Находчивые, изобретательные, остроумные, ловкие и смышленые – где вы, друзья??!!

Почему, сколько живу на этом свете, не вижу я этих людей. Что не так? Почему все так?

И вот, казалось бы, попадает в поле зрения и общения некий индивид, казалось бы, что-то может получиться то, что нужно – тут же наблюдаются подводные камни в виде недоверия, сомнений, спящего сознания, ухода в себя… Почему так? Хочется схватить человека за плечи встряхнуть и кричать «Ты крутой(крутая)! Ты супер! Ты можешь! Все возможно и все может получиться! Осознай это! Проснись!». Но он (или она) не желают ничего понимать, уходят в себя, «спят» и помогают себе засыпать с помощью либо алкоголя, либо наркотиков, либо еще чего-то там, (разные могут быть средства).

Никто никогда ни во что не верит, никому никогда ничего не нужно из них. Не верят в себя. Не верят в возможности. А мы ведь сами эти возможности себе добывать должны! Это же интересно даже! Это и есть жизнь – увлекательная головоломка!

Но они уходят. В себя. Не желают ничего достигать. Чем-то критически разочарованы. Придумывают несуществующие барьеры между собой и желаемой целью. И ты хочешь опять кричать им в ухо, пытаясь достучаться именно до них внутренних «Нет этих барьеров! Цель достижима! Цель ждет тебя и ничего тебе не мешает ее достичь!». Но они не верят, не слышат, не желают слышать.

Почему?

Где-то что-то заранее вложено в головы этих людей. Что-то, чего я никак не пойму, но эта закладка заставляет их сойти со своей колеи. И прятаться за маревом опьянения разных наркотических средств. Сойти с колеи, прекратить стремиться и желать чего-то достигать, а главное – прекратить бороться.

Всегда мечтала быть психологом, психоаналитиком. И мне жутко недостает всех этих знаний, чтоб разложить для себя все по полочкам. Очень много уже хвостов в моей коллекции оторванных от птиц истины, которые от меня удрали.

Хвосты вижу, а истина увиливает.

Вижу, что многим людям очень сильно что-то мешает быть самими собою. Вижу, что в своем большинстве это люди интеллектуального склада ума, те самые находчивые, изобретательные, остроумные, ловкие и смышленые. Но понять, что именно их сбивает с колеи – уловить не могу, не хватает для этого знаний в области психоанализа.

Подозреваю, что причина может быть в том, что все эти личности относятся к типу «одинокие волки», с акцентом на слове «одинокие». И это истребляет их с лица земли. Они просто не объединяются в стаи. Потому, что по природе такие гордые.

Блин, волки действительно уходят.

 

Раніше я досить часто писав в блог щось типа "думка години", і трішки розгорнуті роздуми стосовно якоїсь теми, яка на досить тривалий час мене зацікавила своєю незвичністю, нестандартністю чи абсурдністю. Частіше за все, такі думки приходять в голову вже ввечорі, коли я розслаблений, відпочиваючий, дозволяю собі думати не про буденнощі-побутовощі, а про що завгодно.

Цього разу майже одночасно прийшли до мене 3 думки, і почали між собою "сперечатись", яка ж з них найцікавіша, на яку слід звернути більше уваги (-:

Перша думка була така: "Здається, взаємозв'язок між ранковими пробіжками (зарядками, зайняттям спортом, та взагалі фізично-активним стилем життя) і стрункістю та підтягнітістю людини зв'язок зовсім не такий, до якого я звик. Раніше я думав, що людина стає стрункою та фізично досконалою, коли займається пробіжками (спортом, фітнесом...). Тепер я думаю, що людина займається пробіжками тоді, коли вона є фізично досконалою." Ця думка народилась через мої спогади мого "спортивного дитинства", коли я, спочатку будучи товстим та незграбним, ненавидів будь-які фізичні навантаження... Потім у підлітковому віці трішки підтягнувся, а ще так співпало, що на цей час окрім спорту зайнятись просто не було чим, і щоб не сумувати - я цілий день проводив на турніках та тренажерах. З усього можливого "зла" - це було найменше. В результаті я отримав суперове тіло, яке аж палало здоров'ям та міццю... З того часу я полюбив спорт у будь-яких проявах - катався на всьому, що могло котитись, бігав повсюди, де можна було пробіжатись, плавав, стрибав, підіймав... і кайфував від цього. Потім потрапив до режиму, в якому не було зпочатку такої ж самої свободи займатись спортом коли мається бажання, в результаті, спортивний запал почав зникати, і врешті зовсім зачах... Я повернувся до того-ж рівня, з якого і починав - товстий, незграбний, і задоволення від спорту отримую лише умовне... Для того, щоб перейти на рівень справжніх ранкових пробіжок, потрібно зпочатку довести себе до стану класної спортивної форми... ; До того-ж, ця думка позначилась мною як думка з серії "життя задом-наперед", які я люблю відзначати останнім часом особливо багато... Стільки всього виявляється зовсім не тим насправді, яким я собі це уявляв... Але в цьому є і добра сторона. Тільки про цю "добру сторону" якось потім...

