хочу сюди!
 

Наталия

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «поезія»

Про мову

Ми переховуємо свою мову У хатах, за образами, До яких молилися ще запорожці, Під весільними рушниками На споді скринь, Між сторінок «Кобзаря«, У піснях, які мугикаємо, Коли сіємо гречку. Беремо її із собою скрізь, Куди б не поїхали. Бо вона – не в тягар нам – Як і власна душа. Часом відступаємо з нею в ліси. Тоді вона вчить нас стріляти, Копати шанці і схрони. А коли помираємо Від рук ворогів, Вона забирає нас Просто до свого неба. Прага, 14 жовтня...

Читати далі...

Ранкова молитва

Боже, пошли у метро мені дівчину, схожу на тебе, двадцятидвохлітню, сонну і теплу, як хліб після печі, не знайдену ще ніким, не відкриту, як зірка. Вагон летить крізь щурячі нори. Стіни тунелю обдирають до крові обличчя. Двоє хлопців поруч розмовляють заголосно, Бо хочуть, щоб світ їх почув. А я шепочу: Боже, пошли у метро мені дівчину, Схожу на тебе…

Майже маніфест

І податок геройства, і мито страждань З нас здирають, мов шкіру старі пердуни. Я ж волію загинути в війнах кохань. А на інших нехай помирають вони. Гей, музики! До біса і марші, і гімн! Я найкращий парламент віддам за бордель. Я кохаю жінок, чисте сяйво колін, Недоторканість перс і волосся руде. А коли моє серце прохромить інфаркт І душа моя рушить між зір і комет, Бог у Книзі буття так опише сей факт: Що ти з нього візьмеш? Він був просто поет…” Про мене Бібліотека творів Василя...

Читати далі...

Дяую Ртищев за наводку (не питай яку, це мої таракани :) )

ВіршикДід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші - не мина жодної крамниці. Попросив він: - Покажіть кухлик той, що з краю.- Продавщиця: - Что? Чево? Я нє панімаю. Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. - Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: - На Вкраїні живете й не знаєте мови.- Продавщиця теж була гостра та бідова. - У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід, Бо якраз...

Читати далі...

Диптих

ДИПТИХ Посміхаєшся ти Посміхаєшся. Ти!?. Не мені… Мчать авто… Очі-фари-вогні – Блим!.. Гудіння… Завмерло. Ловлю Погляд. Губи шепочуть… "Люблю!.." Не мені?.. Посміхаєшся ти. Йдеш?!. Ні!.. Ти. Я. Не в змозі піти. Посміхаюсь Посміхаюсь. Красуня!.. Навпроти. Очі-фари-вогні – мчать авто… Ти Ніби дивишся вбік. Розумію - Острах… Трепет… Напруга. Зумію Я піти? Не сказати "Кохаю!"?.. Не зізнатись "Тебе я шукаю!"? 13.04.2011 by Stepans’ka...

Читати далі...

Біг

Безглуздість. Суєта. По колу . Нескінченний біг. Граблі. Синці. Кути... Сніг. Спека. І сльота... Хутчіш!.. Не відчуваєш ніг.! Навіщо!? І куди?.. 04.02.2011 by Stepans’ka Marina (SMG)

Пристрасний спокій

Вірш невідомого японського поета століття в стилі "нагаута" - "довгий вірш" з антології "Кокін-вака-сю" Цю антологію було складено в 10-му столітті, однак твори, що входять до неї, було створено ще раніше. "Нагаута" - досить рідкісний вид японської поезії, бо японець не часто відкриває глибини свого духу і почуттів. Ми зустрічатись майже перестали Відтоді серце радісне моє На небо в чорних хмарах схоже стало Кохаючи, Не дорікаю! Ні! Як той...

Читати далі...

Де ж оті вії, та гарнії очі?!Що до звитяг надихають... буремних.

Знову шаленеє море... цілунків... Мене в полон свій бурхливий... забрало. В нетрі забрало- собой оповило... Цілими тижнями ... пестило жваво. Ой же ...які вони всі ...та гарячі... Тії цілунки... їх хочеться вдосталь. Чом же тих пестощів... дуже замало?! Де ж оті руки... та ніжнії плечі?! Що так сумують... дарують блаженство... Що нас кохають... і нам відмовляють. Де ж оті вії, та гарнії очі?! Що до звитяг надихають... буремних.

Голос надії

***А я кажу вам: день іде,Іде така година,Коли ні тут, ні там, ніде,Кордонів жодних не буде,Лишь даль далека, синя.А я кажу вам: близький часІ хвиля недалека,Що буря звіється нараз,Згуртує і змітає насІ зблизька, і здалека.Хто каже вам, що все одно,Де жити, як вмирати,Той тягне вас в багно на дно,Той вам дає без дна судноІ каже кермувати. А я вам кажу: майте слух,І позір тому дайте,Що вам говорить волі духПро близьку хвилю заверух,І хвилі тої чайте!..1911 р. Богдан Лепкий

Цікава суміш...

[Приєднана картинка] Цікава суміш Кава, шоколад і мигдаль – цікава суміш така… Поставлена крапка на жаль і склалось все не так… Чорна кава у роті гірчить, але пам’ятатимеш ти Цікаву суміш – шоколад та мигдаль, і останній цілунок Її… Мрії зруйновано, більше немає шоколаду з мигдалем, Надію знищено, ти далі житимеш із болем… Вона пішла… Лишилась в кружці чорна кава... Життя твоє стало пусте: усе, що мав, Вона забрала… Живеш у полоні ілюзій, а на столі – самотня...

Читати далі...