хочу сюди!
 

Анна

37 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 25-55 років

Замітки з міткою «росія»

"Великоросы", вам привет от Ломоносова

Многие "великоросы" чтять и уважают Михаила Васильевича Ломоносова. Но никогда не читают его. Историю "великоросы" предпочитают изучать по творениям Шлецера, Миллера и Карамзина, которые сфабриковали историю в угоду немецкой правлящей династии Романовых. Действительно не пристало немке править полудикими фино-уграми, куда престижней быть правительницей Великой Руси. Та и "Императрица всея Руси" звучит солиднее чем "Императрица чуди, веси и мурома". Поэтому "идеологи" Российской империи начали создавать миф "Московия - наследница Руси". Но не забыли и о "нордической" составляющей своих писюлек. Отсюда и норманизм - варяги, спасшие Русь от дикости и варварства. И тут уже чисто "арийские" начала Екатерины ІІ выглядели просто как мессианские, так бы говоря продолжение традиций Рюрика -варяга, несшего культуру "диким словенам". 

А что же писал Ломоносов? Вот выдержки из его работы "Древняя Российская история от начала российского народа до кончины великого князя Ярослава Первого или до 1054 года"

"Старобытные в России обитатели, славяне и чудь, по преданиям достоверных наших летописателей известны .Древние внешние авторы скифов и сармат, на разные поколения разделенных, под разными именованиями в ней полагают. Обои народы одержали великое участие в обширном сем земель пространстве".

"Чуди часть с ними соединилась, часть, уступив место, уклонилась далее к северу и востоку. Показывают сие некоторые остатки чудской породы, которые по словесным преданиям от славенского поколения отличаются, забыв употребление своего языка. От сего не токмо многих сел, но рек и городов и целых областей чудские имена в России, особливо в восточных и северных краях, поныне остались. Немалое число чудских слов в нашем языке обще употребляется".

Это вам ответ о чистоте русского языка. Вы укоряете нас в польскизмах в украинском языке, но сами имете суржик языка руського и финно-угорского. И Ломоносов этого не стеснялся.

И далее

"Сих народов, положивших по разной мере участие свое в составлении россиян, должно приобрести обстоятельное по-возможности знание, дабы уведать оных древность и сколь много их дела до наших предков и до нас касаются. Рассуждая о разных племенах, составивших Россию, никто не может почесть ей в уничижение. Ибо ни о едином языке утвердить невозможно, чтобы он с начала стоял сам собою без всякого примешения. Большую часть оных видим военными неспокойствами, преселениями и странствованиями, в таком между собою сплетении, что рассмотреть почти невозможно, коему народу дать вящее преимущество".

То есть Ломоносов не отдавал предпочтение в етногенезе "народа российского" именно славянам. Лишь в окультуривании племен он отдает предпочтение именно славянам:

"В составлении российского народа преимущество славян весьма явствуе..."

Вот это истинный историк, который в угоду идеологии не менял своих взглядов и не фальсифицировал фактов. Поэтому дорогие мои "великоросы" пора перестать жить мифами, навязанными вам немцами.

                              

Табачникъ. Welcome to Russia!

Росіянин Андрій Окара пише на УНІАН:

Послухав по «Эху Москвы» розмову з міністром освіти, науки, молоді і чогось ще України Дмитром Табачником.

Приємно слухати таку чудову і розумну людину - справжнього патріота Росії та подвижника «російської» (за його власними словами) мови і культури.

Я і сам люблю обговорювати з розумними людьми змістовні питання про освіту: яка логіка побудови середньої і вищої освіти в умовах кризи «модерніті» і постмодерну, чого більше від «болонської» системи - добра чи лиха, про те, чим інститути повинні відрізнятися від університетів, про стратегію підготовки фахівців, здатних не тільки на сприйняття, а й на генерацію інновацій. До речі, я теж вважаю, що система тестів виключно з галочками і без перебігу думки - це шлях до дебілізму і соціальної архаїзації. І радянська система освіти була за багатьма параметрами (зовсім не за всіма!) кращою в світі - саме тому, що розвивала креативні здібності за межами формальної логіки і була заснована на гуманістичних цінностях.

