Як ви?
- 29.12.25, 17:25
Привітики!
Цьогорічний кінець року щось якийсь дуже непривабливий, сумний і апатичний.
Як ви тут? Як у вас настрій перед Новим роком? У мене не дуже.
5
хочу сюди!
-
-
37 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Черговий мародер ЗЕ-мафії втік з України.
- 28.12.25, 15:15
депутат-слуга Юрій Корявченков (Юзік) поспішно покинув Україну
Стало відомо про виїзд депутата-слуги Юрія Корявченкова з України.
Колишній актор Кварталу 95 Крявченков, більше відомий українцям як Юзік,
поспіхом покинув країну у суботу, 27 грудня. Виїзд Юзіка пов’язують з
іще одним резонансним викриттям НАБУ.
Як стало відомо, НАБУ і САП заявили про викриття ОЗГ, до складу якої входили чинні народні депутати України.
"НАБУ та САП за результатами операції під прикриттям викрили
організовану злочинну групу, до складу якої входили діючі народні
депутати України. За даними слідства, учасники групи на систематичній
основі отримували неправомірну вигоду за голосування у Верховній Раді
України", - йдеться у повідомленні антикорупційних органів.
Підозри щодо участі в цій ОЗГ вже отримали нардепи Євген Пивоваров, Ігор
Негулевський, Ольга Савченко та Юрій Кісєль. Але, як зазначають, це ще
далеко не повний список підозрюваних. Ці та інші можновладці фігурували у
плівках, що були записані в кабінеті Кісєля, який очолює Комітет Ради з
питань транспорту. Як з’ясувалось, слідчі НАБУ упродовж двох років
прослуховували Кісєля та відвідувачів його кабінету. Начебто саме там
депутати-слуги отримували конверти з грошима за "правильні" голосування у
Раді, а високопоставлені чиновники — за "правильні" урядові рішення.
Самого Юрія Кісєля пов’язують давні дружні стосунки із Сергієм Шефіром, який є співзасновником студії Квартал 95.
Юрій Корявченков, який більше відомий широкому загалу своєю сценічною
діяльністю, у 2019 році був обраний до Верховної Ради за мажоритарним
округом №33 у Кривому Розі. А до виборів президента він очолював
виборчий штаб Зеленського у цьому ж місті. Тобто багатьох фігурантів
цієї справи поєднують давні дружні стосунки, що, втім, не заборонено
законом.
У НАБУ і САП підкреслили, що ця справа немає нічого спільного з
операцією "Мідас" і Тимуром Міндічем. Це — окреме кримінальне
провадження, яке може свідчити про масштабну корупцію у системі влади.
(s)tybreno
6
Бумеранг,как он есть.
- 27.12.25, 23:12
Однажды в Китае жил был дедушка Ли Шувен, охуительный специалист по боевому искусству бацзицюань. Ну прямо как в кино, натурально, мог целую толпу солдат раскидать как сусликов-инвалидов. Типа, сила удара у этого искусства такова, что бойцы покидают пределы мироздания, и уходят ещё дальше. Ну, примерно как после сочного косяка в Голландии. А дедушка был не просто спортсменом. Он всех соперников убивал. И поэтому слывёт одним из самых главных убийц в мировой истории.
Ли Шувен прославился в двадцатых годах XX века, когда ему уже было лет дофигища по китайским меркам - он родился в 1864 году. И короче, на соревнованиях ему всегда хватило одного удара, чтобы убить соперника. Иногда смешно было. Соперник готовится. Тренируется. Потом приходит к дедушке, а дедушка его - кьяяяяяя! И пиздец. Соперник лежит и скучает. Родня в похоронное бюро звонит. Похороны. Поминки. Конец спортивной карьеры.
"Я никогда не бью оппонента дважды" - ласково сообщал Ли Шувен. - "Я не хамло и не быдло какое-нибудь. Я его хлоп и всё. А зачем он ваще в спорт пришёл? Пусть умирает. Трус не играет в бацзицюань". Тем не менее, дед натренировал телохранителей Мао Цзэдуна, Чан Кайши, и бывшего императора Пу И. Каким образом они при тренировках выжили - непонятно. Под лавками прятались, не иначе.
