Їй потрібно було приїхати до міста, щоб
владнати деякі справи. Одного дня для цього виявилося замало, і вона звернулася
до свого друга по інету за порадою де можна переночувати.
– Можеш
переночувати в моїй заміській квартирі. Власне, можеш в ній пожити скільки тобі
заманеться. Я залишу тобі ключі від неї.
– Я буду тобі
дуже вдячна. А я для тебе не створю незручностей?
– Ну що ти? Я
буду радий стати тобі в нагоді.
І дійсно, він був радий бачити її у себе в
гостях. Тільки безлад в тій квартирі наганяв йому сорому.
Через півгодини вона постукала в двері і він
з деяким хвилюванням їй відчинив. Її усмішка його просто загіпнотизувала і він
розгублено стояв і мовчав.
– То ти впустиш
мене, чи ні?
– Ой, вибач.
Заходь, будеш бажаною гостею.
Або господинею – подумки добавив він і чомусь
почервонів.
Вона досить швидко освоїлась в квартирі. А
він зачаровано дивився як вона по жіночому уподобанню щось поправляє чи
переставляє.
І йому так непереборно захотілося зробити для
неї щось приємне, що він відчув себе чарівником.
– Подивись на мої
руки. Ти віриш в чудеса?
– Ну, трішечки.
Що це я роблю? Мабуть зовсім з глузду з’їхав
– подумав він, але руки його вже не слухались. І через секунду він тримав в
руках букет квітів неймовірної краси.
Раптова поява квітів просто з пустоти її не
так здивувала, як налякала. Власне, як і його. Потрібно було терміново рятувати
ситуацію.
– Не бійся, це
такий фокус. Ці квіти для тебе.
Вона не стала запитувати що то за квіти, яких
вона раніше не бачила, і коли він встиг їх придбати. Вона просто поставила їх в
воду і на її обличчі знову з’явилась та чарівна усмішка. А він все дивився і
милувався нею.
Через пару днів вона поїхала додому і взяла с
собою подаровані квіти. По приїзду поставила їх в вазу, подумки посміхнувшись
йому в знак вдячності.
Як не дивно, але через один, а потім і два
тижні, квіти і не думали в’янути. Не зав’яли вони і через місяць.
Таки чарівники існують – думала вона кожного
разу, дивлячись на квіти. І мила ніжна усмішка кожного разу прикрашала її миле
дівоче обличчя.