Я сам ще років 10 тому придумав концепцію - в якій формі і в якому обсязі російська літературна мова і російська література повинні викладатися в усіх без винятку школах України. Головний принцип у моїй концепції - це деідеологізація російської літературної мови: російська мова - це одна з розвинених літературних мов, яка дає змогу передавати тонкі відтінки думок і відчуттів, має велику літературну традицію і запитана в комунікації. При цьому, оскільки в ній домінують морфологічний і історичний (а не фонетичний - як в українській) принципи побудови орфографії, було б правильно, щоб усі жителі України вміли грамотно писати російською. До речі, прямий предок російської літературної мови - славено-російська книжкова мова - була створена саме українськими вченими в XVI-XVII століттях і походить з Галичини.

Все. Крапка.

Російська мова - як засіб спілкування, але не як символ братерського єднання і старшобратської вищості, не як знак любові до Росії, не як індикатор величі російської культури, не як квиток до «Русскаго Міра», не як пам`ять про спільне минуле, не як мрія про спільне майбутнє. І ні слова про те, якою мовою писав Гоголь! Просто перетирати це в 1001-й раз ну просто нестерпно!

Тільки ось обговорювати це все з Табачником чомусь не хочу.

Я намагався почути від нього хоч слово, хоч натяк на підтримку української мови і культури.

До речі, в УРСР ще зі сталінських часів саме середня школа і відповідне міністерство були мало не єдиним масовим генератором української культурної ідентичності (не рахуючи національного радіо, театрів і книговидання). Коли б не масова українська школа (в т.ч. і російськомовна) в пік епохи «модерніті», українці, судячи з усього, були б не окремим народом, а субетносом - як нині кубанські чорноморські козаки.

Мабуть, у національної мови і культури повинен бути якийсь символічний хранитель - можливо, це одна з обов`язкових функцій міністра освіти.

Але головний гуманітарний міністр говорив чомусь про інше: про сувору боротьбу - з провінціалізмом (або з провінціалістичною мовою), з неконкурентоспроможністю (провінціаломовних театрів), з націоналістами (які заважають білгородцям здобувати освіту в ХАДІ) і багато про що ще. Загалом, світ повний дивовижних речей, друже Гораціо.

Ну, а насамкінець ефіру (це не ввійшло до стенограми) зачитали повідомлення когось із слухачів - мовляв, вас би, такого пречудового, та до нас в Росію міністром!

І, до речі, це думка! Адже дуже багато жителів Росії вважають, що росіяни (великороси) в РФ принижені, обійдені, непропорційно мало представлені в найвищих органах влади, що російська культура зазнає постійних утисків і принижень, що в телевізорі, уряді й на ринку - засилля неросіян, що бути росіянином (особливо в неслов`янських регіонах) не престижно, а часом і небезпечно.

Хоч би як там було, деякі підстави для таких висновків справді мають місце бути.

А що, може і справді, Дмитра Володимировича - та до Росії?

Адже якщо російську мову і культуру захищає український міністр Табачник, то в такому разі українську повинен захищати російський міністр Андрій Фурсенко. Що-що, а прізвище у нього саме відповідне.

P.S.

Этот текст был написан вчера, а сегодня один мой московский знакомый (не имеющий никаких украинских пристрастий или симпатий), тоже слушавший этот эфир, спросил у меня: "Это что, был отчет украинского министра о проделанной работе? Так такое, кажись, в Кремле надо говорить или на Лубянке, а не на "Эхе".

Я сказал, что министру виднее – на то он и министр, и перевел разговор на другую тему...

партия рецидивистов

Знайдено невідомі архіви Мазепи!

