Ймовірно "Е" є першою літерою слова.
            За текстом можна гадати, що йдеться
            або про Землю (Earth), або про життя,
            існування (Existence), але оскільки
            це тільки моє припущення, то в перекладі
            залишив оригінальне скорочення.


Е

E is for the comfort,
      Е призначено для втіхи,
You give to me
      що Ти даруєш мені.
E is for the peace, I feel inside
      Е існує для миру, я це відчуваю в душі,
E is for the good times
      Е призначене для процвітання,
That go against the bad times,
      що долає занепад.
E is for the world you gave us
      Е призначено бути світом, яким Ти обдарував нас,
And left us here behind
       а потім... забув про нас.

They say
       Люди запитують:
Tell me what's so wrong with E
       Скажіть, що трапилося з Е?
That's what I hear them say
       Ось що я чую від них:
Tell me what's so wrong with E
       Скажіть мені, що діється з Е?
That's what I hear them say
       Ось єдине, що я чую від них.
Let's talk about it
       Ми маємо говорити про це!

E is for the reason
         Е - це те, що обґрунтовує
To live through urban grey
         наше життя у кам'яному міському присмерку.
E is for the warm glow,
         Е - для того, щоб випромінювати тепле світло,
That takes the fear away
         що розтопить всі страхи.
Show us what is better
         Скажіть, хіба є щось краще?
Why don't you stand inside these shoes
         І чому все ЦЕ - не для тебе?
Oh live with me each Monday...
         А натомість, поживи зі мною
         від понеділка до понеділка...
Let's see what you would do...
         і я побачу, що ти "заспіваєш"...
Which world do you live in?
        То в якому світі ти поселишся?
Which world did you choose?
        Який світ вибереш?
Hiding the tears, that's all
        Стримую сльози, та й годі...
No win No lose
        Ні перемоги, ні поразки.
They say
       Люди запитують:
Tell me what's so wrong with E
       Чому щось негаразд з Е?
That's what I hear them say
       Таке я чую від них:
Tell me what's so wrong with E
       Скажіть, що скоїлося з Е?
That's what I hear them say
       Ось єдине, що чути від них.
Let's talk about it
       Ми маємо говорити про це!

Автор Пол Маккартні
у виконанні WINGS (with Linda & Paul McCartney)

Don't Let It Bring You Down
        Не дозволяй зламати себе

Though some things in life are hard to bear
       Хоча буває в житті таке,що важко переноситься,
Don't let it bring you down
       не дозволяй біді зламати себе.
Should the sand of time run out on you
       Навіть якщо вибіг час відведеного тобі життя,
Don't let it bring you down
       хай це не кине тебе у відчай.

Don't go down - don't go underground
       Не здавайся, не щезай...
Things seem strange, but they change
       Все здається чужим, але це зміниться...
How they change
       Ще й як зміниться!!!

Up and down your carousel will go
        Карусель життя понесе тебе
        через піки и провали -  
Don't let it bring you down
        хай тобі вдасться уникнути падіння.
Don't go down - don't get out of town
        Не опускайся, не тікай з суспільства.
Get to know how it goes, how it goes
        Зрозумій, що все мине, обов'язково мине...
When the price you have to pay is high
        І коли жертва, що вимагається від тебе, надто велика,
Don't let it bring you down
        хай це не зламає тебе.

Вона сиділа і дивилась у вікно.

У небо зоряне її думкИ летіли.

Неначе сцену із жахливого кіно,

Мов на екрані, вони в пам’яті крутили.

 

Звичайний день. І сонце сходить, як завждИ.

Ще декілька годин і будуть вони рАзом.

Цей день не віщував ніякої біди,

Та зруйнувалося усе життя відразу.

 

Доброго ранку голос рідний побажав.

Та слухала вона його востаннє.

Як довго він цієї зустрічі чекав,

І вже невдовзі повінчає їх кохання.

 

Шалена швидкість… Зустрічне авто…

Чийсь крик пронизливий… Не слухаються гальма.

Одна лиш мить… ЗакІнчилось кіно.

Цей епізод в його житті останній.

 

Вона в цей час дивилась у вікно…

Під серцем їхнє щастя ворушилось.

Вони так мріяли про нього вже давно.

Та мріям цим здійснитись не судилось.

 

Склонилися над тілом лікарі…

Та в інший світ душа вже відлітає.

Слова останні чує він на цій землі –

Ти тільки знай, що я тебе кохаю…

 

То ж поважайте й бережіть своїх коханих.

В житті навчіться цінувати кожну мить.

Кожна розлука може стати вже остання,

То ж саме зараз їх шануйте і любіть.

