Вимкнення світла звісно не дуже комфортно в 21 столітті, а тим більше коли в домі все на електриці.

Ну то таке... По-троху прилаштовуємось до графіків і до не графіків, коли позапланово мордор швиряє ракети... В проміжках між відімкненнями швиденько робимо що потрібно, а коли світло вимикають і спати рано або не хочеться, сидимо розмовляємо за чаюванням.

         Згадуємо своїх бабусь і дідусів, які під час другої світової війни взагалі були без світла, без інтернетів, зв"язку. Ми малими дуже любили розповіді бабусь і дідусів про ті давні часи. Можливо нам менше розповідали сумного, але скоріш за все люди намагались замістити погане гумором, переключитись на щось.

      Ми ще наче не старі   ну у крайньому разі за віком молодші, ніж були бабусі, коли розповідали нам про життя-буття, але ж коли не має світла сама атмосфера навіює спогади. 

      Вчора якось прийшли спогади вже нашого дитинства, звісно радянського. Пам"ятаю як наприкінці 70-х років вимикали світло, якихось пару років дуже часто це було, бо я терпіти не могла темінь і морок, ні, я не боялась темноти, а саме не любила сидіти в темноті. Ще спливли спогади як в якомусь році під Новий рік, підряд кілька днів вимикали світло і навіть 31 грудня вдень якийсь час не було світла, а потім, коли ми чекали гостей на зустріч Нового року, мама готувала смаколики, в хаті пахло смачною випічкою і добре пам"ятаю різала олів"є при керосиновій лампі Вже мали показувати "Голубой огоньок", а світла все не було. Вже і гості прийшли, я відволіклась від спостереження за мамою і ми пішли гратись з гостеням, який прийшов. Всі мали надію, що все ж таки хоч під куранти світло увімкнеться, але чуда не трапилось і зустрічали ми той рік з парафіновими свічками і під запах керосинової лампи. Не знаю скільки святкували батьки, а нас вклали спати і вже на ранок світло було і на радість нам йшла передача "В гостях у сказкі" з традиційною новорічною казкою "Новорічні пригоди Маші і Віті"....

                          

      Вчора всі прийшли з роботи, розігріли вечерю і клац, кіна не буде...

Син говорить: ну як оце? що робити? спати рано, щось робити темно і без електрики й не зробиш...

Кажу йому: ну а що ти думав? не дарма ж по інтернету розганяли про те як харашо жилось в Савецкам саюзє... І оці картинки з бочкою квасу, з самой вкусной в мірє докторской колбасой, з самим вкусним плАмбірАм (я знаю, що правильно плОмбір ) і т.д....

                           

От сусіди і вирішили нас повернути в "хароший" Савецкій Саюз... От так без війни, але з віяловими відімкненнями електроенергії, з дифіцитами і чергами за елементарними продуктами і речами але харашо в странє савецкай було жити...  Так от, Ви, які народились вже в країні Україна, дивіться, порівнюйте і знайте що таке СРСР. Вважайте, що прокатнулись на машині часу

   Так що знову мінус в карму хворого сусіда

- Але там будуть полуфабрикати, смородина, голубці, червона риба (по акції) ..

- Я не їм смородину, риба тепер дорога і голубці треба самою крутити. Погана з тебе хазяйка

- Я хочу життя проживати, а готувати лише з бажанням це робити

Нахабство - це друге щастя

А що ж тоді перше щастя? (питання до вас)

як на мене, це відноситись до всього з долею іронії та пучком позитиву

Рослини придумали самозахист, щоби вижити, - отрути, вонючі масла.

.

.

Щоб тварини від них відсахувались, не їли, не знищували.

.

.

 Не допомагає)))) Люди все одне їдять. 

.

Знищують їх цим. (вживанням ради смаку, ради вигобнутись, заради відчуттів.

.

Нічого рослин від Людини не рятує)).

.

.

- Викриваю Таємниці Світу на маловідомому людству сайті в одному екземплярі з двома коментами результату)

.

.

Тепер мислимо з точки зору Людини - 

Як же так - теоретично це отрути (ефірні олії) рослинного світу, а люди Вживають - і немає досліджень - що це шкідливо...

Все-таки запощу, бо вже дістало. Поки люди намагаються виграти реальний бій, я тут не можу справитись з звичайною ситуацією.

Як розпізнати, що тебе вирішили надати родичі? Заходжу я, значить, в ванну, а там замість твоїх речей всю поличку перед раковиною зайняли різноманітні пінки для бриття всіх видів, які я так розумію, повинні символізувати фразу "Вгадай хто приїхав!". Вони скрізь! Сюрприз, так би мовити. Проте, людина потім, схоже, передумала і в куточку на самій раковині поставила стакани з зубними щітками та пастою. Ну, дякую. 

Ви спитаєте: "А куди ж можна прибрати все, що до того стояло на поличці?" А нахрін! Угу, це саме правильне слово. Поскидувати все в ящик і заштовхати ногою десь підниз - це нахрін. 

Але ж я розумний Вітер. Я вирішила відплатити тією ж монетою - і сховала мило для ванни, залишила тільки шампунь. Хай спробує свій же метод)

Що ви думаєте? Час пройшов, а надиво, ніяких ознак невдоволення, обурення, страждань пошуків... Зате волосся на його тілі м'яке та шовковисте! Підозріло.

"Ну, чого ти, зате я тебе можу на машині довезти на роботу!" Ну хоч тої радості... подумала я спершу. Відкриваю двері, а там сидіння зайняті якимись речами. Я не розумію, де тут місце для мене. Той каже:

- Що?

- Ем... Тут чиїсь речі.

- Я не знаю чиє то. Викинь!

Викинути чиєсь майно? Ти навіть не знаєш чиє? А власник точно не проти? Я повертаюсь до тої людини щоб з'ясувати чи правильно я зрозуміла, а вона не чекаючи питання тут же потискає плечима:

- Я завжди так роблю.

По-моєму, я все ж не зрозуміла. Дивна система. Проте мене чекають, поки я сяду. Я акуратно починаю лізти в чиїсь речі, дістаю якісь блокноти. Той їх хапає і викидає. Дістаю футболу - викидає. Дістаю скляні стопки. Тут же чую:

- О, то-то дуже потрібне на роботі! То не можна викидати!

Сховав в бардачок.

...Ем...

То... Як ви виживаєте з своїми родичами? :)

Ні, я впорядку. Я просто Вітер, а це просто очі, якими я просто дивлюсь на світ.

Тут можете уявити собі трек, в якому б були приблизно слова "народився в СРСР"