хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Вони вважають себе газдами в будинку...)))

З такою швидкістю і вражаючим успіхом, з якими коти підкорюють світ, не дивно, що вони вважають себе господарями не лише своїх дев’яти життів, а й своїх господарів. Кажуть, котів не потрібно вставати і вигулювати в 6 ранку? Зате вони безцеремонно розбудять вас в 5, щоб ви їх погодували. Те ж саме з лотком: більшість котів не заспокояться, поки людина не прибере за ним. І хіба після цього можна назвати себе господарями котів? Чи не вони наші покровителі? Здається, вони саме так і вважають.

1. «Мій кіт, коли думає, що нікого немає вдома»



2. Такий маленький, а вже нахабніє...[ Читати далі ]

Архітектура вражає..))

Дивлячись на ці будівлі, розумієш наскільки людина розумна істота і може прорахувати усе до деталей. 

А ще цікаво те, що з часом змінюється мода на стилі архітектури. Якщо у минулих століттях переважала чіткість ліній, вимушеність, то XXI століття — повне відображення молоді: динамічність, креативність, нове бачення стандартів.

Насолоджуйтеся нашою підбіркою грандіозної архітектури світу.

  
[ Читати далі ]

Про нашого друга.

  • 05.08.21, 04:14
Днями був день народження у Кривовус https://narod.i.ua/user/1963168/ Я зайшов привітати та побачив, що людина не була на сайті 11 місяців. А раніше він був доволі активний. Людині 77 років. У зв'язку з цим ви розумієте, чого я побоююсь. Хтось щось знає?

Пам'ятка голосунам

  • 05.08.21, 01:55
На зображенні може бути: пам’ятник та текст


73%, запам'ятайте - жерти ми будемо ВАШИХ дітей, бо саме ви привели до влади зграю дебілів та зрадників. Шо, прикольно? То й посміємося.

Секретна армія Путіна в деталях.


Приватні військові компанії зайняли міцні позиції в сучасному світі. Вони є частиною гібридних воєн, які не вщухають ось уже кілька десятиліть. Гібридні війни можна сміливо назвати логічним розвитком після масштабної Холодної війни між США і СРСР, але з істотними модернізаціями озброєння.
Регулярні збройні сили є занадто "грізним і не поворотким механізмом". Сьогодні вони існують радше для гаранта безпеки, залякування, показових навчань, статей витрат держави. Чисельність їх занадто велика, а значить, будь-який супутник зможе помітити пересування військових. Чисельність також впливає і на швидкість пересування.

Наші Вої зневірилися у суді людському — Олег Володарський


Три рази чечени-ордловці виводили на розстріл комбата з Вінниці

Вийшовши з авто, Анатолій Боженко сказав: «Дякую волонтерам!». Він повторював це кілька разів. Сьогодні о сьомій ранку вінничани зібрались на площі Героїв Небесної сотні, щоб зустріти військовослужбовця АТО Анатолія Боженка, який понад два з половиною місяця пробув у ворожому полоні. Зустрічали Анатолія активісти і бойові побратими, представників влади не було. Журналістів лише двоє. «Ми проривались на 32-й блокпост, він був оточений з усіх боків. Ви щоб бачили, що там діялось! Все горіло — від мінометних вибухів на землі не було живого місця. На нашому бетеері заклинило башту і гармату, лише після цього в нас поцілили. Ми півдня лежали на голому полі без тями, стікали кров’ю. Багатьох можна було б врятувати, якби вчасно надали медичну допомогу. Та де там! Нас навіть відбити не спробували», — зі сльозами на очах говорить Анатолій.

Анатолій частково від вибуху втратив слух: не чує на одне вухо. Зараз йoму потрібно підлікуватись. Він розповів, що саме завдяки волонтерам він перебуває на волі: його обміняли на бойовика, але потім сепаратисти повідомили: «тебе ніхто не хоче забирати». «От, його візитка, — бережно виймає з кишені візитівку (підприємця по ландшафтному дизайну), — це волонтер, я йому буду вдячний до кінця своїх днів, адже він, ризикуючи своїм життям, приїхав, домовився за мене і вивіз з того пекла», — тремтячим голосом каже Анатолій Боженко.

Джерело: vlasno.info

Анатолій Миколайович Боженко, учасник російсько-української війни, командир батальйону оперативного призначення, військова частина № 3008 (2014-2015рр.)

Тільки зараз, коли перед написанням статті почав вивчати наявну в Інтернеті інформацію про цю людину, я усвідомив масштаби того, що йому довелося пережити. Цей діалог став фінальною програмою Вінницького циклу проекту «Сповідь» і несподівано для нас обох відбувся в приміщенні художнього музею в оточенні неабиякої краси експозицій та експонатів.

