Відбувся якийсь злам в системі, на мій погляд. 16 липня я сказала, дехто чув, що запущений принцип доміно. Хоча вже до цього були ж страшні масовані обстріли, але все виглядало не так песимістично, як зараз, все одно. А зараз ну куди не глянь, все непевно, сумно, настрої суспільні погані, і немає відповідей на багато актуальних запитаннь.

Подивилася початкову промову президента Зеленського на засіданні РНБО. Скорочення поставок нам ракет для ППО з Заходу (ну це ж не новина). Побудова нашого власного антибалістичного захисту (хтось щось чув конкретне?)... Завдання на посилення ураженнь пускових установок ворога (це нове, але чи є в нас чим вражати?)... Стан підготовки до зими: енергетика, бомбосховища... Все це наче правильно, але все наче на вчора...

Укриття - йшов п'ятий рік війни, ми лише починаємо фактично майже з нуля, скажемо чесно... ППО, наша балістика - ставка, схоже, робилася з 22-го року саме і майже лише на поставки, і Близький Схід не прогнозувався... Знову та сама ситуація, коли всі сили йшли на просити в інших, а не запускати власне? Зима - я просто мовчу, бо не почула ще жодної притомної відповіді на те, як пережити її, наприклад, з маленькими дітьми. Або людям похилого віку...Ні, може, вони, ці відповіді, ще і народжується десь у владних кабінетах, але тривогу це не знімає. Тепло? Вода? Каналізація? В якому стані захист? Нічого не відомо. Обговорюють на РНБО проценти виконання... Цікаво було б ці проценти почути та навіть побачити на власні очі...

Zoya Kazanzhy написала ,процитую: "Як так сталось, що росія, Іран та Північна Корея, перебуваючи під санкціями, продовжують випускати ракети, що дурні? А ми, маючи у союзниках досить сильні країни Європи (про США навіть не будемо, новини читаємо ж), не випускаємо не те, що достатню кількість, а навіть хоч якусь...

З одного боку, за чотири роки війни Україна зробила величезний крок по захисту своїх громадян...

З іншого боку, кількість та масштабність російських ударів зростають швидше, ніж ми встигаємо щось будувати".

Все булькає в якомусь котлі: Федоров, масовані удари, розбиті склади, ще от Стефанішина - через день після відставки почалося те, про що казали ще до 16 липня, про підозри НАБУ та САП... Хтось навіть з цим пов'язував тоді відставку уряду (думаю, через пропозицію президента Юлії Свириденко поїхати послом в США). Але ж до цього її призначили послом, хоча про справи щодо неї було відомо і до призначення, а працювала в США, кажуть, ефективно... Зараз запустили нову підозру одразу після звільнення, при цьому на фоні "міндічгейту" всі ці підозри щодо квартир зараз виглядають просто смішними... Вплив на конкурси? Серйозно? Тобто це не повсякчасно і не всюди в нас відбувається? У нас всі кандидати на посади в міністерствах проходять співбесіди в ОП.. То щоби що, зі Стефанішиною саме зараз? І якщо чесно, якось дуже незатишно стає жити в країні, де всі справи резонасні народжуються через прослуховування, доступ до листувань...

Якось все більше нагадує "большого брата"... Оруела...

І ще конспірологія з Залужним, якого не було на зустрічі з міністром оборони Британії...

Коротше, відчуття хаосу зростає. І якось немає на що спертися...

З позитиву - лише новини про повернення Драпатим до строю бойових генералів, як от Собко...

Наталія Лігачова, шеф-редактор групи видань "Детектор медіа", голова ГО "Детектор медіа" у Детектор медіа; сторінка авторки у фейсбук

Фото з відкритих джерел

Сьогодні ввечері буду вирішувати: залишатись на новій роботі, чи ні. Хоч поки вирішив попрацювати ще один тиждень, вже під дією заспокійливого, яке трохи допомагає подолати симптоми тривоги та нервування. 

Ну а для того, щоб визначитись, необхідно зважити всі "за" та "проти". 

