Сліпі зрячі
- 04.11.10, 14:30
це не замітка. схотілося поділитися з усіма гарним настроєм, і запропонувати чудову музику. а також показати свої каляки-маляки.
Душевні не кровоточать рани
Вони лиш можуть іноді боліти,
Щоб прикрим горю і обманам
Не вдАлося з минулого піти.
Їх тільки час затЯгнути готовий
Спішать на допомогу лікарі - роки.
Та пам'ять ятрить оці рани знову
Вона жорстока з нами… Іноді.
От жеж, дива так дива. Куди рухається весь світ?... Трішки я вже збентежений, але все-одно спостерігатиму за цим процесом та обов'язково прийматиму участь в цьому русі навколо мене!
Що ж таке сталось? Та багато чого сталось.
¤ Будь обережним в своїх бажаннях, бо можеш отримати все сповна.
... Трансерфінг - велика сила, яка робить неймовірні речі. Думки матеріалізуються, іноді швидше, ніж на це очикуєш. Ні, не іноді, ЗАВЖДИ! Принаймні, це у мене так. Лише подумав про людину - вона вже з'явилась. Чи телефонує мені, чи пише, якщо це хтось зі знайомих... або просто з'являється хтось новий, саме для того, щоб надати мені можливість познайомившись із ним реалізувати те, про що я щойно розмірковував.
А чи зіткався хтось із такою новою для мене проблемою, коли отримуючи рельний ШАНС, починаєш замислюватись - а чи впораєшся ти із тим, що до тебе прийшло? Адже я добре (навіть дуууууже добре) розумію, що це за шанс, навіщо він мені надається, та що саме має відбуватись тоді, коли я ступлю на крок до реалізації тієї мети, на яку я отримав таку можливість?
... Хотів змінити своє життя на краще. Чесно, щиро про це міркував. Шукав різні можливості... (багато з яких просто відштовхнув від себе, злякавшись, що це занадто круто для мене, хоча на справді це було навіть наполовину не так круто, як я собі мріяв...). І що ж тепер?...................
Ніколи досі не замислювався, що саме приходить разом із можливістю. Кому цікаво? Всім?... Добре, тоді скажу для тих, хто ще не знає про це - РАЗОМ ІЗ МОЖЛИВІСТЮ ПРИХОДИТЬ НЕОБХІДНІСТЬ ТА ОБОВ'ЯЗКИ!!!
Сама можливість приходить у вигляді (як би це краще назвати?... мабуть, найвірніше буде сказати - "контракт". "Контракт" із життям, із долею та із самим собою...) "контракту". Цей "контракт" каже - підписуючи цей контракт ви погоджуєтесь виконати ВСІ БЕЗ ЗАЛИШКУ додаткові умови, які надаються обов'язковим додатком до контракту. Невиконання карається (так, саме КАРАЄТЬСЯ!) позбавленням можливості тимчасово або назавжди, із накладенням штрафу на самовпевненість, на здібності, додатково зменшуються потенціали і здібності до отримання нових шансів.
... І що найгірше - відмова від контракту розглядається як НЕВИКОНАННЯ контракта на загальних умовах.
В принципі, те що я написав - це зворотня сторона "контракту". А є ще й головна сторінка, на якій чітко та зрозуміло написано - "ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРАКТУ БУДУТЬ НАДАНІ ВСІ НЕОБХІДНІ КОМПОНЕНТИ, ІНСТРУМЕНТИ, СИЛИ, ЧАС ТА ДОДАТКОВІ МОЖЛИВОСТІ"...
Але ж на що звернути увагу? У що вірити? Лише зараз я починаю помічати, що головна сторінка контракту дійсно завжди виконується. А до цього ...
А до цього я звертав увагу лише на зворотню сторінку - "невиконання карається". Покара чомусь завжди запам'ятовується більш за все...
І хто я після цього? Як я можу називатись оптимістом та найпозитивнішою людиною, якщо маючи як позитивний так і негативний досвід в рівних пропорціях, я все ще продовжую схилятись до негативних спогадів, як до керівництва як діяти?! Чому ж я сам не слідую тим заповідям, якім навчаю інших? Чому не вірю в себе саме в той час, коли це так необхідно? ЧОМУ?????
АДЖЕ Я ДІЙСНО НА ПРОТЯЗІ ВСЬОГО СВОГО ЖИТТЯ ОТРИМУВАВ ВСЕ І НАВІТЬ БІЛЬШЕ ВІД ТОГО, ЧОГО БАЖАВ, ДО ЧОГО ПРЯМУВАВ, ТА КОЛИ НЕ ВІДМОВЛЯВСЯ ВІД МОЖЛИВОСТЕЙ ЩОБ ЦЕ РЕАЛІЗУВАТИ, НАВІТЬ НЕ ЗАМИСЛЮЮЧИСЬ НАД ТИМ ЯК Я ЦЕ РОБИТИМУ...
Це абсолютна правда. Я один із тих, про кого кажуть, що ми отримуємо більше, ніж на те заслуговуємо. І я знаю, чому та як це відбувається. Зараз я знаю це на 99% точно та впевнено!