Среди всего, что в нас переплелось,
Порой самодовольство нами правит.
"Казаться или быть?" - вот в чем вопрос,
Который время человеку ставит. 
Считаться кем-то, или кем-то быть?
Быть смелым, или делать вид, что смелый?
Ты жертвовал, творил, умел любить,
Или об этом лишь вещал умело,
Робея самому себе признаться,
К чему стремишься: быть или казаться?..
Что стоит жизнь в довольстве иль покое,
Когда ее пытаются лепить,
Фальшивя переделанной строкою...
Легко казаться. Очень трудно быть...

                                                                                     Андрей Макаревич.

Світ у війнах потопає,

Захлинаючись від болю.

Від ненАвисті й печалі,

Й  від жорстокої сваволі.

 

Зупинись на мить, людино!

 Ти все знаєш і все можеш.

Бо з усіх створінь єдина

Створена на образ Божий.

 

Зазирни у свою душу –

Як побачиш, то жахнешся.

Ти ж сама себе придушиш,

Темнотою задихнешся.

 

Ти усі закони Бога

На свій лад перекрутила.

Бо мудрішою від нього

Стати раптом захотіла.

 

Та забула ти, людино –

Є творець і є творіння.

Є художник і картина.

Є сіяч і є насіння.

 

Станьте всі ви досконалі –

Дав нам заповідь Учитель.

Неймовірно? Ні – реально!

Тільки треба захотіти.

 

Нам Господь ВСЕ відкриває –

Та не вміємо приймати.

Нас до миру закликає,

А ми хочем  воювати.

 

Нам Він розум відчиняє –

Шлях до мудрості прямий.

А ми у зло все обертаєм,

І кричимо – іще відкрий!

 

То ж зупинись хоча б на мить, людино!

Відчуй надійний захист теплих рук.

У люблячого Батька ти одна дитина.

І Він спасіння твого хоче, а не мук…

 

Поглянеш навкруг – все квітує, буяє
Повітря наповнене подихом мрій,
Та тільки в душі заметіль завіває
Останні штрихи вже зчорнілих надій…

Хотілось би так підкоряти вершини,
Летіти, п’яніючи до забуття,
Чи просто дивитися в очі дитини
І бачити в них світлу мить майбуття.

Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки
У що ж тут повіриш, як всюди брехня,
А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки –
Зітхає знедолена ненька-земля…

І плаче земля грозовими дощами,
Від зброї, наркотиків, грошей «брудних»,,
Від тої ненависті, що поміж нами,
Та тільки не змити сльозами їх всіх…

Пісня написана за романом Далтона Трамбо "Джонні отримав гвинтівку". Спина, живіт і півголови - те, що вцілило від молодого солдата після вибуху міни. Півтори сотні сторінок монологу та спогадів окремої людської свідомості, позбавленої нормально функціонуючого тіла, півтори сотні сторінок прокляття війні та брехливим вождям, які її розпалюють, спресовано у сім хвилин музики.

Автори: Джеймс Гетфілд, Ларс Ульріх

One
     Суть

I can't remember anything
      Не можу нічого пригадати,
Can't tell if this is true or dream
      не сила розрізнити, де ява, де сон,
Deep down inside I feel the scream
      з дна душі здіймається жахливий стогін,
This terrible silence stops it there
      але оболонка мовчання непроникна для нього.
Now that the war is through with me
      Тепер, коли ця війна нарешті відригнула мене,
I'm waking up, I cannot see
      я отямився, але... О, Боже!
That there's not much left of me
      Що ж залишилося від мене!!!
Nothing is real but pain now
      Дійсність перетворилася на суцільний біль.
Hold my breath as I wish for death
      Затримати б подих та померти...
Oh please god, help me
      Прошу, Господи, допоможи мені!
Back in the womb it's much too real
      Немов знову повернувся в лоно матері,
In pumps life that I must feel
      котре наповнює мене життям.
But can't look forward to reveal
      Та чи настане колись той день,
Look to the time when I'll live
      коли я знов побачу білий світ?
Fed through the tube that sticks in me
      Живлення здійснюється через трубку,      що встромлена у моє тіло.
Just like a wartime novelty
      Ось така собі новинка війни!
Tied to machines that make me be
      Прив'язаний до апаратів життєзабезпечення...
Cut this life off from me
      Відріжте геть від мене таке життя!
Hold my breath as I wish for death
     Затримати б подих та померти...
Oh please god, wake me
     Боже, пробуди мене!
Now the world is gone I'm just one
     Весь світ зник, і тільки я     сам на сам зі своєю сутністю!!!
Oh god, help me
     О, Боже, допоможи мені!
Hold my breath as I wish for death
      Затримати б подих та померти...
Oh please god, help me
      Прошу, Господи, допоможи мені!
Darkness imprisoning me
      Морок ув'язнив мене
All that I see
      з усіх боків.
Absolute horror
      Суцільний жах:
I cannot live
      ані жити,
I cannot die
      ані померти
Trapped in myself
      самому у собі!
Body my holding cell
      Тіло - моя в'язниця!
Landmines
      Міна
has taken my sight
      забрала мій зір,
Taken my speech
      взяла мою мову,
Taken my hearing
      забрала мій слух,
Taken my arms
      взяла мої руки,
Taken my legs
      також мої ноги,
Taken my soul
      забрала мій дух...
Left me with life in hell
      лишила жити у пеклі!

