В очах твоїх виблискують лелітки,
Як передзвін кришталю — ніжний сміх,
Мов скупана у росах диво-квітка,
Чарує своїм поглядом усіх.
У платті білім, мов лебідка,
Через плече — капітанова коса,
Ідеш, ти, ні — пливеш, моя ти, українко,
І добротою світишся уся,
На вулиці всім хлопцям-відчайдухам
Спокою твоя врода не дає.Бровою поведи — і всі щодуху
Помчать бажання виконать твоє.
Чим вимірять красу душі людської,
Не знаємо ні я, ні він, ні ти,
Та впевнений, що...
Читати далі...