Наша розмова різко контрастувала з витонченістю та багатогранністю творів мистецтва, котрі нас оточували. Різкі, стримані слова, нічим не завуальована правда про війну, про біль зради, про такі вже очевидні, але все одно для багатьох непомітні реалії сьогодення. Нас оточували роботи талановитих майстрів, але ми у своїй бесіді перенеслись туди, де найкраща, найбажаніша картина — це чисте небо, з якого на тебе та побратимів не падають кулі та снаряди. На контрасті двох світів усе сказане бачилося ще яскравіше, відчувалося більш гостро, бриніло оголеним нервом душі.

Війна. Підступна, жорстока війна. Коли з одного боку в тебе стріляють ті, кого ти донедавна вважав братами, а з іншого зраджують ті, у чиїх руках всі засоби для того, щоб зупинити цю війну. Втрата побратимів. Найкращих з нас. І за кожну смерть, за кожне поранення відповідальність лежить як на зовнішньому, так і на внутрішньому ворогові. Вони, наші Вої, зневірилися у суді людському, але моляться за Божу справедливість для кожного. І від глибини та щирості цієї молитви не буде спокою ворогам України ні за життя, ні у вічності.

Та внутрішньому ворогу не достатнього того болю, котрий він приніс на нашу землю. Він продовжує знищувати Націю зсередини. Руками олігархічних, продажних ЗМІ, дешевих, порожніх селебрітіз та продажних активістів нас розділили. З одного боку, ті, хто воює, хто чекає з війни, хто допомагає Нації боротися у цій війні. А з іншого боку, ті, у кого немає України, немає Батьківщини. Є лише держава, котра їм постійно щось винна, котрою вони постійно незадоволені. І прірва між цими двома світами все шириться.

Нацією поширюється та інфекція, котру нам завезли разом з вагонами тупих, ненажерливих андрофагів, котрих умисно заселяли замість розстріляних та засланих українців. В них немає ані Бога, ані України. В них немає нічого святого, окрім повної чарки, повної тарілки та повних кишень.

Зараз всі ці хворі, глибоко інфіковані люди ходять поміж нас та розповідають про втому від війни. Ця зараза шириться суспільством з такою швидкістю, що інколи здається, що це ми з нашими націоналістичними переконаннями та українськими душами якісь не такі. Не такі, як усі. Але це ілюзія. Майстерно та підступно створена ворогом ілюзія. Нас, СПРАВЖНІХ, щосили намагаються ізолювати одне від одного. В нас культивують відчай та зневіру, адже ворог краще за нас усвідомлює, що наша сила в єдності та будь-що намагається не дати нам зібрати цю силу.

Комбат Боженко, нагадав мені про те, що ми не маємо права розслаблятися ані на мить. Ні в якому разі. Адже ворог не спить. Анатолій Боженко говорив й ніби розрізав повітря правдою: пекучою, вогняною, гострою, наче козацька шабля. Такі люди, як Анатолій Миколайович, нічого не забудуть ворогу. І нічого не подарують.

Сьогодні їх здобутки, статус та авторитет настільки потужні, що їх намагаються не чіпати. Адже всі вони настільки люті тим, що відбувалося там, на фронті, і численними зрадами тут, в тилу, що досить найменшої іскри, аби вони вибухнули. Цим вибухом будуть спалені всі метастази ворожої пухлини. Вони знають п’яту колонну в обличчя і поіменно. І їм вже не розкажеш ані шоколадних казок, ані про «кулювлоб».

Ось чому на них озираються, але їх не чіпають. Намагаються ізолювати один від одного і від суспільства, занурити їх у забуття. З кимось виходить. Когось нейтралізують забуттям, когось залякують кримінальними справами, когось купують коштами, посадами чи іншими вигодами.

Я дивився на чоловіка, на воїна навпроти мене і раптом усвідомив: тим, що ворог пачками скуповує мертві душі тих, кому не вистачило Бога й українства, не вистачило душі, щоб боротися за Батьківщину в тилу, він робить нам послугу. Відсіює зайве, викристалізовує справжніх, залишає нам лише істинних.

В очах, в душі бойового командира, що Божою ласкою опинився в той день поруч зі мною, я бачив перемогу України та українства над зовнішнім і внутрішнім ворогом. І водночас я бачив ціну, котру платили, платять і ще змушені будуть заплатити найкращі з нас за цю перемогу.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Анатолій Миколайович Боженко, учасник російсько-української війни, командир батальйону оперативного призначення, військова частина № 3008 (2014-2015рр.)

https://youtu.be/hG-UnTjBO5o


4 Серпня - День шампанського

  • 04.08.21, 18:22

День народження шампанського відзначають в день його першої дегустації - 4 серпня.

