Жорж  Дикий

ПРОРОЧЕ

                       Б.Г.

У спогадах краси нема -
там є прозріння!
Чимало випито вина -
а де везіння?

Моя чи ні у тім вина -
знати не хочу!
Водичка проряд є питна -
чуття злоскочу...

Красою сповнене життя...
А що я бачу?
Хто не цінує почуття -
тим не пробачу!

І може я і не герой,
щоб бити пику!
В душі я лицар і ще той -
як в лева рику!

Сховаю в усмішці оскал
свій кровожерний...
Мені не здобич цей шакал -
я честі ревний!

Хай брешуть лиси на щити
червена граду...
Ми йдемо твердо до мети -
добра і ладу.

Героїня оповідання Михайла Коцюбинського.
Так звучить правильна відповідь на питання в заголовку до цього запису.
Але прочитавши мій новий вірш, ви, можливо, засумніваєтеся в конячій невинності.
Вйо!

КОБИЛА ВИННА
Не любо - не слухай мене через силу,
До лампи Некроту твоя похвала,
Та дядько Микола рябу мав кобилу,
І капосна раптом до лісу втекла.

А там з'ясувалось - та шкапа феномен!
Ну як про таку не складати пісні?
Не здохлою впала і навіть не в кому -
Забулася враз в летаргійному сні.

Не віриш, читачу, що сталось це диво?
Та я доведу, що усе насправжкИ.
В хероїв Майдану все мудро і криво,
Ті Пасічник з д'Арком побили горшки.

Тепер одне одного $еруть обоє,
Хоч це для держави ганьба і біда.
Так весь цей "базар" - сон кобили рябої!
І винна в усьому та шкапа. Да, да!

Нема за що жити? Конайте* до бору -
Шукати конячку, будити зі сну.
А д'Арку з месійкою дзуськи докору!
Спростовую я їхню в кризі вину!

_______
*Конати, або канати (жарг.) - іти.

Сьогодні вирішив просто опублікувати свій новий віршований твір.

Чотири рядочки.

***

Будь я хоть "свидомитом" изрядных годов,

С Колымы в "перестройку" отпущенным,

Я забыл украинский бы только за то,

Что на нем говорит Виктор Ющенко.

 

Можете звірити з оригіналом (Будь я хоть "свидомитом" изрядных годов) і/або прочитати пост на цю тему в моєму онлайн-дневнике.

Дякую за увагу.

Вибачайте, коли щось не так.

ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ

 

Все розпочнеться з чистого листа –

До влади прийдуть справжні патріоти!

І скінчиться невизнана війна,

Та квітами жалоб зійдуть окопи.

 

Це станеться – коли побачиш ти,

Що більше так не можна далі жити,

Що нашу Неньку знищують кати –

Продажні та невдячні власні діти.

 

Повіє вітер хвилями Дніпра

Незламний дух славетного народу,

Та з віршами пророка-Кобзаря

Повстануть люди за свою свободу!

 

Зрадіє Богом дана нам земля!

Розквітне наша люба Батьківщина!

Як попіл, згинуть ворог та журба!

Ще запанує рідна Україна!

 

І напишу я, з чистого листа –

Коли настане спокій в Україні:

«Вітаю, Ненько, ти – перемогла!

Немає більше нечисті в країні!»

 

                                      © Олександр Кобиляков

Древня церква посивіла…

Стятий хрест… "Кррра!" – чорна пані,

Лиховісниця Сивіла, -

"Каррр!" – пишається на  бані.



18.11.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11111190561

У саду Дяді Сема
Зогнили помаранчі.
Та це наша проблема,
А Юкрейн – його ранчо.

При синах Феді з Яном
Краще не зажили ми,
А їмо й баклажани
Теж, нівроку, гнилими.

Хто спасе наші душі
Із такими харчами?
Мали дулю при Буші –
Той же приз від Обами.

Що? В них ранчо забрати –
І народу безплатно?
Ні, бо ми – демократи,
А то власність приватна.

Олександр Некрот

Ми переховуємо свою мову
У хатах, за образами,
До яких молилися ще запорожці,
Під весільними рушниками
На споді скринь,
Між сторінок «Кобзаря«,
У піснях, які мугикаємо,
Коли сіємо гречку.
 
Беремо її із собою скрізь,
Куди б не поїхали.
Бо вона – не в тягар нам –
Як і власна душа.
 
Часом відступаємо з нею в ліси.
Тоді вона вчить нас стріляти,
Копати шанці і схрони.
А коли помираємо
Від рук ворогів,
Вона забирає нас
Просто до свого неба.

Прага, 14 жовтня, 2010р.

Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви».
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю. О як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.

Ліна Костенко