хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 1845







BONUS:



0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

будущий мемуар 7

31 мая.
С самого утра упала мобильная сеть. Операторы мигали как светофоры, то включаясь в рынок то отключаясь от него. Водафон пропал совсем, а Киевстар то выныривал то погружался в небытие. Лайф вроде бы высвечивался, но интернета в роуминге не раздавал.

еще 31 мая целый день снимал тонировку на бирюзовом джипе. По сантиметрикам, медленно и постепенно как линия фронта продвигалась граница чистого и темного стекла. В салоне жара и пар как в бане от парогенератора, которым стекло сначала разогревается до запотения а потом отскребается скребком и старииным лезвием типа "спутник". Ножом брать пленку не получается из-за ее патологической тонкости. Ролики в ютубе ничего путного не предлагают, да и атмосферный тырнет не распологает к обучению.

1 июня.
День защиты детей ... опять от интернета. По смутным догадкам мобильная сеть видимо все. Во всяком случае привычные операторы помахали нам ручкой. Будут ли новые и какими они будут? Посмотрим.

6 июня.
07:11 на востоке жахнуло до звона оконного. И все бы ничего, ночью тоже жахало неолнократно, но в этот раз особо тревожно - час назад туда отправилась малявка. На черном эвакуационном автобусе на Васильевку и дальше. Связь там нестабильна и поговаривают что вовсе заглушена.
Тогда же зубы с флюсом и зарисовка об очереди на получение 10 тыщ пенсионерами. В тусовке старушек нуар с киберпанком - самые прошаренные записываются по 3-4 раза в день и претендуют, а точнее надеются, на 3-4 получения заветных сумм ежедневно. Рядом распространяется гуманитарка, где порядка еще меньше, а алчности и стяжания с беспринципностью намного больше. Почему в тусовке нет цыган - непонятно, ведь это чисто цыганская тема.

7-8 июня.
На одной из заправок опять снизили цену на бензин с 42 грн до 40/литр. Красят ограду штрафплощадки и ремонтируют ливневку. Покупал Нимесил для зуба своего, для флюса душевного. Разбег цен от 25 за пакетик до 40. Кофе растворимый ровно грвна за грамм, а огурцы 3 за кило. 
Отдельный абзац - пиво. Цену за литр светлого холодного газированного разливного снизили с 90 до 60 гривен. Сохранилась беспошлинная возможность также оплатить безналом, переводом на карту. Правды ради, такая транзакция сопряжена с трудностями перевода ввиду хронического отсутствия связи. Кое-где кое-как и иногда сигнал проявляется, потом внезапно обрывается и появляется в другом месте. А внятной актуальной карты прохождения волн в природе не существует. Отдельный абзац - удивительные цены. Ну хотя бы на: 

13 июня. Поездка на оптовый овощной рынок дает такую картину: 
огурцы 2 ровно, 
капуста ранняя 3 грн, 
капуста цветная - 3-4 грн, 
картошка молодая - 6-8 грн, 
помидор розовый - 5-6 грн,
 помидор желтый - 6-8 грн, 
промидор красный - 4-6 грн. 
черешня - 15, 
кофе - 20/стаканчик растворимого пенного, с
игаряки вонючие - 50-100 в зависимости от надписей про вред.  
Офигевшие от демпинга перекупы, нет, не хватают товар оптом, а наоборот, крутят носами и кривятся лицами - не могут видимо взять в толк - в чем именно подвох и чем им грозит бросовость цен. Раньше всех пришли в себя мелитопольцы - и ну возить продукт в Крым! Там их обирают до нитки посты, таможни, переходы, местные рыночники и прочие акторы маркетингового процесса, но смысл заниматься прикладной наукой все равно остается. Фундаментальные же научные работники сферы тупо грузят продукт в фуры и тащат в виде гуманитарки на север...на север, вплоть до города на Неве, в растральными колоннами. Прямо там у колонн ее видимо и раздают, в старушечьи и другие добрые руки.

