Мати сина чекає

Мати сина чекає,
Поглядає в вікно.
Бо від нього ось звістки
Так небуло давно.

Він до неї не дзвонить,
І не пише листи.
-Сину, сину, рідненький,
Де знаходишся ти?

Я ж ночами не спала,
Немовлям як ти був,
А дорослим як став,
То про мене забув.

Сину, сину, благаю,
До мене прийди,
Для відвідин матусі,
Час віднайди.

Я спечу пироги,
Ті, що ти так любив,
Ти мовчанням своїм,
Моє серце розбив.

Син нарешті зібрався
В материнський же дім,
Але вже запізнився,
Не живе ненька у нім.

Ось півроку минуло,
В інший світ відійшла,
Запізнився ти, сину,
Я уже відцвіла.

Син на цвинтарі плаче,
І таке промовля:
-Ти пробач мені, нене,
Пухом буде земля.

Я до тебе візити
Увесь час віхдкладав,
І синівську любов,
Тобі трішки віддав.

Хай же буде повчальним
Для когось урок,
Не баріться до рідних,
Як оцей ось синок.

Ви частіше бувайте
У оселі батьків,
Бо вони ж так чекають
Своїх доньок й синків.

Їм ви шану віддайте,
Як вони ще живі,
Коли ряст з нами топчуть,
Й ходять тут по траві.