хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Фотографам дикої природи іноді заважають тварини...)))

Диких тварин знімати непросто: часто фотографи годинами можуть вичікувати один вдалий кадр. Хтось сидить в засідці біля берега річки в надії, що до водойми прийдуть ведмеді на риболовлю, інші годинами ховаються в кущах, намагаючись зафіксувати дику кішку.

Однак, бувають і винятки з цих правил, коли “моделі” самі не проти попозувати на камеру або взяти участь у зйомці більш активно, ніж це потрібно фотохудожнику.

Так-так, нерідко дикі тварини приходять навмисно до фотографам, дивляться пильно в об’єктив на відстані витягнутої руки, а іноді намагаються заволодіти фотоапаратом, відкинувши всякі заходи.

Ми зібрали самі забавні знімки фотографів, на яких удача їм безумовно посміхнулася, адже, ці чарівні моделі прийняли фотографа за свого, вийшли до камери, а деякі навіть спробували сісти на неї.

Ідеальне місце для позування

Коли твоє маскування викрили...

[ Читати далі ]

З - зручність

Платіжки на деякі комунпослуги не приносять (куди скаржитись?), тож довелося вивчати сайти постачальників і заводити акаунти. І ось що цікаво: один сайт для передачі показів і тарифів, другий сайт для історії платежів і виписки рахунків, а платити треба через третій сайт, тому що постачальник послуг співпрацює з невідомими банкінгами і немає можливості переходу до банкінгу свого банку. З — зручність! Ось така діджиталізація!

До речі, про інтернет-оплату. Цікаві варіанти: 1) без комісій — потрібно відкривати нову карту, платити за відкриття + за переказ з поточної карти; 2) з поточної карти оплата з комісією. Шо то, шо то — одне на одне.

О правах женщин

  • 19.07.21, 00:02
Сейчас стало модно говорить о правах мужчин и о том, насколько они ущемлены женщинами. При этом в обществе бытует мнение, что женщины добились для себя всех прав, какие только можно вообразить и заняли главенствующую позицию. Но стоит лишь вникнуть в суть этих, так называемых, прав, и становится понятно, что именно у женщин сейчас отняты все, существовавшие веками, права, полагающиеся слабому полу по праву рождения.
Давайте разберемся по порядку. (мужчины, не кидайтесь тапками и вонючими носками!)
Итак, какие права сейчас имеет женщина? Подумайте хорошенько.

Право работать наравне с мужчиной (ведь феминистки добились, чтобы зарплата, количество рабочих часов, стажа и т.д. уравняли) при том, что женщина гораздо слабее физически. Вы только вдумайтесь. Какое может быть равенство, если сильный и слабый работают одинаково, выполняют одну и ту же работу? Например, представьте себе мужчину, который "вкалывает" у станка на заводе по 12-14 часов. А теперь представьте женщину, которая стоит у этого же станка столько же. И представьте, что на протяжении всех этих часов эта женщина еще истекает кровью, испытывая ужасные боли, тошноту и головокружение. Или же представьте у того же станка беременную женщину. Как вы считаете, в таком случае права мужчины и женщины равны?

Идем дальше. Представьте себе ситуацию, когда эта работающая женщина возвращается вечером домой, ослабленная, измученная до предела и потому в миллион раз злее, чем любой мужчина. Как она встретит своих детей, которые нуждаются в материнской ласке и внимании? Правильно! Криком и руганью. Равно как и дорогого супруга, который, отработав с ней равное количество часов (в лучшем случае! так как большинство мужчин сейчас работает меньше, чем женщины! а некоторые вообще не работают), еще и надеется на то, что она приготовит ему ужин, будет с ним ласкова и т.д. Так можно ли это вообще называть правом? Скорее уж обязанностью. Ведь сейчас 90 процентов женщин работает! Что было немыслимо еще каких-то 50 лет назад. С самых давних времен, с основания мира, можно сказать, женщины занимались исключительно домом, семьей, в то время, как мужчины заботились о пропитании, обеспечении этой семьи. Теперь у женщины отняли самое главное право. Быть слабой. Быть хранительницей домашнего очага и уюта, быть музой, матерью, женой. Потому что никогда не сможет работающая женщина быть в полной мере матерью и женой, такой, какими были ее бабушки и прабабушки.