(Хочеться звернути увагу на це значення - 99%. Жахлива річ! Справді. Нема нічого гіршого, ніж 99%! Тому що неможливо перестрибнути прірву на 99% - або перестрибнув, або вмер! Один єдиний відсоток віроємності, в існуванні якого ніхто та ніколи не сумнівається - і є та сама перешкода для більшості кроків вперед... для більшості стрибків через прірву... Просто знання того, що є 1% віроємності невдачі - це перший крок до того, щоб цей 1% спрацював... Коли про нього не замислюєшся - він перестає існувати)
Я задав питання "ЯК?" - і отримав на нього відповідь...
Я задав питання "ДЕ?" - і побачив місце
Я сказав "Я ХОЧУ!" - і отримав "контракт"
...І я підписав цей контракт...
Відтепер я маю працювати на цей контракт. Що цікаво - маю працювати сам на себе! Це найважча та найскладніша робота - бо себе не можна обманувати, собі не можна понукати, себе не можна щадити - на кону доля, прописана в контракті. СОЛОДКА, БАЖАННЯ, МРІЯНА ДОЛЯ... Краще цієї доли зараз неможливо нічого уявити, більше ні до чого не хочеться прямувати та рухатись... АЛЕ В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ ПОТРІБНО РУХАТИСЬ ТАК, НАЧЕБТО ЦЕ ЄДИНА МОЖЛИВІСТЬ ЗА ВСЕ ЖИТТЯ, БО ЦЕ І ПРАВДА Є САМЕ ТАКА ЄДИНА В ЖИТТІ МОЖЛИВІСТЬ ДОСЯГТИ САМЕ ЦІЄЇ МЕТИ!
Моя люба сестренько казала: "Ми в цьому світі для того, щоб виконати свою місію, і для цього нам надається можливість здійснювати будь-які бажання, без обмежень в критеріях їх обору і засобів щодо реалізації". Тобто, ми можемо обрати будь-яке бажання, наділити його якістю "необхідного для виконання своєї міссії в цьому світі, і це бажання почне здійснюватись. І ось тут починається найцікавіше!!!!!!
... Пригадав один анекдот:
Один мандрівник заблукав в пустелі, не їв та не пив багато днів, практично вибився з сил, і раптом знайшов лампу. Він цю лампу протер, і звідти з'явився Джин:
- Твоє бажання для мене закон! Чого бажаєш?
- Хочу додому...
Джин бере мандрівника за руку, тягне за собою та каже:
- Ну, як бажаєш додому, то пішли?!
Людина противиться:
- Я ХОЧУ ШВИДКО!
- ТОДІ ПОБІГЛИ!!!!!!!!
.....
Мораль - телепорт зламався та не працює. Ескалатор та ліфти не проведені. Літаки не літають, кораблі не ходять. Єдиний засіб - дістатись до своєї мрії САМОТУЖКИ, долаючи на своєму шляху всі перешкоди... Маючи єдину підтримку - руку того самого джина, який вказуватиме напрямок, на наполегливо тягнутиме тебе до твоєї мети, доки ти будеш згодний слідувати за ним.
Ну що, хто герой? Хто пійде за джином?
...Здається, Я І Є ТОЙ ГЕРОЙ, бо ніяких інших вариантів, при яких я не потрапляю до своєї мети, я навіть розглядати не хочу.
Тож, рушаю вперед!
************************
Ось такий коротенький відступ від основної теми, про яку я хотів зараз написати..
А сама тема була ось така:
Коли починаєш мріяти про щось неймовірне, то шлях, яким прийдеться йти буде таким, який неможливо зрозуміти, і неможливо збагнути, як будеш долати перешкоди. Але завжди надається підказки, помічники, та нескінченна кількість спроб.
Я це пишу тому, що саме зараз я в цьому впевнююсь постійно.
Я поставив собі мету, яку не вважав чимось таким, що реально можливо досягти. І у мене відразу почали з'являтись можливості крок за кроком наближатись до неї.
Зараз я вже не вважаю цю мету чимось недосяжним... Навпаки, замислююсь над тим, яку мету поставлю наступною, та як швидко досягатиму поставлених цілей одну за одною.
Думати про труднощі та перешкоди вже набридло - не хочу. По-перше, це нічого не змінює, окрім того, що затримує на місці, по-друге, це ніяк не впливає на результат, якщо чесно та старанно виконувати всі кроки.
*********
На додаток, хочу пояснити, чому назва саме цього запису в блозі англійською мовою:
Близько двох років тому, коли я почав спілкуватись українською мовою, багато хто з моїх знайомих глузували з мене:
"Ха-ха-ха! Ти б ще англійською почав розмовляти!!! Гагагага-га! А краще - китайською! Бугагагага-га!"
А я їм відповідав: "Прийде час та необхідність - розмовлятиму англійською та китайською! І тоді вам залишиться просто жалкувати, що ви цих мов не знаєте, бо поставивши собі якусь мету я буду досягати її не дивлячись ні на що, тим більше - на ваші пусті заздрістні глузування"
... Якщо все пройде успішно, то наступні два роки я спілкуватимусь саме англійською та китайською мовами. Практикуватись англійською я вже розпочав. Китайську потрібно ще буде вчити.
