Про мову

Ми переховуємо свою мову
У хатах, за образами,
До яких молилися ще запорожці,
Під весільними рушниками
На споді скринь,
Між сторінок «Кобзаря«,
У піснях, які мугикаємо,
Коли сіємо гречку.
 
Беремо її із собою скрізь,
Куди б не поїхали.
Бо вона – не в тягар нам –
Як і власна душа.
 
Часом відступаємо з нею в ліси.
Тоді вона вчить нас стріляти,
Копати шанці і схрони.
А коли помираємо
Від рук ворогів,
Вона забирає нас
Просто до свого неба.

Прага, 14 жовтня, 2010р.