазки по заброшках. Виявляється, майже 50% вилазок були разом з напарницею. Але якщо відняти кількість самостійних вилазок і вилазок з іншими сталкерами, то виходить, що більшу кількість закинутих об'єктів дослідив саме з нею. Стосовно відстаней, то в основному лазили по київським забросам і найближчому столичному передмістю, хоча траплялись дальні поїздки: наприклад, у Халеп'я (39 км), Фастів (40 км), Макарів (40-45 км), Кожанку (55 км), Пісківку (Тетерів) (60 км), Заворичі (73 км), а найдальшою була поїздка в Остер (понад 88 км) — причому все це були одноденні поїздки(!) на громадському транспорті (маршрутки або електрички) в межах Київської області (крім Остра, який у Чернігівській області). Ну а найдальшою вилазкою став сталк з новим напарником — 130 км. Однак та поїздка відбулася після того, як перестав зустрічатися з подружкою (оскільки вже була пандемія ковіду).

Місця дальніх поїздок з подружкою доведеться уникати. Місця поближче — теж намагатись не відвідувати без крайної потреби (Буча, Ворзель, Макарів, Українка, Бровари, Академмістечко-Житомирська, Троєщина, Мінський масив і Корчувате в Києві). Щоб не викликати давні спогади і не перебивати їх новими спогадами. Радує, що деякі напрямки досліджував сам, тому можна спокійно подорожувати, не чіпаючи спогадів про подружку.

Коментарі: 7

Makcімаліст

Перебирання спогадів

05.08.21, 13:41
думки

Таке в мене вже було — перечитування і перебирання у пам'яті спогадів. Цього разу теж накрило, але не дістався до старих дописів на юашечці. Що робити: читати, чи не читати? Поки що втримався.

Паралельно із тим з'явилося бажання закинути щоденник (і в зошиті, і в блозі). Щоб потім не було бажання перечитувати. Або почекати, поки з'являться нові, позитивні, враження і події?

Коментарі: 6

Makcімаліст

Поринув у роботу / Зміна планів / Безсоння

03.08.21, 07:39
думки, щоденник

Поринув у роботу. Завдань стільки, що на пів місяця, якщо не більше, точно вистачить. Причому в процесі роботи виникають додаткові завдання. Вже навіть думав влаштувати челендж на робочий рекорд, однак відчуваю, що починаю втомлюватись від роботи. Потрібен відпочинок, нові емоції.

Знову згадував спільні поїздки і прогулянки з подружкою. Деякі ранні прогулянки помилково позначив як спільні, хоча виявилось, що тоді гуляв один. Інші ж, навпаки, виявились спільними з подружкою. Так що нотатки помалював. Ну, вони й до того вже були помальовані.

Плани різко змінились. Не знаю, добре це, чи ні. Мама відмовила йти на щеплення. Вона антивакцинаторка, тому вважає, що ризик захворіти на ковід є що зі щепленням, що без. Що може бути реакція організму на вакцину (про це і в поліклініці попереджали), а лікарі будуть ні при чому. Що ми особливо нікуди не виходимо, тож нема потреби вакцинуватись. А якщо хочу поїхати на поминки, то краще не вакцинуватись, бо якщо захворію, то не зможу провідати подружку. Проте, що не розуміє мої почуття до Мері, само собою зрозуміло. Хоча ще за день до цього втішила.

Від поминок теж відмовила. Мовляв, знову накриє спогадами, нап'юсь (я ж не вживаю алкоголь). Для себе поки ще це питання не вирішив, однак враховуючи те, що напередодні були дивні знаки, можна вважати, що попрощався з подружкою. В усякому разі, спогади відпустили. Не знаю, чи варто кликати її ще раз? Пообіцяв зайвий раз її не турбувати. Хоча дуже хочеться, щоб ще дала знак.

Поїздка з другом в одне цікаве місце тим паче не обговорюється, бо епідемія, громадський транспорт, гроші.

Попри заспокоєння і прийняття тяжкої втрати повернулось безсоння. Крутився-вертівся, а заснути так і не зміг.

Коментарі: 12