Але... в моїй руці рука Джина, і залишатись на місці у мене нема зовсім ніякого наміру!
Життя чудове та дивуюче. Ніколи не знаєш, що чекає попереду... доки не загадаєш бажання! ©
Сегодня ходила на родительское собрание. Учительница решила ещё до начала учебного года выяснить кто есть ху и раздать задания на торжественную линейку по случаю поступления наших детей и нас с ними в 1-класс. Я мама, идущая в школу не в первый раз (десятку уже отмотала), поэтому сразу взяла деньги... и, о чудо, они пригодились в размере 970 грн. Так же взяла с собой будущего первоклассника (пусть привыкает), усадила рядом с собой. Учителка говорила долго...очень долго. Смотрю, моё чадо начинает ёрзать на стуле...потом шепчет мне на ухо: "Если она будет и дальше столько говорить, я наверное умру и завоняюсь." Решила дать ему тетрадку и ребёнок немного отвлёкся на рисование. В это время педагог начала рассказывать правила поведения в классе и в школе, как приводить и забирать детей... и тут мой ребёнок громким шёпотом выдаёт: "Куда я попал? Мама, это же тюрьма какая-то."
P.S. Отмазалась от родительского комитета... дорогу молодым! Если б вы знали, как я сегодня почувствовала свои 37! Детей нужно рожать в молодости и в глупости (шучу насчёт глупости).
Однажды странствующий рыцарь Ланцелот, дальний потомок по материнской линии знаменитого сэра Ланцелота, попадает в город, в котором уже четыреста лет правит жестокий Дракон. Большинство жителей города почему-то не хотят, чтобы их спасли от тирании чудовищного звероящера, объясняя её исторической традицией.
Цитаты из фильма:
— Ты не знаешь нашего дракона??… Все должны знать нашего дракона!
— Кто это Вам сказал?
— Наш дракон…
—… На вашем месте, я бы его убил.
Я начал завидовать рабам. Они всё знают заранее. У них твёрдые убеждения. Наверное потому что у них нет выбора. А рыцарь… Рыцарь всегда на распутье дорог.
Рыцари ничего не делают потихонечку — они такие глупые. Они все делают открыто и честно. А это здесь никому не нравится, кроме Дракона. Конечно, ведь открытый человек — отличная мишень.
- Болен всеми нервными и психическими болезнями, и ещё тремя, неизвестными науке.
- Наши полководцы подробно разработали план прошедшего сражения
— Вы не скажете, что там наверху происходит: я в последнее время стал плохо видеть.
— Сегодня каждый сам за себя решает, что он видит.
http://ru.wikiquote.org/wiki/Убить_дракона_(фильм)
Одного разу в телевізорі з'явився блідий як смерть Міністр Фінансів і заявив: - Фінансова криза нас не торкнеться! Тому що... Я вам точно кажу...! Населення, яке знає толк в заявах офіційних осіб, виматюкалося неголосно і вирушило закуповувати сіль, сірники і цукор. На наступний день в телевізорі з'явився збентежений донезмоги Міністр Торгівлі і сказав: - Запаси хліба і товарів першої необхідності дозволяють нам з гордістю стверджувати, що голод і товарний дефіцит нам не загрожує. Ось вам цифри... - Ох! - Сказало населення і докупило ще борошно та крупи. Міністр Сільського Господарства для переконливості станцював на трибуні і сказав радісно: - Небачений урожай! Надії на експорт! Відроджуємося! Засіки тріщать! - Ось, навіть як! - жахнулося населення і побігло конвертувати заощадження в іноземну валюту. - Ціни на нерухомість впадуть! Кожному студентові за пентхаузу! У найближчому майбутньому! - Не скривившись випалив Міністр Будівництва. - Та що ж таке, га? - завило населення і побігло купувати гас, гасові лампи, дрова і вугілля. - Сучасна армія на контрактній основі. Вже завтра. І гранати нової системи... У світі таких ще немає - поважно сказав Міністр Оборони. - Ну а чого нам? Грошей же - тьма тьмуща. Резерви, запаси і взагалі профіцит. - Мамо! ... - пискнуло населення і почало копати землянки.
- Все о-фі-ген-но! Ви розумієте?! О-ФІ-ГЕН-НО! - вселяв Президент.
-Ми вже сьогодні могли б побудувати комунізм. Єдине, що нас зупиняє - нам всім стане нічого робити. Тому можете спати спокійно! Стабільніше не буває! Пенсіонери купують ікру відрами! Передбачаю якісний стрибок, ривок і стрибок. А кількісний - взагалі біг! Семимильними кроками до достатку і процвітання. Кариби стають ближче. Світ біля наших ніг! По сто тридцять центнерів троянд з кожної клумби. Надої будемо взагалі скорочувати. Корови не можуть тягати вим'я. Населення обурене дешевизною. Південна Америка проситься до складу нас на правах радгоспу. Ура! - Та що ж ви там таке готуєте, звірі?! - закричало населення і про всяк випадок переодяглося у все чисте...