Стрічка заміток за місяць

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Нова робота: переваги та недоліки

07.08.26, 10:41
робота, щоденник

Сьогодні ввечері буду вирішувати: залишатись на новій роботі, чи ні. Хоч поки вирішив попрацювати ще один тиждень, вже під дією заспокійливого, яке трохи допомагає подолати симптоми тривоги та нервування.

Ну а для того, щоб визначитись, необхідно зважити всі "за" та "проти".

Отже:

+ На новій роботі офіційне працевлаштування, хоч і по цивільно-правовому договору.
+ Робота цікава. Хоч має дуже багато аспектів і нюансів, які необхідно враховувати.

+ Можна вибрати графік роботи. Плаваючі вихідні.

+ Поки немає завдань на старій роботі радий будь-якій новій роботі.

- Спілкуватись з клієнтами по 6 годин напряжно. До кінця зміни сідає голос, починає боліти горло, заплітається язик. Я соціофоб і тому мені важко довго спілкуватись, ще й з величезною кількістю клієнтів.

- Зарплата залежить від кількості дзвінків і якості консультування. Тобто, платня не по ставці. Як і на старій роботі. Тому виходить, що в цьому переваги немає. Консультувати швидко та якісно мені здається нереально.

- Клієнти похилого віку довго балакають, перепитують по декілька разів, погано чують. Крім того, їм неможливо впарити додаткові платні аналізи.

- Технічні збої. Обриви дзвінків, виліт з віддаленого доступу — звичні справи. Вчора через це не вдалось оформити одній клієнтці платні аналізи. А потім будуть дорікати, чому мало продажів. Та тому що, сука, технічні збої!

- Сильна реакція організму на стрес та тривогу (рвота, пронос, прискорене серцебиття, погіршення сну).

- Для того, щоб заробляти більш-менш пристойні гроші треба працювати по 9-10 годин на день. Або, якщо коротко, я би не сказав, що ця робота високооплачувана. Скоріш за все, на ній можна отримати +/-, що і на старій роботі. Думаю, що мені навряд чи вдасться заробити більше 10 тис. грн. Але чи варто заради цього псувати здоров’я і додатково витрачатись на ліки, психолога та психіатра?

- Треба купляти модем для оптоволокна, безперебійник для модема та роутера та кабелі для перепідключення на оптоволоконний інтернет, щоб він міг працювати при відключенні світла. А це десь 5000 грн., якщо не подорожчав безперебійник. Якби я знав, що зарплата перекриє інвестиції, то я б погодився. А так, це додаткові витрати.

- Необхідно, щоб був постійно ввімкнений інтернет на смартфоні та слідкувати за купою груп в Телеграмі. А від цього смартфон розряджається швидше і раніше деградує акумулятор. А мені хотілось би, щоб новий смартфон попрацював довше.

Як бачите, недоліків більше, ніж переваг.

Коментарі: 19

Lady Fox

Зеленський у рейтингу довіри до політичних лідерів зайняв....

06.08.26, 20:47

Зеленський у рейтингу довіри до політичних лідерів зайняв шосте місце – опитування

https://os1.i.ua/3/1/16404228_4ffcb9d3.png

Рейтинг довіри до політичних лідерів очолив ексголовком ЗСУ Валерій Залужний, за ним колишній міністр оборони Михайло Федоров та командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді. Президент України Володимир Зеленський у цьому рейтингу шостий.

Джерело: результати соціологічного опитування проведеного 28 липня – 2 серпня Центром соціальних досліджень "Социс"

Деталі: Згідно з даними опитування, Залужному повністю довіряють 27,8% опитаних, 37,1% скоріше довіряє, 11,6 скоріше не довіряє і 18,1% взагалі не довіряє.

Федорову повністю довіряють 26,8%, скоріше довіряють 37,8, скоріше не довіряють 8,5% і зовсім не довіряють 16,4%.

Третє місце у рейтингу займає Бровді: йому довіряють 25,4% опитаних, 25,8% скоріше не довіряють, 7,4% скоріше не довіряють і 17,7% зовсім не довіряють.