Енциклопедія тупикової гілки еволюції. Царь-пушка.



1909 року в Петербурзі встановлюють кінний пам’ятник Алєксандру ІІІ із напрочуд здоровенними сраками, що в імператора, що в його коня. На це поет Рославлєв відгукується епіграмою:

Третья дикая игрушка
Для российского холопа:
Был царь-колокол, царь-пушка,
А теперь ещё царь-жопа.

Про царь-жопу обов’язково поговоримо наступним разом, а наразі зосередимося на згаданій Царь-пушці.

Здавалося б, а що тут скажеш, бо хто не чув про знаковий зразок московських довбоєбізму та гігантоманії. Повірте, не всі чули не все. Бо дурнуваті розміри гармати – це не найсмішніше в цій історії. Отож, про історію створення Царь-пушки. Коротко, без заглиблення в технічні деталі.

1586 року майстер Андрєй Чохов виливає з бронзи гігантську гармату за наказом царя Фьодора Івановіча. Більшість істориків важають, що насправді це була ідея Боріса Годунова, швагра государя-батюшки, який де-факто керував на той час московією. Але суті це не міняє.

Калібр Царь-пушки – 890 мм, довжина ствола – 5,345 м, вага – 39,312 тон, вага кам’яного ядра – 819 кг (50 пудів). Зрозуміло, що чавунні ядра були ефективніші, однак їх і не подумували виготовляти. Чавунне ядро такого ж розміру важило б 120 пудів і щоб ним бабахнути потрібен був нєвїбатільський пороховий заряд, який до чортової матері розірвав би ствол. Від гріха подалі, з пушки вирішили взагалі не стріляти. Московити вважали, що вона відлякуватиме ворогів лише одним своїм виглядом.

Головним ворогом на той час, до речі, були кримські татари. 1571 року вони спалили москву і з того часу періодично обіцяли дочекатися, поки її відбудують, аби прийти і дати повторної пизди. На жаль, не прийшли. Але не через Царь-пушку, а через свої внутрішні срачі.

А тепер про найцікавіше. Створюючи пушку, московіти, очевидно, не підозрювали, що їбатимуться з нею століттями. Головна проблема, де вона мала стояти. Де б не запиздячили пекельну гармату, через якийсь час з’ясовувалося, що вона там нафіг не потрібна і її перетягували на нове місце. Проблема була в тому, що пушка була фактично нетранспортабельна. З місця на місце її тягнуло на катках 200 коней. Отож, щоразу перетягування гармати обходилося в чималу копійчину.

Спершу пушку встановили у «лобного мєста» біля Спаських воріт кремля. Ну як встановили… Просто кинули на землю, і аж через 40 років під неї сотворили дерев’яний зруб (так званий «раскат»), який для міцності наповнили грунтом. Ще через 10 років якийсь хитрюган зметикував, що гармату може втримати і полий із середини кам’яний раскат. Задум реалізували і він виявився просто прекрасним. У середині «раската» під пушкою облаштували… винну лавку. Щасливий люд міг милуватися творінням майстра Чохова, благовійно заливаючи собі їбала.

Ще через півстоліття для пушки міг настати каюк. Пьотр І 1701 року, після того, як під Нарвою шведи розхерачили ледь не всю його артилерію, вирішив оновлювати арсенал. Вроджений ідіотом Пьотр, усе ж часом включав здоровий глузд. Включив і тут. Глянув Пьотр на Царь-пушку, пометикував разом з інженерами і охуїв. Виявляється, замість Царь-пушки можна будо б зробити 20 менших гармат, які б реально стріляли і приносили користь. Гармату Чохова мали переплавляти, але забили на цей прожект. Враховуючи, що і майстер Чохов і його патрони-замовники вже давно гнили в землі, пиздити за розсирання казни не було кого, а значить Пєтру далі займатися проблемою пушки стало нецікаво.

