Як часто ми помиляємося в людях...

Як часто ми помиляємося в людях, безумовно і повністю їм довіряючи? Та життя вчить нас тому, що наївність та щирість — це різні речі. І як же навчитися розбиратися в людях? Відповість ця коротенька притча:

Учень запитав Старця: «Як мені навчитися розбиратися в людях — кому мені довіряти і кого боятися?»

– «Скажу тобі спочатку, кого потрібно побоюватися. — Сказав Старець.

— Побоюйся самого смиренного на вигляд! Коли побачиш, що хтось кладе перед тобою поклони, обіймає тебе і виявляє тобі своє незвичайну прихильність — ти побоюйся найбільше!»

— «Як же так, Старче? — Здивувався учень. — Поясни мені!»

— «Тому що він перший і зрадить тебе!»- Відповів старець зітханням.

— «А кому ж мені довіряти?» – Запитав учень.

— «Довіряй тим, хто простий з тобою і говорить тобі правду, яка б вона не була, ці люди першими прийдуть до тебе на допомогу!»

Сказав старий монах: «Істинне смирення завжди непомітне, тому його важко знайти, але, коли знайдеш його — воно тебе ніколи не зрадить».
А чи вмієте ви розбиратися в людях?

Джерело

я вмію розбиратися в людях

50%, 5 голосів

не завжди можу відразу розібратися в людях

30%, 3 голоси

ні, не вмію, тяжко розібратися в людях,

0%, 0 голосів

свій варіант у коментарях

20%, 2 голоси

Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Останні статті

Таке не можна пробачити....
06.04.2022, 09:56
Не хочеться заходити на цей сайт...
13.01.2019, 08:07

Блакитні гори
17.04.2024, 21:53
Таємниця Антикітерського механізму
17.04.2024, 10:59
Точність шумерської астрономії
15.04.2024, 11:13
Секрет карликових мумій
14.04.2024, 23:40
Загадковість нерозкритих структур
12.04.2024, 21:37

Коментарі

Гість: _Сонечко_

128.05.23, 12:44

зовсім недавно саме ця притча потрапила мені на очі....
чому ми помиляємось в людях?
ми сприймаємо їх через свою особистість... ми хочемо бачити в них те, що є в нас... ми думаємо, що вони схожі на нас.
але всі різні. кожна людина - особистість. і ми можемо помилятися.

не всі люди відкриті. не всі щирі. навіть тут, на цьому сайті.
довіра це не наївність. це стан. це бонус людині, з якою починаємо спілкування.

люди сприймають себе через призму бачення інших людей. тут десь вже писали про залежність від думки оточення.
одиниці вириваються за межі стереотипів.... я дуже добре це знаю...

Гість: _Сонечко_

228.05.23, 12:46

краще літати і падати, ніж повзати по землі. зверху простору більше і повітря чистіше.
довіряти боляче. але це досвід. може .. треба трохи прислуховуватися до своєї інтуїції?
я обираю довіряти.....

Гість: _Сонечко_

328.05.23, 12:50

і ще.... всередині кожної людини... ЛЮДИНИ... підкреслюю...
є щось неповторне і прекрасне.. навіть якщо вона про це не здогадується. а може закрилася через негативний досвід і особисті переживання...
кожен кактус дарує чудові квіти якщо за ним належно доглядати..