В тридцатых годах XX века счёт убитых Ли Шувеном в спортивных соревнованиях пошёл на сотни. Уже просто караул. Кого не пришли соревноваться, он кьяяяяя - и на погост. Похоронные бюро озолотились - ужас, там уже все в костюмах от Версаче, и сплошь икру едят. А дедушка знай всех пиздит. Тут даже в Госкомстате Китая впервые в истории заволновались, что население убывает. Вечером возле дома Ли Шувена от трупов не протолкнёшься.
"Ну судите сами, - говорил Ли Шувен. - Человек проиграл соревнование? Нахуй ему жить после такого душевного надрыва? Я милость оказываю. А китайцы ещё нарожают. Кстати, а когда Олимпиада? Хочу там спортсменов поубивать к свиньям". "А вы не пробовали не убивать?" - робко спрашивали дедушку. "С хуя ли?" - удивлялся он. - "Это моё главное развлечение, народ в гроб слать на соревнованиях. А хули ты спрашиваешь? Ты кто? Кьяяяя!".
Ну и исполнилось Ли Шувену в 1934 году 70 лет. Сидит он такой, как король на именинах. Кушает оливье в кисло-сладком соусе. И тут подают ему зелёный чай. Дедушка пьёт, и вдруг под стол сползает. И "кьяяяяя!" кричать не может совсем. Лапками подрыгал - и привет. Чай-то, оказывается, отравленный был. Отравили родственники какого-то спортсмена молодого, которого Ли Шувен ранее запиздил. Вот и воспитывай эту молодёжь, блядь. Никакой культуры и уважения к старшим, один мышьяк в чай сыплют.
А мораль тут такова. Хучь ты весь из себя спец боевых искусств, и одним пальчиком батальон укладываешь на пол, тебя эдак тихо могут чашечкой чая на обеде уебать. И "кьяяяяя!" ни хуя не поможет, простите за мой китайский.
©
Ли Шувен прославился в двадцатых годах XX века, когда ему уже было лет дофигища по китайским меркам - он родился в 1864 году. И короче, на соревнованиях ему всегда хватило одного удара, чтобы убить соперника. Иногда смешно было. Соперник готовится. Тренируется. Потом приходит к дедушке, а дедушка его - кьяяяяяя! И пиздец. Соперник лежит и скучает. Родня в похоронное бюро звонит. Похороны. Поминки. Конец спортивной карьеры.
"Я никогда не бью оппонента дважды" - ласково сообщал Ли Шувен. - "Я не хамло и не быдло какое-нибудь. Я его хлоп и всё. А зачем он ваще в спорт пришёл? Пусть умирает. Трус не играет в бацзицюань". Тем не менее, дед натренировал телохранителей Мао Цзэдуна, Чан Кайши, и бывшего императора Пу И. Каким образом они при тренировках выжили - непонятно. Под лавками прятались, не иначе.
В тридцатых годах XX века счёт убитых Ли Шувеном в спортивных соревнованиях пошёл на сотни. Уже просто караул. Кого не пришли соревноваться, он кьяяяяя - и на погост. Похоронные бюро озолотились - ужас, там уже все в костюмах от Версаче, и сплошь икру едят. А дедушка знай всех пиздит. Тут даже в Госкомстате Китая впервые в истории заволновались, что население убывает. Вечером возле дома Ли Шувена от трупов не протолкнёшься.
"Ну судите сами, - говорил Ли Шувен. - Человек проиграл соревнование? Нахуй ему жить после такого душевного надрыва? Я милость оказываю. А китайцы ещё нарожают. Кстати, а когда Олимпиада? Хочу там спортсменов поубивать к свиньям". "А вы не пробовали не убивать?" - робко спрашивали дедушку. "С хуя ли?" - удивлялся он. - "Это моё главное развлечение, народ в гроб слать на соревнованиях. А хули ты спрашиваешь? Ты кто? Кьяяяя!".