Але все ж, щоби не муляла государеві очі, гармату перетягнули подалі від «лобного мєста», у двір тодішнього арсенала. 1812 року французи, відступаючи з москви, підірвали арсенал. Пушка вціліла, але її дерев’яний лафет згорів наніц. Новий лафет сподобилися виготовити аж через 5 років і тут же вирішили перетягнути пушку з двору до воріт, під що списали ще купу грошей.

1835 року у Петербурзі на заводі Чарльза Берда виготовили новий, того разу вже добротний лафет і чотири декоративних, порожніх усередині ядра. Курчий син англієць зробив такий файний лафет, що московити вирішили перетягнути пушку вже до головних воріт арсенала. Перед тим, щоправда, серйозно поїбалися, як таке одоробло на той лафет витягнути. Оголосили навіть конкурс, який виграла фірма якогось Міхаіла Васільєва. За нечувану на ті часи суму у 1400 рублів Васільєв витарабанив гармату на її місце. Суми відкату ми вже не взнамо ніколи.

Здавалося б, нарешті Царь-пушка отримала довгожданний спокій. Але хрен там, не з московською невгамовною душею. Не минуло й восьми років, як 1843-го її з якогось перепою потягли до тодішньої Оружейной палати. Швидше за все, комусь захотілося освоїти чергові грошики, адже, пам’ятаємо, що волочіння одоробла коштувало чималу суму.

Понад сто років простояла пушка біля казарм, в які була преобладнана палата. Аж поки вже за совєтів, у 1960 році, московитам акурат на місті історичних казарм не приспічило будувати Дворєц сєздов. Царь-пушку похуячили на Івановську площу, де вона і стоїть. Дотепер.

Але повернемося у 1610 рік. Тоді у москві гостював литовський шляхтич Самуїл Маскевич, який залишив такий спогад: «Среди рынка я видел еще мортиру, вылитую кажется только для показа: сев в нее, я на целую пядень не доставал головою до верхней стороны канала. А пахолики наши обыкновенно влезали в это орудие человека по три, и там играли в карты, под запалом, который служил им вместо окна…»

Тобто якусь користь, будемо об’єктивними Царь-пушка принесла. Можемо спробувати собі уявити несухих «пахолків», які в її «череві» рубляться в карти, час від часу виставляючи пісюна чи сраку, аби справити потреби, не відриваючись від гри.

І на завершення ще один цікавий факт. 2001 року на «Іжсталі» було виготовлено дві копії Царь-пушки. Одну залишили на підприємстві, а другу подарували… Донецьку у відповідь на подаровану іжевцям пальму Мєрцалова. До речі, якось треба поцікавитися чи «ополчєнци» її ще не здали в пункт металобрухту.

Роман Онишкевич

Поради молодим від Курта Воннегута

Джордж Орвелл казав, що кожне покоління уявляє себе розумнішим за попереднє і мудрішим за наступне. Але ж поради молодим від Курта Воннегута насправді заслуговують уваги.
Запас порад переходить від одного покоління до іншого, бо ніхто ними не користується.
У 1995 році письменник-сатирик Курт Воннегут виголосив промову перед випускниками Массачусетського університету, яка залишається актуальною досі.



