дощ починається всоте

листя хитає зелене

чи усвідомлюєш хто ти

в даності дивній для мене?

десь загубилися весни

навіть літа уже зблідли

якщо зумієш – воскресни

в пам’яті дотиком світла

думо моя пресвятая

не пропадай за крайсвітом

зайвого зовсім немає

Боженька знав що робити

Може це ява, а може і ні:

День пробігає у ніч манівцями,

Місяць несеться на чорнім коні,

Зорі летять з-під копит камінцями.

Щось завмирає, а може і ні,

Може душі захотілося тиші,

Може їй сон у потилицю дише,

І обіцяє щось дивне мені.

За доби спустошеним порогом,

Де вляглося сонечко рябе,

Ходить вечір малиноворогий

І поля притишені скубе.

І хвилин уже нема неволі,

І слова не тягне в кабалу,

Бо у полі, у великім полі

Сонний мак вколисує бджолу.

Я долі дякую за те, що ми з тобою,

Зустрілися, блукаючи в пітьмі.

За те, що ти торкнулася рукою,

Глибинних струн самотньої душі…

Я долі дякую за те, що я з тобою,

Огорнутий турботою живу,

За те, що можу бути сам собою,

І навіть проявити слабину…

Я долі дякую за те, що ти зі мною.

Не критикуєш, за характер мій важкий.

За те, що обираєш бути не правою,

І робиш перший крок коли я не правий.

Я долі дякую за те, що ми з тобою,

Переплелися як барвінок у садку,

За те, що ти, безмежною любов’ю,

Тримаєш наше щастя на замку.

02.05.2021                Олександр Чалий.

Біль розриває. Я безпорадна.
Скільки на світі залишилось нам?
Хоч в цій реальності лячно та складно,
страху я радість свою не віддам.

Скільки вже можна страждати в неволі
власних жахів й мерзенних хвороб?
Доля влаштовує жнива у полі
тут люди - колосся, а смерть - хлібороб.

Через дощі і через спеку,

Перевантажені добром,

Пливли човни Дніпром у греки,

Ще неприборканим Дніпром.

Ліворуч – степ, праворуч – гори,

Пісень плететься виноград,

І жде за круговидом море,

І на порогах жде номад.

картина Реріха "Заморські гості"

Стояти просто і мовчати,

І пити небо аж до дна,

Де синє поле розілляте,

Та ходить долом тишина.

Шукать на виднокраї зливу,

Пускать думок солодкий дим,

Та почуватися щасливим,

І навіть трішечки святим.

Вже другий рік лютує пандемія,

У кожного свої думки і почуття,

У кожного своя неврастенія,

Прийдешнього фіналу відчуття.

Емоції все більше імпульсивні,

Занепокоєність, тривога, сум'яття.

Навколо всі пасивно-агресивні,

Реальності проблем несприйняття.

Роздратування, втома, потрясіння,

пригніченість, апатія, нудьга...

Коли вже до нас прийде розуміння,

Щоб розірвати цього ланцюга?

                          

     20.04.2021                     Олександр Чалий

Ми перетнемося нескоро,

То буде зовсім інший світ,

Нові устромить в небо гори

Всесилля тектонічних плит,

Старі розсипляться кумири,

І стануть ближчими зірки.

Ми перетнемося, я вірю,

Не може буть, щоб навпаки.