Только представьте себе, какой груз взвалили на плечи современной женщины, назвав этот груз правом! Именно по этой причине многие девушки сейчас вообще не хотят выходить замуж и рожать детей. Они просто не могут совмещать это с работой, карьерой, тем ритмом жизни, что задает им современная система. Это было бы просто невозможно. Подумайте сами. Сейчас все ждут от женщины, чтобы она сама себя обеспечивала (а часто еще и всю семью, включая мужа и детей!), в некоторых странах к этому еще прилагается обязательная служба в армии, где женщина должна выполнять те же нормативы, что и мужчина, при этом имея в разы меньшую мышечную массу и уровень тестостерона, меньший рост и вес (а подтягиваться и отжиматься должна не меньше!) Она должна успеть построить успешную карьеру и родить детей, при этом решать сама все свои проблемы, заниматься воспитанием детей, продолжать выполнять женские обязанности по дому, быть доброй и ласковой с мужем и детьми, улыбаться, быть спокойной и терпеливой, быть ухоженной и красивой, а не превратиться в зачуханку (а ведь на это тоже нужно время!) Да уж, для этого поистине нужно десятикратно быть сверхчеловеком. А что в это время делает мужчина? Он где-то потерялся, судя по всему. И вот тут в пору поговорить об ущемлении прав мужчин, да. Ущемление прав мужчин - это когда женщина сильнее его и выполняет в сто раз больше дел, нежели он, а он не видит в этом ничего плохого, сидя на шее у жены. Вот ущемление прав мужчин! Честно говоря, не знаю, как вообще может считать себя в полной мере мужчиной тот, чья жена работает, а тем более работает наравне с ним, обеспечивает семью наравне с ним. Ведь это говорит лишь о том, что мужчина на столько слаб и немощен, что просто не способен сам прокормить свою семью. Учитывая, что наши предки могли самостоятельно прокормить семью, в которой было в среднем до 10 детей, а современные мужчины ноют, что на них повесили тяжкую обязанность по содержанию одного единственного ребенка, то вам есть о чем задуматься, сильный пол, не так ли?

В общем, у женщины сейчас нет права быть ЗА мужем, быть защищенной и обеспеченной. Нет права, которое имели наши бабушки и прабабушки. Они вели спокойную и размеренную домашнюю жизнь, занимались хозяйством, воспитывали детей, чувствовали себя в безопасности, потому что у них был муж. А чувствует ли себя в безопасности современная женщина? Нет. Для чего тогда ей муж, если рядом с ним она не чувствует себя в безопасности? Ее мысли заняты тем, как прокормить семью, как порешать тысячи вопросов, как удержаться на плаву в этом непостоянном мире. Мысли, которых у женщины вообще не должно быть. А кто-то нагло скажет, что у тех, защищенных женщин, которые сидели дома, за спиной мужа, не было прав! А у современных, загнанных, как лошади, куча прав и свобод!
А где самое главное право? Право быть женщиной! То право, что имели все поколения женщин до нас. Право на то, чтобы уступили место в транспорте, право на то, чтобы мужчина открыл перед нами дверь и донес тяжелую сумку? Право на элементарное уважение, которое было раньше и которого нет по отношению к женщине сейчас. Современные мужчины позволяют себе изрыгать в присутствии женщин такой поток ругани, мата и нецензурщины, что уши скатываются в трубочки! А ведь раньше женщинам не приходилось нигде и никогда в своей жизни слышать такие слова вообще. И если вдруг какой-то мужчина забывался и у него вылетало дурное слово в присутствии женщины, то он тут же извинялся перед ней. Вот что такое уважение! Где это сейчас? И кто у нас это отнял?

Где те "феминистки", которые будут отстаивать настоящие права женщин, а не требовать, чтобы мы служили в армии и работали наравне с мужчинами, называя это независимостью?! Современная женщина, в таких условиях просто обязана была стать практичной, циничной и расчетливой, жесткой и агрессивной, как мужчина. Иначе она бы в этих условиях не выжила. У девушек отняли право на доброту и наивность, на мягкосердечность, романтичность и мечтательность, милосердие и сострадание, типично женские качества убиты этими "правами", которые нам вручили, как тяжкий камень. Женщин просто постепенно превращают в мужчин. Спортсменки и служащие в армии женщины вкалывают себе тестостерон, чтобы выполнять все то, что от них требуют! О какой женственности может идти речь? И вот теперь мужчинам, конечно же, не нравятся эти новые, мужеподобные женщины. Но вместо того, чтобы задуматься о причине такого превращения, они начинают заявлять о том, что их права угнетены. Угнетены женщинами. Но самое смешное в этом то, что мужчина, который заявляет, что женщины угнетают его права, сам унижает себя, признавая себя слабым, признавая себя угнетенным женщиной. А самое печальное то, что мужчины даже не стыдятся этого!
Вспомнился парень, с которым мы вместе учились, который постоянно жаловался преподам на то, что я его бью. И не видел в этом совершенно ничего унизительного для себя. В общем, сильный пол, не ведите себя так, как тот парень. А ведите себя соответственно своему полу. Или же смените его уже наконец, и тогда мы с вами действительно уравняемся в правах, когда вы получите право на менструацию, слабость и роды, а тогда уж добро пожаловать вместе с нами в армию и на работу!)))
P.S. Кто дочитал все это до конца, тот истинный ариец! Sehr gut!