Батьком ігристого вина є француз П'єр Періньйон, монах з абатства Отвільєр, що знаходилося на території міста Шампань. Чоловік керував фермою, пов'язаною з продуктами харчування, та підвалом. У вільний час П'єр проводив експерименти з виноваріння. Монах запропонував своїй братії ігристий напій в 1668 році, здивувавши дегустаторів.

Тоді скромний монах не підозрював, що шампанське стане символом романтики і напоєм закоханих. 

Цікаві і маловідомі факти з життя вина з бульбашками:

·         Саму назву - шампанське - можна давати не кожному ігристому вину, а тільки тому, яке виробляється у французькому регіоні Шампань.

·         У 1919 році французька влада видала закон, який чітко регламентує, що назву «шампанське» носять вина, виготовлені з певних сортів винограду - Піно Меньє, Піно Нуар і Шардоне. 

·         Найдорожче шампанське в світі- Shipwrecked 1907 Heidsieck.Цьому напою більше ста років. У 1997 році пляшки вина були знайдені на затонулому кораблі, що перевозив вино для королівської сім'ї в Росію.

·         В одній пляшці шампанського є близько 49 мільйонів бульбашок.

·         Голосно відкривати шампанське вважається моветоном, є етикет відкриття пляшки - робити це потрібно якраз акуратно і якомога тихше.

·         Бульбашки в келиху утворюються навколо нерівностей на стінках, тому винні келихи перед подачею натирають бавовняним рушником, створюючи ці нерівності.

·         Спочатку бульбашки в шампанському вважалися побічним ефектом бродіння і його «соромились». У другій половині XVII століття зовнішній вигляд бульбашок став відмінною рисою і гордістю.

·         Пробка з пляшки шампанського може вилетіти зі швидкістю від 40 до 100 км / год. У висоту пробка може стріляти до 12 метрів.

·         Фольга на шийці пляшки шампанського з'явилася в XIX столітті, щоб відлякувати щурів у підвалах, де зберігалося вино. Згодом від гризунів навчилися позбавлятися, а фольга залишалася частиною пляшки.

·         Пляшки для шампанського існують об'ємом від 200 мл до 30 літрів.

·         Тиск в пляшці шампанського становить приблизно 6,3 кг на квадратний сантиметр і дорівнює тиску в шині лондонського автобуса.

·         Шампанське слід наливати, злегка нахиляючи келих так, щоб струмок лився уздовж стінки посуду. Професійні сомельє розливають шампанське, нахиляючи пляшку на 90 градусів в рівно  поставлений келих, не торкаючись  шийкою пляшки його країв. 

·         Найбільша пляшка для шампанського має об'єм 30 літрів і називається Midas. Випускає таке шампанське будинок «Armand de Brignac».

·         Жінкам заборонено пити шампанське з пофарбованими губами, бо помада містить речовини, які нейтралізують смак напою.

·         У 1965 році була виготовлена найвища в світі пляшка шампанського висотою 1 м 82 см. Пляшка була створена компанією "Пайпер Хайдсек" для вручення акторові Рексу Гаррісону "Оскара" за роль у фільмі "Моя прекрасна леді".

·         Оскільки Вінстон Черчилль любив пити пінту шампанського на сніданок, спеціально для нього була зроблена пляшка об'ємом 0,6 літра. Виробником цього шампанського є компанія «Поль Роджер».

·         Дротяна вуздечка, що утримує заглушку, називається мюзле і має довжину 52 см.

·         Щоб зберегти смак шампанського і не перестаратися з обсягами виробництва, в Шампані встановлено максимально допустимий врожай на гектар - 13 тонн. 

  (З просторів інтернету)

 

Как дура, я поверила тебе...

.
Я больше не хочу тебя любить.
В надежде жить, что ты вот-вот напишешь.
Зачем напрасно душу бередить?
Ведь никогда ее ты не услышишь.

Ты сам сказал, что я тебе никто,
Что есть другая, что всего дороже,
А для тебя я просто эпизод....
Во мне нашел, лишь то, что мы похожи.

Как мерзко и противно понимать,
Что целовал меня, о ней мечтая...
И эти ласки, нежные слова
Не для меня, а для нее, я знаю!

Как дура, я поверила тебе,
Ты мне казался искренним и честным.
Но ваша переписка в соцсети
Вернула в этот мир порочно-грешный....
*
Наталья Болгова