1. Насолоджуйтесь силою і красою своєї юності, поки життя вам не подобається, воно проходить. Повірте мені, через 20 років ви подивитеся на свої фотографії і згадаєте, скільки можливостей було відкрито перед вами, і як же казково ви насправді виглядали.
2. Не турбуйтеся про майбутнє… Або добре, турбуйтеся, але знайте, що ці занепокоєння так само ефективні, як спроба вирішити рівняння алгебри за допомогою пережовування жувальної гумки. Реальними неприємностями у вашому житті стають події, які ніколи до того не чіпали ваш неспокійний розум, такі, наприклад, які застають вас зненацька о четвертій годині вечора, у якийсь звичайний вівторок.
3. Щодня робіть щось з того, що вас лякає.
4. Співайте.
5. Ставтеся дбайливо до сердець інших людей.
6. Не миріться з тими, хто байдужий до вашого серця.
7. Не витрачайте час на заздрість, іноді ви попереду, іноді позаду, гонка довга, і, врешті-решт, ви її ведете тільки з самим собою.
8. Пам’ятайте компліменти, які ви отримуєте, але забувайте образи, і якщо ви досягнете успіху в цьому, то скажіть мені, як.
9. Не відчувайте себе винуватим, якщо не знаєте, що ви хочете робити з вашим життям. Найцікавіші люди з тих, кого я знаю, і гадки не мали в 22 роки, як вони хочуть прожити своє життя, причому деякі з найбільш цікавих мені знайомих сорокарічних не знають досі.
10. Можливо, ви вступите в шлюб, можливо, ні. Можливо, у вас будуть діти, можливо, не буде. Можливо, ви розлучитеся в сорок, а може, ви будете танцювати танець маленьких каченят на сімдесят п’ятих роковинах свого весілля. Що б ви не робили, не хваліть себе занадто багато, але і не сваріть теж. Ваш вибір, як і у всіх, наполовину у владі випадку.
11. Насолоджуйтесь своїм тілом, використовуйте його, як тільки можете, і не бійтеся того, що інші люди думають про це. Тіло – це самий прекрасний інструмент, яким ви коли-небудь будете володіти.
12. Танцюйте, навіть якщо вам ніде цього робити, крім вашої вітальні.
13. Будьте благодушні зі своїми братами і сестрами, вони ваш найкращий зв’язок з минулим і ті, хто, швидше за все, будуть поруч з вами в майбутньому.
14. Зрозумійте, що друзі приходять і йдуть, але за кількох дорогоцінних потрібно триматися. Прикладайте всіх зусиль, щоб подолати розриви в географії і в житті, тому що чим старші ви стаєте, тим більше вам потрібні будуть люди, яких ви знали, коли були молоді.
15. Прийміть кілька неминучих істин: ціни будуть рости, політики будуть зраджувати своїм дружинам. Ви теж будете старіти, і, коли постарієте, ви будете фантазувати, що коли ви були молоді, ціни були розумними, політики були благородними і діти поважали своїх старих.
16. До речі, поважайте своїх старих, ви ніколи не знаєте, коли вони підуть назавжди.
17. Не розраховуйте, що хтось буде забезпечувати вас. Можливо, у вас є свій інвестиційний фонд, можливо, у вас є багатий чоловік або дружина, але ви ніколи не знаєте, коли кожен з них може покинути вас.
18. Всі ми коли-небудь підемо, але важливо протриматися до кінця, у щось вірячи. У цьому найбільша складність, тому що здається, що немає ні чорта такого, у що дійсно варто було б вірити.


Прокинусь я, а темряви – немає...

Прокинусь я, а темряви – немає,

І, начебто, ніколи й не було,

Далекі стукотітимуть трамваї,

Ранковий дощ насіється на скло,

Живим думкам не стане знову ліку,

Болючих днів подінеться імла,

Бо темрява… бо темрява навіки

У свій барліг конати заповзла.


Война на истощение — уже истощает

Война на истощение — уже истощает

Виталий Рождаев


Несколько слов про «войну на истощение», которая идет сейчас.
Давайте без иллюзий, всяких экспертов ждановых, анаконд и другого плохо попахивающего добра.