Українські журналісти знайшли в Ермітажі скарб! 234 засмолені коробки з усіма документами, що стосуються Мазепи 1709-20 років!

Так званний Український фонд пітерського "ЕРМІТАЖУ", яким опікується  ФСБ, зберігає фантастичні речі. Чомусь в легендарному музеї планетарного значення, і досі діє таке огидне утворення, як спецхран КГБ СРСР №9, яким керує місцева спецслужба. В музеї (!) і досі лежить чимало коробок з документами, які стосуються України, опломбовані печатками ОГПУ, НКВД, КГБ, відкривати які і досі не можна! За чиїм наказом? Дзержинського, Ягоди, Єжова, Берії, Сталіна, царської охранки?

-Нам стало відомо, що в Ермітажі, збереглися всі матеріали так званого "МАЗЕПИНСКОГО ДЕЛА", упакованих в 234 дерев*яних коробки протягом 1709-20 років! - розповіла шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, -  11 років, царські іщейки виловлювали і жорстоко катували соратників Гетьмана Івана Мазепи, вимагаючи видати всі таємниці Гетьмана, гарячково шукаючи великі скарби. Так і не знайшли... А протоколи допитів, гетьманські архіви, якісь речдоки, упакували в скрині, засмолили, опломбували стрічками з надписом "Не открывать до особого Высочайшего распоряжения!". До 1931 року ці фонди були АБСОЛЮТНО засекречені, лежали в особливих підвалах Адміралтейства. Потім їх перевезли до Ермітажу, розмістили в українських фондах, рівень секретності трохи знизили, а відкривати так і не дозволили!

В сучасній Росії, Мазепу ДІЙСНО  бояться, вважають головним ворогом імперії, смутьяном, намагаючись взагалі не згадувати цього визначного діяча національно-визвольного руху, істинного героя України.

Тільки кілька років тому, історик Т.Яковлева знайшла і почала досліджувати Батуринський архів, який зберігся в Санкт-Петербурзі і Москві. Преса почала писати про колекцію козацьких регалій, захоплених росіянами після Полтавської битви, знайшлися речі в Швеції...

Вигулькнула шабля Мазепи. Виявляється, свого часу, її шукав Голіцин, за наказом Меншикова та Долгорукого. Була ціла епопея. До Польщі посилали  спецгрупу з великими грошами. Не знайшли. Тільки 1945 року, вже радянські спецслужби, вивезли якусь шаблю з Краківського Арсеналу, в той же Ермітаж. Не знаючи того всього, співробітники журналів "Музеї України" та "Нова Січ", теж долучилися до пошуків через Канаду і Польщу. Була знайдена унікальна реконструкція шаблі в Канаді. Провівши розслідування, знайшли і оригінал в Ермітажі.

Про двобій Американського козацтва з розвідниками  Пітерського ФСБ, які вирішили викупити реконструкцію,  підсунувши її чільній українській владі, за певні політичні поступки, преса вже детально писала. Україна знову перемогла. Честь Президента України і Прем'єр-Міністра було врятовано.

-Звертаємося до української влади та дослідників. Давайте спільно розгадаємо таємницю 234 скринь з документами Мазепи!-говорить Н.Іванченко, - Адже, для істориків України і Росії - це знахідка світового рівня! Документи і речі 300 річної давнини, які не торкалися руки дослідників! Можна говорити про унікальний документальний скарб, який дійшов до нас через віки!

Історики-мазепазнавці, яких опитали журналісти, знали про існування подібних документів, але вважали їх втраченими. Залишається подякувати царській охранці, НКВД, КГБ за збереження скарбу! От тільки хто відкриє коробки? Коли? Як будуть вивчати і оприлюднювати документи? Без енергійного втручання МЗС України, Мінкульту, Секретаріату Президента не обійтися...

Журнал "Музеї України" просить колег не діставати питаннями, про походження інформації. Досить того, що знайшли. А як, то вже дуже інша історія...