Друга думка з'явилась в ситуації, коли декілька людей святкували день народження колеги, розлили шампанське по пластикових стаканчиках, і після "чьокання" лідер із справжньою печаллю в голосі сказав "Ну, хоть 'дзынькните', кто-нибудь". Звісно, стало цікаво, чому ж йому так не вистачає цього "дзыньканья"? І потихеньку почала вимальовуватись така відповідь: Якщо уявити собі процес "чьокання" без чарок, то це виглядатиме як синхронне піднесення рук людей друг до друга. Така синхронність дій, а також спільний їх вектор, має викликати резонанс в псі-просторі, який підсилює енергетичний рівень кожного з "чьокальщиків" (навіть, якщо їх лише двоє... чим більше людей - тим сильніше ефект). Відповідно, людина на якусь мить отримує незвичне задоволення від відчуття сінергії на ментальному рівні, яке, до того-ж, супроводжується галасом, сміхом, і "ДЗЫНЬКОМ" на фізичному... Доза цього сінергічного підвищення зовсім невеличка, її ефект минає практично відразу, але хочеться відчути це знову і знову! І люди знову "чьокаються", хоча, можна обійтись і простим протягненням рук друг до друга. Такий самий ефект властивий будь-якій синхронній дії - будь це сінхронний танець, або просто дитяча гра в долоньки... Для відчуття синергії необхідні лише 3 складники: - декілька людей; - маючий однаковий намір; - діючих сінхронно. 

Після того, як я все це собі уявив, відразу з'явилась відповідь на питання, нащо просити оголосити "дзинь" - це ж "ефект Павлова"... бо насправді однакових намірів в тому колективі вже давно не було. Люди були втомлені, їм по-чесному не хотілось нікого вітати, а тим більше, вислуховувати від лідера групи довгі та нудні промови на теми, які і так за день всіх дістали. Дії були хоч і сінхронні, але вимушені, і кожний думав про різне. Відповідно, ніякої сінергії, ніякої "дози кайфу"... Правда-ж, чогось не вистачає? Точно - це все через те, що пластикові стаканчики не роблять "ДЗЬІНЬ" гггг (-:

Третя думка пов'язала попередні дві, і звичку аналізувати все підряд. Ось я подумав, як так сталось, що замість звичної однієї думки я став розмислювати одночасно над двома, і чому це я взагалі звик до однієї думки за один раз? Адже, бувало і більше! Від чого залежить ця "кількість думок на годину" ("швидкість")? Але на це запитання відповіді я так і не отримав. Є слабкі здогадки, але ще не сформовані в чітку думку, тому можна вважати, що відповіді поки-що нема. Виходить, що ця думка враховується тільки наполовину. 

Чекаємо на "прискорення"? (-:

Осінь-Крез щедро сипле оздобами

Із бурштинів, топазів та золота,

Прикрашає калину рубінамі,

Горобину - намистом кораловим.

 

Вітер листя в обійми підхоплює -

Вихор пристрасний танго вогненного.

Раз-два-три... Дощова меланхолія...

Раз-два-три - ноти вальсу осіннього...

 

О, ці флейти та скрипки небеснії!

Саксофони надривно-пронизливі!

Розкіш скороминуща бентежная!

Світ святково-сумний - чари осені....

 

19.10.2009

 

Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

 

...без дівчини, без жінки, без коханої...

можливо я не зовсім точно підрахував, можливо не рівно 1000, ну ±10 днів, але вже майже три роки я в цьому статусі - холостий та одинакий парубок.

три роки тому я робігся із своєю коханою дружиною. півтора роки взагалі не міг дивитись на дівчат, а будь-яке нагадування про існування кохання доводило мене до істерики...