Почему орки изменили тактику и проводят относительно небольшую операцию на Донбассе против украинской армии.
Важно понимать одну вещь. ВСУ в настоящий момент отстреливают в день 5000-6000 снарядов. Это колоссальная цифра в месяц. на сегодняшний день большая часть запасов боеприпасов для гаубиц советского образца уже израсходована. В то же время у орков этого добра не только в десятки раз больше, но и производится его ровно столько, чтобы компенсировать боеприпасы, уничтожившие Мариуполь, Северодонецк и другие города.
Уже сейчас помощь от стран Запада предоставляет на порядок больше снарядов, чем мы можем найти на складах. И потому количество ее крайне важно, но ее нужно увеличить в разы для того, чтобы хотя бы выстроить паритет с артиллерией орков. Про наступление речь не идет.
Потому, не смотря на героические усилия ВСУ, орки, прикрываясь тотальными обстрелами постепенно продавливают оборону. Но не это главное и не это основной план армии оккупанта.
Они выжидают, чтобы провести масштабное наступление.
Нужно понимать, что на сегодняшний день также уязвимо и ПВО Украины. Там тоже запасы ракет не безграничны и они имеют свойство заканчиваться. У нас тысячи ракет ПВО а не десятки тысяч и если постоянно сбивать орланы и летящие на города «тупые» ракеты, эти запасы тоже могут в один день закончиться.
Поэтому рф так сейчас бережет свою авиацию.
Противник ожидает, что через месяц-два ПВО тоже будет испытывать голод. И тогда операция после Северодонецка, по их мнению развернется в полный рост, с массированным использованием не только всей артиллерии, но и авиации. Все это будет происходить на фоне постоянных обстрелов инфраструктуры, скрытого призыва и формирования новых воинских частей врага, перевода экономики рф на военные рельсы.
Что мы можем противопоставить этому? Пока не так много — помощи нужно в разы больше. Для сравнения, за период поставки 250 орудий НАТО на украинский фронт, кремль поставил со своей стороны 1000+ единиц гаубичной артиллерии. Мы получили 290 танков и порядка 200 взяли в виде трофеев, орки получили до 1000++ хоть и устаревших, хоть и с хранения, но вполне боеспособных танков.
Про производство ракет — делают и их.
А потому давайте без иллюзий — нужен серьезный Ленд-лиз образца 1941-45 годов, а не вот это вот все.
Нужно не только 1000+ САУ и артиллерии, но и авиация, ПВО (150-200 батарей). Нужно еще обязательно оборудование для машиностроительных и перерабатывающих предприятий, чтобы поддерживать производственные цепочки и самим производить боеприпасы, технику, элементарно поддерживать на плаву инфраструктуру. Это десятки миллиардов долларов на сегодня.
Нужно сырье, топливо, обучение персонала, нужно… Да сложно даже на вскидку сказать сколько и чего еще нужно. Поезда, вагоны, тепловозы, транспортная авиация, бензовозы, фуры.
Это все вместе явно не 40 млрд. долл на год. Это больше.
Тогда мы переломим ситуацию, пойдем вперед до границ, нанесем тяжелое поражение оккупантам.
И еще — не будьте очень большими оптимистами.
Все закончится переговорами. Установятся новые границы. И может быть это не последняя война.
Потому что население рф больно, безнадежно больно. Лишь полное разрушение страны врага изменит эту ситуацию, но нам не дадут этого сделать прежде всего наши западные партнеры.
Максимум сменить элиты в рф, но это перестановка кроватей в борделе.
Ибо «принцип Нэша», ибо — цивилизанты.
Эта война — вдолгую. не удивлюсь, если еще впереди год. Потому хло так бахвалится, выступая перед своими феодальными подданными.
Но мы — с правильной стороны, и мы не «хромая лошадь».






Шедевр з Рашки

  • 13.06.22, 17:14
Це - картина Сергій Шнуров намалював.
Гарний малюнок!
Знаходиться в Пітері у галереї



Просто в цій картині закладено глибоке значення.

І зв'язок із актуальністю, у зв'язку з останніми подіями.

1. Коли сорочка від відомої марки одягу коштує більше, ніж людина у ньому.

Коли приймають по одягу. А людина всередині – «порожня» у моральному та моральному сенсі. Таке я постійно бачу. А ось він наважився про це сказати публічно у його картині.


2. Зверніть увагу на кольори:

 хоч вони й не точні.

Одяг від марок у Рашці можна побачити тільки в музеї та у вигляді картин.


Українська музика 1844







0%, 0 голосів

50%, 1 голос

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.