Отже: 

+ На новій роботі офіційне працевлаштування, хоч і по цивільно-правовому договору.
+ Робота цікава. Хоч має дуже багато аспектів і нюансів, які необхідно враховувати.

+ Можна вибрати графік роботи. Плаваючі вихідні.

+ Поки немає завдань на старій роботі радий будь-якій новій роботі.

- Спілкуватись з клієнтами по 6 годин напряжно. До кінця зміни сідає голос, починає боліти горло, заплітається язик. Я соціофоб і тому мені важко довго спілкуватись, ще й з величезною кількістю клієнтів.

- Зарплата залежить від кількості дзвінків і якості консультування. Тобто, платня не по ставці. Як і на старій роботі. Тому виходить, що в цьому переваги немає. Консультувати швидко та якісно мені здається нереально.

- Клієнти похилого віку довго балакають, перепитують по декілька разів, погано чують. Крім того, їм неможливо впарити додаткові платні аналізи. 

- Технічні збої. Обриви дзвінків, виліт з віддаленого доступу — звичні справи. Вчора через це не вдалось оформити одній клієнтці платні аналізи. А потім будуть дорікати, чому мало продажів. Та тому що, сука, технічні збої!

- Сильна реакція організму на стрес та тривогу (рвота, пронос, прискорене серцебиття, погіршення сну).

- Для того, щоб заробляти більш-менш пристойні гроші треба працювати по 9-10 годин на день. Або, якщо коротко, я би не сказав, що ця робота високооплачувана. Скоріш за все, на ній можна отримати +/-, що і на старій роботі. Думаю, що мені навряд чи вдасться заробити більше 10 тис. грн. Але чи варто заради цього псувати здоров’я і додатково витрачатись на ліки, психолога та психіатра?

- Треба купляти модем для оптоволокна, безперебійник для модема та роутера та кабелі для перепідключення на оптоволоконний інтернет, щоб він міг працювати при відключенні світла. А це десь 5000 грн., якщо не подорожчав безперебійник. Якби я знав, що зарплата перекриє інвестиції, то я б погодився. А так, це додаткові витрати.

- Необхідно, щоб був постійно ввімкнений інтернет на смартфоні та слідкувати за купою груп в Телеграмі. А від цього смартфон розряджається швидше і раніше деградує акумулятор. А мені хотілось би, щоб новий смартфон попрацював довше.

Як бачите, недоліків більше, ніж переваг.

Рейтинг довіри до політичних лідерів очолив ексголовком ЗСУ Валерій Залужний, за ним колишній міністр оборони Михайло Федоров та командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді. Президент України Володимир Зеленський у цьому рейтингу шостий.

Джерело: результати соціологічного опитування проведеного 28 липня – 2 серпня Центром соціальних досліджень "Социс"

Деталі: Згідно з даними опитування, Залужному повністю довіряють 27,8% опитаних, 37,1% скоріше довіряє, 11,6 скоріше не довіряє і 18,1% взагалі не довіряє.

Федорову повністю довіряють 26,8%, скоріше довіряють 37,8, скоріше не довіряють 8,5% і зовсім не довіряють 16,4%.

Третє місце у рейтингу займає Бровді: йому довіряють 25,4% опитаних, 25,8% скоріше не довіряють, 7,4% скоріше не довіряють і 17,7% зовсім не довіряють.

Четверте й п'яте місце за рівнем довіри отримали головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий (24%) та керівник Офісу президента Кирило Буданов (23,8%).

Зеленський із відривом у понад 5% посів шосте місце у рейтингу. Йому довіряють 18% опитаних, скоріше довіряють 24,5%, скоріше не довіряють 17% і зовсім не довіряють 37%.

Також у рейтингу є мер Харкова Ігор Терехов (16% довіри), командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький (14,5%), ексспікер парламенту Дмитро Разумков (10,4%), боксер Олександр Усик (9,7%), міністр у справах ветеранів Віталій Кім (8,6%), колишній президент Петро Порошенко (6%), волонтер Сергій Притула (5,7%), нардеп Олексій Гончаренко (5,7%), ексголовком ЗСУ Олександр Сирський (3,7%), лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко (3,4%) та лідер забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко (2,2%).