Віктор ТРИГУБ, Музеї України

http://facenews.ua/3215/znajdeno-nevidomi-arhivi-mazepi.html

Грузия признала геноцид черкесского народа. Процесс пошел

Парламент Грузии единогласно утвердил резолюцию, в которой события 19-го века на северо-западе Кавказа квалифицируется как геноцид и этническая чистка черкесского народа царской Россией. Речь идет о русско-черкесской войне, продолжавшейся в течение столетия - с 1763 по 1864 год, передает радио "Свобода".

Председатель парламентского комитета по делам Северного Кавказа и диаспоры Нугзар Циклаури заявил, выступая перед депутатами, что "историческая" резолюция стала итогом годичной работы с привлечением крупнейших грузинских и иностранных учёных.

Некоторые депутаты требовали внести в резолюцию и оценку событий в Чечне за последние 20 лет и также квалифицировать их как геноцид. Оппозиционные же депутаты призывали коллег к осторожности и намекали, что решение может осложнить отношения, например, с Арменией, ведь армянская диаспора Грузии также ставила вопрос о признании геноцида армян в Османской империи.

Как патриарх Гундяй паству увеличил

На сайте УПЦ московского патриархата была размещена фотография, где было снято выступление божественного Кирилла на площади Свободы в Харькове. Чтоб каждый мог убедиться, сколько народу пришло послушать московского патриарха, проповедующего библейское "не солги", "не лжесвидетельствуй", и т.д. Но каково было удивление пользователей интернета, когда они увидели, что эта фотография была обработана в фотошопе, после чего количество слушателей у попа Гундяя увеличилось почти вдвое. "Божьи" люди даже не потрудились стереть из Exif информацию о фотошопе. Тем более они не смогли грамотно выровнять цвета и разложить по слоям, что хорошо заметно в режиме "разница изображений". Вот так и проповедуется "новый русский мир" божьими слугами из Москвы. Вот только Божьими ли?

Росія як духовна колонія України

Після завершення останніх президентських виборів в Україні мені до
певної міри стало навіть дещо жаль росіян. Ті пристрасті, що упродовж
останніх місяців кипіли у російських ЗМІ щодо українських справ, ту
хворобливу заангажованість московських медійників, політиків та
звичайних росіян у боротьбу між кандидатами в президенти важко пояснити
звичайною сусідською цікавістю.



Я також не вірю в те, що подібну реакцію російського суспільства можна
було організувати із Кремля. На таке не вистачить ані грошей, ані влади.
Ні, більшість росіян вболівали за результат наших виборів щиро і зовсім
з інших причин.

Про одну із них і, мабуть, найголовнішу я довідався від дописувача на
російському інтернет-форумі, на якому (як і на усіх інших форумах Росії у
ці дні) дружньо лаяли «хохлов» і «бандеровцов». Аргументуючи думку про
те, чому Україна не повинна бути незалежною, молодий росіянин написав:
«Ведь Украина – главнейшая часть России». Ось він ключ до розуміння
сучасної російської душі. Росіянам бракує України. Без нас вони
почуваються неповноцінними. Але їм бракує не просто території, наших
фабрик, заводів, хліба. Скоріш за все, вони не можуть змиритися із тим,
що втрачають право бути співучасниками нашої історії, культури, зрештою,
нашої європейськості.
Детальніше »

Реальна можливiсть чи не так?

В Росiї з 2006 року , дiє державна програма по переселенню спiввiтчизникiв з колишнього радянського союзу (СРСР) назад в Росiю.

Держава надає громадянство , пiдйомнi 6 га "Родной русской земли" , i стартовий капiтал на розбудову власного господарства. Власне постає питання.