Час понтів

  • 18.07.21, 21:10
Зараз - час понтів. Школярі ходять з навороченими смартфонами, які, по суті, потрібні тільки бізнесменам, і замість бізнес-додатків качають на них ігрульки. Недоменеджери із зарплатою 8 тис. Їздять на машинах за десятки тисяч доларів. В селах закочують весілля в кращих традиціях кавказьких весіль 19 століття - 100500 гостей, тонни вина і їжі, кілька днів святкування ... Все це - виключно для того, щоб побачили оточуючі. Щоб бути «не гірше інших». Щоб позаздрили.
Понти стають заразними. Необхідність красуватися диктується сучасним суспільством навіть тому, хто цього спочатку не хоче. Якщо у школяра у єдиного в класі немає айфона - його вважатимуть лохом. Якщо офісний планктон викладає у відпустці фотки з дачі, а не з Туреччини або Єгипту - його вважають ніщебродом. А у будь-якого бізнесмена всі знайомі мало не вимагають, щоб він їздив на величезному позашляховику. Інакше неправильний бізнесмен.
Чим небезпечні понти - зрозуміло. По-перше, людина обмежує свої фінансові можливості, витрачаючи кошти не на розвиток, а на зовнішню мішуру. Влазить у рабські кредити. По-друге, починає оцінювати себе з точки зору «що скажуть оточуючі». Власна самооцінка починає залежати від чужої думки. І по-третє, ця необхідність «не бути, а здаватися» в'їдається в свідомість і стає головною метою.
Необхідність понтуватися нав'язується суспільству капіталістичною системою, щоб продавати непотрібні людям товари і послуги. Для того, щоб масово впарювати непотрібні людям речі - потрібно переконати їх, що володіння цими речами є ознака крутизни.
Щоб не підсаджуватися на потребу красуватися - потрібно позбутися залежності від думки оточуючих. І коли вам буде плювати, що про вас думають інші - ви помітите, що поваги в очах оточуючих нітрохи не поменшало, скоріше навпаки. А якщо витрачати гроші і час замість понтів на додатковий розвиток - через якийсь час ви виявите, що у оточуючих і так вистачає причин заздрити вам. Такий шлях змінює мислення і наближає його ... до мислення успішних людей. Так-так, тих самих, якими багато хто намагається здаватися, але якими не є.
Дійсно успішна і самодостатня людина ніколи не намагається підвищити свою значимість в очах оточуючих.
Сергій Спіженко

Кицька в кімнаті

Привчив кицьку не заходити до мене в кімнату (малою лізла в шнури під компом). І ось, через 6 років стала гостювати. Причому спочатку відлежувалась на підлозі і підвіконні (навіть застрибнула на штори!), а потім стала застрибувати на комп'ютерний стіл. Так що тепер ще треба за нею слідкувати. Звичайно, пробували зачиняти кімнату — так вона шкрябає двері.

Ось такі рефлекси. Незрозуміло з чим пов'язана зміна поведінки. Блохи по всій хаті. Та й в кімнаті не набагато прохолодніше, ніж в інших кімнатах.

_R

_R

кудись чогось заради

  • 18.07.21, 18:59
Широкою дорогою хтось стрімголов летить у ад,
Вузькою - хтось у рай заслужений прямує,
А я по свому бездоріжжю - то вперед, а то назад,
Не знаю точку прибуття і чи кудись дійду я...

Звертаю з віри в сумнів й навпаки,
Любов й ненависть почергово душу окупує,
В різних місцях надії світять маяки
Та часом йти кудись - бажання й сил бракує.

Не легко розібрати світить це добро чи зло,
Нещастя, а чи щастя, сум чи радість.
Куди це бездоріжжя вже мене не завело...
Та все ж кудись іду чогось заради....

Як ми їздили на море.