Cлухати тут http://music.i.ua/player/1860649/5795/81717/

Відео не менш цікаве http://video.mail.ru/mail/zoz1958/1475/9635.html

- Що таке рослина? Як вона живе? Що з себе уявляє?

   Мені здається, що рослина це інструмент збору та конвертації різних типів енергій (полів), яких безліч у всесвіті. Будь-яка рослина схожа на антенну - і листками і гілками, її тіло є акумулятором, що накопичує інформацію на своєму клітинному рівні, і в собі вона має програму обробки всієї цієї інформації в таку форму, яку зручно передавати іншим живим організмам. Кожна з рослин налаштована на прийом та обробку специфічного спектру "хвиль" енергетичних планів, тому вигляд їх тіла, насіння і плодів, а також біотичні властивості так різняться між собою.    Собою рослина приймає всі ці енергії, що пронизають її, і переробляє в фізичну матерію, яка зберігається в стовбурі і з якої будується все її тіло. Важливо, що антени рослин напрямлені не тільки вгору (у напрямку до космосу), але і вниз, в землю, в напрямку до ядра. Бо, на мій погляд, Земля є сумішшю енергій фізичного плану, а космос - ефірного. При їх поєднанні народжується жива матерія! Після певного циклу отримання космічних сигналів, починають з'являтись насіння та плоди - результат обробки всього обсягу інформації, концентрат живої матерії.

- Чому зростає населення планети?

   Мабуть всі зараз розуміють, що з такими темпами використання земельних ресурсів, людству залишилось існувати зовсім недовго. За логікою, в таких умовах, в яких ми живемо зараз, кількість населення має бути набагато меншою, бо люди швидше гинуть і менше народжуються. Але на практиці, нас стає все більше і більше. Коли логічної відповіді не виходить знайти, варто звернутись до інтуїції.    Внутрішньо я маю впевненість, що така ситуація на планеті є природною, логічною і послідовною. В тому разі це стосується і популяції планети.    На мою думку, людські души приходять сюди для того, щоб отримати якийсь корисний досвід, чомусь навчитись, та поділитись із іншими тим досвідом, що був накопиченим раніше, в попередніх інкарнаціях.    Така екологічна та технологічна ситуація як зараз, дуже довго не зможе протриматись, бо є деструктивною в своїй основі. І було б нерозумно цим не скористуватись. Коли ще душі випаде нагода потрапити в середовище сповнене агресії, негативу, ненависті, алчності, гордині та такого іншого? За мільйони ... а може і мільярди років така ситуація відбувається якісь лічені тисячі років... Людство справно попрацювало, щоб на цей період зібрати таку величезну купу душ на одній маленькій планеті (-:    Мені дуже цікавим є і той факт, що якби людство не почало швидко набирати кількість (для того, щоб дати можливість всім цім душам реінкарнуватись тут і зараз), то і такої жахливої ситуації б не стало. Виходить, людська цивілізація йшла до цього свідомо... Це означає, що нам цей досвід потрібний, і ми - ті хто зараз живе тут мають бути вдячні своїй долі за те, що видала нам цю "щасливу візу" на Землю, щоб отримати дорогоцінний досвід зараз, а не чекати ще мільярди років (-:    Я вже казав, що радуюсь існуванню злих, жорстоких, підступних людей - вони вчать мене як жити краще, дивлячись на них я розумію, яких вчинків уникатиму в майбутньому. В суперництві із ними я розвиваюсь, і давно вже впевнився - все що хтось робить через погані вчинки, будь хто інший може зробити завдяки добрим діям. Все в світі має свій баланс. Світ живе в гармонії, яку легко порушити, але цей стан є природнім, і що не роби, він завжди повертатиметься в рівновагу..     Якою ціною? ... (-;

  