Четверте й п'яте місце за рівнем довіри отримали головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий (24%) та керівник Офісу президента Кирило Буданов (23,8%).

Зеленський із відривом у понад 5% посів шосте місце у рейтингу. Йому довіряють 18% опитаних, скоріше довіряють 24,5%, скоріше не довіряють 17% і зовсім не довіряють 37%.

Також у рейтингу є мер Харкова Ігор Терехов (16% довіри), командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький (14,5%), ексспікер парламенту Дмитро Разумков (10,4%), боксер Олександр Усик (9,7%), міністр у справах ветеранів Віталій Кім (8,6%), колишній президент Петро Порошенко (6%), волонтер Сергій Притула (5,7%), нардеп Олексій Гончаренко (5,7%), ексголовком ЗСУ Олександр Сирський (3,7%), лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко (3,4%) та лідер забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко (2,2%).

За результатами цього ж опитування, понад 60% українців негативно або переважно негативно ставляться до відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони, понад 57% підтримують протести проти його відставки.

Якби найближчим часом в Україні відбулися б парламентські вибори, найбільше голосів отримали б політсили ексголовкома ЗСУ Валерія Залужного та колишнього міністра оборони Михайла Федорова.

(s)tybreno

Коментарі: 4

Anne

Sarah Menescal - My World

06.08.26, 19:45
мова сердець

Коментарі: 3

Каре

Психа чи ні?

06.08.26, 14:56
мова, україна, цікаве

Цікаве навколо нас, треба тільки помічати його. umnik

Сьогодні дізналась цікавинку. Хоча як сказати, для нашого регіону звісно цікавинка, а для декого звична річ, звична назва побутового предмету/меблі.

Стало цікаво, а як у вас називалась така мебля? Чи бачили ви щоб зараз такими користувались? look

У нас це називалось – Трельяж. У наших батьків воно ще й досі виконує свою роль, але тепер воно/він перекочувало з вітальні в коридорчик boyan lol

Так що ж я дізналась? Виявляється, що Трильяж (або трюмо з трьох стулки-дзеркал) в деяких регіонах України називають - «психа» , а саме на заході України — переважно в Галичині та на Львівщині.

Стало цікаво звідки ж така дивна назва? look

Виявляється, що ця назва походить не від слова «психика» чи «псих», а від французького слова psych (на честь міфологічної Психеї, що уособлювала душу), яким у Європі наприкінці XVIII століття почали позначати особливі великі дзеркала на шарнірах чи ніжках, що дозволяли бачити себе з різних боків.

Французьке коріння: У кінці 1700-х років у Франції з'явилося модне гардеробне дзеркало psych, яке кріпилося на стійках за допомогою шарнірів, що дозволяло змінювати кут нахилу.

Поширення в регіоні: Через історичні культурні зв'язки з Центральною Європою та Австро-Угорщиною це слово прийшло до місцевих говірок.

Еволюція значення: Згодом на наших теренах назва «психа» закріпилася за побутовими туалетними столиками та трьохстулковими трельяжами, куди жінки заглядалися під час щоденного догляду. girlkiss

Коментарі: 33

Anne

Річард Анерт. По той бік.

06.08.26, 13:13
мистецтво

Ви коли-небудь помічали, що іноді одна картина говорить про життя більше, ніж книга?

На перший погляд тут лише два кота.
Один сидить на гойдалці холодного зимового вечора і дивиться у вікно теплого будинку. Здається, що він мріє опинитись усередині.
Але якщо придивитися уважніше, за вікном можна побачити другого кота. І він теж дивиться назовні.
Саме на цей момент зміст картини повністю змінюється.

Один мріє про тепло та безпеку. Інший – про свободу. Кожен упевнений, що щастя перебуває з іншого боку скла.

Ми часто чинимо так само. Порівнюємо своє життя з чужим, бачачи лише те, чого не вистачає нам самим.

Нам здається, що хтось щасливіший, успішніший чи вільніший.

Але майже ніколи не знаємо, чим людині довелося заплатити за це життя.