потім я трішки одужав, і ще один рік присвятив митарствам, в пошуках другої половинки - нікого собі не знайшов. як завжди, одні відгортались від мене, від других відгортався я сам.

останні півроку я просто самотній - немає такої дівчини, яка б мені телефонувала, чекала б на мене, згадувала, тероризувала та піклувалась про мене.

але саме ці останні півроку я знаю, що все гаразд. Те, що я не зайнятий ніким, не означає, що мене має обліпити купа закоханих прихильниць. Та і не потрібно... бо серед натовпу я можу не збагнути відразу, де ж та сама, моя єдина, кохана, жадана, та, яка буде зі мною всю решту мого життя, та окрім якої мені ніхто не буде потрібний для щастя!

навіщо поспішати? я наполегливо придивляюсь, бо маю зробити один-єдиний, але вірний вибір на все останнє життя!

тисяча днів позаду... і десятки тисяч днів попереду!

кохана! у нас із тобою ще безліч часу! я шукатиму тебе та чекатиму на тебе скільки завгодно! 

Strangers In Space
        Чужорідний елемент космосу

Strangers in space
        Інородці космосу,
passing through time
        захоплені потоком часу.
Travellers in haste
        Квапливі блукальці...
Partners in crime
        Співучасники злочину...
Trace of a feeling
           Трішки почуттів,
Trace of regret
           крихітка каяття...
Hard to remember
            Важко пригадати,
Hard to forget
           важко забути.
Something uncovered
           Щось відкрито,
Something unsaid
           щось недосказано.
Strangely repeated
           Дивним чином повторилося
long ago dead
           щось, давно відмерле.
Trace of a feeling
           Трішки почуттів,
Trace of regret
           трішки каяття...
Hard to remember
           Важко пригадати,
Hard to forget
           і важко ігнорувати.

Strangers in space
        Чужоземці в космосі,
Travellers in time
        мандрівники у часі...
passing in haste
        Квапливі пройдисвіти...
Partners in crime
        Співучасники злочину...
Trace of a feeling
         Краплина співчуття,
Trace of regret
          крихітка жалю...
Hard to remember
          Складно пам'ятати,
Hard to forget
          і складно забути.
Fruits of discovery
          Діти своїх відкриттів...
Some distant form
          Якийсь відчужений різновид...
Something repeated
          Щось повторилося,
Something reborn
          щось воскресло...

Trace of a feeling
Trace of regret
Hard to remember
Hard to forget

СЛУХАТИ ПІСНЮ

Що людське життя?...

Лише миттєвість між минулим і майбутнім.

Немов падаюча зоря - блиснуло і згасло...

Не встиг навіть задумати бажання.

Imagine
      Уяви собі...

Автор - Джон Леннон
виконує він же  

Imagine there's no heaven
      Уяви, що немає небесного суду
It's easy if you try
      це нескладно, якщо спробуєш.
No hell below us
      Під нами не пекло - просто земля,
above us only sky
      над нами просто небо.
Imagine all the people
      Уяви, люди живуть,
living for today . . .
      радіючи сьогоденню...

Imagine there's no countries
      Уяви, що немає країн.
it isn't hard to do
      Це ж нескладно.
Nothing to kill or die for
      Нема за що вбивати чи віддавати життя,
and no religion too
      і релігій теж немає.
Imagine all the people
      Уяви, всі люди ціле життя
living life in peace . . .
      живуть у мирі...
    
You may say i'm a dreamer
      Скажеш, що я мрійник?
but i'm not the only one
      Але я не один такий.
I hope someday you'll join us
      Сподіваюсь, одного дня ти прийдеш до нас
and the world will be as one
      і людство стане єдиним

Imagine no possessions
      Уяви собі, немає володінь...
I wonder if you can
      Цікаво, чи можеш (таке уявити),
No need for greed or hunger
      Братство людей забуло,
а brotherhood of man
      що таке жадібність чи голод.                  
Imagine all the people
      Уяви, що всі люди
sharing all the world . . .
      спільно володіють цілим світом...
  
You may say i'm a dreamer
      Можеш сказати, що я мрійник,
but i'm not the only one
      та не я один.         
I hope someday you'll join us
      Сподіваюся, колись ти приєднаєшся до нас,         
and the world will live as one
      і світ буде жити як одне ціле!

Слухати