Ірландський гумор

       Йому сподобався паб. Атмосфера було доволі життєрадісною. Відвідувачі замовляли пиво “Гінес” у високих стаканах, які звично перехилялися й слугували скоріше задля “підтвердження статусу” того, хто випивав. Присутніх було небагато. Обговорювалися останні новини та події місцевого життя. Неподалік від Мерфі прилаштувався огрядний чоловік середніх років із молодявою супутницею, яка зацікавлено  слухала його розповіді. Він продовжував, відпивши чималий ковток й явно піддавшись легкому впливу алкоголю:
- У історії Ірландії був принц Донеголський, або ж лицар О’Доннел. Якось на Пасхальному тижні він приймав у себе при дворі титулованого іспанського гостя, і їм не вистачило яблук. Він негайно послав слугу в найближче абатство, проте скупа братія відповіла, що, на жаль, від старих запасів нічого не залишилося і доки не достигне новий урожай яблук у них не буде. Тоді О’Доннел наказав надіслати ченцям у дарунок пакунок зі свічками. І посланець, який відніс їх, повернувся назад з кошиком чудових  яблук. О’Доннел одразу ж вигадав гельською мовою дотепний двовірш і відіслав його з найщирішою подякою до абатства: мовляв, він приголомшений відкриттям, що свічки допомагають яблукам дозрівати  раніше.

Ірландське життя

       Торгівельний центр з багатообіцяючою назвою “Ірландське життя” не вирізнявся нічим особливим. Звичні магазинчики, що тулился один до одного на його території, виглядали доволі прозаїчно. Звичайні туристи, які гуляли містом та вже не менш звичайні острів’яни. Дама з екстравагантною сумочкою та явно завеликими окулярами висловлювала своє невдоволення побаченим дуже різко моложавому чоловіку, який її супроводжував. Рейлі розгледілася. Вона нічого не мала проти щоби пройтися подібними магазинчиками. Тим більше, що така нагода випадала їй не так вже й часто. За кілька кроків від неї раптом з’явилося вже бачене колись обличчя. У пам’яті виринула знайома вулиця… Тьмяне освітлення…
       У Рейлі знову виникло бажання прогулятися нічним містом. Що ж… Якщо довелося мати справу з таким цілеспрямованим “супутником”, то при нагоді з ним не завадило б ближче поспілкуватися. Крім того, не завадило б побачити його “партнерів”, котрі могли б якось завадити цьому спілкуванню.
Вона вирішила більше часу приділити магазинам з одягом… А разом і поспостерігати за своїм “проводирем”, адже для нього теж відкривався “неозорий краєвид ” для збування часу.
Пройшовшись знічев’я по магазину й придбавши задля очей кілька дрібничок, Рейлі вирішила знову приєднатися до свого “провідника”. Кілька годин “денного сну” навряд їм могли б завадити, зважаючи на те, що до пабу більшість відвідувачів навідувалася під вечір.

Коротка розмова у пабі

       Мерфі скоріше відчув, аніж побачив, як хтось втупив у нього свій погляд. Озирнувшись, він запримітив Сіда, що сидів, сьорбаючи пиво та жваво щось обговорюючи з чоловіком років 45-ти. Через деякий час чоловік попрощався й, пройшовши повз Мерфі, попрямував до виходу. Коло дверей він чемно пропустив Рейлі. Сід пройшов за ним, трішки затримавшись поруч із Мерфі й непомітно поклав йому до кишені папірець. На обличчі дівчини сяяла чарівна посмішка, від якої важко було відірвати погляд. Як і належить туристу, Мерфі не збирався робити нічого подібного. Вона підійшла до нього й запропонувала ще трохи прогулятися містом. За кілька хвилин, вже прогулюючись Талбот-стріт, “закохана пара” звернула в одну з бічних вуличок та попрямувала назад до свого тимчасового помешкання. Озирнувшись й побачивши, що поруч нікого немає, чоловік витягнув із кишені хустинку й турботливо передав дівчині. У хустинці була записка. На папірці написано: “Сьогодні, 11 вечора, чорне таксі на перехресті Лоуер Ґардінер й Талбот”. Ну що ж… Ще одна прогулянка. Цікаво, як на подібне зреагують їхні “супутники”, якщо їм заманеться позбутися їхньої уваги. Адже в подальшому не завадило б дізнатися їхню справжню мету.

 

P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Хочу також висловити подяку вельмишановній пані "Rizhenko Tany" за допомогу в редагуванні матеріалів цієї "Шпигунської серії". Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до блогу.

P.P.P.S. Хочу також висловити подяку за чудове фото шановному "infomatique".

Ви маєте можливість ознайомитися й із епізодомами  << 4 >> та << 6 >>.

Життям слід насолоджуватися як чудовим вином, ковток за ковтком, з перервами. Навіть краще вино втрачає для нас всяку красу, ми перестаємо його цінувати, коли п'ємо як воду.

 Л. Фейербах.