Можливо, найбільша ілюзія — думати, що щастя завжди є десь ще.

Картина "The Other Side" ("По той бік") художника Річарда Анерта нагадує про просту думку: іноді ми не цінуємо те, що вже маємо, поки дивимося на життя через чуже вікно.

Картина «The Other Side» («По той бік»), створена у 2025 році канадським художником Річардом Анертом— це олія на полотні розміром 61 х 45,7 см, яка зображує двох котів у зимовому суму: один сидить на гойдалці на холодному вуличному дворі, а інший дивиться на нього через вікно з теплої затишної оселі.

Річард Анерт - сучасний канадський художник із Торонто, відомий своїми реалістичними картинами антропоморфних тварин.

Він створює унікальні сюжети традиційною технікою - олією на полотні.

Головна особливість його творчості - зображення тварин (найчастіше ведмедів, лисиць, вовків та оленів) у людському одязі, за звичними людськими справами або у глибоко емоційних, метафоричних ситуаціях.

Тварини Анерта мають людські риси обличчя, носять сучасний костюм, п'ють каву, читають або грають у покер.

Його роботи водночас дотепні, іронічні та глибоко споглядальні, часом із нотками легкої меланхолії чи самотності.

Через взаємодію людини і тварини автор досліджує складні людські емоції, метафори та суспільні наративи.

Картини художника вирізняються м'яким освітленням, спокійною палітрою та високим рівнем деталізації текстур хутра та одягу.

Сюжети часто балансують між абсурдом і глибокою серйозністю, викликаючи у глядача водночас і посмішку, і бажання поміркувати.

Мережа

(Посилання на роботи художника сайт не дозволив опублікувати. Авторське право. Ілюстрація - фрагмент картини)

Коментарі: 4

Nech sa paci

Українська музика 3351

06.08.26, 12:30
війна, українська музика

0%, 0 голосів

1, 2

0%, 0 голосів

1, 3

67%, 2 голоси

2, 3

0%, 0 голосів

усе

0%, 0 голосів

нічого

33%, 1 голос

Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Коментарі: 1

Перший досвід реставрації

06.08.26, 11:47
лампа, реставрація

Знайшла в гаражі батьків ось таке чудо, зі склом, просто на фотці воно зняте

і схотілось її відновити. А якщо є бажання, то хто ж зупинить. От тільки досвіду ж немає. Але світ не без добрих людей. Запропонували електроліз. Класна штука, я вам скажу. Тільки не в домашніх умовах, а от в гаражі -саме те. Ось результат після 2-х годин+промивка

Ну а далі очистка вручну. Ну як вручну, добре, коли в хазяйстві є такий інструмент.

Насадки довелось докуповувати (оці щіточки). Окуляри обов'язкові, бо дротиночки розлітаються в усі боки. Я потім ще довго витягала їх зі штанів та кофти)

Але відчистилось непогано:

В процесі чистки виявилось, що в дні є дірочка. Перша ідея була - запаяти, але ж паяльника нема, та й прогріти всю лампу важкувато було б. І тут ШІ підказав холодну зварку. Я таким чудом ніколи не користувалась. Почитала, купила. І, я вам скажу, це дійсно класна штука. Головне, прочитати інструкцію. Ось результат використання:

Тут ще виявилось, що проржавіла ось ця частина, яка красиво тримає фітиль, і знов холодна зварка пригодилась. Світлий риженький обідок на фото-це вона. Чесно, я зацінила цей винахід. Тільки в цьому випадку довелось притискати руками і тримати хвилин 15, про всяк випадок, щоб прихватилось.