Росiяни , ви маєте реальну можливiсть виїхати з України. I не любити здалеку свою рiдну Батькiвщину , не кричати по-п`янi "За Рассею матушку" а реально працювати на її благо. Захищати , стерегти вiд ворогiв , народу "русскому" допомогати. I ще ви не будете жити разом в однiй країнi з такими ненависними галичанами , злими бандерiвцями , та й взагалом "с этими тупыми хохлами".

Частину ваших пращурiв , пiсля звiльнення з тюрем СРСР по "УДЗ" , перевезли насильно в Україну! За для примусової працi на шахтах та будiвництвах УРСР "во славу коммунизма". Iншу частину восновному п`янь та рвань "подзаборную", просто вiдловлювали по кацапським "деревням" , i переселяли до України , в хати померлих вiд голоду в 33-34 роках українцiв.

По-сутi ви нiхто тут! У української землi один господар - Українцi! Ви тут тимчасово , ви ненавидите Україну  та її народ , не знаєте мову , не поважаєте наших героїв , вас завше будуть вважати тут - окупантами! Переїзджайте додому "на свою историческую Родину" , заспокойте вже нарештi свою "душу русскую".

Для тих хто зацiкавився люб`язно пропоную кориснi посилання:

Сайт посольства Росiї в Українi   http://www.embrus.org.ua/

Сайт мiнiстерства закордонних справ Росiйської Федерацiї   http://www.mid.ru/

Пропоную також проголосувати чи погоджуєтесь ви зi мною...


71%, 12 голосів

18%, 3 голоси

12%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Війна за Україну

«Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря 
Россия существовать не может, она задохнется, 
а с ней и советская власть и мы с вами»
Лейба Давидович Бронштейн (Троцький)

От є така думка, що «Україна без Росії ніщо». Тобто не здатна до життя. Я кажу зараз про тих, хто думає в цьому напрямі з економічної точки зору. Точка зору про «братів» чи якихось інших родичів не в рахунок, зомбованих не чіпаємо. Немає сенсу.

Якщо хтось уважно прослідкує зовнішню політику Кремля за останні років десять, я маю на увазі не через призму теле ефіру і шпальтів газет, а так би мовити читаючи між рядків, то побачить, що Росія реально веде боротьбу «не на життя, а на смерть» лише за дві країни – Азербайджан та Україну. Війни з Грузією лише поверхові, я маю на увазі війну з активізацією усіх ресурсів, підривну діяльність і т.п. Це звісно ж не від доброго життя, Росія не має ресурсу рівня СРСР, яке намаглося вести війну в усіх куточках світу з США (в переважних випадках програючи її). Тому Кремлю за відсутністю ресурсів варто обирати найбільш пріоритетні напрямки. З Азербайджаном все зрозуміло - нафта і газ, хоча там дуже сильні позиції США, Росія намагається посунити, хоча б трохи, США і знайти нішу. Але постає питання – навіщо Кремлю, який не бере до уваги думку усіх цих доморощенних експертів, Україна?

Нафти і газу в світі залишилося на 50 років ( http://www.epravda.com.ua/news/2011/04/4/280990/ )

Тим часом на світ насувається продовольча криза (http://ura-inform.com/uk/economics/2011/03/14/krizis)

У зв’язку зі збільшенням людської популяції зменшуються ресурси планети Земля. І в майбутньому основни дефіцитом будуть харчі. Кремлівська еліта розуміє, що Росія сидить на нафто-газовій голці і як тільки «газове ельдорадо» скінчиться, Росія опиниться в наймаштабнішій за свою історію кризі. Кавказкі регіони Росії тримаються лише на вигоді. Кремль зумів прив’язати кавказькі еліти нафтодоларами. Коли потік припиниться ця еліта, яка безумовно не є фанатами «вєлікой і могучєй» почне шукати нових вигод. І примара «джихаду» замаячить знову над кремлівським «престолом». Та й існують ще питання з кубанським й донським сепаратизмом.