Ну и исполнилось Ли Шувену в 1934 году 70 лет. Сидит он такой, как король на именинах. Кушает оливье в кисло-сладком соусе. И тут подают ему зелёный чай. Дедушка пьёт, и вдруг под стол сползает. И "кьяяяяя!" кричать не может совсем. Лапками подрыгал - и привет. Чай-то, оказывается, отравленный был. Отравили родственники какого-то спортсмена молодого, которого Ли Шувен ранее запиздил. Вот и воспитывай эту молодёжь, блядь. Никакой культуры и уважения к старшим, один мышьяк в чай сыплют.
А мораль тут такова. Хучь ты весь из себя спец боевых искусств, и одним пальчиком батальон укладываешь на пол, тебя эдак тихо могут чашечкой чая на обеде уебать. И "кьяяяяя!" ни хуя не поможет, простите за мой китайский.
©
5
"Ніколи такого не було — і от знову"
- 27.12.25, 22:50
Жарт "Ніколи такого не було — і от знову" вже не смішний. Вчора, під час "поглинання" ліків у формі таблеток відпала коронка разом зі штифтом. Це вдруге, чи навіть втретє за рік таке трапляється. Тепер треба буде домовлятись з лікарем і напрошуватись, щоб поставили коронку на зуб.
До речі, якщо вже почав писати про здоров'я, то діагностику нових болячок довелось призупинити, оскільки у Вишневе та Київ вибратись нереально. Хоча не завадило би додатково обстежитись. А на одне обстеження навіть є направлення. Ну, тішу себе тим, що воно діє один рік. Час подумати ще є.
1
Спогади про Крим і собаку Чака
- 27.12.25, 13:23
Діло було на початку 90-х минулого століття. Компанія молодих співробітників проектного інституту, почтової скриньки(хто знає, той зрозуміє) на травневі свята зібралась в піший похід по Криму. Тоді це було дуже зручно, 1;2 свято, до 9 випадуть звичайні вихідні, тобто щоб поєднати свята достатньо домовитися з начальником за кілька днів відгулів, з чим проблем зазвичай не було.
До нашої дружної компанії можна було запрошувати своїх друзів, особисто я запросив свого друга зі студентських часів Юрчика, про що потім ніколи не жалкував. Хтось запросив молоде подружжя Костянтина і Наталку, а ті взяли з собою свого собаку породи спаніель на ім'я Чак. Це був доброзичливий, веселий грайливий пес, з яким похід проходив значно веселіше. Ніч у плацкартному вагоні Чак провів гасаючи туди сюди, він з усіма знайомився, пропонував дружити, тобто вся ніч на лапах до самого Сімферополя. Потім тролейбусом до Ангарського перевалу, а далі пішки, ціль дійти до моря. Похід розпочався. Через село Перевальне, повз великий каменепад, повз долину приводів, і далі ліворуч, добре набитою стежкою. Ми всі ідемо спокійно, економлячи сили, і тільки Чакові нудно, то побіжить вперед, гляне що там, то почне контролювати останніх, щоб ніхто не загубився, а то і погавкає на них, мовляв, давайте швидше, там попереду стільки цікавого!
До нашої дружної компанії можна було запрошувати своїх друзів, особисто я запросив свого друга зі студентських часів Юрчика, про що потім ніколи не жалкував. Хтось запросив молоде подружжя Костянтина і Наталку, а ті взяли з собою свого собаку породи спаніель на ім'я Чак. Це був доброзичливий, веселий грайливий пес, з яким похід проходив значно веселіше. Ніч у плацкартному вагоні Чак провів гасаючи туди сюди, він з усіма знайомився, пропонував дружити, тобто вся ніч на лапах до самого Сімферополя. Потім тролейбусом до Ангарського перевалу, а далі пішки, ціль дійти до моря. Похід розпочався. Через село Перевальне, повз великий каменепад, повз долину приводів, і далі ліворуч, добре набитою стежкою. Ми всі ідемо спокійно, економлячи сили, і тільки Чакові нудно, то побіжить вперед, гляне що там, то почне контролювати останніх, щоб ніхто не загубився, а то і погавкає на них, мовляв, давайте швидше, там попереду стільки цікавого!
8