після обробки ось так вийшло. Майже не видно

Механізм для фітиля я відновила. В принципі, залишилось вкрити лаком і користуватись. Але керосин в квартирі, то таке собі задоволення. Хотілось, щоб лампа мала ще додаткову можливість працювати не тільки від керосину. Мені дуже подобаються гірлянди типу крапля. І з'явилась ідея використати саме цю гірлянду. Одна біда - батарейка: її ж треба десь помістити в корпусі, а місця замало. Можна було б заховати в ємності для керосину, але це означало її чи розрізати, чи розсверлювати, коротше - не годиться. На Промі знайшла 2-метрову гірлянду, що працює від трьох шайбових батарейок. Але наіть їх, якщо разом з кнопочкою, не всунеш нікуди. Але якщо відпаяти кнопку і припаяти її на більш довгі дроти, то можна спробувати заховати під кришку над фітилем. Ось як це виглядає:

Кнопку я закріпила знов за допомогою зварки. Під кнопку таки довелось свердлити отвір. І заміна батарейки - заморочна, але ж не так часто доведеться міняти. Головне, що лампа ціла.

Ось тепер можна й лак і скло ставити

а якщо вечір, то краса неймовірна

Якось так.

Хотілось поділитись з вами цим захватом від результату, бо щось якось останнім часом малувато приводів для радості.

Коментарі: 18

Mykolaj_58

Історія про захисника своєї Вітчизни

06.08.26, 09:09
війна, захисник, снайпер

Цей допис зГенерований ШІ.

Simo Hyh (Сімо Гяюгя)

Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії.

Його звали Сімо Гяюгя.

Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги.

А потім настав листопад 1939 року.

23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію.

У Москві розраховували на швидку перемогу.

З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія.

З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном.

Фінляндія здавалася легкою здобиччю.

Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір.

Але фіни наважилися.

Вони знали свої ліси.

Знали мороз.

Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака.

Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція:

«Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити».

Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям.

Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія.

Вона обирає лише одне:

стати на коліна чи боротися.

Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову.

Він міг годинами лежати нерухомо у снігу.

Не заради спортивного рекорду.

Не заради красивої легенди.

За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити.

Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди.

Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії.

Це не історія для романтизації смерті.

Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину.

Учора вона працювала на землі.

Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю.

Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання.

6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни.

Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом.

Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя.

Він займався господарством.

Полював на лосів.

Розводив собак.

Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі.

Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто:

«Практикою».

А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого.

У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником.

Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право.

Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім.

Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою.

Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією.

Саме тому його історія так відгукується в Україні.

У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють.

У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

Змінюються диктатори.

Змінюються прапори над Кремлем.

Але імперська помилка залишається тією самою:

Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім.

Фіни вистояли не тому, що не боялися.

Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра.

Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох.

Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей:

свого господарства;

своїх собак;

тиші рідного лісу;

і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити.

Можливо, справжня сила саме така.

Вона не кричить про власну велич.

Не просить оплесків.

Вона просто стає між ворогом і домом — і каже:

«Далі ти не пройдеш».

Коментарі: 6

visnyk

Дерево і попіл

06.08.26, 01:02

Хай вибачать мені люди, але серед наших втрат найбільше мені болять міста і села, а не ті, хто їх населяв, а ще окремі будівлі. Зокрема дерев'яні церкви.

[ * * * * * * * ]

Коментарі: 7

Makcімаліст

Пережити спеку і витримати роботу

05.08.26, 18:58
думки, робота, щоденник

Цей тиждень став для мене справжнім випробуванням. По-перше, через нестерпну спеку. Я через це ненавиджу літо. Бо коли холодно, можна тепліше одягнутись. А при спеці як не роздягайся — все одно буде спекотно, все одно будеш пітніти і від цього все тіло стає липким і солоним. По-друге, на цей тиждень я сам собі вибрав 6-годинний робочий день. Це для мене дуже напружено, оскільки вимагає постійних розмов. В результаті голос хрипне, а горло починає боліти. Тим паче, я вже визначився, що ця робота для мене не підходить. Ну і по-третє, доводиться боротись зі сном. Не кажучи про рвоту, яка виникла через стрес від нової роботи і сильно заважає жити, бо все, що їш, проситься на волю.

Що з цим всім роботи? А нічого. Терпіти. Благо, вже середина робочого тижня.

До речі, день був і справді важкий. Клієнти з проблемними направленнями і хотілками. Мабуть так спека впливає.

Коментарі: 33