В ситуації продовольчої кризи аграрна Україна є надстратегічним об’єктом для всіх сторін – Росії, ЄС та США. В момент кризи Україна зможе нагодувати імперію і не дати їй розвалитися, як колись за рахунок України більшовики врятували свою червону імперію.

В зв’язку з усім цим й ведуться пляски навколо України то із «зоною вільної торгівлі», то з «митним союзом». ЄС спокійне, адже впевнене – українську еліту можна буде купити. Кремль нервує – ресурсів в них менше і торги з ЄС за Україну вони програють. Тому Кремлю залишається тільки одне – зруйнувати Україну з середини, підкуповуючи чиновників, фінансуючи маргіналів штибу «Родіни» і т.п.

В цій грі Росія знайшла собі союзника – Вашингтон. Сіоніські еліти США ніяк не влаштовує існування великої держави в центрі Європи. Тим паче маючи потенціал великих ресурсів. Вплив сіоністів на Кремль доволі великий – вони зуміли провести на престол свою людину – Мєдвєдєва. Якщо хтось подивиться уважно, зараз утворилася така собі коаліція – «рускіє націоналісти» + «єврейскі націоналісти», які намагаються вивезти в Європу такий собі бренд «галицького нацизму», що бродить по Україні. «Рускіє» кола намагаються страшити східняків загрозою «галіцкого фашизма» задля того, щоб активізувати електорат на підтримку «східних еліт». Після радикалізації обох сторін Дніпра залишиться натиснути кнопку і Україна трісне навпіл вже остаточно.

Тому, панове, думайте головою, якщо не хочите стати заручником «чужих ігор» і остаточно перетворитися на рабів, хто б не був рабовласником. 


Радянська історія

Я не бачив цього відео раніше, тому гадаю, хтось також не бачив це фільм. Показані докази як комуністи нищили нації, цілі народи, разом з фашистами шматували Європу. 9 травня для мене не день перемоги, а ще один день пам'яті мільйонів загиблих та закатованих комуністами.

Фільм показаний на державних телеканалах Литві, Латвії, Естонії, України, Білорусі, Польщі, Словенії, США . Не показаний та більш того, заборонений у Росії.

http://video.yandex.ua/users/al-tkachenko2012/view/2?ncrnd=2371

Росія: Україна мусить вступити до Митного союзу, бо інакше…

18.04.2011 (європейська преса про митний союз )

Василь Зілгалов

Прага – Європейська преса інформує проте, що Росія нарощує тиск на Київ із метою змусити українське керівництво ухвалити рішення про вступ до Митного союзу під егідою Росії. Російське керівництво при цьому не приховує, що вступ України до Митного союзу – це лише проміжний крок на шляху повного поглинання економіки України сильнішою Росією.

У Москві також вважають, що такий крок Києва означає розрив його стосунків із Євросоюзом і фактично вихід з СОТ. Газети також зауважують, що наступним кроком дедалі більшого тиску з боку Москви на Київ буде приїзд до Києва 19 квітня правої руки Володимира Путіна – віце-прем’єра Росії Ігоря Сєчина.

