Не ту, шо шкапчіки-шухлядки, а гастрономічний бік поїздки у Аджарію)))
Живучи в столиці (насправді в будь-якій частині України, від заходу до сходу) ми поскладали собі певний стереотип щодо грузинської кухні-на кожному кроці тут у нас маємо "фірмовий" ларьок хачапурі-шаурма-шашлик, на кожному пляжі лунає "чурчхелла", кожний ресторан та супермаркет пропонує Сапєраві, Кінзмараулі та хінкалі))). І це я тільки навскидку написала, кожен знає і про курку табака (тапака-така пательня), сулугуні, сациві, пхалі, ткемалі не тільки по назві, але й на смак.
То ж не дивно, що голодувати ми не збиралися))) і не довелося-середні ціни в кафешках навіть у курортному Батумі менші за наші столичні ресторанні. Офіціанти переважно молоді грузинські хлопці, російську розуміють не всі, англійську трохи краще, меню зазвичай практично оформлене ніяк, тобто просто роздруковані листочки з буквами-краказябками, бува без перекладу, але цифри наші (ну як наші? , арабські, вони ж індійські), та в цілому все норм-замовляли та отримували бажане)
А бажане було:
В перший день, після перельоту та заселення, під час першої прогулянки на набережну, у пляжному ресторанчику наша дружня компанія з13 ротів замовила 11ть!!!хачапурі по-аджарські, пару звичайних літніх домашніх салатів аля огірки-помідори та пару рибок дорадо (це 2м прошареним дівчатам, які наперед шось знали про ті хачапурі). Сказати, що офіціанти були збентежені кількістю хачапурів-це нічого не сказати. Наша свєдуща директорка попередила, аби ми брали одне на 2х, та хто ж її слухав? Ніт!!! Кожному треба було свій окремий смачний справжній аджарський хачапурь.Ми готові були почекати, тим більше що до цього вже принесли бутилочку вина. Пройшло якихось півгодини, салати і риба давно вже були подані (про них окремо) і ось він стояв переді мною-безмежний човник з тіста, повністю заповнений розтанувшим тянучім запашним сулугуні, на волнах якого покоїлося сире куряче яєчко, а на додачу подано шматочок вершкового масла. Береш цей шматочок, гарно умаслюєш всі бортики човника, потім ретельно перемішуєш сир, яйце та максимум тіста, а потім відламуєш бортик та гарно занурюєш в отриману мішаніну, щоб потім помістити весь цей скарб на язик та відчути всі відтінки сирно-вершкового задоволення.
Але триватиме це недовго))) на п'ятому шматочку починаєш підозрювати, що дещо погарячився, на сьомому впадаєш в тиху паніку, на десятому здогадуєшся - живим звідси не виповзти. А він ще майже цілий)))
Підсумок, дууууже смачно і дууууже ситно, в наступні 4 дні хачапурі по-аджарські ніхто не замовляв) А як же згадані риба та салати? Риба смачна, до неї за замовчуванням подане гарне картопляне пюре, салати огроменні, і порції і шматочки овочів в них, з травами та гострим перцем. Ціна- середній чек з кожного за їжу, вино та смачнющий лимонад склав всього 20 жєл, десь 180 грн на наші. А да, директорка замовила "каву по-Батумські", про яку вичитала в нашому рекламному туристичному буклеті, на що офіціант тільки мило посхміхнувся та знизав плечима- виходить це просто маркетингова фішка))) Кава в Батумі така як скрізь, хіба що місцеві мешканці запросять вас у гості та під неспішну бесіду, змелять на ручному млинці кавові зерна, потім заварять з них у джезві пару горняток чорної смачної кави. Ви будете пити її, тримаючи обережно за ушко горнятка у лівій руці та думати за шось глибоко особисте, а випивши, виллєте гущу в бік від себе на бумажну серветку, трішки зачекаєте і тільки після того, старенька бабуся поворожить вам на кавовій гущі на дні про щасливе майбутнє, цікаву подорож, красенів-наречених і купу емоцій. Ось це, мабуть, і буде та сама завітна кава)))
Далі буде;), це не все, не розслабляйтеся)))