оголошую собі тиждень "негативу, поганого настрою та замкненості в собі"звісно, тиждень не вийде, але скільки зможу, стільки протримаюсь..Майже фізично відчуваю, що це мені потрібно та необхідно...

[Приєднана картинка] Сумно… Хочу... До тебе хочу! Все в душі по тобі клекоче... Наче Ева грішна… Регоче біс у схованці чорноти. Різні барви сховали колір, мов, така моя чорна доля - в сумі жити і по між волі настрій бачити в гіркоті… Залишилась від тебе частка - закарбовані ім’я, подих… Кожен день розумую: в пасці, але в спогадах водограй… Ніч духмяна, яка шепоче колискову і в сон уводить. Вже не чую в собі «Я хочу!..» і далекоє «Прощавай!».

Страшно навіть подумати як багато людей хворіють на рак... Страшно навіть уявити яка безжальна та страшна ця хвороба... Зараз багато говорять про проблему СНІДу, рекламують використання презервативів і таке інше, але СНІД є більш гуманною хворобою... Якщо, не дай Боже, хтось підчепив цю заразу, то мабуть винен сам, або до цього призвела халатність медперсоналу, хоча це велика ціна за єдину помилку... З раком все ще гірше... Наприклад я не знаю як попередити цю хворобу, як її запобігти...І ця...

Читати далі...

Мойсей Фішбейн* * *… і знову грудень… і грудневідні, нескінченні і марудні…і щось по них... і щось по грудні…і день по дневі, день по дневі…і знову бачити широкудорогу, серпень, сад у серпні…і поза ними дні нестерпні…і рік по року, рік по року…25 листопада 2011, Київ

Капля. Невже почався дощ. Обіцяли ж сонце. Але на небі немає жодної хмаринки. Значить це не дощ. Знову капля. Вона спокійно непоспішаючи стікає вниз по щоках, вивчаючи кожну клітинку, кожний міліметр, ніжно лоскоче шкіру. Тихо доходить до лінії губ, ненадовго затримується над верхньою губою, борячись з рельєфом обличчя, переборює його і потрапляє на губи. Я лизнула губи язиком і відчула солоний присмак. Невже це сльози?... Я плачу?... Я ж обіцяла собі неплакати. обіцяла бути сильною І досі ...

Читати далі...

СУМ -- не гість,не потрібно підбирати для нього мелодію або підлаштовувати крісло чи подушки.

Не знаю, кому как, а мне это заведение физически необходимо. Я уже молчу о внутреннем, о душевном.... http://m.vk.com/spomynky

закінчилася зима тягуча, шрами від падінь, від льоду... забулося кохання ключе... все пішло в каламутну воду... скресла крига на річках, на озерах, залишилося бруд та сміття... ніяких змін на фронтах, на аренах, такі ж брудні залишились мої почуття. що починалось чистим кришталем, вже скоро чорним камнем обернулось.... і випав снігопад проблем та не хотілось вірить, що все те добре закінчилось... твої слова, неначе лід, кололи мою душу. та лиш тоді збагнула, що сліпа...

Читати далі...

Холодні краплі. Ранок. Дощ. Зринають спогади неспішпо. Назад не вернеш. Ну то що ж. . . Життя триватиме. Невтішно. . . Неспинно лине в небуття. Щораз втрачаючи минуле. . . Пожовкле листя . Кіт. Дитя. А що з важливого забула? На підвіконні квітів ряд. А за вікном все так спокійно. В саду дерева тихо сплять. . . Душа у сховці. Так надійно. І пахне кавою. Ти спиш. А за вікном весна чи осінь? Час мов вода. Куди спішить? А серце вимагає - "Досить. . . " У...

Читати далі...

Southampton Dock Саутгемптонська верфМузыка Роджер УотерсТекст Роджер УотерсВокал Роджер Уотерс They disembarked in '45 Одні висаджувалися на берег у сорок п'ятому,And no one spoke and no one smiled всі безмовні і не усміхнені,They were too many spaces in the line інші були...

Читати далі...