Московське видання «Коммерсант» оприлюднило інтерв’ю відповідального секретаря Митного союзу Росії, Казахстану и Білорусі Сергія Глазьєва, котрий вважає, що з часом Україна ще ухвалитьрішення про вступ і до Митного союзу, і до Єдиного економічного простору, що формується на базі того ж Митного союзу під егідою Росії. Глазьєв чітко заявив, що Москву не цікавить формула Януковича «3 плюс 1», і «єдиний варіант – повноцінна участь України в роботі Митного союзу». Глазьєв також сказав, що наступний візит віце-прем’єра Росії Сєчина 19 квітня до Києва має на меті пояснити владі Януковича, які на неї чекають переваги у разі вступу України до Митного союзу, зокрема, можливість «вирішити питання щодо формули ціни на газ для України». Глазьєв також пояснив, що мова йде не просто про вступ України до Митного союзу, а про повну інтеграцію її економіки в Єдиний економічний простір шляхом відмови Києва від інтеграції з Євросоюзом та фактичний вихід України зі Світової організації торгівлі. Глазьєв також наголосив, що Україна при вступі до Митного союзу мусить переглянути свою Конституцію, бо при її вступі йдеться «про договір про комісію Митного союзу, котрий делегує наднаціональному органові повноваження з широкого кола питань». Фактично Глазьєв визнав тут, що на сьогодні не зовсім зрозумілий механізм ухвалення рішень цього наднаціонального органу чи міждержавної ради Митного союзу і йдеться поки що про якийсь консенсус. Глазьєв також не знає, який відсоток голосів буде мати Україна в разі входження до Митного союзу, і лише пояснив, що це буде вирішено вже після принципової згоди України на офіційні переговори про вступ. Якщо ж Україна піде на угоду з ЄС про зону вільної торгівлі, то Москва, як пояснив відповідальний секретар Митного союзу, вдасться до широкомасштабного вибудовування суворого митного кордону з Україною та посилення ввізного митного тиску на зону вільної торгівлі Києва з ЄС. Фактично Глазьєв визнав, що погрози квотами і захисними заходами є з боку Москви нічим іншим, як «політичним тиском», бо, мовляв, «у нас є впливові лобісти, котрі хочуть захистити внутрішній ринок із комерційних міркувань». Глазьєв також пояснив, що «при вступі України до Митного союзу вона змушена буде підвищити свої імпортні мита більш як удвічі», що суперечить у самій основі участі України в СОТ. А що всі нинішні члени Митного союзу не є членами СОТ, як пояснив Глазьєв, то «у цьому плані приєднання України до Митного союзу допоможе нам скоріше завершити переговори з СОТ… за один-два роки, і СОТ не буде куди подітися».

Брюссельське видання «Нова Європа» інформує про мету візиту 19 квітня до Києва віце-прем’єра Росії Ігоря Сєчина. Йдеться про намагання української влади переглянути ціну на російський газ та ймовірні поступки України щодо цього. Видання відзначило, що після незгоди Путіна відразу ж після візиту до Києва 12 квітня переглядати умови ціноутворення на газ для України голова українського уряду Микола Азаров заявив про «додаткові аргументи за перегляд цієї газової ціни», котрі озвучать Сєчину українські урядовці Андрій Клюєв та Юрій Бойко. Йдеться, зокрема, про ймовірність створення спільного підприємства між російським «Газпромом» та українським «Нафтогазом» та про спільну українсько-російську експлуатацію газотранспортної системи України, котра потребує негайної модернізації.Московська «Нєзавісіма   газета» вважає, що міністр оборони Росії Анатолій Сердюков «відредагує українську воєнну доктрину», та зауважує, що завіса секретності довкола проекту армійських реформ в Україні розпалює новий скандал у Києві. Бо йдеться про те, що, на думку експертів, нові доктрини – Стратегія національної безпеки і Воєнна доктрина України – не відповідають головним сучасним глобальним викликам. Наприклад, Воєнна доктрина, окрім дублювання Стратегії нацбезпеки, «не дає відповіді на питання про конкретні заходи для захисту національних інтересів, а лише констатує, що цей захист повинен будуватися в умовах позаблоковості і що в України немає зовнішніх ворогів». У багатьох у Києві викликало обурення те, що у новій Воєнній доктрині влади головне її занепокоєння – «небезпека внутрішнього воєнного конфлікту в Україні», а не небезпека агресії ззовні. Опозиція заявляє про намагання влади посилити таким чином контроль над суспільством і над демократією в Україні. Джерела «Нєзавісімої газети» в Києві також повідомили, що нова Воєнна доктрина України буде допрацьована, а також іще доповнена і за підсумками нинішнього візиту до України міністра оброни Росії Анатолія Сердюкова.

Моя особюиста відповідь на Митний союз. Я хочу жити в Європі