  • 18.07.21, 18:58
Тиждень збиралися речі. Ввечері перед виїздом ми вирішили, що треба встати в 5:00 і швидко проїхати Київ з його грьобаними заторами. Встали. Посиділи на доріжку. Перехрестили хату і пса, що залишався на сусіда. Виїхали.
Їдем. Малий Степан вже через 5 хвилин починає питати: " Скоро буде море?" Спокійно реагуємо. Він у нас не перший.
Їдемо.
Заїхали за Умань. Заправка. Всі виходимо пісяти.
- Бачите мою сумку з документами і грошима?- питає тато
- Ні!- відповідаємо ми.
- Ясний хер ні, бо я її забув.
Щось забути для нашого тата це приблизно, як знайти
життя на Марсі - здається, що не можливо! Але вчені таки знайшли там якусь живу клітину, от і наш тато нарешті щось забув. Мовчки ідем на розворот і їдем на Бровари. Фігня. Море ніхто не відміняв.
Заходимо в хату. Їмо морозиво, що було в морозілці. Берем папину сумочку.
Їдемо.
Заїхали за Умань. Заправка. Всі виходимо пісяти. В колесі щось стріляє. Лопнув сосок. Я дізнаюся, що і у машин є соски. Ставимо запаску. Шиномонтаж. Міняємо сосок. Ставимо нормальне колесо.
Їдемо.
В те, що ми сьогодні побачимо море вірить тільки Степан. Він вже разів 560 спитав:" Коли буде море?" Нарешті з'являється Хаджибейський ліман. Ми дружно брешемо, що це море. Степан затихає і мовчки радіє морю.
Приїхали. Умови гарні. Море гарне. Купаємось. Лягаємо спати.
Ранок.
Ідем до машини брати надувні круги і матраси. Тато помічає, що зникли з колес ковпачки. Через 5 хвилин з'ясовується, що ковпачки зникли у всіх, у кого вони були фірмові. Я пояснюю чоловіку, хто такі тік-токери і що таке челендж. Не подумайте, що він у мене дурачок. Навпаки.
Ідем на море. Море гарне. Купаємось. Старші діти весь час на рибалці.
По берегу туди-сюди ходять молоді мамаші і виглядають у морі своїх чад.
- Глєбушка!
- Мєланія!
- Сєрафім! (це ім'я мене найбільше вкурвило)
- Амєлія!
І тут я:
- Степаааан!
Відчуваю на собі одразу 33 здивованих ока. Одна з мамаш косувата, одне її око дивиться на мене, а інше на дельфінів на горизонті. Стає трохи соромно, що ми з чоловіком маємо таку хренову фантазію і не назвали дитину, ну хоча би, Любомир чи Ізяслав.
Тиждень пролетів непомітно.
Їдемо додому.
Без пригод. Дома.
Пес з сусідом зустрічають нас веселим лаєм.
P.S. Тік-токери тепер головні татові вороги. За його словами світ помре саме через них.

Кримська влада обіцяє золоті гори на лавандових полях

19:46 16 липень Київ, Україна



Анексія Криму "подарувала" півострову міжнародні санкції. Це, в свою чергу, призвело до неможливості торгувати з країнами Європи, США і багатьма іншими. Більш того, та влада, яку встановив Кремль в Криму, перестала орієнтуватися на Захід і стала прагнути досягти "висот" Росії, що і призвело до поступово розвивається стагнації у всіх процвітаючих галузях півострова.
Проблеми кримчан в першу чергу пов'язані добробутом, соціальною захищеністю і забезпеченням комунальних робіт. З плином часу стало зрозуміло, що окупаційна влада вміють тільки обіцяти, причому вірять їм лише занадто наївні.
За минулі сім років з вуст, так званої влади Криму, можна було почути про "перетворення Криму на експериментальний майданчик по впровадженню передового досвіду", потім на зміну прийшли казки про "самодостатності", потім "про гармонізацію економіки", про "перетворення Криму в всеросійську оздоровницю ", про" туристичної Мекки "для всіх росіян. Він обіцяє півострову звання найбагатшого регіону в "своїй країні". Крім необачного заяви, що його країною вже стала Росія, випускник Харківського університету і Української академії державного управління при президенті України, кандидат економічних наук і доктор сільськогосподарських наук, директор НДІ з багаторічним стажем і комплексним знанням Криму розповідає про фантастичних ідеях, завдяки яким, півострів отримає це звання.
На його думку, в Криму повинні засадити майже всю територію лавандою, а після з неї добувати масло і продавати в Європу. Ймовірно, Паштецкій забув, що з Криму до Європи нічого продавати не вийде, та й якість ефірного масла, одержуваного на півострові, куди гірше, ніж в Болгарії і Франції - провідних виробників ефірних масел в Європі. Крім цього, він зазначає, що після збирання полів, в Криму не підпалюють залишки від рису і пшениці, а використовують бактерій, які протягом місяця знищують рослинність, а після дають землі фосфор і азот. Тоді про яку лаванді говорив доктор сільськогосподарських наук незрозуміло. По всій видимості, Паштецкій дуже швидко "перевзувся" для нової країни. Його обіцянки і "повітряні замки" настільки типові для керівництва Росії. З таким урядом, про рішення насущних проблем з водозабезпеченням півострова чекати не доводиться.
https://myc.news/ua/specproekty/krymskaya_vlast_obeshaet_zolotye_gory_na_lavandovyh_polyah